Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикации
Борис Бутник-Сіверський
Архітектор В. І. Беретті
166. Ibid., Стр. к-т ун-та, 1838, спр. № 115, арк. 4 і 9. Вернуться в текст
167. Ibid., арк. 49 і 56. Вернуться в текст
169. Ibid., арк. 120, 171 і 197. Вернуться в текст
169. Ibid., арк. 250. Вернуться в текст
170. Ibid., арк. 310-311. Вернуться в текст
171. Ibid., арк. 362. Вернуться в текст

XII. АСТРОНОМІЧНА ОБСЕРВАТОРІЯ

Ще до переїзду Вікентія Івановича Беретті до Києва, серед університетської професури виникла думка збудувати астрономічну обсерваторію. Передбачалося навіть, що обсерваторію буде збудовано над будинком Кордта, тим самим будинком, де мав свій перший притулок університет на Печерському. Але Беретті, приїхавши до Києва та оглянувши будинок Кордта, прийшов до висновку, що здійснення цього проекту не тільки не бажане, ай небезпечне з суто конструктивних міркувань.

Саме тоді й було схвалено зачекати з будуванням обсерваторії на Печерську, але з тим, що її буде збудовано як складову частину нового університетського корпусу всередині надвірного фасаду поміж двома абсидами церков. Враховуючи саме таке розв'язання справи, Беретті й почав будувати університет.

Але й таке вирішення було поліативом. Федоров, який на той час виконував обов'язки професорі астрономії, розумів це краще за всіх. Він розумів також добре й те, що будування самої вежі для спостерігача коштує значно дешевше, аніж окремого корпусу, і ці міркування (суто меркантильні, а не наукові) відіграли вирішальну роль у тому, що міністр народної освіти запропонував обмежитися лише вежею.

Добре це знаючи й розуміючи, Федоров все ж не облишив своєї думки про потребу збудувати спеціальний будинок для астрономічної обсерваторії і, коли Беретті розпочав уже будувати надвірний фасад, він, Федоров, подав до будівельного комітету записку, де висунув першу і головну тезу: "Обсерватория не должна находиться слишком близко к другим зданиям, а особливо к жилым..." Цю тезу Федоров зумів обгрунтувати з усією переконливою ерудицією та силою. Він, аргументував її так, що вона стала зрозумілою для всіх членів будівельного комітету, який 11 травня 1838 р. виніс таку ухвалу:

"Комитет полагает и с своей стороны полезным построить обсерваторию отдельно от университетского строения, а засим, так как в заднем фасаде университетского) строения, среди коего предполагалось построить обсерваторию, должно последовать изменение, то, дабы избежать излишних издержек, впредь до окончательного распоряжения и соизволения начальства на постройку в другом месте обсерватории, приостановить ныне постройку той части здания, где должна была возводиться постройка обсерватории"166.

Разом з цим Федоров дістає від комітету доручення підшукати для обсерваторії зручне місце, а Беретті почати терміново проектувати окремий корпус для астрономічної обсерваторії. Але Беретті відмовляється проектувати, аж доки не знатиме точно місця для забудови.

А далі починається така звичайна на той час епопея з шуканням місця. Спочатку Федоров обирає місце для обсерваторії на крутому узбережжі Дніпра. Беретті палко захищає вибір Федорова і навіть відмовляється оглядати інші місця. Але незабаром виявляється, що місце це через значну кількість ґрунтової води небезпечне для будування. Тоді Федоров знаходить нове місце на лівому березі Либеді, недалеко від села Паньківщини, на високому горбку, навколо якого суцільними смугами простяглося поле (недалеко від нинішнього вокзалу). За відомостями, які одержав Федоров, обране місце належало Софіївському соборові. Київський митрополит Арсентій подарував цю землю університетові, а синод санкціонував митрополичий подарунок. Все було гаразд, і Беретті почав проектувати обсерваторію; він уже бачив її збудованою в мальовничому оточенні майже незайманої людською рукою природи.

Задум Беретті був чудовий своєю простотою і переконливо асоціювався стилем з призначенням самої будови.

Перший проект обсерваторії
(оригінал в ДЦІА. Фонд: Строительный комитет для возведения зданий университета св. Владимира. 1838, тр. № 115. "О построении отдельной обсерватории университета св. Владимира, арк. 534)
3 одного боку, поява в російській тогочасній архітектурі так званої миколаївської готики, або псевдоготики, а з другого боку - традиційно-психологічне пов'язування астрономії з середньовічною астрологією, - все це, взяте разом, приводить до того, що перший проект В. І. Беретті розв'язує як цілу композицію, в центрі якої височить велика восьмигранна вежа з дугуватим порталом, з дугуватим облямуванням бічних вікон, з круглими, як у бійницях віконечками попід самим карнизом другого поверху; та й самий карниз сконструйовано так, що на ньому лежать ґратки кругової галерії, по якій може вільно ходити дозорець. Всю вежу увінчує круглий барабан для рефрактора. Інші частини будови підпорядковано вежі, вони значно простіші за рисунком та формою і чим далі від вежі, тим меншають складові частини будови: корпус нижчий за вежі, прибудови нижчі за корпус, а два бокові флігельки ще менші, ніж прибудови, - і все це пов'язується ґратками, що йдуть в дві сторони від центрального портала до флігельків.

Роботи по складанню проекту йдуть дуже швидко.

4 липня 1838 р. Беретті доводить до відома будівельного комітету, що ескізний проект він закінчив, а за 25 днів складений буде і кошторис167.

Проект переходить у стадію розгляду і обговорення. Трохи не 10 місяців тягнеться ця справа. Лише 19 квітня 1839 р. Федоров подає свої зауваження. Їх дуже багато, але всі вони мають суто конструктивний характер: підвалини, товщина стін, похилість даху, механізм обертання та розсування даху і т. ін. Внаслідок цього 22 червня 1839 р. Беретті подає ескіз проекту в другому варіанті і після обговорення його на засіданні будівельного комітету з участю проф. Федорова, стає за остаточну обробку проекту. 8 серпня проект дістає попередню ухвалу від університету і комітету і йде на дальшу ухвалу до Петербурга168.

Доки проект ходив у Петербурзі від інстанції до інстанції, трапилась несподівана річ. Стало відомо, що обране під будування обсерваторії місце лише малою частиною належить Софіївському соборові, решта ж землі - це земля общини казенних селян. Забирати селянську землю і віддавати їй землю соборну - було такою складною справою, що комітет визнав за краще шукати під обсерваторію нове місце. І Федоров знайшов його на Кудрявці (нині. вул. Воровського, а тоді - передмістя за Львівською заставою). 11 жовтня 1839 р. міська дума згодилася віддати цю землю під забудову169.

Все було неначе гаразд. Недобре було тільки одне: проект робився не на таке оточення. Місцевість на Кудрявці була досить заселена; замість паньківських полів, тут росли рясні садки та гай, стояли тут селянські хати та міщанські дерев'яні будинки. До такого оточення готика не пасувала.

І коли комітет проектів та кошторисів 15 грудня 1839 р. дав попередню згоду на будування окремого корпусу астрономічної обсерваторії, а "государю императору благоугодно было в 20 день текущего генваря (1840 г.) собственноручно написать: "согласен, но фасада не хороша, переделать"170, Беретті відмовився від готичного стилю в своєму проекті і повернувся до звичних форм пізнього ампіру.

Складові частини проекту залишились ті самі. Але змінились пропорції всього проекту в цілому та розміри й рисунки його окремих частин. Найбільше змінилася вежа: вона стала і вищою, і ширшою. Карниз її ліг на колони. Кругова галерейка стала меншою, відірвалася від карниза і конструктивно пов'язалася тільки з барабаном для рефрактора. На сажень звузився корпус і перестав виглядати по боках вежі з переднього фасаду. Помітно звузились прибудови, компактніше підійшли до центральної вежі. Ще ближче присунулись і флігельки, з'єднавшись з прибудовами двома критими колонадними переходами.

Проект втратив свою величаву суворість. Її заступила більш інтимна скупченість архітектурних частин. Та й в кожній частині з'явилося більше кривих, ніж ламаних, ліній. Де в чому цей проект наближався до проекту інституту благородних дівчат. Щождо оточення, то цей проект був йому значно ближчим, ніж попередній.

Архітектурний проект обсерваторії на Кудрявці, під літерою "А", нездійснений
(оригінал в ДЦІА. Фонд: Строительный комитет для возведения зданий университета св. Владимира. 1838, спр. № 115 "О построении отдельной обсерватории университета св. Владимира", арк. 401)
Але Беретті, стомлений численними переробками і не певний, що переробкам цим буде край, поряд з цим варіантом, який він позначив літерою "А", зробив ще варіант під літерою "Б".

Варіант цей мало чим відрізнявся від першого. Вежа так само залишалася восьмигранною, тільки була вона без колон, а тому зник і пишний карниз; замість галерейки на другому поверсі вежі залишився невеличкий балкончик на кронштейнах. Разом з цим по боках вежі стал" видно стіни корпусу. Це був бідний і скупий варіант, але його здійснення вимагало менше витрат. І цар дав свою згоду на будування обсерваторії саме за цим останнім проектом, що йшов під літерою "Б"171. Це було 24 вересня 1840 р.

Незабаром розпочалося будування. Але йшло воно дуже повільно, бо треба було попереду скопати залишки стародавніх валів, треба було прокласти дорогу для підвозу будівельних матеріалів. В усякому разі за життя Вікентія Івановича Беретті будування астрономічної обсерваторії не було закінчене.

Розшукані матеріали дають підставу гадати, що до серпня 1842 р. було виведено тільки корпус обсерваторії та два поверхи вежі і розпочато було будування приміщення над вежею для рефрактора, двох прибудов до корпусу та двох флігельків.

Як у будуванні університету, так і в будуванні обсерваторії померлого батька заступив його син Олександр Вікентійович Беретті. І як у першому, так і в цьому разі трапилось те саме: батьківський проект не знайшов свого втілення. Більше того - проект був змінений і попсований. Приміщення для рефрактора, передбачене за проектом як завершення вежі, було збудоване зовсім окреме на значній віддалі від корпусу; замість двох самостійних прибудов, витриманих в єдиному стилі з корпусом і вежею, з'явилася з одного боку дерев'яна присадкувата прибудова, яка не мала ніякої архітектурної вартості.

Що ж залишилося від проекту В. І. Беретті у цій споруді? - Тільки два інтер'єри, великої та малої зали першого поверху, в яких так яскраво відбилася творча рука архітектора.

Вхідні двері до вестибюлю, до великої та малої зали,, а також вихідні з малої поставлено по лінії головного меридіана. Вестибюль залишився зовсім архітектурно необробленим, але зали створюють зовсім інше враження.

Ввійшовши з вестибюлю до великої зали, зразу ж бачиш велику протилежну стіну, розбиту на три складові частини трьома великими круглими арками на легких пілястрах. В центральну арку вкомпоновано двері, а по боках - дві великі півциркульні в плані та в перетині глибокі ніші, в яких півсферу склепіння відбито від гнутої стіни лише смужкою карниза. Друга зала - мала - є основою восьмигранної вежі. Дві протилежні грані заглиблені нішами під двері, чотири грані, не зв'язані з дверима, заглиблені нішами під вікна і дві останні грані, що межують з великою залою, мають ніші суто декоративного призначення. Вікна в цій залі з круглим верхом та з лучковим склепінням над ними. Такі ж склепіння над, дверима та декоративними нішами, і всі вони стремлять до центра сферичної стелі, ледве помітно переплетеної лініями граней, що сходяться в самому центрі над головою.

От і все, що залишилося від проекту В. І. Беретті. Дуже мало. Але й ці дві зали, такі різні характером форм архітектурних деталей та такі єдині в композиційному задумі цілого, досить виразно свідчать не тільки про те, що проект належав видатному архітекторові, але й про те, що В. І. Беретті в умовах створення проекту для дуже спеціального за призначенням будинку, шукав і знаходив засоби доцільного поєднання суто технічних вимог з архітектурно-мистецькими формами.

Вікентій Іванович Беретті, який ще за часів петербурзької роботи спроектував і збудував чимало корпусів для (фабрик та заводів, і в цьому разі не зійшов з шляху архітектора. Інженерія ніколи, як і в цьому разі, не завадила В. І. Беретті залишитися архітектором.

І може бути ми не помилимося, коли скажемо що астрономічна обсерваторія навіть у такому вигляді, як її було збудовано, є достатнім доказом того, що В. І. Беретті був одним з останніх архітекторів Києва, який зумів кожне завдання розглядати насамперед як завдання, поставлене перед архітектором.

Для Беретті і церква, і бійня, і фабрика, і учбовий заклад чи лікарня, і загородний особняк, - все було однаково гідним творчої думки, однаково цікавим у творчих шуканнях.

Цей факт заслуговує на особливу увагу, бо саме на цей час припадає зародження так званої фабричної або ж промислової архітектури, яка незабаром переходить цілком до рук інженерів, і тоді архітектура відступає перед інженерією, яка пильнує відтепер лише доцільності конструкції і аж ніяк художності архітектурної форми.

Беретті був тим видатним майстром, який не став на цей шлях.

К началу страницы
Зміст    XI. Інститут  Післяслово