Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикации
Тетяна Жаворонкова
Деякі архітектурно-планувальні прийоми формування майданів вітчизняних міст у 1920-і - 1930-і pp.
 

Здається цікавим освітлити питання про вплив архітектурно-планувальних принципів, закладених у 1920-і pp. при формуванні майдану Дзержинського у Харкові, на проекти планування площ вітчизняних міст наступного десятиріччя.

Ідею створення велетенського круглого майдану діаметром 300 м закладено архітектором В. Троценком у конкурсному проекті створення нового, північного, житлового району Харкова на поч. 1920-х pp. За цим проектом певний сектор забудови навколо майдану розплановано за радіально-кільцевим принципом. 1925 р. обрано ділянку щодо розміщення Будинку Державної промисловості. Комплекс Держпрому (будівництво якого за конкурсним проектом арх. С. Сєрафімова, М. Фельгера, С Кравця закінчено у 1929 р.) складає одну чверть забудови навколо круглого майдану (іл. 1) [1; 2, 288].

іл.4
Іл. 1. Фрагмент планування нового житлового району Харкова. Конкурсний проект арх. В. Троценка, 1925 р.

1927 р. виникла пропозиція знести сквер та на його місці розпланувати прямокутну частину майдану, що стало предметом конкурсу. Крім того, поруч з Держпромом було запропоновано розміщення Будинку Уряду УРСР. Останню ідею не було реалізовано.

Особливий інтерес викликає симетричне композиційне рішення розпланування майдану у проекті, який складено арх. В. Троценком 1929 р. (іл. 2) [3; 2, 259]. За цим проектом передбачалася забудова за периметром розімкненого кола та вздовж трапеціє-видної витягнутої частини майдану.

іл.4
Іл. 2. Проект плану майдану Дзержинського арх. В. Троценка, 1929 р.

1934 р. Діпромістом, який розробляв генплан Харкова, запропоновано декілька варіантів планування майдану. За одним з варіантів між круглою та прямокутною частинами повинен був виникнути будинок громадського призначення з двома великими порталами-проїздами, за іншим - тріумфальна арка.

Насправді вдале композиційне сполучення круглої та прямокутною частин майдану так і не було знайдено. У 1930-і pp. обабіч комплексу Держпрому споруджено Будинок проектів (арх. С Сєрафімов, М. Зандберг-Серафімова) та розпочато зведення Будинку кооперації (арх. О. Дмитрієв, О. Мунц). За цією містобудівною ситуацією протяжність фасадної лінії забудови круглої частини майдану склала три чверті периметру кола майдану. Прямокутна частина розміром 430x115 м одержала однобічну забудову: готель (арх. Г. Яновицький).

Таким чином, було сформовано найбільший у світі майдан загальною площею 11,9 га та збережено неповторне "ощущение большого простора" [за О. Касяновим - 4, 57].

Як відомо, планова економіка передбачає директивний розвиток її складових. Курс на соціалістичну реконструкцію міст, проголошений урядом СРСР 1933 p., досить певно визначив характер та масштаб майбутніх перетворень. Внаслідок цього (паралельно з опануванням вільних від міської забудови територій) най безпосередньої та жорсткої реконструкції зазнало сформоване сторіччями архітектурне середовище історичних міст. Саме факт перенесення столиці України до Києва слугував сигналом щодо початку глобального містобудівного експерименту над тканиною давнього міста.

Якщо конкурс на кращий проект Будинку Держпрому у Харкові та зведення цієї споруди можна назвати головною архітектурною подією другого десятиріччя 20 ст. на Україні, у 1930-і pp. подією десятиріччя стає епопея конкурсів на кращий проект Урядового майдану у Києві.

На відміну від Харкова, де під новобудову на майбутній пл. Дзержинського (тепер - пл. Свободи) було відведено вільну територію поза межею старого міста, створення Урядового центру передбачалося, за висловом П. Юрченка, "своєрідним хірургічним методом" [5, 14].

Щоб уникнути помилок, пов'язаних з розхитуванням значних споруд на порівняно низьких позначках рельєфу (як це трапилося з Будинком Держпрому), при виборі місця для Урядового центру було висунуто вимогу, щоб майдан посідав підвищену територію, яка, в архітектурно-планувальному розумінні "панує над містом" [5, 15]. Така вимога тільки підкреслювала велике соціальне значення майбутнього комплексу.

Київським архітектурно-планувальним управлінням у березні 1934 р. було запропоновано п'ять варіантів Урядового майдану - усі вздовж правого берега Дніпра: на Звіринці, на Печерську, на Липках, у створі Хрещатика на місці кол. Пролетарського саду, на місці Михайлівського монастиря та кол. пл. Героїв Перекопу (нині Софіївська пл.). У чотирьох з девяти розроблених проектів схематичного планування майдану різними архітектурними бригадами було використано планувальний прийом, заснований на сполученні прямокутника з півкругом. Це - проект бригади арх. В. Заболотного (Київський Будівельний Інститут) - варіант розташування Урядової пл. у горці Хрещатика (іл. 3) [5, 17]; архітекторів М. Гречини, Н. Холостенка, В. Онащенка варіант на Печерську (іл. 4) [5, 15]; арх. Й. Каракіса - варіант на кол. пл. Героїв Перекопу та Михайлівській пл. (іл. 5) [5, 18] та затверджений у квітні 1934 р. варіант арх. П. Юрченка - розташування Урядового центру на території Михайлівського монастиря та кол. пл. Героїв Перекопу (іл. 6) [6, 3]. В останньому проекті за контуром півкруглої частини площі передбачено колонаду. Схил Дніпра розплановано за радіально-кільцевим принципом. Цей варіант розміщення Урядового центру затверджено Урядом.

Іл. 3. Варіант розташування Урядового майдану в Києві у створі Хрещатика, бригада арх. В. Заболотного, 1934 р. Іл. 4. Варіант розташування Урядового майдану в Києві на Печорську, арх. М. Гречина, Н. Холо-стенко, В. Онащенко, 1934 р.

Іл. 5. Варіант розташування Урядового майдану в Києві на кол. пл. Героїв Перекопу та Михайлівській пл., арх. Й. Каракіс, 1934 р. Іл. 6. Варіант розташування Урядового майдану в Києві на території Михайлівського монастиря, арх. П. Юрченко, 1934 р.

Архітектурно-планувальний прийом, заснований на сполученні прямокутника з півкругом набуває свого розвитку у конкурсних проектах Урядового центру. До участі v закритих конкурсах (1934 та 1935 pp.) на укладання у планування Урядової площі та ескізних проектів будівель ЦК КП(б)У і Раднаркому залучено кращих фахівців Москви, Харкова, Києва, Ленінграда. У проектах арх. П. Альошина, бригади арх. І. Фоміна, бригади арх. В. Рикова повторюється півкругле за планом завершення майдану у бік Дніпра. Проектами Я. Штейнберга - 1 конкурс (іл. 7) [7, 13], архітекторів В. і О. Весніних - II конкурс, бригади арх. Ф. Олійника - 1 конкурс, арх. І. Лангбарда - II конкурс (іл.8) [8, 23] у торці майдану з боку Дніпра - півкругла колонада. У проекті бригади арх. А. Молокіна півкругла частина майдану за контуром акцентована скульптурами (іл. 10) [7, 11], а проектом бригади арх. Д. Чечуліна запропоновано торцеву будівлю з півкруглою за планом колонадою (іл. 9) [7, 19]. Проектом арх. К. Алабяна (II конкурс) було передбачено дві симетрично розташовані півкруглі за планом будівлі (іл. 11) [7, 16], що за своєю концепцією дублює варіант арх. Й. Каракіса (іл. 5) [5, 18].

іл.4
Іл. 7. Конкурсний проект Урядового центру в Києві, арх. Я. Штейнберг, 1934 р.
Іл. 8. Конкурсний проект Урядового центру в Києві, арх. І. Лангбардт, 1935 р.
Іл. 9. Конкурсний проект Урядового центру в Києві, бригада арх. Д. Чечуліпа, 1935 р.

Іл. 10. Конкурсний проект Урядового центру в Києві, бригада арх. А. Молокіна, 1934 р. Іл. 11. Конкурсний проект Урядового центру в Києві, арх. К. Алабян, 1935 p.

Використання прийому радіально-кільцевої планувальної структури запропоновано у проекті центру житлового комплексу на території оборонних споруд Печерської фортеці у Києві (іл. 12) [8, 27]. Проектом частково враховано конфігурацію земляних валів. Первісний проект планування центру Печерсько-Звіринецького району виконано арх. І. Довгалюком 1935 p.; детальне розпланування та проекти будівель - Київміськпроектом (майстерня проф. О. Шехоніна) 1939 р. Для проекту характерно поєднання симетрично-осьової архітектурно-планувальної композиції з радіально-кільцевою структурою низки кварталів адміністративно-господарського центру району навколо круглого майдану, що нагадує планування круглої частини пл. Дзержинського (тепер - пл. Свободи) у Харкові за пропозицією арх. В. Троценка 1929 р.

Планувальний прийом, заснований на використанні конфігурації півкруга, у! 1930-і pp. одержав розповсюдження ще у багатьох проектах, які за тих чи інших обставинах не було реалізовано. Серед них певний інтерес викликають:

  • проект забудови селища Верстатобуду у Києві (район Святошина), арх. П. Хаустов, С. Гулєватий, 1934 р. (іл. 13) [9];
  • проект районного центру Петрівсько-Куренівского району у Києві, арх. Н. Гельштейн, 1935 р. (іл. 14) [10, 35];
  • проект районної площі на лівому березі Дніпра у Дніпропетровську, арх. А. Вітлін, 1935 р. (іл. 15) [11].

Іл. 12. Проект планування центру Печерсько-Звіринецького району Києва, арх. І. Довгалюк, 1935 р. Іл. 13. Проект забудови селища Верста -тобуду в Києві, арх. П. Хаустов, С. Гулеватий, 1934 р.

Іл. 14. Проект центру Петрівсько-Курені-вського району Києва, арх. Н. Гельштейн, 1935 р. Іл. 15. Проект районної площі на лівому березі Дніпра у Дніпропетровську, арх. А. Вітлін 1935 р.

Таким чином, стає очевидним: архітектурно-планувальні прийоми, які застосовують конфігурацію круга чи півкруга, закладені у 1920-і pp. при формуванні майдану Дзержинського у Харкові, одержали свій розвиток у проектах площ вітчизняних міст періоду 1930-х pp. Використання згаданих прийомів при створенні майданів наступного періоду (1940-і -1950-і pp.) є темою окремого дослідження.

1. Кенський Я. Будинок Державної промисловості в Харкові // Науково-технічний вісник (Харків) - 1926 - №2. - С. 20-27. '
2. Андрущенко М. Боротьба творчих методів і авторських концепцій при формуванні центральної площі Харкова // Архітектурна спадщина України: Щорічник Держбуду України. - К.: НД1ТІАМ; Головкиївархітек-тура, 2002. - Вип. 5. Традиції та новаторство у містобудуванні України. - С. 277-292.
3. АрхівНДІТІАМ. - Негативний фонд. - № 16870.
4 Касьянов О.М. Реконструкция центра Харькова // Архитектура СССР. - 1934. - №2. - С. 52-59.
5. Юрченко П. Урядова площа в столичному Києві // Соціалістичний Київ. - 1934. - № 5-6. - С. 14-20.
б. Будівництву столиці - більшовицькі темпи і високу якість // Соціалістичний Київ. - 1934. - № 3-4. - С 1-4.
7. Молокин А.Г. Проектирование правительственного центра УССР в Киеве // Архитектура СССР - 1935. - №9. - С. 11-28.
8. Довгалюк І. На фортечних валах. Проект планування Печерсько-Звіринецького району // Соціалістичний Київ.- 1936. - № 1. - С. 25-29.
9. Гулєватий С. Соціалістичне селище Верстатобуду // Соціалістичний Київ. - 1934. - № 11-12. - С. 16-19.
10. Гельштейн Н. Нова Петрівка. Проект планування Петрівсько-Куренівского району // Соціалістичний Київ - 1936.- №1.- С. 35-37.
11. Архів НДІТІАМ. - Негативний фонд. - № 1 - 14080.

К началу страницы
Читайте также -
Публикации