Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Дмитро Малаков
Архітектор Городецький
[1]. ЦДАМЛМУ. - Ф. 648, oп. 1, спр. 6, арк. 235 та зв.Вернуться в текст
[2]. Толковый словарь русского языка. Под ред. проф. Д. Н. Ушакова. Том I. - М., 1935, стлб. 504.Вернуться в текст
[3]. Кальницький М. Загадка архітектора Городецького // " Прапор комунізму". - 1988. - 13 липня. - С. 4.Вернуться в текст
[4]. Фабрично-заводские предприятия Российской империи. - Пг., октябрь 1914, № 4400 (Д).Вернуться в текст
[5]. Там само. - № 6749 (Д).Вернуться в текст
[6]. Календарь, адресная и справочная книга г. Киева на 1914 год. - К., 1914. - С. 524.Вернуться в текст
[7]. ДАКО. - Ф. 183, оп. 1, спр. 2456, арк. 72.Вернуться в текст
[8]. Корнелія Йосипівна Городецька (1871-1962) похована в штаті Нью-Джерсі, США.Вернуться в текст
[9]. ІР НБУВ. - Ф. 49, од. зб. 4, арк. 11.Вернуться в текст
[10]. ДАК/ - Ф. 16, oп. 464, спр. 12409, арк. 1-9.Вернуться в текст
[11]. Kilesso S. Wladysyaw Horodecki przyczynek do tworczosci w okresie kijowskim // Kwartalnik architektury i urbanistyki, Teoria i historia, t. XXXVI, zeszyt 2. - Warszawa, PWN, 1991. - S. 139.Вернуться в текст
[12]. Адресная и справочная книга "Весь Киев" на 1915 год. - К., 1915. - С. 525, 537, 621, 659, 696, 726.Вернуться в текст
[13]. Отчет о деятельності Киевского яхт-клуба за 1903 год. - К., 1904. - С. 26, 28.Вернуться в текст
[14]. Здание Государственного банка в Киеве...- С 4.Вернуться в текст
[15]. ДАК. - Ф. 163, оп. 6, спр. 192, арк. 24 та зв.Вернуться в текст
[16]. ДАК. - Ф. 143, оп. 2, спр. 2678, арк. 12.Вернуться в текст
[17]. Див.: "Архітектура Радянської України", ч. 9. - 1940. - С. 45.Вернуться в текст
[18]. ІР НБУВ. - Ф. 49, од. зб. 4. - Арк. 11.Вернуться в текст
[19]. Адресная и справочная книжка "Весь Киев в кармане". - К., 1911, реклама.Вернуться в текст
[20]. Некрасов В. П. Городские прогулки. Ч. 1. // "Юность". - 1988. - С. 8.Вернуться в текст
[21]. "Киевлянин", ч. 174. - 1911. - 26 червня. - С. 4.Вернуться в текст
[22]. Адресная и справочная книга "Весь Киев" на 1915 год. - К., 1915. - С. 352.Вернуться в текст
[23]. ДАК. .- Ф. 18, оп. 1, спр. 44, арк. 1, 22, 62.Вернуться в текст
[24]. Там само.- Арк. 5 та зв., 24, 65.Вернуться в текст
[25]. Кілессо С. К. Дива архітектора Городецького..., с. 6-7.Вернуться в текст
[26]. Сидоров М. Белый лебедь архитектора Бабыкина // "Вечерний Екатеринбург". - 1998. - 13-16 травня.Вернуться в текст
[27]. Kilesso S. Wladislaw Horodecki... - S. 140-141.Вернуться в текст
[28]. Loza S. Названа праця. - S. 133-134.Вернуться в текст


ОСОБИСТЕ

Згідно звичаїв доби, існував певний порядок офіційних звернень до осіб відповідного стану, звання, положения в суспільстві.

У списку членів товариства старовини й мистецтв близько 1904 р. зазначено, можливо, секретарем або діловодом, що до В. Городецького була форма звернення: "Ваше високородіє"1. Згідно табелю про ранги це відповідало титулу чиновника п'ятого класу, тобто статського радника цивільної служби2, або - між полковником і генерал-майором військової служби. І хоча існував звичай, звертаючись до когось, підвищувати цю особу у званні, все ж рівень шанування Владислава Городецького позначений гідно й високо.

Особистість В. Городецького завжди привертала увагу своєю неординарністю. "... Уявіть собі на хвильку,- пише М. Кальницький, - ось він проїжджає Хрещатиком на власному автомобілі-ландоле у шкіряному шоферському вбранні, із підкрученими вусами, з ручною мавпочкою на плечі. У очах - веселе збудження щасливої людини... Зараз він зникне за рогом Миколаївської вулиці, а ви проведіть його поглядом. Адже без таких, як він, наше місто було б значно біднішим"3.

Владислав Городецький був одружений з Корнелією Йосипівною Марр, дочкою відомого підприємця, київського 1-ї гільдії купця Йосифа Івановича Марра. Останньому належали в Києві два дріжджово-винокурні заводи, засновані 1876 p., - на вул. Кирилівській, 53 і 65, і за першою адресою Марри й мешкали4. Нині тут знаходиться Київський дослідно-експериментальний завод молочної кислоти. Дружині Й. І. Марра, Корнелії Францівні Марр, належав Київський 1-й пивоварний завод, заспований 1844 p., що містився теж на Куренівці, но вул. Копиловській, 345.

Цікаво, що Й. І. Марр був товаришем голови (заступником) Київського орнітологічного товариства ім. К. Ф. Кеслера, а секретарем там таки - М. В. Шарлемань. Товариство містилося по вул. Гоголівській, 34, кв. 16.

У Владислава і Корнелії Городецьких було двоє дітей - про це він сам пише восени 1904 р.7.

Відомо, що дружина В. Городецького пережила чоловіка на три десятиріччя8.

Дочка В. Городецького Олена (Helena) взяла шлюб з Володимиром Олександровичем Яценком, знайомим М. Шарлеманя. У них була дочка. За спогадами М. Шарлеманя, вони 1945 р. одержали дозвіл на виїзд до Польщі, де нібито у В. Городецького був маєток. Потім, нібито, ця родина полишила Польщу і виїхала на кордон Швейцарії і Австрії - на Боденське озеро, до швейцарського міста Констанц9.

Та звернімося до документів, що збереглися в архівах.

Володимир Олександрович Яценко народився 27 січня 1883 р. і був охрещений у Старо-Київській Георгіївській церкві. Його батько, Олександр Степанович Яценко, був доктором медицини. Як видно зі "Справи канцелярії в студентських справах університету св. Володимира", В. О. Яценко 1903 р. одержав атестат зрілості Києво-Печерської чоловічої гімназії і вступив на юридичний факультет названого університету. У 1909 р. з університету вибув, а в січні 1910 р. вступив до Демидівського юридичного ліцею в Ярославлі, де 1911 р. закінчив повний курс юридичних наук і 26 січня того ж року удостоївся звання дійсного студента як такий, що одержав вищу юридичну освіту. Згідно із свідоцтвом про військову повинність, виданим 21 грудня 1909 р. комісією при Київському військовому шпиталі, видно, що служив він у 8 батареї 33 артилерійської бригади і мав звільнення від військової служби за станом здоров'я. Чомусь уже 3 березня 1919 p., тобто при більшовиках, 36-річ-ний В. О. Яценко подавав "прошеніє" про вступ до лав студентів математичного відділення фізико-математичного факультету університету св. Володимира і був прийнятий на перший курс. На цей час мешкав по вул. В. Підвальна, 1410.

Як пише С. К. Кілессо, дочка архітектора Олена двічі виходила заміж і дочекалася онуків11.

Ще відомо, що В. О. Яценко був також секретарем Київського яхт-клубу, мешкав тоді у великому прибутковому будинку, що належав В. Я. Демченку,- вул. Столинінська ( тепер О. Гончара), ріг В. Житомирської, 2/25, де мешкав і О. О. Яценко, його брат-хірург - лікар товариства Київської міської залізниці (трамвай), завідувач рентгенівським кабінетом хірургічного відділення Олександрівської лікарні, викладач Київських технічних курсів В. В. Пермінова12.

Замолоду В. О. Яценко брав участь у змаганнях з греблі Київського яхт-клубу13, де, до речі, нагадаймо, командором був гірничий інженер А. Е. Страус, а в ревізійній комісії - єпархіальний архітектор Є. Ф. Єрмаков - всі добрі знайомі В. Городецького.

Так, у Києві всі знали всіх.

Погортаймо адресні довідники...

Існувало в Києві Італійське благодійне товариство, де головою на 1914 р. був Даріо Россі, скарбником - Рікардо-Антоніо Ромео (він же секретар Італійського консульства), а от секретарем товариства - Роберто Сала, син Енеа Сала.

На 1908 р. адміністрація в справах товариства цементного виробництва "Фор" складалася з голови Є. М. Зайцева та членів П. Б. Бродського і В. В. Городецького. Євген Миколайович Зайцев, присяжний повірений, гласний міської думи, тоді був головним агентом Першого російського страхового товариства, заснованого 1827 p., що містилося у власному, тим же В. Городецьким спроектованому будинку на Хрещатику, 28/2, ріг Прорізної. Обіймаючи кілька громадських посад, Зайцев був ще старшиною Дворянського клубу та Київського клубу автомобілістів, головою ради Київського відділу Імператорського товариства розмноження мисливських та промислових тварин і правильного полювання, отже, колегою з багатьох уподобань В. Городецького. Мешкав Є. М. Зайцев по вулиці В. Житомирській, 8, ріг Володимирської.

А Петро (Псахій) Борисович Бродський, київський 1-ї гільдії купець, мешкав взагалі по Банківській, 10, де тримав банкірську контору, а ще був головою 1-го київського єврейського ощадно-позичкового товариства, членом ради Купецького товариства взаємного кредиту, членом правління Південно-західиого відділення Російської експортної палати, скарбником Товариства допомоги нужденним студентам Київського комерційного інституту. Там само на Банківській, 10 мешкав його син Володимир - помічник присяжного повіреного.

І таких переплетінь, знайомств, зв'язків - безліч.

С. К. Кілессо зазначає прихільність В. Городецького до новітніх досягнень технічного прогресу: одним з перших мав у Києві автомобіль, літав з першими авіаторами, цікавився роботами відомого київського авіатора Ігоря Івановича Сікорського, бував у нього вдома на Ярославовім валу, 15 тощо.

Не все й не завжди вдавалося В. Городецькому, не всюди і не завжди міг він бути першим: інколи міг терпіти творчу невдачу. Був запрошений до участі у конкурсі па проект контори Державного банку в Києві, але перевагу було віддано проекту О. Кобелєва14. Певно, так само спіткала невдача і з проектом станції швидкої допомоги, про що пише С. Лоза. Невідома доля згадуваних С Лозою мавзолея Лєдуховського та палацу графа Кочубея. З архівних та довідникових джерел відомо, що Василь Петрович Кочубей мав особняк на Інститутській, 19, ріг Лєвашовської. 1918 р. особняк належав В. П. Кочубею - голові правління Російського хімічного акціонерного товариства, тут мешкали його сини Леонтій - колишній член Державної Думи і уповноважений Червоного Хреста, та Михайло - Борзенський повітовий предводитель дворянства"15. Можна припустити, що цей особняк і проектував В. Городецький, але ж будинок, вірогідно, загинув або був зруйнований під час вибуху генерал-губернаторського палацу, влаштованого при відході з Києва польського війська 12 червня 1920 p.- особняк Кочубея і той палац стояли навкіс на перехресті вулиць.

Інколи В. Городецькому приписують справді цікаві споруди в Києві, автором яких він міг би бути.

Одна з таких споруд - колишній прибутковий будинок генерал-майора Ф. А. Ягимовського по вул. Гоголівській, 23, споруджений 1909 р. Фасад цього чотириповерхового будинку оздоблено в цементі досить незвично: обабіч осі парадних сходів кожна квартира дивиться різними за стилем течіями готики облямуваннями вікон та балконами. На самому вершечку бачимо сову, задерикуватого чортика, і зовсім фантастично оздоблено бельетаж праворуч: пара цементних котів пильно чатує півкруг-ле вікно. А ріг по фасаду увінчує півкруглий еркер-вежечка. Таке дивне поєднання симетрії з асиметрією, а надто - гарно й дотепно опрацьований у деталях готичний декор давали інколи підставу вважати автором будинку В. Городецького. Між тим, на архівних аркушах "синьки" стоїть автограф тушшю "В. Безсмертний"16, і авторство цього відомого українського архітектора підтверджено і в некролозі 1940 р.17. А будинок цей зветься у Києві "будинком з котами".

М. Шарлемань у своїх спогадах про В. Городецького приписує йому і відомий будинок-замок доктора М. Лапинського по вул. М. Володимирській, 6018, споруджений 1908 р.19, а В. Некрасов, який вважав, що не тільки цей будинок та клініка доктора П. Качковського на тій же М. Володимирській, 33, але й оспіваний ним самим і названий "Замком Річарда Левове Серце" будинок на Андріївському узвозі, 15 споруджував нібито теж В. Городецький20. Отже, слава останнього перевищувала істину.

Далеко не все в будівельній практиці Києва часів "лихоманки" виглядало гарно, досконало й безжурно: почастішали випадки аварій, часто з численними людськими жертвами. 20 січня 1911 р., на нараді у губернатора було вирішено створити комісію з інженерів і архітекторів під головуванням губернського інженера В. А. Безсмертного для складання обов'язкової постанови про спорудження у Києві приватних будівель. А перше засідання комісії відбулося 25 червня 1911 p., і на ньому були присутні інженери О. В. Кобелєв, Ф. Л. Фальберг, О. О. Кіх та архітектори В. В. Ейснер, В. П. Моцок, О. С Кривошеєв, І. В. Ніколаєв та В. В. Городецький. Йшлося про необхідність подавати на затвердження більш детальні проекти з розрахунками будівельних конструкцій21.

Малознаною залишилася діяльність В. Городецького у комісії "про красу міста", заснованій 1912 р. при міській управі. Назвемо, посилаючись на адресний довідник на 1915 p., склад цієї комісії, що теж вимальовує коло спілкувань і знайомств В. Городецького: міський голова І. М. Дьяков, архітектори Е. П. Брадтман, В. В. Городецький та І. В. Ніколаєв, художники О. О. Мурашко та С. І. Світославський, інженери О. О. Кіх та Ф. Л. Фальберг, присяжні повірені Ф. Д. Бржозовський та Д. С. Коджак, протоієрей М. С. Ґроссу, історик і свідомий українець І. І. Щітківський, правник В. Ф. Дитятін22.

Вважається, що учнями-помічниками В. Городецького були студенти-політехніки К. Т. Бабикін (1880-1960) та О. М. Леонтьев (1877 - не раніше 1937), які співробітничали з ним в його архітектурнім бюро у 1900-х pp.

Костянтин Трохимович Бабикін закінчив 1899 р. Пермське реальне училище, а 1906 p.- Київський політехнічний інститут; далі працював помічником начальника служби шляху Пермської залізниці в Катеринбурзі23.

Олександр Миколайович Леонтьев закінчив 1897 р. Ставропольську гімназію, два курси університету св. Володимира, а 1899 р. перейшов до КПІ, який і закінчив 1907 p., після чого став земським інженером у м. Звенигородка Київської губернії, спеціалізувався на гідротехніці24.

С. К. Кілессо зазначає, що "...тільки один із помічників Городецького (до речі, саме він допомагав виконувати робочі креслення будинку з химерами) працював самостійно і став відомим архітектором. Це Костянтин Бабикін. Здобувши вищу спеціальну освіту, він переїхав до Свердловська (тоді і тепер - Катеринбург. - Д. М), де спроектував і побудував залізничний вокзал, театр та будинок політехнічного інституту, в якому організував архітектурний факультет і працював там на посаді професора і завідував кафедрою архітектури"25. Катеринбург його памятає26.

На жаль, дуже мало документальних свідчень про В. Городецького як дизайнера, зокрема, ювеліра, карбувальника, гравера, модельєра костюмів для театру "Соловцов"27 та для власної дружини Корнелії28.

Довкола особи В. Городецького все ще багато таємничого, незнаного, легендарного, а відтак... цікавого. Шукаймо ще!

К началу страницы
Зміст