Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикации
Борис Бутник-Сіверський
Архітектор В. І. Беретті
1. Держ. Центр. Іст. Архів МВС УРСР (ДЦІА). Фонд. Строительный комитет университета св. Владимира, 1838, спр. № 130, арк. 12; Є. Тарасов називає В. І. Беретті сином "бриллиантовых дел мастера в Петербурге" ("Русский биографический словарь", т. II, ст. 738). Вернуться в текст
2. Альошин П, проф. "Батько і сии Беретті (з архітектурної спадщини) ("Архітектура Радянської України" К. 1938, № З, ст. 39). Вернуться в текст
3. ДЦІА, фонд. Правління університету, 1845, спр. № 110, арк. 3. Вернуться в текст
4. Ibid.,, арк. 3-10. Вернуться в текст
5. Тарасов Е., Ор. cit., ст. 738-839. Вернуться в текст
6. Альошин П., Ор. cit., ст. 40. Вернуться в текст
7. Тарасов Е., Ор. cit. Вернуться в текст
8. ДЦІА, фонд. Стр. к-т. ун-та, 1836, № 10, арк. 173 (VIII-ХІІ 1838). Вернуться в текст
9. ДЦІА, фонд. Правління ун-ту, 1845, спр. № 10, арк. З-10. Вернуться в текст
10. П. Л. Остатки церквей на развалинах древнего Корсуня или Херсонеса, их открытие и значение ("Киевская Старина", 1889, т. XXV, апрель, ст. 62-63). Вернуться в текст
11. Альошин П., Ор. cit., ст. 40. Автор подає тут дуже характерні для того часу відомості про те, як кожен з учасників конкурсу поставився до взятих на себе зобов'язань та з якими зволіканнями проходив увесь конкурс. Вернуться в текст


ВІД АВТОРА

Вікентій Іванович Беретті - з родинного портрета невідомого художника
(із збірки дійсного члена Академії архітектури УРСР П. Ф. Альошина)
Ім'я Вїкентія Івановича Беретті добре відоме як ім'я славного петербурзького архітектора.

Коли Беретті переїхав до Києва, йому було вже 57 років. Жорстока подагра й часті простуди не раз приковували його до ліжка і одривали від творчої роботи. Від останньої простуди Беретті вже не одужав.

1842 р. Вікентій Іванович помер, так і не побачивши кінця ні одній споруді, розпочатій за його проектами.

Лише 5 років прожив Беретті у Києві. Але ці п'ять років аж ніяк не можна назвати доживанням. Їх цілком справедливо треба назвати вінцем плодотворного життя. Ці п'ять років були вартими цілого життя Беретті.

Щоб довести, що твердження ці не перебільшені, розгляньмо перше питання: яким був Беретті як архітектор напередодні переїзду до Києва? І друге: яким було архітектурне обличчя Києва в 30-40-х роках минулого століття?

Відповідь на ці два питання дасть нам змогу оцінити все те, що Беретті зробив для столиці Радянської України більш як сто років тому.

І. БЕРЕТТІ В ПЕТЕРБУРЗІ

Вікентій Іванович Беретті "из уроженцев итальянской нации", "сын профессора механики"1 Іоанна Беретті, народився 14 червня 1781 року2 і "окончив учение разных словесных наук, по склонности к художественной части, для усовершенствования нужных в оной познаний, поступил в императорскую Академию художеств в число пансионеров 1798 года", - так свідчить формулярний список Беретті3.

Учень славетного архітектора Тома де-Томона, Беретті ще молодою людиною, 23 років, закінчує Академію. 1 вересня 1804 р. в надзвичайному зібранні Академії мистецтв йому присуджують другу золоту медаль за проект казарми для кінного полку і надають звання класного художника. Першого ж вересня 1809 р. В. І. Беретті одноголосно визнано академіком за проект кадетського корпусу.

Такий успіх Беретті не випадковий. Його успіхові сприяли не тільки його особисті здібності, не тільки те, що йому пощастило бути учнем видатного професора, але значною мірою й те, що ще з студентської лави Беретті теоретичну науку поєднав з практикою.

З квітня 1802 р. Беретті працює більше півроку архітекторським помічником при відбудуванні кам'яного театру, сполучаючи цю роботу з навчанням в Академії. Цей перший виступ на практичній роботі був для Беретті блискучим. З листопада того ж року "по окончании сего строения за ревностное и усердное исполнение возложенных по оному поручений высочайше награжден золотой табакеркою"4.

Але це був тільки початок. Через рік Беретті розпочинає ще більшу роботу, яка збігається з його проектною роботою на золоту медаль по Академії. 27 лютого 1804 р. рада Академії допускає Беретті до конкурсу на золоту медаль, а 26 березня того ж року Беретті під керівництвом свого вчителя Тома де-Томона стає архітекторським помічником по будуванню петербурзької біржі та обличкуванню камінням берега ріки Неви. Досить лише уявити масштаби цієї роботи, щоб датися диву, як молодий художник при такому переобтяженні практичною роботою так блискуче зміг здати дипломний проект.

Та коли перша практична робота безперечно допомогла Беретті підготуватися всебічно до створення проекту на звання класного художника, то практична робота під керівництвом Тома де-Томона не могла не стати Беретті в пригоді при складанні проекту на звання академіка.

Не встиг Беретті закінчити роботи по біржі (він закінчив їх тільки 25 грудня 1811 р., за що одержав від царського імені у подарунок брильянтового персня), як звання академіка та добра слава талановитого архітектора-практика розкрили перед ним широкі двері для самостійної творчої роботи.

Діставши звання академіка, Беретті майже два роки продовжує працювати як помічник Тома де-Томона. Але березень 1813 р. - це початок нової доби в житті і роботі Беретті, бо саме в цей час він дістає призначення за сполученням на посаду архітектора петербурзького комітету міських споруджень.

А далі невпинний рух від однієї до другої керівної роботи, від одного до другого все складнішого завдання і поруч цілий ряд одночасних відповідальних і різноманітних робіт. Ось короткий реєстр цих призначень.

Архітектор петербурзького комітету міських споруджень (III. 1810-VII. 1825). Член комітету по реставрації Ісаакіївського собору (VIII, 1816). Архітектор Медико-хірургічної академії (VIII. 1820-IV. 1829). Член комітету при Академії мистецтв по будівних роботах Ісаакіївського собору (з VIII. 1821). Старший архітектор петербурзького комітету міських споруджень (VII. 1825-IV. 1839).

Для Беретті це не були тільки адміністративні посади. Він не тільки керував, але й творив. За час роботи на посаді архітектора, а потім і старшого архітектора Петербурга, Беретті створює близько десяти мостів у різних районах міста, будує три каланчі і кілька будинків у "съезжих дворах" Адміралтейської, Літейної, Рожде-ственської, Василівської, Петербурзької та Виборзької частин. Тоді ж він перебудовує будинок с.-петербурзького військового генерал-губернатора, будує будинок обер-поліцмейстера та кам'яний манеж при жандармській казармі.

Під час роботи на посаді архітектора медико-хірургічної академії Беретті створює цілий ряд проектів, серед них і проект ветеринарної школи, проект пепіньєра, або школи на 200 малолітніх, проект фармацевтичної школи на 100 вихованців і проект перебудови медико-хірургічної академії та її учбових театрів5 з добудовою флігеля для бібліотеки, правління, госпіталю, аптеки та ін.6

Крім цього, Беретті за весь час своєї роботи в Петербурзі виконав ще чимало й урядових та приватних замовлень. Серед них ми бачимо й церковні споруди: кам'яна церква на Охті для купця Ніконова, дві невеликі кам'яні церкви в Шлісельбурзі та на мисі Пельє, а ще більше суто промислових споруд. З них найцікавіші "сельдяной буян, со всеми принадлежащими строениями и бойни на нем", в Чекутах кам'яний горілчаний та сиропний завод для купця Перця, в Коломні - кам'яна оранжерея, для того ж купця Ніконова - кам'яна суконна фабрика з належними до неї будівлями, в Петербурзі на Шпалерній вулиці - кам'яні "торговие бани", а в Катерингофі для купця Лодера - цукровий та оцтовий завод7.

Нарешті, треба згадати ще одну роботу, яку Беретті закінчив для Петербурга вже в Києві - це проект і кошторис скотного двору8.

Щоб ще раз підкреслити всю ту надзвичайну різноманітність робіт, яку виконав за своє перебування в Петербурзі Беретті, слід згадати про те, що на замовлення міської думи він сконструював апарат для сигналізації пожежі з думської вежі9.

Самий той факт, що Беретті одночасно доручали кілька урядових робіт, вже свідчить про його авторитет. Свідчить про те й ряд тих нагород, які він діставав за свої численні роботи.

Та, говорячи про петербурзький період самостійної роботи Беретті як архітектора-організатора, архітектора-творця численних проектів і архітектора-будівничого, ми не можемо поминути ще кількох сторін багатогранної його роботи.

1831 р. рада Академії мистецтв схвалила допустити Беретті до виконання обов'язків професора і запропонувала йому для одержання звання професора або скласти новий проект казарми для цілого полку з церквою та іншими будовами, або подати на розгляд щойно зроблений ним з доручення міністерства внутрішніх справ проект ветеринарної школи на 300 душ.

Честь митця не дозволяє Беретті подати готовий проект ветеринарної школи. Він, незважаючи на виняткову переобтяженість, сідає за проект казарми і за цю нову велику роботу обирається професором 2-го ступеня. З жовтня 1831 р. Беретті розпочинає педагогічну роботу, залишаючись на посаді старшого архітектора Петербурга та беручи участь у роботах різних комісій.

Ми позбавлені поки що змоги характеризувати педагогічну роботу Беретті, але з певністю ми можемо говорити про те, що саме тут Беретті не тільки передавав свої знання молоді, але й готував з неї архітекторські кадри. Саме тут Беретті готував своїх учнів, які згодом ставали його помічниками, так само як колись Беретті був і учнем і помічником Тома де-Томона.

Ствердження цьому ми побачимо далі на прикладі Києва, куди Беретті перетяг чимало людей різних архітекторсько-будівельних фахів та кваліфікацій.

Та ні педагогічна робота, ні численні проекти й практичні будівельні роботи, так само, як і керівні роботи на різних посадах ніколи не заважали Беретті бути громадянином. Участь у багатьох комісіях з обов'язками їх члена, "присутствующего" або радника, хоча й оплачувалася, але так мізерно і забирала так багато часу, що по суті це була громадська робота. Фактично на протязі багатьох років повз увагу Беретті не проходила ні одна справа забудування та влаштування Петербурга від найдрібні-шої, поточної, до найбільшої.

Але були в Беретті й такі роботи, які вже без жодного сумніву треба назвати громадськими. Так, наприклад, протягом більш двох років Беретті брав цілком безплатно участь у роботі по оцінці нерухомого майна та у відбудуванні пошкоджених будинків та огорож після великої повені в Петербурзі 1824 р.

Немає потреби доводити, що не тільки високі творчі здібності, але й прихильність до громадської роботи стимулювали Беретті до участі у великих конкурсних роботах.

Конкурсні роботи в той час для меркантильного архітектора зовсім не були привабними, бо справа полягала не тільки в тому, щоб вийти на конкурсі переможцем, а переважно в тому, що значна частина конкурсів закінчувалася нічим. Або імператор відмовлявся від здійснення своєї думки збудувати ту чи іншу споруду вже після того, як учасники конкурсу подали свої проекти, або виявлялося, що для здійснення схваленого проекту невистачить коштів, або мінялася політична ситуація, і проект викидався як щось непотрібне.

Незважаючи на це, Беретті не раз бере участь у конкурсах. Він створює чудовий проект монумента в пам'ять. Вітчизняної війни 1812 р. 1825 р. виникає думка про збудування в Херсонесі пам'ятника на місці хрещення князя Володимира. "Его величеству благоугодно было повелеть, чтобы на первый случай был устроен обелиск по одному из чертежей академика Беретти и чтобы была открыта повсеместная подписка на сооружение его". Але 1843 р. Микола I передумав і дав розпорядження будувати храм, в ім'я святого Володимира не в Херсонесі, а в Севастополі10. Так залишився нездійсненим і другий схвалений конкурсний проект.

25 січня 1834 р. президент Академії мистецтв відповідно із зверненням до Академії міністерства народної освіти запропонував професорам Академії взяти участь у конкурсі на складання проекту київського університету.

На цей заклик відгукнулися Мельніков, Брюллов, К. Тон і Беретті11.

В січні 1835 р. Беретті вийшов переможцем на конкурсі, і це вирішило його дальшу долю.

К началу страницы
Зміст    II. Київ 30-40-х років минулого століття