Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикации
Борис Бутник-Сіверський
Архітектор В. І. Беретті
50. Ор. сії, ст. 46. Вернуться в текст
51. ДЦІА, фонд. Стр. к-т ун-та, 1839, спр. № 170, арк. 5. Вернуться в текст
52. Ibid., Канц. попеч. КУО, 2 стол, 1850, спр. № 443, арк. 1. Вернуться в текст
53. Ibid., Стр. к-т ун-та, 1847, спр. № 288, арк. 1. Вернуться в текст
54. Ор. сіt, ст. 46. Вернуться в текст
55. ДЦІА, фонд. Стр. к-т ун-та, 1844, спр. № 333, арк. 8, 16. Вернуться в текст
56. Ibid., арк. 8, 16. Вернуться в текст
57. Ibid., 1841, спр. № 244, арк. 4. Вернуться в текст
58. ІЬМ., арк. 74. Вернуться в текст
59. Ibid., арк. 4. Вернуться в текст
60. Ibid., арк. 4. Вернуться в текст
61. Ibid., арк. 73 і 74. Вернуться в текст
62. Ibid., арк. 4-5. Вернуться в текст
63. Ibid., арк. 73. Вернуться в текст
64. Ibid., арк. 4. Вернуться в текст
65. Ibid., арк. 73. Вернуться в текст


V. ПРОЕКТ

Дійсний член Академії архітектури УРСР П. Ф. Альошин є першим і єдиним автором, який цілком справедливо визначав будинок університету як споруду палацевого типу з замкнутим двором.

І справді, щоб довести правильність цього твердження, досить уважно подивитись на план усього будинку. Специфічне призначення приміщення університету, яке переважно повинне було складатися з ізольованих аудиторій для студентів, і обов'язковість для великого учбового закладу коридорної системи не могли не відбитися на характері плану в цілому. Але, навіть незважаючи на це, В. І. Беретті знаходить такі розв'язання, які усувають і одноманітність в розміщенні аудиторій, і казарменну сухість коридорів.

Першого автор досягає симетричним компонуванням приміщень різного розміру в окремі групи, що повторюються по центральній осі кожного крила. Другого він досягає кількома засобами. Коридори двох бокових крил він. пропускає через центр крила, а в корпусах - передньому і задньому - веде однобічні коридори вікнами до внутрішнього парадного двору. Коридори цих двох корпусів або розірвано в центрі, або змінено їх напрям. Коридори бокових крил всередині додатково освітлено виходом до невеликих кімнат. Таке розміщення коридорів дає авторові змогу створювати в різних місцях просторі великі парадні зали, а разом з тим давати не тільки вхідні двері з коридору до аудиторій, але й внутрішні двері між аудиторіями, створюючи палацевого типу анфілади кімнат і зал.

Університет. Фасад з майдану.
Рисунок підписаний О. В. Беретті (із збір дійсного члена Академії архітектури УРСР П. Ф. Альошина)
Не менш цікавий з цього погляду й фасад університету. "Цокольний поверх, що стоїть над підвалом, тримає лише два гладких поверхи, об'єднаних у центрі в один римсько-іонічний ордер 8-колонного портика. Соковиті деталі виразного карниза з чавунними модульйонами, прекрасно намальована колона з чавунними ж базою і капітеллю, обрамлення вікон западинами замість наличників, середній пояс у вигляді підвіконних балюстрад з колонками замість балясин, два характерних канделябри коло входу.., - усе це гармонійно і суцільно відображалося у цілком закінченій архітектурній композиції", - так описує проф. П. Ф. Альошин фасад університету50.

До цього опису слід тільки додати, що на фризі антаблементу повинна була бути назва університету з датою його збудування, зроблена з литих чавунних літер, а зверху чавунний орел з розпластаними крилами, з піками, вінками та гірляндами51. Над атиком за проектом мали стояти три алегоричні, також литі з чавуну, досить великі розміром, фігури52.

Щождо кольору стін і того ефекту, який вони мали створювати, Беретті уявляв собі, що весь цокольний поверх буде складений з цілих глиб місцевого сірого граніту, а коли цього було не дозволено Беретті з міркувань заощадження коштів, він все-таки висунув такий проект пофарбування університету, щоб принаймні штучно досягти загального враження монументальності. Так, 28 липня 1842 р., невдовзі вже перед смертю, Вікентій Іванович писав до будівельного комітету:

"Наружная штукатурная работа строения должна в скором времени быть окончена, после которой нужно будет окрасить все здание снаружи краскою. В избрании цвета оной я затрудняюсь, не зная желания государя по сему предмету, а потому не благоугодно ли будет комитету представить о сем высшему начальству для доведения до сведения государя императора, - можно будет окрасить стены желтою краскою, а карнизы и пояски белою, как обыкновенно красятся все строения в городе, или же таким же образом под цвет извести, - я же со своей стороны полагал бы окрасить все пространство от цоколя до подколонн под цвет гранита брызгами, а остальное, не отличая ни поясков, ни карнизов, под цвет извести, так, чтобы все строение казалось бы сделанным из одного камня53. Таким чином, на думку автора, весь будинок університету мав створювати враження монолітної споруди з цілого каменю на гранітній основі, з чорними чавунними фігурами на атику, з чорними модульйонами, такими ж капітелями й базами та з золотим орлом і літерами на фризі.

Величності зовнішнього вигляду цілком відповідало й внутрішнє оформлення будинку. Парадності оформлення інтер'єрів Беретті досягає двома засобами одночасно: за собами архітектури та засобами монументального малярства.

"Характерною особливістю внутрішньої архітектури будинку, - пише проф. П. Ф. Альошин, - є поєднання грекодоричного ордеру вестибюлю і колонади, яка веде в перший поверх, наліво і направо з римсько-доричним ордером верхнього (другого) поверху, в антаблементі якого красуються модульйони корінфського ордеру. Відсутність "чистоти" стилю у внутрішньому оформленні так само, як і застосування модульйонів при іонічних капітелях колон на фасаді, надає всій архітектурі свіжого, незвичайного вигляду"54.

Але не тільки різноманітністю вживаних ордерів досягає Беретті цієї свіжості.

Університет. Фасад з саду.
Рисунок підписаний О. В. Беретті (із збірки дійсного члена Академії архітектури УРСР П. Ф. Альошина)
Він варіює відповідно до стилю капітелі й форму баз. Так само міняється і форма колон: повна кругла, пілон та півколона, які між собою пов'язано арками, що підтримують різноманітні характером склепіння. Особливо велике місце віддавав Беретті пілястрам. За попереднім проектом пілястри в залах і особливо в коридорах між вікнами та відповідно на протилежних сторонах мали розбивати й збагачувати поверхню великих стін просторих приміщень. Незважаючи на зміни в проекті, що призвело до скорочення кількості пілястр, у всьому будинку все ж налічується щось з 72 колони різних форм і 70 пілястр повних, кутніх і половинних55.

Нарешті, збагачення декорування йшло за рахунок не лише численних капітелей та фігурних баз, але значною мірою також і фігурних карнизів, модульйонів і порізів. Ці деталі зроблено було почасти з литого чавуну, а почасти ліпними. Так, наприклад, 444 погонні сажні цегляного карниза по зовнішньому периметру будинку університету лежало на чавунних дошках, підтриманих чавунними модульйонами, самих же модульйонів було стільки; що вони на певній відстані один від одного тягліїся попід карнизом та фронтону на 664 сажні. Під вікна було зроблено 720 лінійних сажнів алебастрових порожнистих балясин. Для зали ж зібрання, аванзали та обох церковних зал - 1000 лінійних сажнів порізів і в тих же приміщеннях та парадних сходах - на протязі 900 лінійних сажнів було розміщено ліпні модульйони56. Таку ж видатну роль в декоруванні відігравали залізні ґратки на сходах, самі чавунні сходи, покладені з плит, і квадратні плити у вестибюлі, якими заслано підлогу. Всі ці деталі (роблено за рисунками самого Беретті.

Таку ж велику увагу віддавав Беретті й живописному оформленню приміщень університету. Так, 19 жовтня 1841 р., коли внутрішні штукатурні роботи вже були розпочаті, Вікентій Іванович подав до будівельного комітету спеціальне "описание живописной и малярной работ, которые следует произвести в здании университета св. Владимира".

Як з цього опису, так і з інших документів ми дізнаємося, що все приміщення університету Беретті передбачав пофарбувати в кілька кольорів. Більшість кімнат мала бути "перлового" кольору, деякі зеленкуватого, а деякі блідофіолетового, а сходи "под рустик брызгом". Однотонність пофарбування передбачалась тільки для робочих приміщень (аудиторій, лабораторій) та коридорів. Зовсім інакше мали виглядати парадні та деякі центрального значення зали та кабінети, а також і вестибюль.

План другого поверху університету.
Рисунок підписаний О. В. Беретті (із збірки дійсного члена Академії архітектури УРСР П. Ф. Альошина)
Так, наприклад, вестибюль з центральними сходами Беретті пропонував розписати так: "по сводам обнести ребра каймами и в каждом кресте изобразить под лепную работу трофеи и арабески, относящиеся к ученому предмету, а под базами колонн, где имеются впадины, расписать в каждой по одной голове авторов так же под лепную работу. Стены будут раскрашены под перловый цвет, а карниз и капители - белые; колонны же и пилястры тоже под перловый цвет, но против стен светлее, и под сим цветом раскат свода57. За другим, більш детальним описом, "парадная лестница состоит из двух плафонов, украшений под площадками и двух огромных арок, а также двух особенных плафонов, между пилястрами бюсты мудрецов, - и все это в великолепном виде"58.

"В третьем этаже средней залы" Беретті визначив "свод расписать кессонами с порезками и впадинами, как обыкновенно делается; в кессонах изобразить разных родов розетами и гирляндами под лепную работу палевым колером, какового цвета будут и стены"59.

Значно багатшим мав бути розпис бібліотеки. Сам великий бібліофіл, власник досить великої спеціальної бібліотеки, яку його онук Ол. Ол. Беретті заповів Київській публічній бібліотеці, Беретті проектує розписати. університетську бібліотеку відмінно від усіх інших робочих приміщень і майже так урочисто, як і актову залу. "По потолку библиотеки ребра сводов и вокруг каждого отделения, равно под арками", Беретті пропонував "обнести каймами перлового цвета и между каждым крестом сводов и по аркам расписать под лепную работу трофеями и орнаментами, приличными библиотеке. Вокруг стен в арках расписать барельефы, каждый о двух фигурах с орнаментами, все под лепную работу. Стены будут окрашены зеленоватым цветом, под каковым тоном должна быть и живописная работа"60. Для того, щоб яскравіше уявити монументальність цього розпису, додамо, що приміщення бібліотеки було 25 сажнів завдовжки і 5% завширшки, що тут треба було розписати 12 арок сюжетними фресками та орнаментами, так само треба було розписати 4 менших арки, де кожна фреска мала 3 аршини, та на 12 пілястрах, треба було написати орнаменти, кожен по 5 аршин заввишки, а також по склепіннях протягти бордюри, загальної довжини 35 сажнів61.

Розпис обох церков (православної та римсько-католицької) в принципі мусив бути таким же, як і в залах, крім деяких подробиць. "В церквах расписать своды кессонами разного рода, формы и величины, смотря по расположению потолка. В больших кессонах расписать цветными колерами церковные сюжеты, а в малых, где как придется, розетами, венками, звездами и тому подобно. Все под лепную работу. Стены покрыть самым светлым палевый цветом; разумеется, что карнизы будут белые, а своды - под тон стен"62. З більш детального опису запроектованого розпису обох церков ми дізнаємося додатково, що розпис кожної церкви мав складатися з таких елементів: 2 плафони різнокольорові, 4 барельєфи під ліпну роботу, 164 кесони з розетами, 48 кесонів з "арматурами", 48 кесонів (кожен по 1/2 аршина) з "образами" и сюжетами св. писания, приличными зданию", 16 кесонів довгих з дванадцятьма апостолами і чотирма євангелістами приличными цветами" та 4 фестони"63.

Фрагмент парадних сходів університету
(з фото ЦФКА № 4927-п.)
Фрагмента парадних сходів з перспективою коридору в будинку університету
(із збірки дійсного члена Академії архітектури УРСР П. Ф. Альошина)

Але найбільш багатим мав бути розпис актової зали. Поголок, или свод зала собрания, расписать вокруг цветными барельефами по отделениям, между коими расположить орнаменты и арабески под лепную работу голубоватым цветом, а над барельефами также вокруг обнести гирляндами и против каждой можно будет расписать орлов с поднятыми крыльями; если художник найдет за лучшее расположить барельефы по стенам, то сие ему не воспрещается"64. Колишній учень і помічник Беретті Спарро, який на той час був вже єпархіальним архітектором, користуючись з цього останнього зауваження, складаючи, ескізи по розпису приміщень усього університету, вніс таку деталізацію в розпис актової зали, або, як вона тоді звалася, "залы собрания": тут треба було написати 8 барельєфів у багато кольорів, кожен по 4 аршини заввишки з алегоричними сюжетами та сюжетами з стародавньої та нової історії; "12 стоячих с орлами арабесок", 4 кутні орнаменти, "2 больших ящика орнамента" та 65 бордюрів65. Ця обробка Спарро дістала Береттійової ухвали.

Таким мав бути загальний обсяг живописного декорування приміщень головного корпусу університету.

Для того щоб уявити, якої великої ваги надавав Вікентій Іванович Беретті архітектурному, скульптурному та живописному декоруванню університету, як зовні, так і його приміщень, досить буде сказати, що всі ці роботи: повинні були за кошторисом коштувати близько 521 тисячі карбованців, у той час як на все будівництво було асигновано лише 2 500 000 карбованців: п'ята частина всіх витрат припадала на декоративні роботи. Така висока питома вага цих останніх видатків дійсно личила палацевій споруді, як її й задумав Беретті.

Але уряд дивився на це зовсім інакше. Це й сталося причиною того, що Вікентієві Івановичу Беретті довелося протягом всього часу будівництва боротися за потрібні асигнування коштів, за кошторис, за кожну його деталь. Боротьба була нерівною і не могла не бути такою. Тільки через це Вікентієві Івановичу не пощастило здійснити: свого проекту в повній мірі таким, яким він його задумав: і за який невпинно боровся.

Цій боротьбі ми й присвячуємо дальші розділи.

К началу страницы
Зміст    IV. Великі плани  VI. Боротьба за проект