Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикації
Володимир Тимофiєнко
Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник

САБЛЕР-СКОРОБАГАТОВ

САБЛЕР Олександр Григорович
САВЕЛЬЕВ Яків Ісакович
САВИНИЧ Аркадій Иосифович
САВИЧ
САВИЧ
САВИЦЬКИЙ Дмитро Васильович
САДЛОВСЬКИЙ Владислав
САДОВСЬКИЙ Лев Васильович
САЗОНОВ Василь Васильович
САЙН А.
САЛОГУБ Леонід Романович
САЛЬВЕР Г.
САЛЬКО Микола Маркович
САЛЯ Еліо
САМОЙЛОВ А.
САМОНОВ Микола Петрович
САНІН І. Г.
САНКОВСЬКИЙ Федір
САРАНДИНАКІ Василь Васильович
САРНЕЦЬКИЙ О. Г.
САС-ЗУБРЖИЦЬКИЙ Я.
СВАДКОВСЬКИЙ П. П.
СВАРИК А. І.
СВАРИКО Антон Іванович
СВІТЛИЦЬКИЙПавло Петрович
СГИБНЄВ Василь Олександрович
СЕВАСТЬЯНОВ Петро Григорович
СЕВЕРА [Шігель] Іван Васильович
СЕЛЕХОВ Іван Андрійович
СЕМЕНОВ В.
СЕМЕНОВ Яків Петрович
СЕМЕЧКІН Веніамін Павлович
СЕМКОВ-САВОЙСЬКИЙ Лука Назарович
СЕРАДЗЬКИЙ Юліан Гнатович
СЕРБІН Володимир Аркадійович
СЕРВАТОВСЬКИЙ Теодор
СЕРВЕ-ГОДЕБСЬКИЙ Кипріан Ксаверійович
СЕРГЄЄВ Василь Сергійович
СЕРДЮК Євген Наумович
СЕРЕДА Олексій Прокопович
СЕРК Л. А.
СЕРОЦИНСЬКИЙ Михайло Степанович
СЕРРИСТОРІ Луіджи
СЕФЕРОВ П. Я.
СЄТКОВ Олександр Данилович
СИДОРСЬКИЙ Ілля Иосифович
СИМЧУК
СИНИЦИН
СИТНИКОВ Іван Матвійович
СИЧУГОВ Віктор Іванович
СІЧИНСЬКИЙ Володимир Юхимович
СКАВШСЬКИЙ Е.
СКАРЖИНСЬКИЙ Ксаверш Алоізшовш
СКВЕДЕР Християн Якович
СКІЛЬСЬКИЙ Петро
СКОВРОН Ф.
СКОВРОНСЬКИЙ Адам Казимировий
СКОРОБАГАТОВ Дмитро Степанович

САБЛЕР Олександр Григорович (1856 ~ ?) - архітектор. Освіту отримав у Петербурзькому Будівельному училищі, 1878 р. здобув звання цивільного інженера по І розряду. Працював в Естляндській губернії.
1887 р. був направлений до Луцька, де працював до 1890 p., виконавши у формах" неоренесансу:
Комплекс військових казарм, що включав в себе:
Двоповерхові житлові корпуси (п'ять споруд),
Муровані лазні і кузню,
Пекарню і дерев'яні майстерні,
Ветеринарний лазарет і стайні,
Артилерійський сарай, цейхгауз та інші.

САВЕЛЬЕВ Яків Ісакович - архітектор. 1867 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв і отримав звання некласного художника за проект приватного будинку на існуючому місці в центрі міста.
Працював в Одесі у другій половині XIX ст. у майстерні Ф. Коклена.
Займався приватною практикою, виконуючи завдання у формах неоренесансу.

САВИНИЧ Аркадій Иосифович (1866 - ?) - архітектор. Вчився у Петербурзькому Інституті цивільних інженерів (1885 - 1890 pp.), який закінчив по І розряду і званням цивільного інженера.
Ще під час навчання 1889 р. приймав участь в оздобленні собору св. Володимира в Херсонесі поблизу Севастополя. Після тримання звання допомагав М. Чагіну в завершенні внутрішніх робіт в соборі.
Приймав участь в будівництві церкви у Форосі, спроектованої М. Чагіним.

САВИЧ - інженер. Працював у Києві в 20 - 30-і роки XIX ст., очолював бригаду для будівництва громадських і військових споруд.

САВИЧ Аполлон Францевич (1831 - ?) - архітектор. Виховувався у Петербурзькому Будівельному училищі в 1844 - 1852 pp., яке закінчив зі званням архітекторського помічника і чином губернського секретаря. Служив у Воронезькій і Гродненській губерніях, 1870 р. здобув звання інженера-архітектора..
1873 р. зайняв посаду губернського архітектора Волинського будівельного відділення.

САВИЦЬКИЙ Дмитро Васильович (1830 - ?) - архітектор. Закінчив Петербурзьке Будівельне училище (1845 - 1850 pp.), де одержав звання цивільного інженера і чин губернського секретаря. Після навчання працював у Катеринославській губернській будівельній і шляховій комісії архітекторським помічником. З 1855 обіймав у Криму посаду архітектора для виконання робіт, 1861 р. - таврійського губернського архітектора. З 1866 р. працював Чернігівським губернським інженером, 1868 р. отримав звання інженера-архітектора. Використовував форми неоренесансу і необароко, модернізовані ретроспекції історичних стилів.
Автор низки споруд в Чернігові, серед яких:
Єпархіальне училище (1882 p.),
Жіноча гімназія на вул. Горького № 6 (1899 p.),
Реальне училище на вул. Горького № 3 (кін. XIX - поч. XX ст.).
Спроектував земську школу у с. Варва (1915 p.).

САДЛОВСЬКИЙ Владислав (1869 - 1941) - архітектор. Професійну освіту одержав на архітектурному факультеті Львівської політехнічної школи, на початку XX ст. отримав звання професора і очолив кафедру власноручного і орнаментального рисунку.
Працював в Західній Україні наприкінці XIX ст., дотримуючись стилю модерн і модернізованих форм історичних стилів.

Збудував у Львові:
Залізничний вокзал (1899 - 1904 p., ск. П. Війтович, А. Попель),
Прибутковий будинок банкіра М. Стоффа на вул. Руставелі № 8 - 8-а (1905 - 1906 pp., співавтор Е. Жихович),
Особняк худ. 3. Розвадовського на вул. Набеляка / тепер Котляревського № 27 (1906 p.),
Художньо-промислову школу на вул. Снопківській № 47 (1907 - 1909 pp., ск. П. Війтович),
Музичне товариство Галичини /пізніше обласна філармонія і музичне училище на вул. Цитадельній / тепер Чайковського № 7 (1907 - 1910 pp., ск. П. Гарасимович),
Пам'ятник А. Міцкевичу у Львові на пл. Міцкевича (1905 - 1906 pp., ск. А. Попель, М. Паращук, співавтор архіт. 3. Гендель).
Займався проблемами реставрації пам 'яток архітектури, в тому числі:
Каплиця Кампіанів (1905 - 1907 pp.),
Кафедральний костел (1905 - 1930 pp., співавтор Т. Обмінський).
Здійснив реставрацію костелу монастиря сакраменток на вул. Тершаковців (1902 - 1904 рр.).
У Станіславові перебудував споруджений 1866 р. залізничний вокзал (1906 - 1908 pp.).

САДОВСЬКИЙ Лев Васильович (1827 -?) - архітектор. Виховувався у Петербурзькому Будівельному училищі в 1842 - 1849 pp., отримав звання архітекторського помічника і чин колезького регістратора.
Був направлений на роботу в Чернігівську губернську будівельну і шляхову комісію, де працював 25 років, здобувши 1867 р. звання архітектора.
Спроектував у формах неоренесансу чимало споруд різного призначення.

САЗОНОВ Василь Васильович (1850 - ?) - архітектор. 1868 р. поступив і 1873 р. закінчив Петербурзьке Будівельне училище зі званням архітекторського помічника і чином X класу. Згодом, 1877 р. одержав звання інженера-архітектора. Працював в Нахічевані (на Дону) і Псковській губернії.
1883 р. був призначений губернським архітектором у Кам'янець-Подільський, а наступного року став єпархіальним архітектором. До 1888 р. у формах неоренесансу і неоросійського стильового напрямку збудував чимало споруд, серед яких:
Жіноче духовне училище в Тульчині,
Павільйон при споруді богоугодних закладів у Кам'янці-Подільському,
Мурована церква в с Садки Ямпільського повіту (за отриманим проектом),
Мурована церква в містечку Муровані Курилівці Углицького повіту (за отриманим проектом),
Мурована церква в м. Черепашинці Вінницького повіту (за отриманим проектом),
Мурована дзвіниця з брамою на кладовищі В Кам'янці-Подільському,
Дерев'яна церква в с Кусиковці Кам'янецького повіту,
Дерев'яна церква в с. Лука Летичевського повіту,
Дерев'яна церква в с. Поланка Брацлавського повіту,
Дерев'яна церква в с. Тростинець Брацлавського повіту,
Дерев'яна церква в с. Орловка Брацлавського повіту,
Дерев'яна церква в с. Молдовка Балтського повіту,
Дерев'яна церква в с Ярмолинці Гайсинського повіту,
Дерев'яна церква в с Фелиціянка Углицького повіту,
Дерев'яна церква в с. Вили Ярузькі Углицького повіту.

САЙН А. - скульптор. Працював в середині XIX ст.
Виконав монументальні бронзові скульптури лева і левиці з левенятами (1854 p.), які були встановлені на постаментах по боках від фонтану у Міському саду Одеси вздовж вул. Дерібасівської (1928 p., архіт. Я. Гольденберг).

САЛОГУБ Леонід Романович (1884 - ?) - архітектор. Вчився у Петербурзькій Академії мистецтв в 1902 - 1910 pp. і здобув звання-художника за проект державної думи. З 1911 р. - пенсіонер для удосконалення майстерності. Працював на початку XX ст. у Петербурзі.
Виконав конкурсний проект Харківського міського комерційного банку (1909 p., 1-а премія, збудовано за проектом М. Васильєва і О. Ржепішевського, що отримав 2-у премію).

САЛЬВЕР Г. - архітектор. Працював у Львові на початку XX ст., застосовуючи стильові засоби модерну і модернізованих історичних стилів.
Приймав участь у забудові вулиці Мартовича (1904 - 1909 pp., разом з архіт. А. Шлеєном, Н. Лугдкевичем, А. Голомбом).
Здійснив забудову прибутковими кам'яницями вулиці Новий Світ (1905 - 1914, співавтор Я. Крох).
Автор прибуткового будинку на вул. І. Франка № 90 (1910 p.).

САЛЬКО Микола Маркович (1842 - ?) - архітектор. Початкову освіту отримав у Полтавській гімназії. 1857 р. поступив і 1862 р. закінчив Петербурзьке Будівельне училище зі званням архітекторського помічника і чином губернського секретаря.
Після отримання фахової освіти повернувся на батьківщину, де працював на посаді архітекторського помічника в Полтавській будівельній і шляховій комісії, з 1865 р. - архітектора-ревізора при земській управі, в 1866 - 1879 pp. обраний міським архітектором Полтави.
За його проектами, виконаними в дусі неоренесансу і неоросійського стильового напрямку, в Полтаві були споруджені:
Гостиний двір,
Мурована лазня для євреїв,
Центральний ринок,
Скотопригінний двір з різницею,
Реальне училище на 180 чоловік,
Розважний павільйон у міському саду,
Мурована парафіяльна церква на 1200 чоловік.
Низка споруд було здійснено за межами міста ,серед них:
Заміський будинок Базилевського у маєтку Турбаї Хорольського повіту,
Мурована дзвіниця у містечку Решетилівка,
Мурована церква на 800 чоловік у маєтку кн. Цертелева,
Кілька дерев'яних мостів у Полтавській губернії.
Займався громадською діяльністю і фінансовими справами; був гласним міської думи, членом комітету по будівництву думи, санітарним попечителем, агентом Харківського земельного банку в Полтавській губернії і Комерційного страхового товариства.

САЛЯ Еліо (7.04.1864 - 10.01.1920) - скульптор. Народився в Мілані, отримав освіту і почав творчу діяльність в Італії. Наприкінці XIX ст. переселився до Києва, де й працював до Першої світової війни.
Викладав у художньому училищі. Вживаючи композиційні і пластичні засоби неокласицизму, необароко, неоготики і модерну, виконав низку монументальних праць, пов'язаних з архітектурою, серед них:
Фронтонні композиції і статуї левів будинку Художньо-промислового музею на вул. Грушевського (1897 - 1900 pp., архіт П. Бойцов,. В. Городецький),
Скульптурне оздоблення Міського театру на розі вулиць Володимирської і Фундуклеївської (1897 - 1901 pp., архіт. В. Шретер),
Пластичне опорядження Миколаївського костелу (1899 - 1909 pp., архіт. В. Городецький),
Скульптури тварин і химери на будинку В. Городецького на Банківській вул. (1902 p.),
Скульптури драконів на будинку Державного банку (1902 - 1905 pp., архіт. О. Кобелєв).
Створив виробничу майстерню для скульптурно-оздоблювальних робіт разом з братом Еудженіо (1866 - 1908) і Роберто, де було виконано опорядження наступних споруд:
Караїмська кенаса на вул. Ярославів Вал № 7 (1900 p., архіт. В. Городецький),
Скульптурне опорядження інтер'єрів Політехнічного інституту (1901 p., архіт. І. Кітнер).

САМОЙЛОВ А. - архітектор. Працював на початку XX ст. у модернізованих формах історичних стилів.
Прийняв участь в архітектурному конкурсі на проект Києво-Либидської церкви (1909 p., 1-а премія).

САМОНОВ Микола Петрович (1819 - 08.08.1898) - архітектор. Народився у дворянській родині, вчився у 1-й Київській гімназії. Як пенсіонер Головного управління шляхів сполучення і публічних споруд з 1836 по 1839 р. навчався у Петербурзькій Академії мистецтв, де отримав звання художника-архітектора і чин XIV класу. 1849 р. визнаний "призначеним" в академіки архітектури.
Працював в Києві, спочатку на посаді помічника губернського архітектора, в 1845 - 1846 pp. і з 1849 до 1859 р. - міського архітектора, а наступні десять років (до кінця 1869 р.) був старшим київським міським архітектором. Одночасно виконував обов'язки архітектора при університеті св. Володимира. Службову кар'єру закінчив як чиновник особливих доручень при Петербурзькому градоначальнику.
Дотримувався стильових засад ампіру, одночасно використовував форми бідермеєру і неоренесансу.
Приймав участь у будівництві пошти на Хрещатику, ремонті Андріївської церкви, Інституту шляхетних дівчат.
Ремонтував низку будинків на Подолі (на вул. Покровська № 9, 1849 р. тощо).
Займався впровадженням "зразкових" проектів 1851 р. у масову забудову Києва.
Здійснив реконструкцію Контрактового будинку на Подолі (1858 p.).
Спроектував і збудував:
Муровані крамниці Ф. Войтенка на вул. Г. Сковороди № 9 (1858 p.),
Розважальний комплекс "Шато-де-Фльор" на території сучасного стадіону "Динамо" (не зберігся),
Корпус келій Флорівського монастиря № 9 (50-і роки),
Корпус келій Флорівського монастиря № 10 (1856 - 59 pp.).
Автор споруд за приватними замовленнями:
Житловий будинок на вул. Інститутській № 12 (перебудований),
Житловий будинок М. Данилевської,
Житловий будинок Г. Васька на провулку Михайлівському,
Житловий будинок Басканд на Кадетському шосе,
Житловий будинок Серинкової на вул. Тимофіївській,
Житловий будинок Артинова на провулку Ярославському,
Будинок на вул. Сагайдачного № 22,
Садибний будинок на вул. Костянтинівській № 21/12 (1858 p.),
Два будинки на вул. Набережно-Хрещатицькій,
Житловий будинок Г. Покровського на Контрактовій площі № 8 (1858 p.),
Житловий будинок на перетині вул. Верхній Вал і Почаївської (тут жив в останні роки).
Був гласним міської думи. Займався археологією, написав реферат "Про давню 1070 року церкву Києво-Видубицького монастиря". Захоплювався садівництвом.

САНІН І. Г. - архітектор. Працював в Україні на початку XX ст. у формах модернізованих історичних стилів і неоампіру.
Був автором таких робіт у Харкові:
Особняк на вул. Басейновій /пізніше Петровського № 3 (1903 p.),
Житловий будинок на вул. Пушкінській № 66 (1908 p.).
В Кременчуку спроектував:
Народне училище на відзнаку 100-річчя Вітчизняної війни 1812 року (1813 p.).

САНКОВСЬКИЙ Федір - архітектор. Представник ампіру. Працював губернським архітектором у Вітебську.
На початку 20-х років, на підставі затвердженого проекту А. Захарова, підготував кресленики Преображенського собору в Катеринославі, які після відповідного корегування в Петербурзі використали для будівництва споруди в 1830 - 1835 pp.

САРАНДИНАКІ Василь Васильович (1841 - ?) - архітектор. Фахову освіту отримав у Петербурзькому Будівельному училищі в 1858 - 1863 pp., здобув звання архітекторського помічника і чин X класу.
Службу почав як начальник штучного столу Чернігівської губернської будівельної і шляхової комісії, в якій працював три роки.
1866 р. був переведений на посаду архітектора Київського окружного інженерного управління, де служив до 1874 р.
Дотримувався стильових уподобань неоренесансу. Проектував і контролював будівництво казарм у Південно-Західному краї.

САРНЕЦЬКИЙ О. Г. - архітектор. Працював в Одесі на зламі XIX - XX ст. З 1893 р. був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства.

САС-ЗУБРЖИЦЬКИЙ Я. - архітектор, історик архітектури. Працював наприкінці XIX - початку XX ст. в Польщі й Західній Україні. Викладав у Львівській політехнічній школі, професор, вів кафедру історії архітектури та естетики. Виконав у дусі неороманіки і неоготики проекти споруд, в тому числі:
Костел св. Франциска Ассізького монастиря капуцинів у Львові на вул. Замарстинівській (проект 1909 p., побудований 1925 - 1929 pp.),
Костел у Підгорцях (1905 p.).
Автор низки теоретичних розробок, 1894 р. в Кракові опублікував працю "Філософія архітектури, її теорія і естетика". Виступав зі статтями у львівському журналі "Технічний часопис" (польська мова) з теоретичними розробками концепції Дж. Рьоскіна. (1901 p., с. 235 - 238, 249 - 250, 265 - 266, 292 - 294, 309 - 311,324 - 326), відносно єгипетських пірамід (1928 р.) і архітектурних пам'яток Львова (1928 p.).

СВАДКОВСЬКИЙ П. П. - архітектор. Працював у Києві на початку XX ст. Збудував кілька споруд у модернізованих формах історичних стилів, в тому числі:
Прибутковий будинок на вул. Великій Васильківській № 14 (1911 p.).

СВАРИК А. І. - архітектор. На зламі XIX - XX ст. працював в Херсоні. Дотримувався стильових форм неоренесансу і неоампіру.
Розпочав архітектурне оформлення Одеської площі у прибережній зоні й збудував будинок управління робіт Херсонського порту (1902 p.).
Приймав участь в конкурсі на перебудову міської бібліотеки у Миколаєві.

СВАРИКО Антон Іванович (1861 - ?) - архітектор. Початкову освіту одержав у Полтаві в реальному училищі, спеціальну в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів у 1883 - 1890 рр.
Здобувши відповідне звання і чин XII класу працював на спорудженні Фастівської залізниці

СВІТЛИЦЬКИЙПавло Петрович (1878 - ?) - архітектор. Професійну освіту отримав у Петербурзькій Академії мистецтв в 1900 - 1907 pp. і здобув звання художника архітектора за проект зали для третейського суду.
Працював на початку XX ст. у стильових формах неокласицизму.
Прийняв участь у конкурсі на проект Контрактового будинку в Києві (1912 p., 2-а премія, співавтор С Турковський).

СГИБНЄВ Василь Олександрович - архітектор. Після закінчення у 1882 р. Петербурзького Будівельного училища і здобуття звання цивільного інженера з чином XII класу займався приватною в Одесі. Використовував стильові форми неоренесансу і необароко.
1880 р. перебудував фасад і надбудував III поверх будинку Бродського на розі вулиць Пушкінської № 14 і Поліцейської № 16 (1896 р. перебудований в готель "Біржа" за проектом В. Кабіольського),
1890 р. збудував 3-поверховий з підвалом прибутковий будинок і флігель Биховського на вул. Надеждинській № 7.
Був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства.

СЕВАСТЬЯНОВ Петро Григорович (1837 - 26.08.1890) - архітектор. Закінчив Петербурзьке Будівельне училище 1858 р. зі званням архітекторського помічника і чином губернського секретаря.
Отримав призначення в Полтавську губернську будівельну і шляхову комісію, з 1862 р. також обіймав посаду архітектора Полтавського кадетського корпусу. Після реорганізації комісії пішов у відставку і працював у залізничних правліннях.

СЕВЕРА [Шігель] Іван Васильович (21.05.1891 - 20.11.1971) - скульптор, педагог. Народився на Львівщині. Початкову освіту отримав у різьбярській школі Яворова, в 1910 - 1914 pp. вчився у Художньо-промисловій школі Львова, у подальшому в Петрограді (1915 - 1918 pp.), Празі (1919 - 1921 pp.), Римі (1921 - 1925 pp.). 1926 p. повернувся в Україну, викладав у Києві, Харкові і з 1947 р. у Львові.
В ранній період творчості виконував монументально-декоративні роботи, зокрема:
Рельєфні голови драконів на аттику прибуткового будинку на вул. І. Франка № 50 (1909 - 1912 pp., архіт. А. Вертересевич).
У подальшому переважно працював у галузі станкової скульптури.

СЕЛЕХОВ Іван Андрійович (1760 - 03.04.1809) - російський архітектор. Представник класицизму. З 1775 р. - сержант архітектури, в 1776 - 1784 pp. працював помічником М. Казакова при спорудженні Сенату в Московському Кремлі. В подальшому служив на посаді Московського губернського архітектора, будував Катерининську лікарню та інші споруди.
1783 р. разом з М. Казаковим та І. Єготовим приїжджав на Південь України для проектування нових міст (див. М. Казаков).

СЕМЕНОВ В. - архітектор. Працював у Херсоні на початку XX ст. " Застосовуючи модернізовані форми історичних стилів, прийняв участь у проектуванні вілл у селищі-курорту Сімеїзі.

СЕМЕНОВ Яків Петрович - військовий інженер. Працював в Криму наприкінці XIX - початку XX ст.
Здійснював реставрацію церкви св. Миколи на Братському кладовищі захисників Севастополя (1887 - 1893 pp.).
У Сімеїзі на замовлення землевласника М. Мальцева виконав генеральний план селища-курорту (поч. XX ст.).
Приймав участь у будівництві вілл у стильових формах середньовічного зодчества у селищі-курорті Сімеїзі.

СЕМЕЧКІН Веніамін Павлович (1843 - ?) - живописець і архітектор. Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв в 1860 - 1866 і 1868 - 1875 pp., отримав звання класного художника 3-го ступеня за проект кафе-ресторану в парку.
Працював у Бессарабії наприкінці XIX ст.
Збудував у формах неоросійського стильового напрямку дзвіницю Миколаївської церкви в Кілії (1891 p.).

СЕМКОВ-САВОЙСЬКИЙ Лука Назарович (1830 - 01.10.1887) - архітектор. Початкову освіту одержав у Полтавській гімназії, спеціальну в 1845 - 1851 pp. у Петербурзькому Будівельному училищі, яке закінчив з відзнакою і в чині губернського секретаря.
Був направлений на службу архітекторським помічником у Полтавську будівельну і шляхову комісію. 1862 р. став міським архітектором Полтави, а через рік - архітектором для виконання робіт в будівельній і шляховій комісії. Після реорганізації комісії 1865 р. зайняв посаду молодшого архітектора в будівельному відділенні Полтавського губернського правління.
Незабаром був переведений на посаду Бессарабського обласного інженера (затверджений 1878 р.), в відставку пішов 1884 р.
Використовував стильові форми неоренесансу, необароко і неоросійського стильового напрямку.
В Полтаві збудував чимало житлових будинків і багато громадських споруд, серед них:
Торговельні ряди.
Кілька великих громадських споруд і церков було зведено і в Бессарабії.

СЕРАДЗЬКИЙ Юліан Гнатович - архітектор. Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв і 1878 р. за проект споруди для концертів у міському парку отримав звання класного художника 3-го ступеня.
Працював в Одесі наприкінці XIX ст. Спочатку, в 80-і роки, займався приватною практикою, з 1893 р. - понадштатний технік при міській управі.
Вживав стильові форми неоренесансу і необароко.
За проектами С. споруджувались:
4-поверховий з підвалом прибутковий будинок і флігель Лосієвського на вул. Коблевській № 37 (1890 p.),
4-поверховий з підвалом Бененато на розі Херсонської та Торгової № 36 (1890 p.),
3-поверховий Поповича на Рішельєвській № 53 (1891 p.),
3-поверхові з підвалами флігелі Синиціна на розі Дерібасівської і Преображенської № 33/28 (1893 р.) та інші.
Серед віднесених до пам 'яток архітектури -
Прибутковий будинок на розі вулиць Дворянської № 27 і Ніжинської (1881 p.), Житловий будинок Давидова на вул. Тираспольській № 23 (1892 p.), Прибутковий будинок на розі вулиць Єврейської № 58 і
Преображенської (90-і роки).
Був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства.

СЕРБІН Володимир Аркадійович (1823 - до 1892) - архітектор. Фахову освіту отримав у Петербурзькому Будівельному училищі в 1839 - 1846 pp., здобув звання архітекторського помічника і чин колезького регістратора. Служив у Курській і Смоленській губерніях.
В 1863 - 1867 pp. працював на посаді архітектора у Волинській губернії.

СЕРВАТОВСЬКИЙ Теодор - архітектор. Працював на Галичині наприкінці XIX ст., застосовуючи форми неоренесансу і неготики.
Спроектував костел у Бучньові (збудовано 1897 р. І. Левинським).

СЕРВЕ-ГОДЕБСЬКИЙ Кипріан Ксаверійович - скульптор. Працював в другій половині XIX - початку XX ст. в пластичних формах неокласицизму і необароко.
У Севастополі на Братському кладовищі захисників міста 1854 - 1855 pp. встановив надгробок на могилі генерал-лейтенанта С. Хрульова (1873 p.).
У Львові виконав:
Рельєфи і статуї на Домі військових інвалідів на вул. Клепарівській № 35 (1855 - 1863 pp., архіт. Т. Хансен, співавтор ск. А. Пер'є),
Пам'ятник наміснику Галичини Агенору Голуховському при вході до парку ім. І. Франка з перехрестя вулиць Словацького і Січових Стрільців (1901 p.).

СЕРГЄЄВ Василь Сергійович - архітектор. Працював у Криму на початку XX ст. Збудував віллу "Новий Кучук-Кой" для Я. Жуковського на Південному березі Криму (1905 - 1912 pp., ескіз В. Замирайло).

СЕРДЮК Євген Наумович (1876 - 1921) - архітектор. Учень В. Кричевського. Працював у Харкові та інших містах на початку XX ст.
Збудував кілька споруд у формах українського модерну, серед них:
Комплекс селекційної станції у Харкові на Московському проспекті № 142 (1909 - 1911 pp., співавтор М. Харманський),
Пошта у Харкові на вул. Петінській (1913 p.),
Школа ім. І. Котляревського у Полтаві (1903 - 1905 pp., співавтор М. Стасюков),
Лабораторія селекційної станції у с Дослідному (1911 p.),
Житловий будинок на вул. Катеринославській № 67 (1912 p., співавтор О. Гоможенко),
Носівська селекційна станція (1911 - 1913 p.),
Будинок громадських зібрань у Слов'янську (1912 - 1914 pp., співавтор С. Котляревський),
Комплекс споруд лікарні в с. Циркуни на Слобожанщині (1914 - 1915 pp., співавтор П. Крупко).
Активно виступав у періодичній пресі з питань розвитку національної архітектури: До стильної народної школи // Сніп. - 1912. - № 2. - С.6.; Український стиль у Харкові: Наші гласні // Сніп. - 1912. - № 29 - 30. - С

СЕРЕДА Олексій Прокопович - військовий інженер. Працював у Києві в другій половині XIX - початку XX ст. Спроектував у формах неоросійського стильового напрямку, неоренесансу і необароко низку споруд Києво-Печерської лаври, а саме:
Свічковий завод на гостиному дворі /корпус № 64 (1872 - 74 pp.),
Книжкову крамницю /корп. № 39 (1869 p.),
Крамницю для продажу ікон /корп. № 39 (1870 p.),
Фотографію /корп. № 31 (1871 p.), Господарчі корпуси Гостиного двору /корп. № 60 (1885 p.),
Келії на Ближніх печерах /корп. № 45 (1890 p.),
Столярну майстерню /корп. № 23 (поч. XX ст.).
За проектом С. холодна Воскресенська церква була перетворена в теплу і здійснено перебудову інтер'єру (1890 p.).
За проектом С. збудований "новий дім" для старих священнослужителів в Китаївській пустині (1894 p.).

СЕРК Л. А. (1882 - 1854) - інженер, педагог. Працював для різних міст України на початку XX ст., розробляв передові залізобетонні конструкції для промислових підприємств. За проектами С, витриманими в дусі раціоналістичного модерну, в Україні були споруджені:
Електромеханічний завод у Харкові (1916 p.).
Автор відомого підручника: Архитектура промышленных зданий. - 2-е изд. - М., 1928. - 421 с.

СЕРОЦИНСЬКИЙ Михайло Степанович (1847 - ?) - архітектор. Навчався у Петербурзькому Будівельному училищі в 1867 - 1872 pp., отримав звання цивільного інженера з правом на чин X класу.
1873 р. зайняв посаду єпархіального архітектора в Бессарабії, а в 1878 - 1884 pp. - понадштатного техніка будівельного відділення Бессарабського губернського правління.

СЕРРИСТОРІ Луіджи - технік, економіст. Граф, прибув з Італії в Росію 1819 p., працював в першій третині XIX ст., був співробітником відділу картографії при Головному штабі. Виконав низку досліджень з географії, економіки, статистики.
В Одесі за проектом С. був упоряджений спуск до Карантинної гавані.
Пропонував влаштувати водопостачання Одеси з Дністра (1826 p.).

СЕФЕРОВ П. Я. - архітектор. Професійну освіту отримав на архітектурному відділенні Московського училища живопису, скульптури і зодчества. Працював у Євпаторії на початку XX ст., переважно виконував приватні замовлення.
За його проектами у формах модернізованих історичних стилів збудовані: Міський театр (1908 - 1910 pp., співавтор А. Генріх), Міська публічна бібліотека (1912 - 1914 pp.), Кілька вілл і житлових будинків, вирішених у формах неоампіру і неокласицизму.

СЄТКОВ Олександр Данилович (1828 - ?) - архітектор. Вихованець Петербурзького Будівельного училища (1843 - 1852 pp.), з чином губернського секретаря був направлений у Симбірську будівельну і шляхову комісію, де 1861 р. отримав звання архітектора.
1881 р. зайняв посаду молодшого архітектора Херсонського губернського правління. Після відставки виконував приватні замовлення.

СИДОРСЬКИЙ Ілля Иосифович (1863 - ?) - архітектор. Вчився у Петербурзькому Інституті цивільних інженерів з 1883 р. і закінчив його по І розряду, отримавши 1884 р. відповідне звання.
Працював архітектором Донецької залізниці.

СИМЧУК - садівник. Працював на Поділлі. З 1891 р. здійснював Верховський парк за проектом В. Кроненберга.

СИНИЦИН - архітектор. Працював наприкінці XIX ст., використовуючи стильові форми неоренесансу. Автор проекту колонії для психічно хворих неподалік від Катеринослава (1897 p.), що складалась з 11 павільйонів для хворих, будинку для лікаря, кухні, сараю та інших служб.

СИТНИКОВ Іван Матвійович (1739 - 09.12.1789) - архітектор. 1755 р. зарахований на службу у Московську контору будови споруд і садів, 1756 р. отримав посади інженерного учня і архітекторського учня, 1765 р. - архітекторського помічника, 1768 р. - архітектури прапорщика, 1770 р. - підпоручика.
Професійну освіту удосконалював в команді В. Нєєлова у Царському Селі, де прийняв участь у спорудженні павільйону "Руїни". В 1773 - 1780 pp. працював архітектором Московського виховального будинку. Дотримувався стильових форм класицизму.
В 1781 - 1787 pp. працював у Херсоні, де проектував і будував церкви, житлові будинки та прийняв участь у виконанні розпланувальних робіт.
Склав проект адміралтейства з чітким зонуванням виробничих територій.
Головним завданням С. стало спорудження Катерининського собору на головному фортечному майдані (1781 - 1786 pp.).
Ймовірно, за проектом зодчого було збудовано церкву в селі Білозірка.
Після завершення собору в Херсоні, отримавши підвищення й нагороди, С. повернувся в Москву.

СИЧУГОВ Віктор Іванович (? - 1892) - архітектор. 1861 р. поступив, а 1864 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв, відзначений 1-ою золотою медаллю, отримав звання класного художника 1-го ступеня. З 1867 р. - академік архітектури (проект монастиря).
В основному працював у Києві; в 1885 - 1887 pp. - на посаді гродненського губернського архітектора, останні п'ять років перебував у Варшаві.
Використовував форми неоренесансу, необароко, неоготики і неоросійського і невізантійського стильових напрямків.
В Києві за проектами С. збудовані:
Удільна контора в Маріїнському парку на вул. Грушевського № 7 (1871 - 1876 pp., за надісланим проектом),
Дворянське зібрання на Хрещатику (1876 - 1877 pp.),
В Києво-Печерській лаврі -
Водонапірна башта (1879 p.),
Іконописна школа й майстерні (корп. 30, 1880 - 1885 pp.),
Мурований готель /4 поверхи на Гостиному дворі "для розміщення богомольців" (не зберігся). Спроектував низку багатоквартирних будинків і особняків в Києві, зокрема:
Особняк Р. Штейнгеля на вул. Бульварно-Кудрявській № 27 (1877 - 1879 pp., продовжив роботу В. Ніколаєва),
Перебудова особняка С. Бродської на вул. Інститутській № 12 (1879 p.),
Житловий будинок родини Шкотів / 2 поверхи на вул. Володимирській № 34 (70-і роки, пізніше надбудований),
Житловий будинок В. Беца на вул. Гімназичній /тепер Леонтовича № 7 (1882 р., співавтор В. Катеринич; надбудований IV поверхом в 1910-і роки),
Садиба Ф. Міхельсона на вул. Пушкінській № 35 із лицьового корпусу і флігелів під № 35-6 і 37-6 (1884-1885 pp.),
Прибутковий будинок на вул. Пушкінській № 35 (1884 p.),
Особняк гснерплп Івенсена на вул. Липській № 2 (близько 1885 p.),
Прибутковий будинок купця Ф. Міхельсона на вул. Володимирській № 47 (1889 - 1890 pp., співавтор О. Шіле).

Виконав низьку праць за межами Києва, в тому числі:
Здійснив ремонт низки споруд палацового ансамблю в Тульчині на Поділлі (1874 - 1876 рр.).
Спроектував церкву-мавзолей М. Пирогова біля Вінниці (80-і роки),
Хрест на могилі Т. Шевченка у Каневі (1884 p.),
За його проектами були зведені:
Церква-каплиця св. Кирила і Мефодія у Холмі (1884 p.),
Церква в селищі Острів (1888 - 1891 pp., будував Ч. Валінський), Церква в селищі Сосновиця (1888 - 1891 pp., будував Ч. Валінський), Церква в с Коссин (1888 - 1891 pp., будував Ч. Валінський),
Церква в с Дратово Любартовського повіту (1888 - 1891 pp., будував О. Ольховський). Низку проектів зодчого не було здійснено:
Постамент пам'ятника Богдану Хмельницькому у Києві (1884 - 1886 pp.),
Кирило-Мефодієвський будинок в Києві на Європейській площі (1885 p., співавтор інж. В. Катеринич).

СІЧИНСЬКИЙ Володимир Юхимович (12.06.1894 - 25.06.1962) - мистецтвознавець, архітектор, педагог. Народився у Кам'янці-Подільському. Освіту отримав у 1912 - 1917 pp. в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів і здобув відповідне звання. Під час навчання входив у студентський гурток "Громада", де вивчалась українська архітектурна спадщина.
Був фундатором Архітектурного інституту в Києві (1918 - 1919 pp.). В 1923 - 1926 pp. продовжив навчання у Празькому університеті, одночасно з 1923 до 1933 pp. викладав в Українському педагогічному інституті в Празі. Серед збудованих споруд:
Церква в с. Михайлівцях на Пряшівщині в Словаччині (1933 - 1934 pp.),
Церква бойківського типу Покрова Пресвятої Богородиці у с. Нижній Комарник в Словаччині (1938 p.).
Видав багато праць з історії українського мистецтва, питання архітектури в основному розглянуті в наступних: Архітектура в стародруках. - Львів, 1925; Бойківський тип дерев'яних церков на Карпатах. - Львів, 1927; Дерев'яні дзвіниці і церкви Галицької України. - 1925; Історія українського мистецтва. В 2 т. - 1956; Словник українських митців. - 1945; Архітектура. - 1956.

СКАВШСЬКИЙ Е. - архітектор. Працював на початку XX ст. Приймав участь у забудові Львова, спроектував:
Житловий будинок у модернізованих формах неороманіки і неомусульманського стильового напрямку на вул. Городоцькій № 117 (1911 p., архіт. Г. Орлеан, ск. 3. Курчинський).

СКАРЖИНСЬКИЙ Ксаверш Алоізшовш (1819- 03.01.1875) - архітектор. 1849р. отримав від Петербурзької Академії мистецтв звання "призначеного", а наступного року за проект Дворянського зібрання в столиці - академіка. З 1855 р. - професор архітектури (проект Казарм для гвардєйського корпусу).
Збудував Варшавський вокзал у Петербурзі (1852 - 1853 pp., пізніше перебудований П. Сальмоновичем).
В основному застосовував стильові форми неоренесансу.
Приймав участь у спорудженні губернських присутствених місць у Києві (1854 - 1857 pp., співавтори І. Штром, М. Іконников),
Будинок дворянського зібрання в Чернігові (1859 - 1870 pp., за участю І. Демут-Малиновського, О. Брюллова, Д. Єфімова).
Автор проекту м'ясних рядів у Херсоні.
В Одесі за його проектом зведений прибутковий будинок Скаржинського на розі вулиць Софіївської № 15 і Торгової (70 - 80-і роки).

СКВЕДЕР Християн Якович - архітектор. Працював в Одесі наприкінці XIX - початку XX ст. В основному виступав як підрядчик, споруджував реформатську церкву, лютеранську кірху та інші громадські споруди й житлові будинки.
Залучався до складу жюрі при проведенні архітектурних конкурсів (наприклад, 1895 р. на проект Рисувальної школи).
Серед творчих робіт, вирішених у формах необароко, неоготики і модерну:
Прибутковий будинок Вассаля на вул. Гаванній № 3-5 (1912 - 1913 pp., співавтор Е. Меснер), Прибутковий будинок С. Григор'євої з влаштуванням кафе Фанконі на розі Ланжеронівської № 15 і Катерининської № 15 (1912 - 1913 pp., автор Ю. Дмитренко),
Училище Кефер і Ферстер на розі вулиць Гульової № ЗО і Каретного провулка (1912 - 1913 pp., автор Е. Меснер).
Був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства.

СКІЛЬСЬКИЙ Петро - майстер-тесля. Працював в другій половині XIX ст. на Львівщині. Розвиваючи традиції бойківської школи народного зодчества, збудував низку храмів, в тому числі:
Тризрубна, трибанна Михайлівська церква з дзвіницею в селі Плав'є Сколівського району Львівської області (1886 - 1888, 1905 pp.),
Тризрубна церква Собору Богородиці в с Присліп Турківського району Львівської області (1895 p.).

СКОВРОН Ф. - архітектор. Працював у Львові в другій половині XIX ст. у стильових формах неоренесансу і необароко.
Серед виконаних праць:
Будинок Крайового суду / Палац Справедливості на вул. С. Баторія /тепер Кн. Романа № 1 - 3 (1892 p., співавтор ск. Л. Марконі і А. Попель),
Палац мистецтв на Крайовій виставці 1894 р. у Стрийському парку (ск. А. Попель).

СКОВРОНСЬКИЙ Адам Казимировий (1830 - ?) - архітектор. Фахову освіту здобув у Петербурзькому Будівельному училищі 1844 - 1852 pp., отримавши звання архітекторського помічника і чин губернського секретаря.
Перші десять рокш своєї служби присвятив Бессарабії, де чимало збудував у формах пізнього ампіру і неоренесансу і реконструював існуючих будівель.
Так, в Акермані пристосував старовинні казарми для потреб стрілецького батальйону.

СКОРОБАГАТОВ Дмитро Степанович (1863 - 1938) - архітектор. Закінчив Катеринославське реальне училище, з 1884 до 1889 р. навчався в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів і отримав відповідне звання і чин X класу.
Працював в Катеринославі міським інженером і на посаді міського архітектора (з 90-х років XIX ст. до 1917 р.) . Незважаючи на завантаженість дорученнями по замощенню вулиць, влаштуванню каналізації, проведенню трамвайних маршрутів, упорядкуванню скверів, бульварів і парків, вирішенню проблем водопостачання, С. багато проектував. Дотримуючись переважно стильових форм необароко, збудував за службовими дорученнями і приватними, замовленнями:
Дитячу лікарню (кін. XIX ст.),
Особняк на вул. Д. Бедного № 5 (кін. XIX ст.),
Міську управу на Катерининському проспекті № 47 (1900 - 1901 pp.),
Чимало житлових будівель.
Найзначніші творчі роботи виконані у формах модернізованих історичних стилів, неоампіру й неокласицизму в перші півтора десятиріччя XX ст., а саме:
Ремісниче училище (1901 p.),
1-а жіноча гімназія (1908 p.),
2-е реальне училище (1908 p.),
Комерційне училище (1909 - 1912 pp.),
2-а чоловіча гімназія (1910 p.),
Казарми Феодосійського полку (1909 - 1912 pp.),
Олександрівська лікарня (1912 р:).
Працював і в совєтський період, зводив житлові будинки, школи, адміністративні споруди.

К началу страницы
Оглавление  РАВСЬКИЙ-РУХЛЯДЄВ  СКОТНИКОВ-фон СУХТЕЛЕН