Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикації
Володимир Тимофiєнко
Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник

ТОМЧАК-ТУШИНСЬКИЙ

ТОМЧАК Василь
ТОМШ
ТОН Андрій Андрійович
ТОН Костянтин Андрійович ТОН Олександр Андрійович
ТОННЕТ
ТОРВАЛЬДСЕН Бершель
ТОРІЧЕЛЛІ Джордже [Георгій, Григорій Іванович]
ТОРЛІН Євген Кирилович
ТОРОВ Дмитро Григорович
ТОРОПОВ Дмитро Тихонович
ТОРОПОВ Павло Тихонович
ТОТЛЕБЕН Едуард Іванович
ТРАІЛІН П. Д.
ТРАМБИЦЬКИЙ Олексій Георгійович
ТРАХТЕНБЕРГ А.
ТРЕЛЕ
ТРЕМБИЦЬКИЙ 3.
ТРЕШЕР-Мол. Франтішек
ТРИКО Йосиф
ТРОКАЛ Ладислав Иосифович ТРОПІНІН Василь Андрійович
ТРОУПЯНСЬКИЙ Файвель-Мовиш [Федір Абрамович]
ТРОЦЕНКО Віктор Карпович
ТРУБА Іван Михайлович
ТРУБНІКОВ Яків Олексійович
ТРУБНІКОВ Іван Доремідонтович
ТРУЗСОН Християн Іванович
ТУЛІНЦЕВ І. П.
ТУЛЛЄ Максиміліан
ТУМКОВСЬКИЙ І. І.
ТУРКОВСЬКИЙ Сергій Якович
ТУРОВЕЦЬ Г. І.
ТУРЧИНЯК Василь
ТУСТАНОВСЬКИЙ Ромуальд Григорович
ТУХТЄЄВ Федір Пилипович
ТУШИНСЬКИЙ Іван Костянтинович

ТОМЧАК Василь - майстер-тесля. Працював на етнічно українських землях Польщі в першій третині XIX ст.
Збудував дерев'яну церкву Різдва Богородиці в с. Лісковате Кроснянського воєводства (1831 p., співавтор І. Рак).

ТОМШ - архітектор. Працював у Львові наприкінці XIX ст. у формах необароко і неоренесансу.
Перебудував житловий будинок на вул. Вірменській № 22 (90-і роки, співавтор М. Тейхер).

ТОН Андрій Андрійович (19.01.1800 - 1858) - архітектор, педагог. Брат К. Тона і О. Тона. Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв з 1809 p., яку закінчив 1821 р. з атестатом 1-го ступеня.
З 1842 р. - академік архітектури. З 1829 р. працював у Харкові, викладав архітектуру в університеті спочатку на посаді ад'юнкта, з 1837 р. - професор. З того ж року і до 1845 р. обіймав посаду міського архітектора, потім - члена міської будівельної комісії.
Застосовував стильові форми пізнього ампіру, неоренесансу і т. зв. російсько-візантійського стилю.
Прийняв участь у розробці генерального плану Харкова (1837 p.).
За проектами Т. будувались громадські споруди:
Міський театр на вул. Сумській (1841 p.),
Церква Усікновення голови Іоанна Предтечі на вул. Єпархіальній / пізніше Артема № 50 (1854 - 1857 p., перебудував А. Под'яков в 1875 p.),
Троїцька церква на Подолі на провулку Дубового № 3 (1857- 1859 рр., будував А Под'яков),
Духовна семінарія на вул. Семінарській / тепер Володарського № 46 (1836 - 1851 p.),
Корпуси лікарні на вул. Академіка Павлова № 46 (співавтори С. Чернишов і А. Денисенко),
Заїжджі будинки М'ясоєдова на вул. Рибній № 24 - 26 (40-і роки XIX ст.).
Збудував Інститут шляхетних дівчат на Сумській вул. (за проектом Д. Торопова, не зберігся),
Манеж університету на Лопанській набережній (не зберігся).
Завершував спорудження дзвіниці Успенського собору (1821 - 1844 pp., автор первісного проекту Є. Васильєв).
Досить активною була діяльність зодчого в галузі житлового будівництва, ним споруджені:
Особняк й садибні будинки Альховських на вул. Благовіщенській / пізніше К. Маркса № 26 (30-і роки, співавтор Є. Васильєв),
Будинок на вул. Катеринославській № 5 (добудовано крило),
Будинок Павлових на вул. Катеринославській № 13 (1832 p.),
Будинок на вул. Катеринославській № 15,
Будинок на вул. Московській № 36 (сер. XIX ст.),
Будинок на вул. Московській № 44 (40-і роки XIX ст., медальйони виконані в 10-і роки XX ст. архіт. М. Дашкевичем),
Будинок на вул. Миколаївській № 16 (І трет. XIX ст.),
Перебудова особняка Є. Васильєва на розі вул. Гоголя № 2 і Провіантського провулка / пізніше Мар'яненка (40-і роки).

ТОН Костянтин Андрійович (26.10.1794 - 25.01.1881) - російський архітектор. Брат А. Тона і К. Тона. Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв з 1803 до 1815 p., за проект споруди сенату отримав 2-у золоту медаль і атестат 1-го ступеня. Удосконалювався за кордоном: в 1819 - 1828 pp. - в Італії, 1821 р. - в Парижі у Політехнічній школі. Був обраний членом Академії св. Луки в Римі, членом-кореспондентом Римської археологічної академії, професором Флорентійської академії мистецтв.
Після повернення в Росію опоряджує в дусі ампіру парадні зали Академії мистецтв і будує пристань із сфінксами (1829 - 1830 pp.). 1830 p. здобув звання академіка архітектури, 1833 р. - професора 2-го ступеня (проект монастиря грецького віросповідання на 100 чоловік), 1843 р. - професора 1-го ступеня. В 1854 -1871 pp. - ректор Академії. 1868 р. обраний почесним членом і кореспондентом Королівського інституту британських архітекторів.
У формах, які отримали назву "російсько-візантійського стилю" і офіційну підтримку, розробив типові проекти православних церков для будівництва у всіх населених пунктах Російської імперії. За проектами Т. споруджено багато храмів в містах, серед них і Христа Спасителя в Москві (1839 - 1883 pp.), збудовано першу залізничну станцію у Царському Селі (1837 p.), Великий Кремлівський палац (1838 - 1849 pp.) і Оружейну палату (1844 - 1851 pp.) в Москві, залізничні вокзали в Петербурзі й Москві (1844 - 1851 pp.), будинок військового губернатора в Казані та десятки інших монументальних споруд, в яких використовувались також форми неоренесансу.
Низку праць Т. виконав для України:
Спроектував Володимирський собор для Херсонесу в Севастополі (1837 р., не здійснений).
Збудував мурований футляр над дерев'яною Спаською церквою в Полтаві (1837 - 1845 pp.).
За типовим проектом Т. споруджено Миколаївську церкву в с Старосілля на Херсонщині (1838 p.).
Приймав участь у конкурсах на проекти будинку Київського університету (1834 p.), храму-пам'ятника на полі Полтавської битви (1839 і 1841 p.).
Автор п'єдесталу пам'ятника князю Володимиру в Києві (1850 - 1853 pp.).
Надрукував низку збірок своїх проектів, зокрема: Проекты церквей, сочиненные архитектором Е. И. В. профессором Имп. Академии художеств ... Константином Тоном. - СПб, 1838.

ТОН Олександр Андрійович (1790 - 1858) - російський архітектор, педагог. Брат А. Тона і К. Тона. В 1803 - 1810 pp. навчався в Петербурзькій Академії мистецтв і отримав звання художника з атестатом 1-го ступеня; як пенсіонер удосконалювався за кордоном. Спочатку працював під керівництвом В. Стасова. З 1830 р. - академік архітектури, з 1843 р. - професор 1-го ступеня, з 1853 - заслужений професор.
Завершував будівництво арсеналу на Виборзькій стороні, збудував купол церкви в будинку Академії мистецтв та інші споруди у Петербурзі.
Дотримувався форм пізнього ампіру, неоренесансу і т. зв. російсько-візантійського стилю.
Проектував для низки міст, серед них і Катеринослава:
Будинок духовної семінарії (1835 p.),
Будинок архієпископа (30-і роки).

ТОННЕТ - архітектор. Працював у Херсоні в середині XIX ст. За його проектами, витриманими у дусі пізнього ампіру і неоренесансу, були споруджені:
Брама і грати огорожі Успенського собору (1860 p.),
Житловий будинок на вул. Дворянській (1857 p.),
Житловий будинок на Соборній площі (1858 p.),
Житловий будинок на розі вулиць Суворовської і Потьомкінської,
Будинок з флігелем на вул. Соборній (1861 p.),
Житловий будинок на Соборній площі (1862 p.),
Житловий будинок на розі вул. Дворянської і Успенського провулка (1862 р.)

ТОРВАЛЬДСЕН Бершель (19.11.1768 - 22.03.1844) - датський скульптор. Один з найвидатніших майстрів класицизму і ампіру. Вчився в Копенгагені, в 1797 - 1838 pp. жив і працював у Неаполі і Римі. Президент Римської Академії св. Луки і Датської Академії мистецтв. Робив статуї та інші твори на замовлення сановної знаті з різних країн, зокрема, встановив у Варшаві пам'ятники І. Понятовському і Н. Копернику. Для Львова виконав:
Мармуровий надгробок Ю. Дунін-Борковської в Домініїсанському соборі (1816 p.).
Інтерпретація твору "Течія людського життя" - чавунна чаша з барельєфами при вході до парку ім. І. Франка з перехрестя вулиць Словацького і Січових Стрільців (1839 p.).

ТОРІЧЕЛЛІ Джордже [Георгій, Григорій Іванович] (1800? - 1842) - архітектор. Родом з Лугано. В Одесу прибув 1823 р. і незабаром став працювати у Будівельному комітеті, обіймав посаду архітектора 2-ї частини міста.
Відзначався надзвичайною творчою активністю, всі завдання виконував на високому художньому рівні, проектував споруди різного призначення, уміло вирішував інженерні питання. В основному дотримувався стильових засад ампіру. Разом з тим для особняків почав використовувати форми неоготики і нероманіки, а культових будівель - неоросійського і неомусульманського стильових напрямків і неоготики. 1826 p. склав генеральний план міста.
Містобудівні питання також вирішувались Т. при створенні низки архітектурних ансамблів.
1832 р. переміг на конкурсі серед місцевих зодчих і протягом ЗО - поч. 40-х років сформував вражаючий архітектурний ансамбль Старого базару, що складався з розташованих на площі:
Центрального корпусу, увінчаного високою вежею з кадраном,
Чотирьох павільйонів по діагоналях площі,
Відкритих колонних навісів між ними.
Всі ці споруди по периметру оточувались двоповерховими крамницями з арковими галереями на першому поверсі і колонними на другому. З них до нашого часу збереглись:
Будинок з крамницями на розі вул. Успенської № 58 і пр. Олександрівського (1830 p.),
Торгівельні ряди Яловикова на розі Старобазарної площі, пр. Олександрівського і вул. Великої Арнаутської № 68 (1836 p.),
Торгівельні ряди на розі Старобазарної площі, провулка Базарного № 14, вул. Базарної № 86 (1842 p., співавтор Ф. Боффо),
Торгівельні ряди на розі Старобазарної площі, провулка Базарного № 16, вул. Базарної № 59 (1844 p., співавтор О. Колович).
На прилеглих вулицях і провулках за проектами Т. були збудовані лавки з різноманітними галереями - Крамниця Бріжера (1826, 1829 pp.),
Крамниця і прибутковий будинок Черепеникова (1830 - 1832 pp.),
Крамниця Голосова (1832 p.), Крамниця Селіванова (1832 p.),
Крамниця Лягина (1834 р.) тощо.
Крім того, зодчий почав створення ансамблів:
Успенського чоловічого монастиря за Великим Фонтаном (з 1825 p.),
Архангело-Михайлівського жіночого монастиря на розі вулиць Нової / пізніше Маразліївської та Успенської (з 1833 p.),
Чумного кварталу в карантині (з 1832 p.).
При розплануванні базарів у передмістях намагався надати їм цілісного архітектурного вигляду, прикладом чого є:
Крамниця Белікова на Олександрівській площі на Пересипу, 1831 p.).
Майже повністю сформувався ансамбль Біржової площі завдяки спорудженим за його проектами: Житловому будинку Лідерса з триарковою лоджією на головному і галереєю на дворовому фасаді на вул.
Ланжеронівській № 3 (20-і роки),
Житловому будинку Клеймана на розі вулиць Пушкінської № 1 і Ланжеронівської № 5 (перебудований пізніше Д. Мазировим),
Музею Одеського товариства історії та старожитностей (1835 - 1836 pp.),
Англійському клубу / тепер Музею морського флоту (1841 - 1842 pp.).
Завершував також формування архітектурного ансамблю Театральної площі, де Т. збудував:
Склади театру (1836 p.),
Огорожу скверу Пале-Рояля з брамою (30-і роки),
Торговельний комплекс Пале-Роялю (1842 р. спроектував, завершити будівництво завадила зодчому передчасна смерть).
Прийняв участь у формуванні архітектурного ансамблю Приморського бульвару, здійснивши:
Підпірні стіни для підтримки основної площадки і терас (1830 - 1840-і роки, з участю інженерів Г. Морозова, М. Любенкова, Б. Фан-дер-Фліса).
Разом з цим, Т. були зведені:
Мурована стіна з гратами і металеві грати навколо Міського саду (1836 - 1837 pp.),
Крамниця Кузнецова біля Нового базару (1832 p.),
Крамниця Милованової на Грецькій площі (1840 p.),
Дзвіниця Спасо-Преображенського собору (1836 p., 1837 p.),
Церква Вшестя на Новому базарі (1842 - 1847 pp.).
Розробив низку проектів трапезної Спасо-Преображенського собору в т. зв. російсько-візантійському стильовому напрямку (30-і роки).
Виконав проекти реконструкції архієрейського будинку (30-і роки).
Спроектував семінарію і училище (1837 p.).
Займався проектуванням і виробничих споруд. Окрім хлібних магазейнів, більшість яких розміщувалась в середмісті і з часом перетворилась у житлові будинки, збудував:
Споруди канатної фабрики (1827 p.).
Ймовірно - зерновий магазейн для гр. Сабанського на вул. Канатній № 23 (1827 p., згодом були пристосовані для військових казарм - див. І. Козлов),
Споруди млинів на передмістях Ближні й Дальні Млини (1833 p.),
Різниці (1838 p.),
Зерновий магазейн Порро на розі вул. Карантинної і Єврейської (1840 p.),
Пакгауз портової митниці (1840 p., співавтор М. Любенков).
Перебудував Сабанеев міст над Військовою балкою (1834 - 1836, співавтор, О. Казарінов, первісну споруду збудували Ф. Боффо, Д. Уптон).
Величезний доробок залишив Т. і в галузі житлового будівництва, спроектувавши:
Житловий будинок Єрмошенкової на Молдаванці (1828 p.),
Житловий будинок Мирошниченка (1828 p.),
Житловий будинок Демченка (1828 p.),
Житловий будинок Радзивілла (1828 p.),
Житловий будинок Шмульсона (1829 p.),
Житловий будинок Топалової (1829 p.),
Палац гр. Толстого на Сабанееву провулку № 4 (1830 p.),
Житловий будинок Мирошнікова (1830 p.),
Житловий будинок на вул. Гульовій № 19 (1831 p.),
Житловий будинок Миронова (1831 p.),
Житловий будинок Марингопуло на розі вулиць Базарної і Рішельєвської (1832 p.),
Житловий будинок Протасова (1832 p.),
Житловий будинок Гааза (1833 p.),
Житловий будинок Фон-Юнга (1833 p.),
Палац Камо на Тираспольській площі (1834 p.),
Палац Гагаріної на Преображенській вул. (1834 p.),
Житловий будинок Бологовського (1834 p.),
Житловий будинок Кошелєва (1834 p.),
Житловий будинок Калафачі (1834 p.),
Житловий будинок Касіфі (1834 p.),
Житловий будинок гр. Потоцького (1834 p.),
Житловий будинок на вул. Преображенській № 21 (1834 p.),
Житловий будинок Россі на Катерининській вул. № 3 (1835 p.),
Житловий будинок Хорвата на Надеждинській вул. (1835 p.),
Житловий будинок Канда (1835 p.),
Житловий будинок Пахалової (1835 p.),
Житловий будинок Бердянського (1835 p.),
Житловий будинок Болотнікова (1835 p.),
Житловий будинок Кисевина (1835 p.),
Житловий будинок Лігдіної (1835 p.),
Житловий будинок Овчинникова (1835 p.),
Житловий будинок Ривопулосто (1835 p.),
Житловий будинок Турковичей на Кузнецькій вул. (1835 p.),
Житловий будинок Врано (1835 p.),
Житловий будинок Зуєва (1835 p.),
Житловий будинок Шелепенкова (1835 p.),
Житловий будинок Ширяева (1835 p.),
Житловий будинок Бологовського в Карантинній балці (1835 p.),
Житловий будинок Крамарьова / пізніше готель "Франція" на розі вул. Дерібасівській № 33 і провулка Колодязного (1835 p.),
Житловий будинок Лазарева (1835 p.),
Житловий будинок Кривчанова (1835 p.),
Житловий будинок Фрейвіда (1835 p.),
Житловий будинок на вул. Ніжинській № 64 (1836 p.),
Житловий будинок Васильевой на Рішельєвській вул. (1836 p.),
Житловий будинок Лашіна (1836 p.),
Житловий будинок Фонтона (1836 p.),
Власний будинок на вул. Дерібасівській № 27 (1837 р. перебудовано 1901 р. інж. А. Юргевичем), Житловий будинок Фан-дер-Фліса на Поштовій вул. (1837 p.),
Житловий будинок Ніколаєва (1837 p.), Житловий будинок Філіпакі (1839 p.),
Житловий будинок Мавро на Поштовій вул. (1839 p.),
Палац І. О. Вітта (30-і роки),
Житловий будинок Ісментьєва на Молдаванці (1840 p.),
Житловий будинок О. Шостака (1841 p.),
Житловий будинок Шевестра (1841 p.),
Житловий будинок Стаміровського та інші на Красному провулку (1838, 1842 pp.),
Житловий будинок Жульена на вул. Дерібасівській № 19 (1842 p.),
Житловий будинок Скулич на вул. Грецькій № 33 (1840, 1842 p.),
Житловий будинок Віцина (1842 p.).
Автор багатьох архітектурних пам 'яток в Одесі. Крім низки зазначених вище, це -
Житловий будинок на пр. Олександрівському № 5 (кінець 20-х років),
Крамниця на розі пр. Олександрівського № 8 - 10, вулиць Жуковського і Єврейської № 50 (30-і роки), Житловий будинок Авчиннікова на провулку Авчинніковському № 3 (1838 p.),
Житловий будинок Авчиннікова на розі Авчинніковського провулка № 3 і вул. Єврейської № 50 (1838 p.),
Залучався до проектування храмів в інших районах України і в Бессарабії, прикладом чого є:
Преображенська церква у с. Мошнах на Черкащині (1830 - 1840 pp.),
Церква Іоанна Златоуста в Ялті (збудована К. Ешліманом),
Лютеранська кірха у Кишиневі (1835- 1836 pp.).

ТОРЛІН Євген Кирилович (1862 - ?) - архітектор. Середню освіту отримав у Київському реальному училищі, вищу фахову - Петербурзькому Інституті цивільних інженерів у 1882 - 1887 pp., де здобув відповідне звання по І розряду. Застосовував форми неоренесансу і необароко.
Ще студентом працював помічником міського архітектора Миколаєва, будував жіноче єпархіальне училище і церкву в Києві.
Автор жіночої гімназії в м. Новозибкові на Чернігівщині.

ТОРОВ Дмитро Григорович (25.10.1877 - 08.08.1936) - архітектор. 1898 р. поступив, а 1906 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв і отримав звання художника-архітектора за проект кафедрального собору для губернського міста.
Працював у Києві й Харкові на початку XX ст., вживаючи форми модерну і модернізованих історичних стилів.
Серед творів у Києві:
Торговий дім І. Закса на вул. Хрещатик № 6 (1910 - 1913 pp., співавтор І. Зекцер),
Комплекс споруд Товариства швидкої медичної допомоги на вул. Рейтарській № 22 (1912 - 1914 pp., співавтор І. Зекцер)

ТОРОПОВ Дмитро Тихонович (07.02.1794 - ?) - архітектор. Освіту отримав в архітектурній школі Експедиції кремлівської будови, 1815 р. витримав екзамен на архітектурного помічника 3-го класу, а 1824 р. - 2-го класу, після чого виїхав з Москви для будівництва військових поселень.
Працював у Катеринославі, де, дотримуючись принципів пізнього ампіру, виконав проекти будівель, серед них:
Духовної семінарії (1833 p.),
Пристосування для семінарії колишнього палацу Г. Потьомкіна (на зламі 20 - 30-х років), для чого виконав обмірні кресленики споруди,
Кадетського корпусу в Харкові на вул. Сумській № 33 (1839 p., пристосовано архіт. А. Тоном для Інституту шляхетних дівчат).

ТОРОПОВ Павло Тихонович (1794 - ?) - архітектор. Освіту отримав в архітектурній школі Експедиції кремлівської будови і 1811 р. одержав звання архітектурного помічника, після чого працював в штаті губернського архітектора.
У червні 1820 р. звільнився і зайняв посаду архітектора Катеринославської суконної фабрики. Спроектував і збудував у стильових формах ампіру:
Ткальний корпус / 2 поверхи (1823 - 1825 pp.),
Адміністративний корпус і склади з боку набережної (1825 - 1826 pp.).
Виконав проект фабричної фарбувальні (1833 p.).

ТОТЛЕБЕН Едуард Іванович (18.05.1818 - 19.06.1884) - військовий інженер. З родини купця, 1836 р. закінчив Миколаївське інженерне училище в Петербурзі.
Керував фортифікаційними роботами під час Севастопольської оборони 1854 - 1856 pp. За внесок у військову науку 1855 р. обраний почесним членом Петербурзької Академії наук. Був директором Інженерного департаменту (1859 - 1863 pp.), в 1863 - 1877 pp. очолював військово-інженерне відомство всієї Російської імперії (з 1869 р. - інженер-генерал).
1867 р. затвердив проект розширення водопроводу для Київської фортеці, спроектував і збудував Лисогірський форт (1871 - 1877 pp.).
Під час російсько-турецької війни 1877 - 1878 pp. здійснював облогу Плевни, що привело до капітуляції 40-тисячної армії.
З 1879 р. граф Т. - одеський генерал-губернатор, 1880 р. - віденський. Видав 2 томи дослідження про досвід Севастопольської оборони (1863 - 1872 pp.), ініціював будівництво музею.
Похований у Севастополі на Братському кладовищі захисників міста у 1854 - 1855 pp., створення якого і будівництво храму-мартирія св. Миколи він доглядав до 1860 р. Там над могилою Т. збудовано каплицю (1890 p., архіт. А. Карбоньєр), а на Історичному бульварі встановлено пам'ятник (1909 р., худ. О. Більдерлінг, ск. І. Шредер).

ТРАІЛІН П. Д. - інженер. Отримав освіту гірничого інженера. Працював у Луганську наприкінці XIX ст., вживав стильові форми неокласицизму. Спроектував торговельні (зелений і м'ясний) ряди (1898 p.).

ТРАМБИЦЬКИЙ Олексій Георгійович (10.02.1860 - ?) - архітектор, педагог. Освіту отримав в Петербурзькій Академії мистецтв і 1883 pp. здобув 1-у золоту медаль за проект великокняжого заміського замку на півдні Росії і звання класного художника, як пенсіонер удосконалювався за кордоном. З 1887 р. - академік архітектури. Професор Вищого художнього училища.
Обіймав посаду архітектора Головного тюремного управління (з 1908 р.). В творах в основному використовував форми необароко.
На зламі XIX - XX ст. працював у Полтаві, де за його проектом збудовано:
Народну аудиторію в пам'ять М. Гоголя ( 1898 - 1901 p.).
Виконав конкурсний проект Нової біржі в Одесі (1896 p., співавтор Ф. Богданович, 1-а премія).

ТРАХТЕНБЕРГ А. - архітектор. Працював у Києві на початку XX ст. у стильових формах необароко і т. зв. цегляного стилю. Серед творів:
Прибутковий будинок інж. А. Тільтіна на вул. Ірининській № 7 (1907 p.),
Прибутковий будинок / 5 поверхів на вул. Кузнецькій № 44 (1909 - 1910 pp.),
Комплекс прибуткових будинків на розі вул. Львівській № 10 і Смирнова-Ласточкіна (1910 р.),
Прибутковий будинок / 6 поверхів на вул. Кузнецькій № 3 і 3-а (1911 p.),
Будинок Товариства квартировласників / 6 поверхів на вул. Костельній № 9 (1912 - 1913 pp.),
Прибутковий будинок А. Павлова-Сильванського на вул. Львівській № 33-а (1913 p.).

ТРЕЛЕ - інженер. Працював в середині XIX ст. на Галичині.
Реставрував Вірменський костел у Станіславові (1868 p.).

ТРЕМБИЦЬКИЙ 3. - скульптор. Працював у Львові в другій половині XIX ст.
Приймав участь в скульптурному оздобленні Галицького крайового сейму / статуї "Кохання" і "Справедливість" (1877 - 1881 pp., архіт. Ю. Гохбергер).

ТРЕШЕР-Мол. Франтішек - архітектор. Працював у Львові в першій половині XIX ст. Дотримувався стильових засад ампіру.
Виконав перебудову дзвіниці церкви св. Онуфрія на Волинському тракті (1820 p.).
Спроектував і збудував ратушу у Львові, відновлену після пожежі (1827 - 1835 pp., співавтори Ю. Маркль, А. Вондрашка).

ТРИКО Йосиф - майстер-тесля. Працював на етнічно українських землях Словаччини в першій третині XX ст.
Збудував дерев'яну церкву в с Ялова Бардиївського округу (1928 p.).

ТРОКАЛ Ладислав Иосифович - архітектор. Працював у Харкові на початку XX ст.

ТРОПІНІН Василь Андрійович (19.03.1776 - 03.05.1857) - художник. Син кріпака (звільнений 1823 p.), художню освіту отримав в Петербурзькій Академії мистецтв (1798 - 1804 pp.), з 1824 р. - її академік.
Автор численних портретів і жанрових картин.
1804 р. гр. Морков викликав свого кріпака у садибу, в с. Кукавку на Поділлі, де Т. жив до 1812 р. і в 1818 - 1821 pp. Тут за проектами Т. у формах ампіру з елементами національної молдавської архітектури збудовані:
Панський будинок,
Дмитрівська церква (1804 - 1806 pp.), для якої виконано іконостас і ескізи статуй 12 апостолів.

ТРОУПЯНСЬКИЙ Файвель-Мовиш [Федір Абрамович] (14.05.1874 - 12.05.1949) - архітектор. Вчився в Петербурзькій Академії мистецтв з 1892 p. і 1899 pp. отримав звання художника-архітектора за проект кліматичного курорту при джерелі мінеральних вод.
Працювати почав під час навчання як помічник архітектора Ю. Дмитренка при спорудженні житлових будинків на вул. Рішельєвській № 12 (1898 - 1900 pp.) і Маразліївській № 4 (1899 - 1900 pp.), готелю "Лондонського" на Приморському бульварі (1899 p.). Допомагав Ю. Дмитренку при будівництві Земельного (Селянського) банку на вул. Маразліївській № 34-а (1908 - 1914 pp.).
У подальшому співробітничав з В. Домбровським, якому і в наступні роки допомагав збудувати низку споруд , серед них: римсько-католицька церква у Фастові (1903 -1911 pp.), римсько-католицький костел св. Климента на Молдаванці в Одесі (проект 1895 p., збудовано в 1904 - 1907 pp. у співдружності з Л. Влодеком), лікарняний комплекс на Слобідці-Романівці в Одесі (проект 1900 p., здійснено 1900 - 1904 pp.), прибуткові будинки на вул. Преображенській № 18 (1903 р.), на вул. Єлизаветинській № 13 (1903 - 1905 pp.), на вул. Канатній № 43 (1903 - 1905 pp.), особняк Бродської на Великому Фонтані (1906 p.).
Період становлення і розквіту творчості Т. припадає на перші два десятиріччя XX ст. Працював архітектором при раді духовних правлінь синагог і молитовних будинків. Приймав участь у низці конкурсів, зокрема на проекти:
Лікарні для Таганрога (2-а премія),
Комерційного училища у Пермі (2-а премія, у співавторстві).

Згідно конкурсним проектам були здійснені:
Пам'ятник архітектору О. Бернардацці,
Меморіальні дошки у залі Одеського відділення Російського Технічного товариства,
Музей при Одеському відділенні Російського Технічного товариства.
За проектами Т., витриманими в формах необароко, модерну, модернізованих історичних стилів, неоампіру, були збудовані десятки монументальних споруд в Одесі, Києві та інших містах.
В Одесі були зведені:
Будинок товариства взаємної допомоги прикажчиків-євреїв і концертний зал "Уніон" на вул. Троїцькій № 43 (1901 - 1902 pp., з участю А. Рейхенберга),
Учбова споруда на вул. Софіївській № 26 (1902 - 1903 pp., співавтор А. Рейхенберг),
Кілька павільйонів на Всеросійській виставці в Одесі (1910 p.),
Скетіннг-ринк / тепер Російський театр на розі вул. Грецької № 48 і пров. Колодязного (1910-1912 рр.),
Крамниці Тарнополя і Фіата / 2 будівлі на вул. Катерининській № 33 (1910 - 1913 pp.),
Народне училище на вул. Старопортофранківській № 34-а (1910 - 1914 pp.),
Заводський корпус на вул. Прохорівській (1912 - 1913 pp.) та будівлі на заводській території (1910 - 1915 pp.),
Торговельний дім Гальперіна на вул. Рішельєвській № 14 - 16 (1912 - 1914 pp.),
Третя грязелікарня на Хаджибеєвському лимані (1913 р.),
Їдальня на Хаджибеєвському лимані (1913 p.),
Будинок з'їзду мирових судів на Французькому бульварі № 1 (1914 p.),
Ремісниче училище Міщанського товариства на вул. Старопортофранківській № 32 (1914 р.),
Богадільня Міщанського товариства (1914 p.),
Приймальний покій швидкої допомоги в 1-ї міськш лікарні (1914 p.),
Дівоче училище на Будівельному провулку. (1914 p.),
Пам'ятник загиблим євреям під час погрому 1905 р. на Єврейському кладовищі (1910 -1914 рр.),
Споруди па 2-му Шкіряному заводі на вул. Дальницькій (1916 - 1917 pp.).
Серед житлових будинків, зведених в Одесі, варті уваги:
Житловий будинок на вул. Манежній № 95 (1902 p.),
Прибутковий будинок на вул. Дігтярній № 43 (1901 - 1902 pp., у співавторстві),
Житловий будинок Південно-Російського Костянтинівського. товариства на пл. Старосінній № 5 (1905 - 1906 pp.),
Прибутковий будинок на вул. Ремісничій № 24 (1906 p.),
Особняк Толстого на провулку Барятинському № 4 / у дворі (1906 - 1912 pp.),
Дача-особняк Толстого на Французькому бульварі (1907 p.),
Дача-особняк генерала Онопректа на Французькому бульварі (1907 p.),
Особняк Тодоровського на Французькому бульварі (1908 p.),
Прибутковий будинок на розі вулиць Новорибної і Канатної (1910 - 1911 pp.)
Прибутковий будинок Мандельблата на вул. Ремісничій / пізніше Осипова № 34 (1911 p.),
Житловий будинок на вул. Ніжинській № 6 (1912 p.),
Дворовий флігель на вул. Катерининській № 6 (1912 p.),
Прибутковий будинок Толстого на провулку Барятинському № 2 (1912 p.),
Прибутковий будинок Товариства прикажчиків-євреїв на вул. Троїцькій № 43-а (1912 - 1913 pp., інж. Г. Орпишевський),
Прибутковий будинок / 4 поверхи на вул. Колонтаївській (1914 p.),
Кілька дач на Середньому Фонтані (1914 - 1916 pp.)
Крім Одеси працював в інших містах, в Києві за його проектами збудовані:
Житловий будинок Гінзбурга / 6 поверхів на Бібіковському бульварі № 5 (1906 - 1912 pp., співавтор А. Мінкус), Готель "Палас" / 7 поверхів на розі Бібіковського бульвару № 7/29 і Пушкінської вул. (1908 p.),
Житловий будинок Гінзбурга / 11 поверхів на Інститутській вул. № 13 (1908 - 1909 pp., співавтор А. Мінкус), Павільйон пароплавства на Київській виставці (1912 p.),
Особняк Манова (1912 p.), Особняк лікаря Я. Полякова / потім Попової / 1,5-поверховий на вул. Грушевського № 22 (1914 p.),
Житловий будинок на вул. Костельній № 3 (1913 - 1914 pp.),
2 житлові будинки на вул. Саксаганського № 34 - 36 (1914 p.).
Був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства, виступав з доповідями.
Активно працював і в совєтські часи: викладав в Одеському інженерно-будівельному інституті, збудував чимало споруд (санаторії на Французькому бульварі, Куяльнику і в Люстдорфі, музикальна школа П. Столярського тощо), друкувався у фахових періодичних органах.

ТРОЦЕНКО Віктор Карпович (01.05.1888 - 04.06.1978) - архітектор. Народився на Слобожанщині. Спеціальної освіти не отримав, вчився у зодчих, що входили у гурток С. Васильківського і досліджували традиції українського національного мистецтва і архітектури.
Працював у Харкові з 1909 р. техніком. У дореволюційний період було виконано:
Вокзал у Новомосковську (проект, 1914 p.).
Приймав участь в конкурсі на проект надгробку на могилі М. Лисенка в Києві (1913 p.).
Основна діяльність припадає на пореволюційні роки, збудував селища ім. Фрунзе в Дніпропетровську, тракторного заводу у Харкові, в Макіївці, школи і лікарні в Донбасі й Криворожжі, будинок-комуну у Кривому Розі тощо.
Виступав з публікаціями щодо використання української спадщини: До питання про національні форми в архітектурі // АРУ. - 1939. - № 10. - С 7 - 11.

ТРУБА Іван Михайлович - інженер. Працював у Катеринославі на початку XX ст. Використовував форми українського модерну. Збудував:
Житловий будинок на вул. Пороховій,
Будинок "Просвіти" в с. Мануйлівці біля Катеринослава (1909 p.).

ТРУБНІКОВ Яків Олексійович - землемір. 1843 р. працював в Одесі доглядачем міських казарм, з 1845 р. член Будівельного комітету, міський землемір.
Виконав низку фіксаційних планів міста Одеси.

ТРУБНІКОВ Іван Доремідонтович (1857 - ?) - архітектор. 1879 р. поступив і 1884 закінчив по І розряду Петербурзький Інститут цивільних інженерів і здобув відповідне звання.
З 1890 р. служив у Кам'янці-Подільському губернським архітектором будівельного відділення.
Ремонтував і перебудовував в'язниці, лікарні, громадські споруди, зводив мости, проектував церкви.

ТРУЗСОН Християн Іванович - військовий інженер. Працював в Києві на початку XIX ст. Займався оборонним будівництвом.

ТУЛІНЦЕВ І. П. - архітектор. Працював у Харкові на початку XX ст. у модернізованих формах історичних стилів. Серед його споруд:
Житловий будинок на Музикальному провулку № 4 (1912 р.)

ТУЛЛЄ Максиміліан (1853 - 1939) - інженер. Викладав у Львівській політехнічній школі, її професор з 1890 р. Досліджував залізобетонні конструкції. Створив інженерну школу. Розраховував залізобетонні перекриття у великих спорудах міста.
Впроваджував тонкостінний залізобетон, з якого 1894 р. збудував міст для виставочної мети у дворі Технічної академії. На початку XX ст. в Галичині було збудовано понад 100 подібних мостів, він вживався у низці споруд А. Захарієвича.
Друкував підручники, виступав зі статтями у журналах "Технічний часопис", "Квартальник техніки" (польська мова) з обгрунтуванням своїх дослідів.

ТУМКОВСЬКИЙ І. І. - інженер, архітектор. Працював в Керчі в першій половині XIX ст. на посаді міського архітектора.
Разом з архітектором О. Дігбі-Мол. 1831 р. робив зйомку місцевості для уточнення генерального плану Керчі (затверджений 1834 p.).
Дотримувався стильових форм пізнього ампіру.
Розробляв проекти повітового училища (1835 - 1836 pp., співавтор О. Дігбі-Мол.).
Як інженер зробив вагомий внесок у розвиток будівельної техніки - в 30-і роки він запропонував конструкцію печі для випалювання вапна кам'яним вугіллям. 1838 р. така піч працювала при відновленні після пожежі Зимового палацу в Петербурзі, а 1841 р. була влаштована в Керчі, де здійснювалось активне будівництво.

ТУРКОВСЬКИЙ Сергій Якович (27.01.1882 - ?) - архітектор. Професійну освіту в 1900 - 1909 pp. отримав у Петербурзькій Академії мистецтв, де за проект курзалу на мінеральних водах здобув звання художника-архітектора.. Працював на початку XX ст.
Прийняв участь у конкурсі на проект Контрактового будинку в Києві (1912 p., 2-а премія, співавтор П. Світлицький)

ТУРОВЕЦЬ Г. І. - архітектор. Працював у Катеринославі на початку XX ст.
Автор церкви св. Миколи для Олександрівського Південно-Російського (Брянського) заводу в Катеринославі, вирішеної у стильових формах неокласицизму, (1913 - 1915 p., співавтор Є. Константинович).

ТУРЧИНЯК Василь - майстер-тесля. Працював на Львівщині на початку XX ст. Збудував низку дерев'яних храмів, серед них:
Церкву Собору Богородиці в с. Грушів Дрогобицького району (1923 p.),
Церкву св. Юрія в с Дуліби Стрийського району (1923 p.).

ТУСТАНОВСЬКИЙ Ромуальд Григорович - архітектор. Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв і 1853 р. за проект вокзалу в саду отримав звання некласного художника.
Працював у Києві, де, вживаючи стильові форми неоренесансу, виконав наступні роботи:
1876 р. перебудував особняк Ольшевського та Іздебської на вул. М. Коцюбинського № 8 (збудований 1864 p.).
Керував реконструкцією збудованого 1841 р. особняка Демідова Сан-Донато на бульварі Шевченка № 12 (проект 1872 р. архіт. П. Федорова).
Збудував за власними проектами:
Прибутковий будинок Л. Давиденка / 3 поверхи на вул. Костельній № 5 (1871 p., надбудований 1914 p.), Житловий будинок на вул. Володимирській № 23/27 (70-і роки).

ТУХТЄЄВ Федір Пилипович (1842 - 12.05.1884) - архітектор. Отримав фахову освіту в 1860 - 1863 pp. у Петербурзькому Будівельному училищі і випущений по І розряду зі званням цивільного інженера.
З 1875 до 1880 р. працював у будівельному відділенні Чернігівського губернського правління.

ТУШИНСЬКИЙ Іван Костянтинович (1842 - ?) - архітектор. В 1856 - 1862 pp. вчився у Петербурзькому Будівельному училищі, здобув звання цивільного інженера і чин колезького секретаря.
Після навчання був направлений працювати в Подільську губернську будівельну і шляхову комісію.

К началу страницы
Оглавление  ТАЛЬОВСЬКИЙ-ТОМСОН  УВАШКОВСЬКИЙ-УЧТА