Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикації
Володимир Тимофiєнко
Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник

ПОДОЗЬОРОВ-П'ЯТНИЦЬКИЙ

ПОДОЗЬОРОВ Іван Іванович
ПОД'ЯКОВ А. І.
ПОЗЕН Леонід Володимирович
ПОЗНЯКОВ Гаврило Петрович
ПОЗНЯКОВ Михайло Степанович
ПОКОРНИЙ Михайло Францович
ПОКРИШКІН Петро Петрович
ПОКРОВСЬКИЙ Борис Семенович
ПОКРОВСЬКИЙ Володимир Миколайович
ПОКРОВСЬКИЙ Володимир Олександрович
ПОКУТИНСЬКИЙ Ф.
ПОЛЕЙОВСЬКИЙ Матвій
ПОЛІВАНОВ Михайло
ПОЛОНСЬКА Ж. А.
ПОЛУЯНСЬКИЙ Петро Іванович
ПОЛЯКОВСЬКИЙ Болеслав Фомич
ПОМЕРАНЦЕВ Олександр Никанорович
ПОНОМАРЕНКО Яків Матвійович
ПОПАТЕНКО Василь Васильович
ПОПЕЛЬ Антон Львович
ПОПОВ Костянтин Михайлович
ПОПОВ Михайло Петрович
ПОРТАРІЙ Мануйло Іванович
ПОТАПОВ Вячеслав Павлович
ПОТРЕСОВ В. В.
ПОТЬЄ Шарль Мішель [Карл Іванович]
ПОЧЕНКІН В. А.
ПРАХОВ Адріан Вікторович
ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ Михайло Тимофійович
ПРЕТОРІУС Е.
ПРЕТРО Іполит-Микола-Емілій Іванович
ПРЖЕЦЛАНСЬКИЙ Фрідріх Феліксович
ПРОКОПОВИЧ Лев Федорович
ПРОСКУРЯКОВ
ПРОСКУРЯКОВ Лавр [Лаврешпій] Дмитрович
ПРОТШКЕ Я.
ПРОХАСКА Вікентій Іванович
ПРОХОРОВ Віктор Олексійович
ПРУССАК Дмитро Костянтинович
ПРУССАК Костянтин Костянтинович
ПРУССАКОВ Василь Агафонович
ПРЯДКІН Григорій Федорович
ПФУНТ С. О.
ПШЕДВОЄВСЬКИЙ В.
ПЮРКОВСЬКИЙ І.
П'ЯТНИЦЬКИЙ Микола Костянтинович
П'ЯТНИЦЬКИЙ Петро Гаврилович

ПОДОЗЬОРОВ Іван Іванович (24.02.1835 - 1899) - російський скульптор і педагог. Художню освіту одержав у Петербурзькій Академії мистецтв з 1856 р. і 1865 р. здобув звання класного художника. З
1868 р. - академік скульптури, з 1881 р. - професор. 1881 р. зайняв посаду ад'юнкт-професора і завідувача формувальної майстерні.
Закінчив працю свого вчителя М. Пименова і 1867 р. встановив у Севастополі пам'ятник М. П. Лазареву.

ПОД'ЯКОВ А. І. - архітектор. Закінчив Інститут корпуса інженерів сполучення в Петербурзі. Працював у Харкові в середині XIX ст. у формах неоросійського стильового напрямку в галузі культового зодчества, про що свідчать такі роботи:
Перебудова Воскресенської церкви (1841 - 1847 pp.),
Перебудова церкву Усікновення голови Іоанна Предтечі на вул. Єпархіальній / пізніше Артема № 50 (1875 p., автор А. Тон).
Збудував Троїцьку церкву на Подолі на провулку Дубового № 3 (1857 - 1859 pp., проект А. Тона).

ПОЗЕН Леонід Володимирович (10.07.1849 - 08.01.1921) - скульптор. Народився на Полтавщині. Вчився у Петербурзькому університеті, художньої освіти не мав. З 1891 р. став членом Товариства передвижників, виконував скульптури з української тематики. 1895 р. обраний дійсним членом Петербурзької Академії мистецтв, з 1909 р. - член її Ради.
Встановив пам'ятники:
І. Котляревському на могилі в Полтаві (1900 p.),
І. Котляревському на Протопопівському бульварі в Полтаві (1896 -1902 p., відкритий 1903 p., архіт. О. Ширшов),
М. Гоголю в Полтаві (1915 p., відкритий 1936 p.).

ПОЗНЯКОВ Гаврило Петрович (1857 - 1917) - архітектор. В 1877 - 1882 pp. вчився в Будівельному училищі в Петербурзі, здобув звання цивільного інженера і чин X класу. Після навчання один рік працював в Товаристві Південно-Західних залізниць. З 1884 р. обіймав посаду молодшого архітектора будівельного відділення Київського губернського правління.
Спроектував у формах неоренесансу і збудував у Києві власні:
Житловий будинок на розі бульвару Шевченка і вул. Пирогова,
Житловий будинок на вул. Лисенка № 1,
Житловий будинок на ділянці між вулицями Малою Житомирською № 3 і Софійською № 4, де крім житлових квартир знаходились "лазні Познякова",
Житловий будинок між вулицями Трьосвятительською № 11 - 13 і Михайлівською № 24 (автор інж. В. Катеринич), Особняк на вул. Івана Франка № 19.

ПОЗНЯКОВ Михайло Степанович - архітектор. Працював у другій половині XIX ст. Займався приватною практикою в Одесі у 80-і роки.

ПОКОРНИЙ Михайло Францович (08. 11.1886 - 1948) - архітектор. Народився в Одесі. 1905 р. поступив, а 1913 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв і за проект залізничного вокзалу отримав звання художника-архітектора.
Приймав участь у житловій забудові Одеси напередодні Першої світової війни.
Основні творчі праці здійснив у 20 - 30-і роки: житлові будинки у Харкові, санаторії в Одесі й Черкасах.

ПОКРИШКІН Петро Петрович (22.07.1870 - 1920) - архітектор-реставратор, педагог. Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв у 1888 - 1892 pp., 1895 p. отримав звання художника-архітектора. Здійснював пенсіонерську подорож для удосконалення, з 1909 р. - академік архітектури. Викладав нарисну геометрію і теорію тіней у Вищому художньому училищі при Академії мистецтв. Член Археологічної комісії з 1903 р.
Виконував реставраційні роботи архітектурних пам'яток України на початку XX ст., а саме:
Юрьева божниця в Острі на Чернігівщині (1907 p.),
Собор в Овручі (1908 - 1912 pp., допомагав О. Щусєву),
Церква Спаса на Берестові в Києві (1913 p., співавтор В. Пещанський),
"Вежа мурована" в Острозі (1913 - 1915 pp., співавтор В. Леонтович),
Мечеть Хан-Джамі та інші споруди Бахчисарайського палацу (поч. XX ст.).
Автор низки наукових праць, а саме: Отчет о капитальном ремонте Спасо-Нередицкой церкви. - СПб, 1906; Православная церковная архитектура XI - XVIII столетий в нынешнем Сербском королевстве. - СПб, 1906; Церкви псковского типа XI - XVI столетий. - СПб, 1907.

ПОКРОВСЬКИЙ Борис Семенович (1836-1903) - архітектор. Вчився у Петербурзькому Будівельному училищі в 1851 - 1857 pp., отримав звання архітекторського помічника і чин колезького секретаря. Після навчання був направлений служити архітекторським помічником у Харківську губернську будівельну і шляхову комісію. З 1858 р. - міський архітектор, з 1867 р. - губернський архітектор. 1871 р. пішов у відставку і займався виконанням замовлень від приватних осіб.
Використовував форми необароко, неоренесансу, неоросійського і неомусульманського стильових напрямків.
Спроектував низку громадських і житлових будинків наприкінці XIX і початку XX ст., серед них:
Олександро-Невська каплиця на Сергіївській площі (1882 p.),
Дзвіниця Миколаївської церкви (поч. 80-х років, не збереглась),
Бурса на Бурсацькому узвозі № 4 (1885 p., співавтор К. Толкунов),
Вознесенська церква на однойменній площі (1876 p.),
Кенаса на розі Подільського провулка / пізніше Гамарника та вул. Кузнецької № 24 (1891 - 1893 pp.),
Московський ряд на березі Лопані між Лопанським і Конторським мостами (кін. XIX ст.),
Житловий будинок на вул. Сумській № 4 (кит. XIX ст.),
Житловий будинок на вул. Сумській № 6 (кін. XIX ст., перебудований),
Житловий будинок на вул. Сумській № 10 (кін. XIX ст., не зберігся),
Житловий будинок на вул. Сумській № 14 (кін. XIX ст.),
Житловий будинок на вул. Сумській № 15 (кін. XIX ст.).

ПОКРОВСЬКИЙ Володимир Миколайович (1864 - 1924) - архітектор. Народився у Кам'янці-Подільському. Освіту отримав в Петербурзькій Академії мистецтв в 1883 - 1890 pp. і отримав диплом класного художника 1-го ступеня за виконання проекту посольського будинку.
Наприкінці XIX - XX ст. працював у Західній Україні. Приймав участь у культовому будівництві, за його проектами зведено низку храмів, серед них дерев'яні:
Миколаївська церква у с. Майдан Княжпільський Замостського воєводства на теренах сучасної Польщі (1903 - 1906 pp.),
Церква Преображення Господнього в с. Горбів Білопідляського воєводства у сучасній Польщі (1907-1908 рр.).
1907 переїхав до Харкова і до 1918 pp. обіймав посаду єпархіального архітектора. В 1917 - 1918 pp. на посаді архітектора Споживчого товариства Півдня Росії, з 1917 р. і до своєї смерті - професор Художнього училища і Технологічного інституту.
Застосовував форми неоренесансу і необароко, неоросійського і неовізантійського стильових напрямків, модернізованих історичних стилів.
Серед збудованих за проектами П. храмів:
Трьохсвятительська церква у Харкові на Заїковці / вул. Першої Кінної Армії № 101 (проект М. Ловцова 1907 p., збудовано 1914), Корпус трапезної з актовим залом Єпархіального училища на вул. Артема й
Пушкінській (доопрацював проект М. Ловцова і збудував),
Преображенська церква в с Гнилиця Великобурлукського повіту (1905 - 1912 pp.),
Церква Архангела Михайла у Білополлі (1907 p.),
Георгіївська церква у Охтирці (1908 p.),
Церква Архангела Михайла в с Лизогубівка Харківського повіту (1908 p.),
Церква при подвір'ї Спасо-Преображенського Куряжського монастиря (1915 p.).
Поряд з тим, П. запроектовані в єпархії наступні храми -
Церква у слободі Борщева Зміївського повіту (1907 p.),
Церква на хуторі Третяковий Старобільського повіту (1907 р.),
Церква в с. Порозки Охтирського повіту (1907 p.),
Церква в с. Полянова Охтирського повіту (1907 p.),
Церква в с Ново-Миколаївка Куп'янського повіту (1907 p.),
Церква у слободі Ново-Водолажська Харківського повіту (1908 p.),
Церква у слободі Кірсанове Харківського повіту (1908 p.),
Церква у слободі Гнилиця Вовчанського повіту (1908 p.),
Церква на хуторі Теньковий Старобільського повіту (1909 p.),
Успенський собор в Богодухові (1909 p.),
Цвинтарна церква при Святогірській Успенській пустелі (1910 p.),
Цвинтарна Покровська церква в Ізюмі (1910 p.),
Церква у слободі Береки Змієвського повіту (1911 p.),
Трьохсвятительська церква у Лебедині (1912 p.),
Церква у Біловодську Старобільського повіту (1912 p.),
Церква у слободі Петропавлівка Куп'янського повіту (1913 p.),
Церква у слободі Сінна Богодухівського повіту (1913 p.),
Покровська церква у Слов'янську Ізюмського повіту (1914 p.),
Церква у слободі Малинова Зміївського повіту (1914 p.),
Церква у слободі Хухра Охтирського повіту (1914 р.),
Церква у слободі Алешин Лебединського повіту (1914 p.).
Крім того, П. були складені проекти церкви на хуторі Проїжджому Старобільського повіту.
Збудував наступні цивільні споруди у Харкові:
Музей старожитностей і єпархіальна бібліотека на вул. Червонопрапорній №4(1912 p., співавтор П. Величко),
Житловий будинок на вул. Кінній / пізніше Червоножовтневій № 7 (1913 p.),
Готель на вул. Катеринославській № 14 (1913 p.),
Житловий будинок на вул. Спартаківській № 10/12 (1913 p.),
Реконструкція торговельного дому Жирардівської мануфактури на вул. Університетській № 10 (1912 p.),
Приватна гімназія Покровської на вул. Чернишевській № 79 (1912 - 1914 p., співавтор П. Величко),
Прибутковий будинок Питри на вул. Чернишевській № 66 (1910 - 1913 pp.).
Приймав участь у громадському житті, був членом архітектурно-будівельного відділу Харківського технічного товариства, створеного 1904 р.

ПОКРОВСЬКИЙ Володимир Олександрович (1871 - 1931) - російський архітектор, педагог. Освіту отримав в Петербурзькій Академії мистецтва в 1892 - 1897 pp. і 1898 р. одержав звання архітектора-художника за проект публічної бібліотеки в столиці. Для удосконалення майстерності з 1899 р. мав здійснити пенсіонерську подорож за кордон, але обмежився допомогою Л. Бенуа в спорудженні собору в Варшаві і церкви Гусь-Хрустальному. З 1907 р. - академік архітектури, з 1913 р. - професор архітектури і затверджений на посаді архітектора Височайшого двору. Був професором і деканом архітектурного факультету Вищих жіночих політехнічних курсів.
Перемагав на різних архітектурних конкурсах, користувався міжнародним визнанням. Багато будував в Російській імперії й за кордоном - церкви на Порохових заводах поблизу Шліссельбурга, в с Ясенки Московської губернії, у Федіршському містечку Царського Села, при російських посольствах в Римі і Гаазі, храм-пам'ятник "битви народів" 1813 р. під Лейпцигом, військово-історичний музей в Петербурзі, народні будинки в Уфі й Старій Ладозі, Бородінський міст в Москві, павільйони на міжнародних виставках в Дрездені й Лейпцигу, банк у Нижньому Новгороді, державна судна каса у Москві тощо. Розробляв модернізовані форми неоросійського і неовізантійського стильових напрямків.
За проектами П. в Україні були споруджені:
Церква в с. Пархомівка на Київщині (1903 - 1906 pp., худ. М. Реріх),
Будинок церковного причту в Пархомівці (1906 p.),
Церква на хуторі Воздвиженський на Чернігівщині (1909 - 1911 p.).
Прийняв участь у архітектурних конкурсах на проекти:
Миколаївського костелу в Києві (1897 - 1898 pp., 4-а премія),
Церкви в с. Згуровка на Полтавщині (1902 p., співавтор В. Погонкін, 2-а премія).

ПОКУТИНСЬКИЙ Ф. - архітектор. Працював у Львові в другій половині XIX ст. 1870 р. очолив Товариство виготовлення цегли і будівельних підприємств. Збудував у формах неоренесансу і необароко:
Будинок Іпотечного банку на розі пл. Галицької № 15 і пр. Шевченка № 1 (1872 - 1876 p.),
Палац В. Лозинського на вул. Стефаника № 3 (1873 p., архіт. Я. Розенбуш).

ПОЛЕЙОВСЬКИЙ Матвій (близько 1720 - близько 1800) - архітектор, скульптор. Працював на Галичині наприкінці XVIII ст. у стильових формах бароко і раннього класицизму.
Виконав дерев'яні скульптури апостолів для головного вівтаря костелу Божого Тіла чину домініканїв у Львові (1777 p.).
Займався проектуванням і будівництвом громадських споруд і житлових кам'яниць, серед них:
Кам'яниця фармацевта В. Нагори на розі вулиць Ставропігійської і Друкарської № 2 (1775 р.),

ПОЛІВАНОВ Михайло (1828 - 11.12.1884) - архітектор. Фахову освіту отримав у 1844 - 1851 pp. в Петербурзькому Будівельному училищі, отримавши звання архітекторського помічника і чин XII класу.
Працював у Чернігівській губернській будівельній і шляховій комісії.
ПОЛОНСЬКА Ж. А. - скульптор. Вчилась у Петербурзькій Академії мистецтв. Працювала наприкінці XIX ст.
Виконала бюст О. Пушкіна під керівництвом проф. М. Лаверецького для пам'ятника в Одесі (1887 - 1888 pp., архіт. X. Васильєв, Ю. Дмитренко).

ПОЛОНСЬКИЙ Андрій Якимович (1819 - ?) - архітектор. 1837 р. поступив у Петербурзьке Училище цивільних інженерів, реформоване 1842 р. в Будівельне училище, яке закінчив 1844 р. зі званням архітекторського помічника і чином колезького регістратора. Працював у Мінській, Московській, Вітебській і Рязанській губерніях.
1874 р. зайняв посаду губернського архітектора на Полтавщині.

ПОЛУЯНСЬКИЙ Петро Іванович (1863 - ?) - архітектор. Початкову освіту отримав у Херсонському реальному училищі, фахову - у Петербурзькому Інституті цивільних інженерів в 1884 - 1890 pp.
Отримавши відповідне звання і чин XII класу, П. був призначений міським архітектором м. Олександрії в Херсонській губернії.

ПОЛЯКОВСЬКИЙ Болеслав Фомич (1839 - ?) - архітектор. Вчився у Петербурзькому Будівельному училищі в 1852 - 1859 pp., був випущений по І розряду зі званням цивільного інженера.
Направлений на службу і зайняв посаду помічника архітектора у Волинську губернську будівельну і шляхову комісію.

ПОМЕРАНЦЕВ Олександр Никанорович (30.10.1849 - 1918) - російський архітектор, педагог. Закінчив Московське Училище живопису, скульптури і зодчества і з 1874 р. вчився в Петербурзькій Академії мистецтв, де 1877 р. здобув 1-у золоту медаль за проект вокзалу в парку поблизу столиці і звання класного художника 1-го ступеня. Удосконалювався у Франції, Італії та Швейцарії (1879 - 1887 pp.). 1887 p. отримав звання академіка архітектури, 1892 р. - професора, з 1893 р. - дійсний член Академії мистецтв. В 1899 pp. був обраний її ректором.
Автор виконаних за конкурсними проектами Верхніх торговельних рядів в Москві (1894 - 1896 pp.), павільйонів Всеросійської виставки в Нижньому Новгороді (1896 р.) і собору в Софії (1897 p.).
Виконав конкурсний проект Художньо-промислового музею / старожитностей і мистецтва в Києві (1896 p., 2-а премія, збудований за проектом П. Бойцова і В. Городецького).
В України спроектував мавзолей-церкву генерал-лейтенанта М. Ігнатьєва в с. Круподеренці на Поділлі (1910 p.).

ПОНОМАРЕНКО Яків Матвійович (1875 - ?) - архітектор, педагог. Навчався у Петербурзькій Академії мистецтв з 1893 р. і за проект міської думи в столиці отримав звання художника-архітектора.
Працював в Одесі наприкінці XIX - початку XX ст., викладав в Одеському художньому училищі в 1907 - 1917 pp.
Застосовував стильові форми декоративного і раннього модерну, започаткував на Півдні України вживання модернізованих форм українського національного зодчества.
Спорудив низку будівель, зокрема:
Прибутковий будинок Сегаля на вул. Гаванній № 11 (кін. XIX ст.).
Житловий будинок на розі вулиць Елизаветинської № 2 і Кінної (1901 p.),
Прибутковий будинок Вольфа на вул. Кузнецькій / пізніш Челюскінців № 54 (1902 p.),
Майстерні художнього училища на вул. Преображенській № 14 (1909 - 1910 pp., співавтор П. Клейн).
Спроектував житлові комплекси для Товариства будинкоспіввласників:
На Новорибній вулиці між Канатною і стадіоном (1912 p., допрацьовано 1913 p., консультанти Ф. Нестурх і В. Прохаска, не зберігся),
На вул. Пироговській № 3 (1912 - 1913 pp.),
На вул. Пироговській № 5 (1914 p.).
Виконав проект зоосаду Байдерта на початку Французького бульвару (10-і роки).
З 1910 р. був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства. В 20-і роки продовжував викладацьку діяльність.

ПОПАТЕНКО Василь Васильович (1841 - ?) - архітектор. Народився в Керчі і виховувався у Керченському училищі. Спеціальність здобув Петербурзькому Будівельному училищі в 1856 - 1864 pp., отримавши звання архітекторського помічника і чин колезького секретаря.
Службу почав у Таврійській губернській будівельній і шляховій комісії, де працював до її реорганізації 1865 р.

ПОПЕЛЬ Антон Львович (1865 - 1910) - скульптор, педагог. Фахову освіту отримав у Краківській школі красних мистецтв (1882 - 1884 pp.) і Віденській Академії мистецтв (1885 - 1888 pp.). Жив і працював у Львові, викладав у Вищій політехнічній школі.
Автор низки монументально-декоративних праць, серед них:
Композиція "Юстиція" в залі, 2 леви у вестибюлі Палацу Справедливості на вул. С. Баторія / тепер Кн. Романа № 1 - 3 (1891 - 1895 pp.), Скульптурне оздоблення Палацу мистецтв на Крайовій виставці 1894 р. у
Стрийському парку (архіт. Ф. Сковрон).
Скульптурний декор операційної зали в Крайовому банку на розі вул. Костюшка № 11 і пл. Григоренка № 2 (1895 - 1903 p., архіт. Ю. Цибульський),
Скульптура "Трагедія" в ніші обабіч входу, горельєф в тимпані "Радощі і страждання життя", статуї муз "Життя" і "Мистецтво", оздоблення Міського оперного театру (1897 - 1900 pp., архіт. 3. Горголевський),
Орнаментація художньо-промислового музею на вул. Гетьманській / тепер пр. Свободи № 20 (1898 - 1903 pp., архіт. Ю. Яновський, Л. Марконі, ск. М. Паращук),
Статуї Європи, Америки, Африки, Азії, барельєф "Св. Георгій" для готелю "Жорж" на пл. Міцкевича (1900 - 1901 p., архіт. Ф. Фельнер, Г. Гельмер, за моделями ск. Л. Марконі).
Скульптури "Торгівля", "Промисловість" на залізничному вокзалі (1899 - 1904 p., архіт. В. Садловський).
Виконав кілька монументів:
Пам'ятник А. Міцкевичу на однойменній центральній площі Львова (1905 - 1906 pp., співавтор М. Паращук, архіт. 3. Гендель, В. Садловський),
Погруддя О. Фрсдра на однойменній вулиці у Львові,
Пам'ятник письменнику Ю. Коженьопському у Бродах..

ПОПОВ Костянтин Михайлович - архітектор. Працював в Одесі наприкінці XIX ст, Займався приватною практикою. За його проектами, виконаними у формах необароко і модернізованих історичних стилів, були зведені:
1893 р. - 2-поверхові будинки на вулицях М'ясоїдовській № 36 [нумерація будинків на вулицях у двох абзацах наведена за станом на ті роки], на Спиридонівській № 25 (перебудова), 3-поверховий на вул. Софіївській № 6, 3-поверховий з підвалом на вул. Успенській № 8; 1894 р. - 2-поверховий з підвалом на вул. Кінній № 2, 3-поверхові з підвалами на вул. Успенській № 10 і вул. Софіївській № 18;
Прибутковий 3-поверховий будинок К. Стреміаді на розі вул. Попова, провулків Каретного № 17 і Лютеранського та вул. Дігтярної (1900 p., будував інженер С. С. Іванов),
Житловий будинок на узвозі Градоначальницькому / тепер Степана Олійника № 4 (1901 p.),
Житловий будинок на Тюремному провулку / пізніше вул. Осипова № 12 (1902 p.),
Житловий будинок і флігель на вул. Манежній / тепер 10 квітня № 16 (1902 p.),
Житловий 2-поверховий будинок на вул. Малій Арнаутській № 96 (1908 p., перебудова).

ПОПОВ Михайло Петрович (23.08.1837 - 1898) - скульптор. 1866 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв, одержавши 1-у золоту медаль і звання класного художника 1-го ступеня. З 1872 р. - академік скульптури, з 1878 р. - професор за скульптуру "Фріна".
Для України виконав наступні роботи:
Пам'ятник Катерині II в Одесі на Катерининській площі (1894 - 1900 pp., фігура цариці і двох сподвижників, інші 2 - ск. Б. Едуардс, Л. Менціоне, архіт. Ю. Дмитренко).
Прийняв участь у конкурсі на пам'ятник Миколі І в Києві (1891 p., 3-а премія).

ПОРТАРІЙ Мануйло Іванович - військовий інженер. Служив у російській армії під час російсько-турецьких воєн спочатку як перекладач. Займався спорудженням фортифікаційних споруд. В архітектурних творах вживав національні форми молдавського зодчества.
Ймовірно автор трактиру в Богоявленську під Миколаєвом (поч. 90-х років).
1795 р. був призначений архітектором для виконання різних споруд в Одесі. Можливо прийняв участь у проектуванні церкви св. Спиридона (1795 p., співавтор В. Ванрезант, не реалізована).

ПОТАПОВ Вячеслав Павлович (1856 - ?) - архітектор. Початкову освіту одержав у Одеській гімназії й 1875 р. поступив у Петербурзьке Будівельне училище, яке закінчив 1880 р. зі званням цивільного інженера і чином X класу.
Після праці в Тамбові і Ставрополі 1888 р. був відряджений у військову будівельну комісію в м. Проскурові для виконання різних проектів.

ПОТРЕСОВ В. В. - інженер. В середині XIX ст. працював у Харкові, обіймав посаду губернського інженера. Вживав стильові форми неоренесансу і т. зв. цегляного стилю.
Прийняв участь у проектуванні Технологічного інституту (1872 p., автор Р. Генріхсен).

ПОТЬЄ Шарль Мішель [Карл Іванович] (1783 - 04.03.1855) - інженер. Навчався в Парижі у Політехнічній школі і Школі мостів і шляхів. З 1810 р. на російській службі, а 1818 р. інженер-полковник П. призначається начальником IV округу шляхів сполучення і працював в Одесі.
Дотримувався стильових принципів ампіру.
Приймав участь у проектуванні й будівництві шосе на деяких вулицях міста, спорудженню будівель так званого Чумного кварталу Одеського карантину, створенню Приморського бульвару.
Керував спорудженням портових будівель в Одесі, Севастополі та інших чорноморських містах.
З 1824 р. - член Ради шляхів сполучення в Петербурзі, в 1834 - 1836 pp. - директор Інституту корпусу інженерів шляхів сполучення. З 1836 р. у відставці.

ПОЧЕНКІН В. А. - архітектор. Працював на початку XX ст. у стильових формах неокласицизму і неоампіру. Розробляв деталі проектів пам'яток Севастопольської оборони.

ПРАХОВ Адріан Вікторович (04.03.1846 - 01.05.1916) - мистецтвознавець. Закінчив Петербурзький університет 1867 р. До 1887 р. викладав історію і теорію мистецтв в Петербурзькому університеті і Академії мистецтв, з 1887 до 1897 р. в Київському університеті.
Вивчав архітектуру Волині. 1885 р. дослідив і виконав проект відновлення Успенського собору у Володимиру-Волинському, який послужив основою для подальшої праці Г. Котова.
Відкрив старовинні фрески у Кирилівській церкви і для їх відновлення запросив М. Врубеля.
Керував будівництвом і оздобленням Володимирського собору в Києві (1885 - 1896 pp.).
Виступав і як архітектор. За проектом П. збудовано у неовізантійських формах церкву у маєтку Оржевської "Ново-Чартория" біля Києва (1907 p.).

ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ Михайло Тимофійович (04.10.1854 - ?) - російський архітектор, педагог. Освіту отримав у Московському училищі живопису, скульптури і зодчества та Петербурзькій Академії мистецтв (1875 - 1879 pp.) і за проект інвалідного будинку на 1000 чоловік нижніх чинів і 50 офіцерів одержав 1-у золоту медаль і звання класного художника 1-го ступеня. Здійснив пенсіонерську подорож за кордон. З 1887 р. - академік архітектури, з 1893 р. - дійсний член Академії мистецтв, з 1894 р. - професор мистецтв в архітектурних класах.
Обіймав посади техніка контролю при Синоді, члена Технічно-будівельного комітету при Міністерстві внутрішніх справ. Будував Московську міську думу.
Приймав участь у забудові українських міст.
Автор витриманої у формах неоросійського стильового напрямку церкви в Лубнах (1909 p.).

ПРЕТОРІУС Е. - архітектор. Працював на Львівщині в другій половині XIX ст.
Збудував дерев'яну церкву св. Юрія в с Ниновичі Сокальського району /з с Дружелюбівка (1880 p.).

ПРЕТРО Іполит-Микола-Емілій Іванович (31.12.1871 - ?) - архітектор. Вчився у Петербурзькій Академії мистецтв з 1892 р. і 1901 р. за проект Міської думи в столиці отримав звання художника-архітектора.
У Харкові на початку XX ст. у стильових формах модернізованого ампіру збудував:
Будинок страхового товариства "Росія" на Миколаївській площі № 1 (1914 - 1916 pp.)

ПРЖЕЦЛАНСЬКИЙ Фрідріх Феліксович (1855 - ?) - архітектор. Фахову освіту отримав у Петербурзькому Будівельному училищі в 1875 - 1880 pp., отримав звання цивільного інженера по 1 розряду.
Працював у Польщі і в 1888 - 1892 pp. збудував три муровані церкви за проектами Н. Сичугова.

ПРОКОПОВИЧ Лев Федорович (1862 - ?) - архітектор. Професійну освіту отримав її Петербурзькій Академії мистецтв у 1882 - 1889 pp., 1888 p. відзначений 2-ю золотою медаллю за проект вокзалу поблизу міста при приморських купальнях на Чорному морі, наступного року отримав звання класного художника 1-го ступеня.
Працював в Одесі, в 1892 - 1893 pp. - понадштатний технік при міській управі, і 1894 - крім того архітектор при градоначальнику, викладач Рисувальної школи, у подальшому працював при управі і виконував замовлення духовного відомства.
Використовував форми необароко і неоросійського стильового напрямку.
За проектами П. були збудовані:
Пантелеймонівське Афонське подвір'я на Вокзальній площі (1892 - 1895 pp., з використанням ескізу М. Никонова),
Церква Григорія Богослова на вул. Старопортофранківській № 18 (1895 - 1896 pp., участь - С. Ландесман), Іллінська церква Афонського подвір'я на вул. Пушкінській № 77 (1896 p.),
Будівлі причту Іллінської церкви на вул. Пушкінській № 77 (1896 p.),
Миколаївська церква у Ботанічному саду (1896 p.),
Рятувальна станція у Люстдорфі (1900 p., співавтор Л. Влодек),
Єпархіальний будинок на розі пр. Олександрівського № 6 і Поштової (кін. XIX ст.),
Реконструкція Спасо-Преображенського кафедрального собору (1900 - 1903 pp.),
Великі корпуси семінарії на вул. Канатній № 99 (1901 - 1902 pp.).
Виконував приватні замовлення і спроектував:
Житловий 2-поверховий з мансардою будинок Безсонова на вул. Південній № 34 (1890 p.),
Прибутковий будинок Синиціна з флігелем на вул. Троїцькій № 7 (1891 p.),
Фасад 2-поверхового з мансардою будинку / друкарня Є. Фесенко на вул. Рішельєвській № 47 (1893 p.),
Житловий 2-поверховий будинок Дем'янової на Тюремному провулку № 5 (1893 p.),
Дача Фесенко /2-поверхова з мансардою (1894 p.),
Житловий будинок на вул. Преображенській № 3-а (кін. XIX ст.),
Багатоквартирний будинок на вул. Дворянській № 6.
З 1890 р. був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства. Також брав активну участь у роботі І і II з'їздів російських зодчих.

ПРОСКУРЯКОВ - військовий інженер. Працював в середині XIX ст. в Катеринославі, у чині інженера-полковника обіймав посаду виконавця робіт Округу шляхів сполучення. Керував будівництвом комплексу богоугодного закладу (1842 - 1845 pp.).

ПРОСКУРЯКОВ Лавр [Лаврешпій] Дмитрович (18.08.1858 - 14.09.1926) - інженер, вчений, педагог. Освіту отримав у Петербурзький Інституті інженерів сполучення, учень М. Бєлелюбського. Професор. 1896 р. очолив кафедру в Московському інженерному училищі шляхів сполучення. Працював у другій половині XIX ст. Займався проблемами мостобудування. Збудував десятки мостів, в тому числі на Україні:
Металевий двоконсольний, прольотний міст через р. Сулу на залізничній гілці Ромни - Кременчук (1887 p.).

ПРОТШКЕ Я. - архітектор. Працював у Львові на початку XX ст. Збудував низку споруд у модернізованих формах історичних стилів, в тому числі: Клуб ремісників на пл. Данила Галицького № 1 (1912 p.).

ПРОХАСКА Вікентій Іванович (1870 - ?) - архітектор. Родом з Чехії, професійну освіту отримав у Відні. Прийняв участь у всесвітньому конкурсі на ескізний проект Нової біржі в Одесі і 1891 р. отримав 1-у премію (споруда збудована за допрацьованим проектом О. Бернардацці).
Наприкінці XIX ст. переїхав до Одеси і незабаром переміг ще в одному конкурсі - на проект будинку Папудової на розі Катерининської і Ланжеронівської вулиць (1901 - 1902 pp., однак і ця споруда зводилась іншими зодчими).
Один з провідних зодчих свого часу, що використовував форми неоренесансу. Також застосовував засоби й прийоми модерну та модернізованих історичних стилів.
Першою монументальною роботою П. в місті став будинок Ксида на вул. Єврейській № 12(1899-1900 рр.).
В перші півтора десятиріччя створив кілька громадських споруд, а саме:
Клуб товариства прикажчиків-християн на вул. Ямській / тепер Новосельського № 100 (поч. XX ст.),
Ломбард на розі вул. Польській № 12 і Поліцейської (1904 - 1905 pp.),
Торговий будинок Севастопуло на вул. Катерининській № 19 (1911 - 1912 pp.),
Серед житлових будинків, зведених П.:
Прибутковий будинок Прокудіна на розі провулка Толстого і пл. Толстого (1903 p.),
Прибутковий будинок і флігель Соломоса на вул. Преображенській № 4 (поч. XX ст.),
Прибутковий будинок Коляревської на вул. Успенській № 7 (поч. XX ст.),
Комплекс з двох житлових будинків Ломейера на вул. Успенській № 9 (поч. XIX ст., 1911 p.),
Прибутковий будинок фон-Деши на розі вул. Надеждинській № 21 і Сабанеева пров. № 5/7 (1908 - 1909 pp.),
Особняк Менделевича на вул. Маразліївській № 28 (1909 p.),
Будинок Ближенського на розі вулиць Ямській / тепер Новосельського № 75 і Петра Великого (1911 p.),
Житловий будинок на вул. Херсонській / тепер Пастера № 60 (1913 p.).
З 1895 р. став членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства. Після Громадянської війни керував бригадою архітекторів і інженерів в Управлінні міського нерухомого майна, наприкінці 1922 р. залишив СРСР.

ПРОХОРОВ Віктор Олексійович (08.01.1843 - 24.10.1896) - військовий інженер. Освіту отримав у Петербурзькій Миколаївській інженерній академії. Служив на Кавказі, наприкінці 1871 р. переведений на службу до Київського фортечного інженерного управління.
У званні інженера-капітана в 1872 - 1877 pp. обіймав посаду міського архітектора Києва.
Склав план зняття фортечних валів на Львівській площі (1872 p.).
Здійснював інженерні роботи на Андріївській горі (1876 p.).
Користуючись стильовими формами неоренесансу, виконав:
Житловий будинок /2 поверхи на половині ділянці купців Щербатових на вул. Нижній Вал № 23 (1874 p., пізніше надбудований),
Житловий будинок на вул. Володимирській № 25 (1875 - 1877 pp., перебудований),
Прибудову до житлового корпусу Левковських на вул. Верхній Вал № 16/4 (1875 p.).
Розпочав реконструкцію будинку Міської думи на Контрактовій площі для потреб 3-ї гімназії (1876 - 1877 pp., співавтор О. Шіле).
Працював у Києві до від'їзду на Балкани для участі у військових діях. Надалі служив в Оренбуріі, начальником Київського фортечного управління (1884 - 1895 pp.) та в Закаспійській області.

ПРУССАК Дмитро Костянтинович (1859 - ?) - архітектор. 1881 p. закінчив Петербурзьке Будівельне училище зі званням цивільного інженера і чином X класу, В основному працював у Петербурзі, розробляв проекти лікарень різних типів.
Неподалік від Вінниці у формах неоренесансу і необароко за його проектом споруджено комплекс окружної психіатричної лікарні (1897 p.).

ПРУССАК Костянтин Костянтинович (1857 - ?) - архітектор. Професійну освіту здобув у 1872 - 1878 pp. в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів, де одержав відповідне звання по І розряду.
Працював у Пензенській і Тамбовській губерніях. 1885 р. був відряджений на Поділлі для керівництва будівництвом великого комплексу військових споруд. Збудунав у стильових формах неоренесансу:
Казарми 47-го піхотного українського полку і 2-х артилерійських парків у Вінниці (1885 - 1890 pp.).

ПРУССАКОВ Василь Агафонович (1854 - ?) - російський архітектор. Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв в 1871 - 1881 pp. і за проект Окружного будинку в столиці отримав звання класного художника 1-го ступеня. З 1885 р. - академік архітектури.
Служив у Міністерстві юстиції, переважно будував в Петербурзі. За службовими обов'язками проектував і для України.
Виконав ескізний проект будинку судових установ в Одесі (проект допрацьовано М Толвінським і збудовано в 1893 - 1895 pp.).

ПРЯДКІН Григорій Федорович (1859 - ?) - архітектор. Після закінчення Сумського реального училища в 1879 - 1885 pp. навчався у Петербурзькому Будівельному училищі, де отримав звання цивільного інженера.
Біля року працював у Катеринославі, з 1886 р. - міський архітектор в Сумах.
Багато виконував приватних замовлень на проекти житлових будинків.

ПФУНТ С. О. - архітектор. Обіймав посаду міського архітектора Києва в 1871 - 1872 pp. (разом з М. Весманом). Був звільнений за ухиляння від роботи.

ПШЕДВОЄВСЬКИЙ В. - скульптор. Працював на початку XX ст. Застосовуючи пластичні засоби модерну, прийняв участь у монументально-декоративному оздобленні споруд Львова. Виконав: Скульптури тесляра і коваля на аттику Технологічного інституту / тепер Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка на вул. О. Нижанківського № 2-4 (1907 - 1909 pp., архіт. Т. Обмінський).

ПЮРКОВСЬКИЙ І. - архітектор. Працював у Західній Україні в середині XIX ст, Збудував дерев'яну Миколаївську церкву в с Озерне Самбірського району / перенессіш з с. Лука Рустикальна на Львівщині (1866 p.).

П'ЯТНИЦЬКИЙ Микола Костянтинович (1871 - 1920) - інженер. Народився і виріс в Одесі. Освіту отримав в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів. Один з піонерів застосування залізобетонних конструкцій. За його проектами були споруджені:
Фунікулер в Одесі,
Маяк у Миколаєві у вигляді 39-метрової труби на залізобетонному фундаменті (1903 - 1904 pp., співавтор архіт. О. Баришніков),
Фунікулер у Києві (1904 p., співавтор архіт. О. Баришніков),
Херсонський порт (реконструкція з розширенням території, будівництво пакгаузу, естакади і моста через р. Кошову),
Низка виробничих споруд із залізобетону.
Свої наукові розробки опублікував у низці праць: Железобетонные сооружения системы "Herme bequa". - СПб, 1902; Проект железобетонного маяка высотой 17 саж. - СПб, 1903.. - 88 с. ( у співавторстві з О. Баришніковим).

П'ЯТНИЦЬКИЙ Петро Гаврилович (05.06.1788 - 1855) - архітектор. Представник ампіру. Вихованець Петербурзької Академії мистецтв, в яку поступив 1798 р. і закінчив 1809 р. з атестатом 1-го ступеня і шпагою.
1811 р. прийняв участь в проектуванні храму-пам'ятника на полі Полтавської битви 1709 р.
Збудував головний корпус Казанського університету (1822 - 1825 pp.) та інші споруди.

К началу страницы
Оглавление  ПАВЛІНОВ-ПОДБЕРСЬКИЙ  РАВСЬКИЙ-РУХЛЯДЄВ