Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикации
Борис Бутник-Сіверський
Архітектор В. І. Беретті
12. ДЦІА, фонд. Штаб Київської військової округи, формуляр фортеці Києва, арк. б\№, запис 1817 р. Вернуться в текст
13. Ibid., Запис, 1804. Вернуться в текст
14. Так, напр., 1847 р. Плоска слобода, село Куренівка і Пріорка з урочищем Сирець входять уже в межу міста. Вернуться в текст


II. КИЇВ 30-40-х РОКІВ МИНУЛОГО СТОЛІТТЯ

Київ того часу - це вже досить великий і складний організм. Територія Києва простягалася тоді вздовж узбережжя Дніпра на 16 верст, а завширшки від берега - на 2 1/2-5 верст10. "Старий Київ", "Печерське", "Поділ" - все це фактично окремі міста із значними відстанями та з дуже поганою комунікацією між ними, міста, оточені селами, хуторами, угіддями, нивами і сінокосами..

В кожному з цих трьох міст, або Києвів (їх звали тоді "Старий Київ", "Києво-Печерськ", "Києво-Поділ"), які укладалися в різних, іноді значно відмінних умовах, були свої особливі відзнаки.

Кожне з цих міст мало численні нашарування. Старий Київ - колишній центр державного управління старо-князівських часів, центр підупалий, - від якого залишилися тільки Софія та Михайлівський монастир, обведений високими мурами, а навколо них всіх вже зайві земляні вали. Печерське - з нашаруванням від великокнязівських часів, з численними будовами, з цитаделлю ще Петрівського часу, з Єлизаветинським царським палацем. На Подолі - Братський монастир, Академія, "Самсон", ратуша, численні торговельні ряди та цехові майстерні. І хоч які різні за складом архітектурних ансамблів були кожне з цих міст - у всіх них було спільне обличчя, обличчя феодального міста. І сама роз'єднаність кожної з цих трьох частин, і ремісничі слободи (як Гончарівка тощо), і рясна мережа сіл і хуторів, які щільно оточили: "города", - все це теж обличчя феодального міста. І радіальне планування Подола (до 1811 р.), і кільцева забудова крамничок навколо Михайлівського монастиря, Лаври, Микільського собору, і вузенькі криві вулички, і відсутність значних розміром майданів, - все це ті самі ознаки.

Але початок минулого століття для Києва - це початок формування його нового обличчя. Вже 1804 р. в Києві налічується 4 642 тільки "обывательских" домів13. Швидко й невпинно зростає населення переважно за рахунок "пришлого элемента". Швидко йде забудова. Хутори зливаються в села, села зливаються з містом14, а відстань між Старим Києвом та Печерським стає все меншою та меншою. І, незважаючи на все це, заселення міста йде швидше, ніж забудова: в Києві постає перша житлова криза, - так дається взнаки з самого початку перехід Києва на капіталістичний шлях розвитку.

Спроба ліквідувати житлову кризу ще феодальними . методами - через запровадження найжорстокішої "квартирної повинності" - не розв'язує справи. Система найму приватних будинків під численні державні установи так само не дає бажаних наслідків. Все це приводить до неухильного зростання будівництва і не тільки житлового, а в першу чергу урядового, або, як воно тоді звалось, "казенного".

1801 р. закінчено будуванням кам'яний, арсенал, 1803 р. - міський державний театр, 1805 р. - комендантський будинок. Цього ж року там же, на Печерському, розпочато будування "присутственных мест", великий кам'яний корпус на два поверхи з підвалом (закінчено 1809 р.). 1809 р. почато будування гостинного двора на Подолі, 1812 р. - військового госпіталю, 1813 р. - двох казарм для війська. А далі все нові й нові споруди: провіантський магазин і осторг (1817 р.), численні переробки та добудови багатьох "служб" і "флігелів" до старих будинків.

Поруч з чиновним людом швидко зростає і торговельне населення. Міняється і самий характер торгівлі. Над пригородним та цеховим торгом починає переважати торг привізний. Звідси - будування гостинних дворів на Пе-черську та на Подолі, будування нових торговельних рядів, влаштування сараїв з вагою, будування в різних районах заїзних дворів.

Для робочого люду 1804 р. в Києві вперше будують робітничий будинок - перші робітничі казарми.

"Обивателі" заселяють порожні місця, а чорнороби, "отставные солдаты" та інші "неизвестного рода занятий люди" вкривають цілою мережею землянок всі схили на околицях міста.

Нарешті, місто зростає і за рахунок дворянства. Пожвавлене міське життя приваблює і таких великих дворян, як графи Міклашевські та Розумовські, і трохи менших дворян, як Гудим-Левковичі, та відставних військових, як підполковник Самойлович чи артилерії капітан Кордт, - всі вони починають будуватися в Києві. Їх будівлі займають цілі квартали; це справжні поміщицькі садиби, перенесені до міста. В кожній такій садибі можна бачити і великий двоповерховий ампірний панський будинок, і флігелі, і стайню для коней, і каретні сараї, льохи, людські, пральні та ін. Тут є і передній двір, і чорний, досить великі садки. Таке складне й різноманітне архітектурне обличчя Києва 20-х і початку 30-х років.

25 березня 1830 р. стало для Києва знаменною датою, датою затвердження плану нової фортеці на Печерську. Будування цієї фортеці не тільки спричинилося до різкого збільшення в Києві нових контингентів населення (переважно військових команд, арестантських рот та селян), але й до зміни обличчя самого Печерська, де в зв'язку з будуванням фортеці було значно відсунуто еспланадну лінію, яка пройшла через житлові квартали. Десятки будинків Печерського форштадту було придбано казною на знесення, а сотні перенесено в квартали нового району - так званої Либедьської частини або "Нового строения", куди 1833 р. було перенесено з Печерська і дерев'яну Володимирську церкву.

Все це приводить до одного. Місто швидко росте. Щоб забезпечити і військове, і цивільно-урядове будівництво, спочатку інженерне відомство, а потім з 1806 р. і міське урядування починають будувати цегельні - переважно вздовж узбережжя Дніпра. Тут же починають виростати все нові й нові робочі казарми. Їх тепер, щоб прискорити будування, роблять плетеними з шелюгу, як на селі роблять стайні, клуні, хліви. Коли ці придніпровські цегельні перестають задовольняти потреби зростаючого будівництва, цегельні влаштовують у Межигір'ї при фаянсовій фабриці, в с Пирогові, на Сирці, на Куренівці. А для організації всієї цієї справи в січні 1831 р. для керування виробництвом старих цегелень та для будування нових для потреб Києва петербурзьке інженерне відомство призначає навіть спеціального уповно важеного в особі капітана барона Дальваца.

Та мало цього. Буйне зростання міста вимагає не тільки будування цегелень і мобілізації робочої сили. Вперше виникає потреба в плануванні й організації забудови та впорядкуванні всього міста в цілому.

1806 р. Київ дістає новий план забудови. Величезна пожежа на Подолі 1811 р. дає змогу цілком перепланувати цю частину міста: замість колишньої радіальної системи тут вперше запроваджується шахматне планування. З 30-х років та ж система поширюється на новий Либедський район і на порожню частину земель, що лежить на південь від Старого Києва.

За новим генеральним проектом та його більш пізніми додатками для окремих частин міста провадять нівелювання, прокладають нові шляхи, влаштовують канави та водозбірні басейни, будують мости і місточки. Все це тепер набирає таких порівняно широких масштабів, що не може залишатися в межах ініціативи самих мешканців і переходить до компетенції V округи інженерного відомства, штаб якої розташовується в Києві.

Для організації урядування міський уряд 1817 р. складає перше "общее обозрение положения и населения" міста Києва і ділить саме місто на нові чотири адміністративні райони. Згодом виникає тимчасовий комітет по влаштуванню міста. В його функції, між іншим, входить роздавання і продаж порожніх земель під забудову, контроль за виконанням будівельно-технічних правил, за додержанням "застройщиками" лінії вулиць. Цей комітет стежить також за тим, щоб будинки ставилися за затвердженими фасадами і планами. Ці обов'язки потім переходять до постійного міського будівельного комітету, при якому починає функціонувати постійна креслярня. Одночасно з цим у Києві утворюється губерніальний будівельний комітет з губерніальною креслярнею. В штаті окремих установ з'являються посади постійних архітекторів. Крім того, під час будування великих споруд утворюються кожного разу спеціальні тимчасові будівельні комітети.

Все це свідчить тільки про те, що Київ перейшов на новий шлях свого розвитку. Його забудова набула певної плановості, вона почала підпорядковуватись певному порядкові, регламентуватися відповідними правилами і контролюватися спеціально утвореними для цього установами.

Але зміни сталися не тільки в плановості забудови. Почав мінятися і зовнішній вигляд, І самий характер будинків. Значно зросла кількість урядових будинків. Серед житлових будинків з'явилися готелі, з'явилися "доходные дома", збудовані виключно для експлуатації через здавання в оренду квартир, з'явилося чимало робітничих будинків, або казарм.

В 30-40-х роках всі ці типи споруд не створили собою ще основної маси будинків Києва, але їх питома вага була вже дуже помітна.

З кожним роком капіталізм клав сбое тавро на обличчя старого феодального міста все більш виразно та інтенсивно.

Київ цього часу фактично стояв на межі повного переходу на нові рейки міського життя і готовий був цілком змінити своє соціально-архітектурне обличчя.

Саме в цей час і переїхав до Києва Вікентій Іванович Беретті, щоб збудувати головний корпус і всі приналежні до нього споруди університету св. Володимира.

К началу страницы
Зміст    I. Беретті в Петербурзі  III. Напередодні будівництва