Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикации
Борис Бутник-Сіверський
Архітектор В. І. Беретті
66. Ibid., Рада ун-ту, 1835, спр. № 397, арк. 1 і 2. Вернуться в текст
67. Владимирский-Буданов М. Ф. История императорского университета св. Владимира, к. 18, ст. 288-289. Вернуться в текст
68. ДЦІА, фонд. Канц. Правління ун-та, 1835, спр. № 85, арк. 1. Вернуться в текст
69. Ibid., Рада ун-ту, 1837, спр. № 181, арк. 1. Вернуться в текст
70. Ibid., 1835, спр. № 251, арк. 1. Вернуться в текст
71. Владимирский-Буданов, ор. cit., стр. 289. Вернуться в текст
72. Ibid., ст. 292. Вернуться в текст
73. ДЦІА, фонд. Стр. к-т ун-та, 1836, спр. № 10, арк. 25-26. Вернуться в текст
74. Ibid., Рада ун-ту, 1835, спр. № 11, арк. 1-2. Вернуться в текст
75. Ibid., арк. 3. Вернуться в текст
76. Ibid., Стр. к-т ун-та, 1836, спр. № 10, арк. 25-26. Вернуться в текст
77. Ibid., арк. 28. Вернуться в текст
78. Ibid., арк. 35. Вернуться в текст
79. Ibid., арк. 31-34. Вернуться в текст
80. Ibid., арк. 80. Вернуться в текст
81. Ibid., арк. 81. Вернуться в текст
82. Ibid., арк. 82-85. Вернуться в текст
83. Ibid., арк. 78. Вернуться в текст
84. Ibid., арк. 101 і 108. Вернуться в текст
85. Ibid., арк. 137. Вернуться в текст
86. Ibid., арк. 153. Вернуться в текст
87. Ibid., арк. 125. Вернуться в текст
88. Ibid., арк. 156. Вернуться в текст
89. Ibid., 1839, спр. № 176, арк. 118. Вернуться в текст

VI. БОРОТЬБА ЗА ПРОЕКТ

Ми згадували вже про те, що в ті часи, коли працював Беретті, численні проекти, які проходили всі інстанції і навіть діставали царської ухвали, раптом, з самих різних причин "откладывались до времени", так і не побачивши свого здійснення. Такої ж долі зазнали й два Береттійових проекти.

Добре знав про це й міністр освіти граф Уваров, а знаючи, не міг не боятись за долю і останнього Береттійового проекту. Ось чому він поспішав з тим, щоб закріпити справу закладкою університету, користуючись для того найближчим приїздом до Києва самого царя, в присутності якого і зробити закладку66. 30 червня 1835 р. з цього приводу граф Увароїв писав попечителеві київської учбової округи фон-Брадке: "Намерение его императорского величества посетить г. Киев представляет благоприятвый случай произвести в присутствии его величества закладку здания университета св. Владимира. На всеподданнейшее мое о сем ходатайство его императорское величество изволил собственноручно написать. "Согласен, ежели только успею"67.

Це й було причиною того, що фон-Брадке почав швидку підготовку до урочистої закладки університету. З його-доручення ректор університету М. Максимович склав текст напису на камені, професорові університету Мєховичу доручив "избрать на земле, предназначенной для постройки университета, место для закладки здания и сделать смету издержкам собственно на закладку нужным.., а учителю школы землемеров при киевской гімназії Савицкому отбить главные линии расположения зданий университета, окопать оные небольшим рвом и поставить, в приличных местах вехи для ясного обозначения главных пунктов и линий к высочайшему приезду государя императора"68. Також терміново були зроблені для церемонії закладки срібні молоток і лопаточка69.

Всі ці підготовчі роботи не могли не зачепити київ--ського старшого поліцмейстера, який надіслав до ради Університету запитання, в який саме день відбудеться за-кладка університету, пояснюючи, що "сведение сие необходимо мне нужно для учинення заблаговременно распоряжения к соблюдению при сем случае порядка"70.

10 жовтня 1835 р. цар прибув до Києва і підтвердив, що буде при закладці університету. Але за кілька годин ці є різко змінилось. Одна невеличка пригода трохи було не зіпсувала всієї справи будування університету, а разом з цим і здійснення Береттійового проекту.

У перший же свій приїзд до Києва Вікентій Іванович Беретті, ознайомившись з місцевими цінами на будівельні матеріали, висловив генерал-губернаторові Гур'єву свою думку про те, що при таких цінах збудування університету коштуватиме щось з 8 мільйонів карбованців. Цифра ця була колосальна. Правда, її ще не було обгрунтовано жодним кошторисом. Але все ж її можна було вважати більш-менш реальною. Справа полягала в тому, що, як ми далі побачимо, в Києві на той час була велика будівельна гарячка. Ціни на матеріали були надмірні не тільки тому, що в них раз у раз була недостача, а й тому, що на будівельних роботах мали заробити і власники виробництва матеріалів; і підрядчики, і члени будівельних комітетів і, нарешті, ті урядовці, в чиєму віданні перебувало будівництво. Єдиний засіб задовольнити усіх - було показати можливо високі ціни на матеріали і в них заховати всілякі прибутки та хабарі. Члени міської управи, добре свідомі цієї системи, і самі були не від того, щоб мати з неї свій зиск, і на кожен рік складали офіціальний показник "довідкових цін", обов'язковий при складанні кошторисів. Цим тільки й можна пояснити той факт, що деякі відомства в окремих випадках, уникаючи подвійних витрат, будувалися так званим господарським способом, тобто самі купували будівельні матеріали безпосередньо в їх продуцентів, обминали цим способом усіх посередників і таким чином незмірно скорочували видатки. Але будівництво університету було таким великим (фактично це було найбільше цивільне будівництво в Києві протягом всієї половини XIX ст.), що думати про господарський спосіб не доводилось зовсім. Це й привело до того, що Беретті на підставі першого попереднього підрахунку визначив генерал-губернаторові Гур'єву суму на 8 мільйонів карбованців. Граф же Гур'єв доповів про це цареві вже після того, коли останній дав свою згоду взяти участь у закладці університету. Дізнавшись про це, цар заявив, що "при закладке университета, присутствовать не может как по краткости времени, так и потому, что исчисленная сумма на постройку университета до 8 миллионов... слишком велика и едва ли допустит возведение зданий по предложенному плану"71.

Проект Беретті став під реальну загрозу.

На другий день, при прийомі фон-Брадке, цар ще раз відкреслив, що 8 мільйонів - це нереальна сума і що закладку університету треба відкласти.

Другого виходу не залишалось. Фон-Брадке мав розкрити цареві причини, завдяки яким вартість збудування університету зросла до 8 мільйонів. Для цих пояснень довелося шукати зручну форму, і Брадке її знайшов, заявивши, що "вероятно Беретти сделал это в том намерении, чтобы убедить гр. Гурьева принять меры к сокращению справочных цен, которые местным начальством, по показанию Берегли, сделаны несоразмерно высокие" і що при доведення "справочных цен" до належної міри вартість збудування університету не буде більшою 3 або 3 1/2 мільйонів. Очевидно, цар добре зрозумів попечителя Брадке, бо зразу ж "приказал озаботиться уменьшением справочных цен"72.

Беретті залишився в Києві, щоб скласти кошторис. Нові "довідкові ціни" зразу ж стали такі, що Беретті мав змогу визначити за кошторисом вартість збудування університету в сумі 3 817 620 крб. 22 коп., а потім знайшов можливим зменшити до 2 697 200 крб.73.

Так, завдяки дипломатичній відвертості Брадке, проект В. І. Беретті було врятовано від загибелі. З цього часу питання про те, чи слід будувати університет, чи не слід, більше не виникало.

Тепер боротьба за проект перейшла у нову фазу, в фазу відстоювання кожної окремої частини проекту.

Університетська професура, очевидно, дуже мало розумілася на архітектурній якості проекту в цілому та й мало цікавилася цими питаннями. Про це свідчить, наприклад, той факт, що коли проект Беретті було передано-на обговорення ради університету, то ця рада у повному своєму складі, з участю завідувачів кабінетів і колекцій та інспектора студентів, зробила зауваження, що "римско-католическая церковь требует пространнейшего помещения, соответственно числу студентов сего исповедания" - і це незважаючи на те, що обидві церкви було запроектовано як дві однакові зали, що симетрично завершувалися чудовими абсидами з колонами по задньому фасаду і виходили півциркульними коридорами кожна в праве та ліве крило корпусу і щонайменша зміна розмірів однієї з зал руйнувала композицію всього проекту і за планом і за фасадом, Але в "виды правительства" входила не підтримка польської частини університетського студентства, а зменшення його кількості, і це зауваження ради університету залишилося без жодних наслідків.

Щодо аудиторій, то рада не висловила жодних побажань. Очевидно, проект Беретті задовольняв усі вимоги вищого учбового закладу. Лише в одному пункті своїх висновків рада зробила зауваження, та й то не на користь студентам. Так, кімнату № 5 на першому поверсі, призначену "сборным местом для вольноприходящих студентов" рада визнала зайвою, "ибо для сборной комнаты может быть назначена одна из трех определенных для занятий студентов".

Більше уваги віддала рада поширенню площі під бібліотеку та кабінети.

Але центральним питанням всього обговорення було для ради питання про квартири для керівного складу та персоналу університету. Досить сказати, що з 11 усіх побажань 5 побажань стосуються саме квартир. Намітивши цілу програму переміщень квартир попечителя, ректора, інспектора, духівництва та професури, рада прийшла до висновку, що "вообще число комнат в профессорских квартирах необходимо увеличить, ибо в сравнении с квартирами прочих чиновников они весьма малы" і що "вообще нужно устроить погреба, большее число кладовых, сараев и прочих служб, а также колодцы"74.

Якщо згадати той перший проект київського ліцею який був побудований за принципом поміщицьких садиб, де за парадним рядом учбових корпусів могла міститися значна кількість всіляких флігельків та службових споруд, то стане цілком зрозуміла байдужість університетської професури до величності Береттійового проекту невдоволеність її проектом саме в питаннях житлово-побутових. Ці два проекти були виразниками двох зовсім різних поглядів не тільки на архітектуру учбових закла-дів, але й на архітектуру в цілому.

Інакше дивилися на цю справу в Петербурзі. Міністр освіти визнав зауваження ради хоча в деякій мірі й слушними, але такими "кои однако не изменяют общей формы плана"75, щождо питання про професорські квартири, то воно набуло зовсім несподіваного розв'язання, коли проект з кошторисом був розглянутий міністром з погляду заощадження державних коштів.

Ми згадували вже про те, що цар, відмовившись взяти участь у закладці університету, наказав Беретті залишитись у Києві для складання кошторису. Беретті залишився, зібрав потрібні йому відомості і повернувся разом із Спарро до Петербурга, щоб там закінчити роботу. Наслідки цієї роботи ми знаємо - перший кошторис складав чималу суму 3 817 620 крб. 22 коп., "но по значительности сей суммы, дабы не обременить тем государственного казначейства, министр предварительно представления оной сметы на высочайшее усмотрение сообщил архитектору Берегти соображения свои, по коим, нисколько не изменяя главного величественного университетского здания, представлялась возможность отменить или сократить некоторые другие постройки. На сем основании составлены архитектором Берегти две сметы, из коих по одной для сказанной цели требовалось 2 945 200 рублей, а по другой - 2 697 200 руб."

З порівняння обох варіантів фінансових планів можна сказати, що, по-перше, Беретті скорочує на 102 468 крб. видатки на підготовчі до будівництва роботи; по-друге, він заощаджує 580 453 крб. за рахунок двох професорськох жилих флігелів, манежа та всяких службових надвірних споруд, як-от комора, льодовні тощо. Отже за рахунок будівництва головного корпусу заощадження становить тільки 257 479 крб., тобто менше третини всіх заощаджень76.

Уже це само досить виразно говорить про те, що Беретті готов був пожертвувати всім, щоб залишити недоторканим проект головного корпусу; це говорить і про те, що таким скороченням кошторису Беретті завдав професурі університету найболючішого удару. Скорочення припало саме на ті частини проекту, які ще мали в собі відголосок ліцейських традицій.

Таким чином проект Беретті після першого туру перегляду кошторису втратив лише два професорських флігелі, які за проектом було вкомпоновано по обох боках головного фасаду разом з муром. Флігелі ці були незначних розмірів і мало пов'язані з могутнім головним корпусом. Отже скорочення флігелів аж ніяк не пошкодило цілому проектові, а навпаки допомогло Беретті позбутися вимушених додатків.

Зовсім інакше обернулася справа, коли кошторис від міністра освіти перейшов на розгляд до комісії проектів і кошторисів.

2 квітня 1836 р. комісія, розглянувши кошторис, знайшла його складеним "с примерною аккуратностью и с замечательным тщанием в вычислениях", але разом з тим констатувала, що Беретті запроектував дуже товсті стіни, і запропонувала Беретті зменшити кількість цегли на 2 052 600 штук77. Беретті відповів на це доповідною запискою, де подав розрахунки, які доводили, що зменшувати товщину стін небезпечно і просив переглянути кошторис78. Але комісія, розглянувши кошторис удруге, залишилась при своїй думці79. Не допоміг Беретті і другий протест. Після боротьби, що тривала 5 місяців, комісія 31 серпня 1836 р. винесла свою остаточну ухвалу. В цій ухвалі комісія зазначила: "Первый проект г. Беретти был одобрен комиссией) только как эскиз, хотя и прекрасный, но недостаточный для полного проекта, который, следовательно, должно быть улучшить более глубоким изучением и обработанием подробностей"80. Треба сказати, що на перший перегляд до комісії було подано... "...только четыре плана, два фасада, два листа с поперечными разрезами и с частями боковых и надворных фасадов; плана же подвального этажа и разрезов боковых зал, церкви и главной лестницы вовсе недоставало"81.

Констатуючи недостатність поданих Беретті планів, розрізів і фасадів, комісія підтвердила, що вона "решительно остается при мнении своем на счет толщины стен, которые должны быть соразмерны с величиною покоев". В додаток до цього комісія визначила, що Беретті показав у кошторисі досить значну кількість цегли для "пилястрин (лопаток) в коридорах и других покоях и для арок". Комісія знайшла "пилястры (лопатки) в коридорах и других покоях, назначаемых между окнами и на соответствующих местах противоположных стен, не только бесполезными как украшения, но даже вредными в отношении соблюдения экономики. Ребра сих пилястр будут всегда оббиты от переноски вещей и мебели, и, следовательно, потребуют некоторой суммы ежегодно на ремонт".

Це був перший серйозний удар по самій суті проекту. Говорити не тільки про зайвість, але навіть і шкідливість пілястр у дуже довгих одноманітних формою коридорах можна було, додержуючись лише тих поглядів, які комісія висловила в другій частині своїх висновків, а саме, що "здание, назначенное для учебного заведения, должно быть хорошо расположено, светло, чисто, прилично, хорошо соображено во всех частях и не должно ничего заключать излишнего, а тем более представляющего роскошь, что здание киевского университета не должно быть похоже на дворец, и что по сему совершенно бесполезно в залах бельэтажа устраивать потолки с подпругами или своды, которые будут стоить дорого и которые заставляют г. Беретти возвышать поперечные стены до самой крыши".

Незважаючи на цю думку, яка істотно заперечувала самий характер архітектурного оформлення приміщень університету, комісія визнала можливим прийти до висновке, що "совсем не нужно... изменять проект, которого весь состав был ею найден одобрительным... изменению подлежат только детали внутренних частей... и посему, как по позднему времени уже нельзя приступить к работам ранее будущего года, то г. Беретти будет иметь довольно времени, если не потеряет оного попрежнему в бесполезной настойчивости, для перечерчивания планов и гделания на них необходимых изменений"82.

Беретті не міг погодитися з тим, щоб окремі частини ного проекту перетворили в голу коробку, позбавлену всякої архітектурної вартості. Він апелював до міністра. "Таковое разногласие во мнениях комиссии проектов и смет и профессора Беретти г. министр народного просвещения имел счастие всеподданнейше представить на разрешение государя императора и его величеству в 9-й день текущего октября благоугодно было высочайше повелеть: держаться того, что комиссия проектов и смет защитила, ибо она для того и создана"83.

Беретті залишалося тільки скоритись.

Плани, розрізи і фасади було перероблено, і 30 квітня 1837 р. комісія проектів і кошторисів, затвердивши їх, запропонувала розпочати будівництво, а перероблений кошгорис вислати додатково84.

15 лютого 1838 р. В. І. Беретті подав до комісії перероблений кошторис і в додаток до нього три фасади і п'ять планів всіх поверхів головного університетського корпусу, генеральний план проекту та сім профілів того ж будинку85.

Комісія констатувала, що Беретті перебільшив проти кошторису 1836 р. суму видатків на 444 026 крб. 53 1/4 копійки86. Беретті пояснював це перебільшення тим, що "в устройстве главного карниза, каковой предполагался из форменного кирпича, коего по чрезвычайной дороговизне невозможно здесь достать, почему вместо железных кронштейнов с полосами и лепных модульонов, назначить модульоны из чугуна, а свес у карниза выпустить чугунными плитами, прочие ж части карниза из обыкновенного кирпича"87. Таким чином, відсутність цегли належного сорту змушувала Беретті значно збільшити видатки на дорогі чавунні роботи.

Комісія проектів також звертає свою увагу на чавунні роботи, але не на ті, які вводить Беретті додатково через брак потрібної цегли. Комісія звертає увагу саме на те, що за проектом Беретті мало надати університетові палацевої пишності і краси. Так, комісія зауважує, що "при проверке представленной ныне сметы между прочими предположениями замечается следующее:

1. Употребление гранитных осколков на 121 536 р. 75 к.
  Гранитного цоколя на 136 900 р.
  Ступеней гранитных и площадок на 40 025 р.
  Чугунных капителей для колонн и пилястр на 16 190 р. и модульонов на 72 000, всего на 88 190 р.
  Чугунных ступеней и плит для площадок на 49 952 р.
  Итого: 436 603 р. 75 к.
2. Чугунных баз для колонн и пилястров на 16 014 р.
  Чугунный орел 2 500 р.
  Чугунных решеток на 15 400 р.
  Итого: 33 914 р. 00".

З цих зауважень комісія приходить до висновку: "а) что как употребление гранитных материалов вовлекает в столь значительные расходы, то следует заменить оные другими, менее стоящими материалами,

6) что предполагаемые чугунные капители, а особенно чугунные модульоны, должно отменить по причине значительной суммы, для сего потребной, тем более, что в здешнеи столице при общественных зданиях и даже при постройке, дворцов, архитектурные украшения лепные, а потому и в губернском городе Киеве не встречается никакой причины употребить столь ценные чугунные украшения.

в) чугунные ступени и плиты для площадок следует заменить или камнем, или, по недостатку и дороговизне оного, дубовыми ступеньками, утвердив оные для безопасности от огня на кирпичных сводах,

г) чугунные базы у колонн и пилястр можно допустить, буде в Киеве не имеется для сего другого благонадежного и прочного материала; чугунные перилы можно сделать на парадной лестнице, но по прочим, а наипаче по черным лестницам, простые железные перила будут стоить гораздо дешевле и будет прочнее чугунных"88.

Так, комісія завдала проектові другого, мабуть ще тяжчого удару, та коли в перший раз комісія поставила вимогу усунути з проекту лише деякі архітектурні елементи, як пілястри, арки, та подекуди замінити склепіння простими стелями і цим порушила єдність і красу архітектурного задуму лише в окремих приміщеннях, лише в окремих частинах будинку, то на цей раз вимоги комісії зачіпали геть весь будинок і незмірно збіднювали всі прикраси.

Вікентїй Іванович Беретті примушений був знову сісти за переробку кошторису.

З другого боку, генерал-губернатор, дізнавшись про заперечення комісії проектів щодо широкого застосування Беретті чавунних деталей в будівництві університету, негаймо дав розпорядження припинити заготовку чавунних східців.

Але тепер, нехай і частково, переможцем вийшов Беретти. Він і на цей раз подав кошторис з перебільшенням проти вказівок комісії і в записці до цього кошторису дав пояснення: "чугунные вещи, замеченные комиссиею, кроме ступеней, площадок и решеток к лестницам, до возвращения сметы были уже заподряджены и потому не могли подвергнуться никаким изменениям; на счет же ступеней и площадок, хотя и предстояла возможность удовлетворить желание комитета заменою их деревянными, но, судя по важности столь многолюдного здания, я счел более приличным оставить их по прежнему назначению... Чугунные же решетки заменил я в смете железными"89.

Комісії проектів, поставленій перед фактом, довелось тільки скоритися і підписати кошторис, який подав Беретті, а слідом за цим і генерал-губернатор змушений був скасувати своє розпорядження. Таким чином, у цій частині проект Беретті мало потерпів.

Треба тільки додати, що ця боротьба почалася 10 жовтня 1835 р., а закінчилась тільки 16 березня 1839 р., тобто тоді, коли будівництво університету цілком розгорнулося.

К началу страницы
Зміст    V. Проект  VII. Рукою сина