Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикації
Володимир Тимофiєнко
Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник

МААС-МЕРЛІНІ

МААС (МАСС) Василь Федорович
МАЄВСЬКИЙ Карл Якович
МАЄРСЬКИЙ Станіслав
МАЗИРОВ Демосфен Егорович
МАЗУРКЕВИЧ Юліан Іванович
МАЗЮКЕВИЧ Павло Олександрович
МАЙДАНСЬКИЙ Іван Максимович
МАЙРЕДЕР К.
МАКАРОВИЧ Г.
МАКЕДОНСЬКИЙ Андрій Костянтинович
МАК-КЛЕРД
МАКОВИЧ Я.
МАКОВСЬКИЙ Костянтин Володимирович
МАКСИМОВ Володимир Миколайович
МАКСИМОВ Олександр Павлович
МАКСИМОВИЧ Микола Іванович
МАКУТІН І.
МАЛАШЕВ Петро Андрійович
МАЛЕЇН М.
МАЛИНОВСЬКИЙ Федір Миколайович
МАЛЕЇН М.
МАЛИНОВСЬКИЙ Федір Миколайович
МАЛИШЕВСЬКИЙ Н. Г.
МАЛІНЯК Гриць
МАЛО Антон Гнатович
МАЛЬГЕРБ Іван Климович
МАНДУЙ П.
МАНЦЕЛІУС В.
МАРАЇНО Інокентій
МАРШ
MAPKEЛOH Микола Дмитрович
МАРКІВ Олекса
МАРКЛЬ Юзеф
МАРКОВ Микола Євгенович
МАРКОВ Микола Львович
МАРКОВСЬКИЙ Юліан
МАРКОНІ Владислав Генріхович
МАРКОНІ Енріко [Хенрік]
МАРКОНІ Леонард
МАРТОС Іван Петрович
МАРФЕЛЬД Роберт Робертович
МАРЦЕЛЬ І.
МАРЦИНКОВСЬКИЙ Р.
МАРШЕВ Микола Гнатович
МАТВЄЄВ Олександр Терентійович
МАТІАС
МАУТНЕР І.
МАЦЕДКА Юрій
МАЦНЕВ Іполит Михайлович
МАЦУДЗИНСЬКИЙ С.
МАЯЦЬКИЙ Г.
МЕДВЕДЕВ Михайло Павлович
МЕДВЕДЕВ Петро І.
МЕДЕРЕР О.
МЕДОКС В. Я.
МЕЙЕР Вільгельм Християн
МЕЛАШКО Августин
МЕЛЕНСЬКИЙ Андрій Іванович
МЕЛЕТИНСЬКИЙ М. Л.
МЕЛЛЕР Іван
МЕЛЬНИКОВ Авраам Іванович
МЕЛЬНИКОВ Павло Петрович
МЕЛЬНИКОВИЧ Самусь
МЕЛЬЦЕР Роберт-Фрідріх
МЕНЕЛАС Адам Адамович
МЕННЕР А. Я.
МЕНЦІОНЕ Л. Д.
МЕНЧИНСЬКИЙ Ф.
МЕНЧАСОВ І.
МЕРК
МЕРКУЛОВ Петро Петрович
МЕРЛІНІ Доменіко

МААС (МАСС) Василь Федорович - архітектор. Професійну освіту отримав у Петербурзькій Академії мистецтв і за проект сільської церкви 1865 р. отримав звання класного художника 3-го ступеня.
З 1868 р. служив архітектором в інженерному управлінні Одеського військового округа, одночасно виконував обов'язки єпархіального архітектора. 1876 р. пішов у відставку з військової служби. Займався приватною практикою, володів майстернею для виготовлення меблів. В 1880 - 1887 pp. працював у штаті канцелярії Одеського градоначальника, в 1885 р. - архітектором інституту шляхетних дівчат.
Використовував форми неоренесансу, неоготики, неоросійського і неомусульманського стильових напрямків.
Зa проектами M. споруджено низку громадських будівель. Твори:
Корпус духовної семінарії при Успенському чоловічому монастирі поблизу Одеси (1867 p., співавтор Л. Отгон), Реконструкція церкви Архангела Михайла на Молдаванці (1873 - 1874 pp.),
Третя чоловіча гімназія на розі вулиць Успенській № 1 і Бєлінського (1874 p., співавтор Д. Мазиров).
Триповерховий корпус Єпархіального училища у Михайлівському жіночому монастирі (1875 р.),
Піхотне училище на вул. Старопортофранківській (1876 p.),
Будинок акціонерного товариства водолікування і купання /гідропатичний заклад Шорштейна на вул. Єлизаветинській № 16 (1876 p., пізніїп перебудований О. Бернардацці),
Контора Державного банку на розі вулиць Польської і Поштової № 11 (1881 p., будівельники Микола і Михайло Лишини),
Земський банк на вул. Садовій № 3 (1882 - 1883 pp., реконструкція кін. XIX ст. - архіт. В. Кабульський),
Дитячий театр Форкатті на терасі Приморського бульвару (80-і роки, не зберігся).
Виконав чимало проектів для житлової забудови міста.
1875 р. ним було споруджені будинки:
2-поверховий Шавикіна на розі вулиць Кривої і Торгової, 3-поверховий Вейнберга на вул. Коблевській, 3-поверховий з підвалом Поплавської на розі Спиридонівської вулиці і Соборної площі. Крім того, М. був автором особняку на вул. Софіївській (напроти № 17) і прибуткового будинку на вул. Дворянській (між Херсонською і Садовою), власної дачі на Обсерваторному провулку.
Був ініціатором створення, членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства. Являвся також членом ради Одеського товариства красних мистецтв.
1890 р. залишив Одесу і виїхав до Болгарії.

МАЄВСЬКИЙ Карл Якович (1824 - 1897) - російський архітектор. Початкову освіту отримав у Житомирській гімназій. 1839 р. поступив у Петербурзьке Училище цивільних інженерів і 1846 р. закінчив Будівельне училище, отримавши звання архітекторського помічника. 1847 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв і здобув звання художника і чин XIV класу, з 1859 р. - академік архітектури за спорудження церкви Михайла Архангела і проект поштамту. За виконані роботи одержав звання інженера-архітектора.
Вживав форми неоренесансу, необароко, неороманського і неоросійського стильових напрямків.
В основному працював у Петербурзі, де здійснив низку будівель, зокрема великий комплекс Експедиції заготівлі державних паперів на березі Фонтанки. Приймав участь у численних комісіях, виконував різні доручення щодо збереження архітектурних пам'яток.
Як працівник Департаменту проектів і кошторисів Міністерства внутрішніх справ переробив виконаний в Одесі проект Строганівського моста, який було споруджено 1863 р. під керівництвом Ф. Гонсіоровського.
Працював у Києві, де прийняв участь з 1870 р. у спорудженні Володимирського собору. В 1868 - 1870 pp. реставрував Марийський палац і збудував відповідні служби, виконав обміри Софійського собору.
Спроектував дна житлових будинки для служителів Братського кладовища захисників Севастополя в 1854 - 1855 pp. біля його південних воріт (1874 p.).

МАЄРСЬКИЙ Станіслав - архітектор. Працював на початку XX ст. в Західній Україні. За його проектами у Львові зведена: Вілла Гелени Бромильської на вул. Коновальця № 27 у формах неоготики (1898 - 1899 pp., виконано будівельною фірмою І. Левинського).
Збудував низку дерев'яних храмів, серед них:
Церква Собору Богородиці в с. Корманичи Перемиського воєводства Польщі (1923 - 1926 pp.),
Церква Різдва Богородиці в с. Грушатичі Старосамбірського району на Львівщині (1924 p.).

МАЗИРОВ Демосфен Егорович (1839 - ?) - архітектор. Племінник худ. І. Айвазовського. Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, 1863 р. за проект міської лікарні на 600 місць отримав 2-у золоту медаль і диплом класного художника 2-го ступеня.
Працював в Одесі, з 1866 р. служив архітектором митного округу, незабаром (1870 р.) перевівся на посаду архітектора учбового округу, в 1881 - 1882 pp. одночасно виконував обов'язки архітектора Новоросійського університету. Переважно застосовував у своїх творах форми необароко, інколи - неоготики і неоренесансу.
Залучався як член жюрі при проведенні архітектурних конкурсів на проекти пам'ятника О. Пушкіну (1881 p.), Нової біржі (1891 p.).
За службовим завданням спроектував і збудував наступні споруди:
Третя чоловіча гімназія на розі Успенської № 1 і Старопортофранківської (1874 p., співавтор В. Маас),
Друга чоловіча гімназія на вул. Старопортофранківській № 26 (1886 p.).
За проектом М. було збудовано 4-поверхове з підвалом Комерційне училище на розі Катерининської і Дерібасівської вулиць (1890 p.).
Багато і плідно займався створенням прибуткових будинків і особняків за приватними замовленнями. Згідно уривчастим офіційним відомостям: 1875 р. М. спорудив 2-поверхові будинки Балчуга на вул. Троїцькій, графа Грохольського на
Карантинній балці, Домбровського на вул. Старопортофранківській, Срашевського на вул. Катерининській, 2-поверховий на підвалі Трахтмана між вулицями Ямською і Старопортофранківською, 2-поверховий флігель Штейфини на розі вулиць Херсонської та Кінної;
1887 р. - 3-поверховий з підвалом Маврокардато на розі вул. Княжої й Різдвяного провулка;
1890 р. - 2-поверховий з підвалом Башкевича на Новобазарному провулку № 17 [нумерація будинків на вулицях у цій частині тексту (3 абзаци) наведена за станом на ті роки], 3-поверховий з підвалом Каравадіна на вул. Софіївській;
1893 р. - 2-поверховий з підвалом Ходоновича на розі вулиць Безіменної і Новорибної № 23, 2-поверховий з підвалом будинок та 3-поверховий з підвалом флігель Сакеларі на вул. Великій Арнаутській № 29;
1894 р. - перебудова і надбудова III поверху Вітківського на Казарменому провулку № 6.
Найцікавішими будівлями, спроектованими М. за приватними замовленнями, слід вважати розташовані:
Житловий будинок на вул. Ремісничій № 20 (1878 p.),
Будинок Фундуклея на вул. Торговій № 17 (перебудова 1878 p., первісний поч. 20-х років, Ф. Боффо),
Прибутковий будинок на вул. Херсонській № 56/58 (1881 p.),
Житловий будинок на вул. Преображенській № 5 (1881 p.),
Прибутковий будинок Бістаня / 3-поверхи на Колодязному провулку № 4 (1887 p.),
Прибутковий будинок Мортона на вул. Маразліївській № 16 (80-і роки),
Прибутковий будинок Маврокордато на Казарменому провулку № 8 (80-і роки),
Житловий будинок Порро (Бістра) на розі вул. Гаванної і Міського саду (80-і роки),
Житловий будинок на вул. Спиридонівській № 12 (1890 p.),
Власний житловий флігель / 2 поверхи з підвалом на вул. Софіївській № 21 (1890 p.),
Прибутковий будинок на вул. Толстого № 12 (1892 p.),
Прибутковий будинок Мельникова на вул. Єврейській № 19 (1899 p.),
Прибутковий будинок Масляникова на вул. Садовій № 7 (1899 - 1900 pp.),
Житловий будинок на вул. Софіївській № 4 (80-і роки),
Житловий будинок на розі вулиць Софіївської № 6 і провулка Софіївського / тепер Ляпунова (80-і роки),
Житловий будинок на розі вулиць Софіївській № 23 і Преображенської (90-і роки),
Прибутковий будинок Беликовича на вул. Маразліївській № 5 (1902 p.),
Житловий будинок на вул. Херсонській № 48 (кін. XIX ст.),
Житловий будинок на вул. Херсонській № 48-а (кін. XIX ст.),
Житловий будинок на розі вулиць Херсонської та Дворянської,
Житловий будинок Єрміна на вул. Коблевській,
Житловий будинок на розі вул. Гаванної і Малого провулка,
Дача на Французькому бульварі напроти Удільного відомства.
Перебудував житловий будинок Клеймана на розі вулиць Пушкінської № 1 і Ланжероновської № 5 (кін. XIX ст., первісна будівля за проектом Дж. Торічеллі).
Як архітектор учбового округу проектував для інших міст Південної України і Бессарабії.
Автор 2-ї чоловічої гімназії у Кишиневі (1903 p.).
Займався громадською діяльністю. З 1882 р. - член ради Товариства красних мистецтв. З 1887 р. був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського
Технічного товариства. Брав участь у роботі І з'їзду російських зодчих 1892 р.

МАЗУРКЕВИЧ Юліан Іванович (1835 - 18.12.1881) - архітектор. Фахову освіту отримав у Петербурзькому Будівельному училищі в 1849 - 1856 pp., здобув звання архітекторського помічника і чин губернського секретаря. Служив в Астрахані і за низку праць здобув звання інженера-архітектора.
З 1862 pp. працював архітекторським помічником для виконання робіт в Катеринославській губернській будівельній і шляховій комісії, в 1866 - 1873 pp. обіймав посаду міського архітектора Маріуполя.

МАЗЮКЕВИЧ Павло Олександрович - інженер. Працював у Києві на початку XX ст. Будував у формах українського модерну, про що свідчить:
Житловий будинок на вул. Кудрявській № 9-6 (1912 - 1913 pp.).

МАЙДАНСЬКИЙ Іван Максимович - інженер. Як підрядчик збудував у Катеринославі низку громадських споруд, а саме:
Історичний музей ім. О. М. Поля (1903 - 1904 pp., автор Г. Панафутін),
Поштово-телеграфна контора - поштамт (1904 - 1905 pp., автори В. Бочаров, О. Міклашевський),
Катеринославський відділ Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку (1912 p., автор В. Естрович).

МАЙРЕДЕР К. - архітектор. Працював на початку XX ст. Виконав низку споруд, зокрема у Львові:
В модернізованих стильових формах історичних стилів прибутковий будинок на розі пл. Міцкевича № 6-7 і вул. Коперника (1909 p.).

МАКАРОВИЧ Г. - майстер-тесля. Працював наприкінці XVIII ст. на Закарпатті.
Перебудував церкву св. Анни в с. Буківцеве Великоберезнииського району Закарпатської області (1791 p.).

МАКЕДОНСЬКИЙ Андрій Костянтинович (1822 - 20.02.1872) - архітектор. Фахову освіту отримав у Петербурзькому Будівельному училищі в 1840 - 1835 pp., одержавши чин XIV класу і звання архітекторського помічника.
Служив на Катеринославщині в Таганрозькій будівельній і шляховій комісії до 1848 p., потім три роки працював у Воронежі, а в 1851 - 1853 pp. обіймав посаду міського архітектора Харкова.

МАК-КЛЕРД - див.

МІКЛЕР Діонісій --> -->

МАКОВИЧ Я. - архітектор. Працював у Львові на початку XX ст. Дотримуваної форм модерну, виконав такі роботи:
Вілла будівничого і громадського діяча М. Маковича з маскаронами на вул. Є. Коновальця № 88 (1904 - 1905 pp.),
Адміністративна споруда на вул. Друкарській № 11 (1913 p.).

МАКОВСЬКИЙ Костянтин Володимирович (1871 - ?) - архітектор. Освіту одержав у Петербурзькій Академії мистецтв в 1895 - 1897 pp., за проект вокзалу отримав звання художника і право на пенсіонерський подорож за кордон з 1898 р.
Працював на початку XX ст. у стильових формах неоампіру і неокласицизму.
Розробляв деталі проектів пам'яток Севастопольської оборони.
Спроектував обеліск з фонтаном на місці 3-го бастіону на вул. Орловській в Севастополі (споруджений 1904 - 1906 pp., співавтори О. Вейзен, Ф. Єранцев, Г. Долін, О. Енберг).

МАКСИМОВ Володимир Миколайович (1844 - 1919) - архітектор. Звання отримав 1912 р. від Петербурзької Академії мистецтв. Проектував для України на початку XX ст.
Приймав участь у реставрації церкви св. Василя в Овручі (1907 - 1909 pp., автор О. Щусев).
Серед збудованих творів:
Дзвіниця і келії жіночого монастиря біля церкви св. Василя в Овручі (1908 p., співавтор В. Леонтович).
З використанням модернізованих українських національних форм створював меморіальний комплекс "Козацькі могили" у с. Пляшева під Берестечком - перенесена з Острова дерев'яна Михайлівська церква 1610 p.; збудовані келії, спроектований Георгіївський храм-пам'ятник (1910 - 1914 pp., співавтор В. Леонтович).
Потім працював у майстерні В. Покровського у Царському Селі.

МАКСИМОВ Олександр Павлович (1857 - ?) - архітектор. Навчався у Петербурзькому Будівельному училищі в 1873 - 1879 pp., яке закінчив по І розряду і отримав звання цивільного інженера, після чого працював в управліннях Курсько-Київського, Московсько-Рязанського й Рязансько-Козловського залізничних товариств.
1881 р. повернувся до Петербургу, де допомагав В. Шретеру й І. Кітнеру, викладав у Інституті цивільних інженерів, збудував прибутковий будинок А. Шретера, театральні склади, перебудував будинки Комарова, Ефрона, лікарню св. Пантелеймона тощо. Використовував форми неоренесансу, необароко, "цегляного стилю".
За проектами М. в Конотопі збудовані:
Вагонні бокси,
Майстерні.
1890 р. прийняв участь у конкурсах для Катеринослава на проекти:
Будинку Англійського клубу (2-а премія),
Товариства взаємного кредиту катеринославського земства (2-а премія).
1895 р. виконав проект Полтавської губернської земської управи, запропонованої у формах неоренесансу.
1895 р. видав книжку "Материалы к истории двадцатипятилетней деятельности С.-Петербургского общества архитекторов".

МАКСИМОВИЧ Микола Іванович (1855 - 1928) - інженер-гідротехнік. Освіту отримав у Петербурзькому Інституті інженерів шляхів сполучення.
Спроектував і спорудив Київську річкову гавань (1895 - 1897 pp.).
Збудував у формах неоренесансу:
Власний будинок в Києві на вул. Фундуклеївській № 46 (1888 - 1890 pp.),
Особняк А. Малишевської на вул. Гімназичній № 4 (1886 p., автор А. Краус),
Автор низки наукових праць, серед них: Дніпро та його басейн: В 2 т. - К, 1897.

МАКУТІН І. - архітектор. Працював в Умані в середині XIX ст. на посаді міського архітектора, керував реконструкцією Софіївського парку, де, використовуючи стильові форми архітектури минулих часів, збудував:
Китайську альтанку (1841 p.),
Обеліск (1856 p.).
За проектами А. Штакеншнейдера - Павільйон Флори (1842 - 1844 p.), Вхідні ворота й Розовий павільйон (обидва 1850 - 1852 pp.).

МАЛАШЕВ Петро Андрійович - військовий інженер. У чині полковника служив у 70-і роки XIX ст. в Одесі. Займався виконанням приватних замовлень для зведення у дусі неоренесансу житлових і промислових споруд.

МАЛЕЇН М. - архітектор. Працював у Ялті на початку XX ст. Дотримувався раціоналістичних архітектурних форм.
Збудував санаторій морського відомства імені Государині імператриці поблизу міста (1913- 1916 рр.).

МАЛИНОВСЬКИЙ Федір Миколайович (1864 - ?) - архітектор. Після закінчення Одеського реального училища навчався у 1881 - 1884 pp. в Петербурзькому Будівельному училищі, де здобув звання цивільного інженера.
Наприкінці XIX ст. працював у Тверській губернії і збудував багато різних споруд.
На початку XX ст. переїхав до Одеси. З 1915 р. зайняв посаду понадштатного техніка Міської управи.

МАЛИШЕВСЬКИЙ Н. Г. - інженер. Працював у Харкові наприкінці XIX ст., користувався стильовими формами неоренесансу і "цегляного стилю",
Спроектував першу лінію водопроводу, що включав такі споруди:
Напірний басейн на Холодній горі (1881 p.),
Зрівняльний басейн на вул. Басейній (1881 p.).

МАЛІНЯК Гриць - майстер-тесля. Працював в другій полонині XX ст. на Станіславщині.
Збудував церкву св. Арх. Михайла в с Сукіль Долинського району (1886 p.).

МАЛО Антон Гнатович (1857 - ?) - архітектор. 1884 р. закінчив Петербурзьке Будівельне училище по І розряду і здобув звання цивільного інженера.
Працював у різних губерніях, деякий час в Умані.

МАЛЬГЕРБ Іван Климович (1863 - ?) - архітектор. Після закінчення Київського реального училища навчався з 1881 р. у Петербурзькому Будівельному училищі, яке закінчив 1888 р. по І розряду і здобув звання цивільного інженера.
Був відряджений в Одесу, де спочатку у 1889 - 1890 pp. працював єпархіальним архітектором.
Використовуючи форми неоросійського і неовізантійського стильових напрямків розробив біля 40 проектів сільських церков.
З 1890 р. - понадштатний технік при міській управі. Допомагав архітектору О. Бернардацці при створенні великих громадських споруд і прибуткових будинків. Виконував приватні замовлення в галузі житла, застосовуючи форми неоренесансу і необароко. Наприклад:
1890 р. збудував 3-поверховий будинок і 2-поверховий з підвалом флігель Миранських на вул. Великій Арнаутській № 25 [нумерація будинків тут наведена за станом на ті роки],
Переробив фасад 2-поверхового будинку Грохольської на вул. Преображенській № 24 (1890 p.).
Збудував прибутковий будинок Шапіро на розі вулиць Великої Арнаутської № 84 і Преображенської (1891 p.).
Перебудував 2-поверховий з підвалом будинок Клеймана на розі вулиць Успенської і Великої Арнаутської (1891 p.).
З 1889 р. був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства. Також приймав участь у засіданнях І і IV з'їздів російських зодчих 1892 і 1910 pp.

МАНДУЙ П. - будівничий, тесля. Працював на зламі XVIII - XIX ст. на Галичині.
Реставрував дерев'яну одноярусну з наметовим верхом дзвіницю Миколаївської церкви у с. Мала Горожанка Миколаївського району на Львівщині (1804 p., співавтори Ф. Федас, Данилов).

МАНЦЕЛІУС В. - військовий інженер. Працював на Півдні України в середині XVIII ст.
Під його керівництвом 1754 р. було споруджено Єлизаветинську фортецю, яка незабаром стала центром адміністративної області і біля котрої виникло місто Єлизаветград (тепер Кіровоград).

МАРАЇНО Інокентій - архітектор і живописець. Представник класицизму. Освіту отримав у Милані в академії Брера.
З 1796 р. працював у Львові, де за шість тижнів збудував амфітеатр у парку Яблоновських.

МАРШ - архітектор. Працював на Північній Буковині в середині XIX ст. в стильових формах неоренесансу і неоготики. Серед його творів: Кафедральний костел у Чернівцях (1844 - 1864 pp., співавтор Рем).

MAPKEЛOH Микола Дмитрович (1853 - ?) - архітектор. Після закінчення 1879 р. Петербурзького Будівельного училища був випущений зі званням цивільного інженера і чином X класу.
Спочатку працював молодшим інженером, потім з 1880 р. молодшим архітектором будівельного відділу Чернігівського губернського правління. З 1890 р. - на посаді губернського архітектора. вживав форми необароко і неоросійського стильового напрямку.
Автор будинку цивільного губернатора (1896 p.). Поряд з виконанням службових обов'язків займався приватною практикою.

МАРКІВ Олекса - майстер-тесля. Працював наприкінці XIX ст. Жив у с Велдіжі (тепер Шевченково) на Станіславщині.
Збудував церкву бойківського типу в Лютовиськах / тепер в Польщі (1898 p., проект В. Нагірного).

МАРКЛЬ Юзеф - архітектор. Працював у Львові в першій половині XIX ст., дотримуючись принципів стилю ампір. Збудував:
Дзвіницю костелу св. Антонія на вул. Личаківській (1818 p.),
Нову ратушу на місці старої на площі Ринок (1828 - 1835 pp., співавтори Ф. Третер, А. Вондрашка).
Автор низки житлових будинків, серед них: Перебудова кам'яниці на вул. Вірменській № 13.

МАРКОВ Микола Євгенович (1866 - ?) - архітектор. Освіту здобув у Петербурзькому Інституті цивільних інженерів (1883 - 1888 pp.) й отримав відповідне звання.
Був відряджений для роботи на Курсько-Київську залізницю на посаду начальника 3-ї дистанції.

МАРКОВ Микола Львович (1882 - ?) - архітектор. Вчився у Петербурзькій Академії мистецтв у 1901 - 1910 pp., здобув за проект Державної думи звання художника-архітектора.
Приймав участь в архітектурних конкурсах, зокрема:
На проект Земського банку в Одесі (1914 p., 1-а премія, співавтор Ф. Плюцинський).

МАРКОВСЬКИЙ Юліан (1846 - 1903) - скульптор. Працював у другій половині XIX ст. у дусі необароко і неокласицизму, керував скульптурною майстернею. Виконав:
Надгробок Юзефи Марковської / спляча жінка на Личаківському кладовищі (1887 p.),
Іллицька ощадна каса зі статуєю "Фортуна" у вестибулі на вул. Гетьманській / тепер пр. Свободи № 15 (1888 - 1891 p., архіт. Ю. Захарієвич, ск. Л. Марконі), Скульптура музи над головним карнизом міського театру (архіт. 3. Горголевський),
Пам'ятник Янові Кілінському у Стрийському парку (1894 p., участь Г. Кузневича),
Пам'ятник Бартошу Гловацькому в Личаківському парку (1906 p., співавтор Г. Кузневич),
О6еліск на честь польських патріотів Т. Вісньовського і Ю. Капусцинського у парку на "Горі страт" - вул. Клепарівській (1895 p.),
Встановив пам'ятник герою оборони Варшави 1831 р. Ю. Ордону (1896 p., проект Т. Баронча).

МАРКОНІ Владислав Генріхович (1848 - 1915) - архітектор. Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв з 1868 p., був відзначений за проекти вокзалу при мінеральних водах з номерами для вами та станції залізниці у невеликому місті поблизу столиці 2-ю й 1-ю срібними медалями і 1876 р. отримав звання класного художника 3-го ступеня. Спроектував у стильових формах неоренесансу низку споруд в Україні.

МАРКОНІ Енріко [Хенрік] (07.01.1792 - 21.02.1863) - архітектор. Родом з Італії, 1822 р. переїхав до Польщі. Член художніх академій в Болоньї і Флоренції, Петербурзької Академії мистецтв.
За його проектами у Варшаві споруджені палац Паца, товариство земського кредиту тощо. Використовував стильові форми пізнього ампіру, неоренесансу, необароко і неоготики.
В Україні М. збудував:
Садибний комплекс в Гармаках у Летичівському повіті,
Садибний комплекс в Козачках у Кременецькому повіті, Палац в Порицьку на Волині,
Палац Браницьких у Турчині Сквирського повіту на Київщині,
Палац в Острожці на Рівненщині (40-і роки),
Палац в с. Бужани на Житомирщині (1850 p.).
Збудував палац на місці старовинного замку у Смордві на Волині.
Перебудовував і реконструював:
Палац в Грегорові біля Бучача,
Палац в Бускупах - на околиці Луцька,
Палац в с Біскупічи (1833),
Палац і с. Смордва (сер. 19 ст.).

МАРКОНІ Леонард (06.10.1835 - 17.04.1899) - скульптор, архітектор. Син скульптора Ферранте Марконі, який 1828 р. переїхав з Італії до Варшави. Вчився у Школі мистецтв у Варшаві (1857 - 1859 pp.) і Академії св. Луки в Римі (1859 - 1861 pp.). В 1862 - 1873 pp. працював у Варшаві, з 1874 р. - у Львові, де посів кафедру рисунків і моделювання Технічної академії (пізніше Політехнічного інституту).
У співпраці з архітекторами, застосовуючи пластичні й композиційні засоби необароко і неокласицизму, виконував проекти оздоблення фасадів і інтер'єрів, аттикові композиції та скульптурне опорядження значної кількості будинків Львов, в тому числі:
Скульптурна група - символ Інженерії, Архітектури і Мистецтва на аттику, оздоблення бібліотеки та інших приміщень Політехнічної академії на вул. С. Бандери № 12 (1873 - 1877 pp., архіт. Ю. Захарієвич, ск. Т. Сокульський та інші),
Статуя апостола Симона та інше скульптурне оздоблення Преображенської церкви на вул. Краківській № 21 (1898 - 1900 pp., збудована в 1875 - 1898 pp., архіт. С. Гавришкевич),
Рельєфи на фасадах і в інтер'єрі Хімічної лабораторії Політехнічної школи на пл. Св. Юра № 9 (1876 p., архіт. Ю. Захарієвич),
Орнаментація парадних сходів і актового залу (1880 р.) Крайового Сейму (1877 - 1881 pp., архіт. Ю. Гохбергер),
Скульптурне опорядження будинків на вул. Ю. Крашевського / тепер С. Крушельницької № 1, З, 13, 15, 17, 19-19-а, 21 (1878 - 1894 pp., архіт. А. Загурський, А. Каменобродський, 3. Кендзерський),
Оздоблення палацу Дідушицьких (1878 p.), Оздоблення міської ратуші на пл. Ринок (1880 p.),
Бюст А. Міцкевича на фасаді будинку на вул. Листопадового Чину № 14 (1880 p.),
Декоративно-оздоблювальні роботи будинку Галицького намісництва на вул. Винничснка (1880 - 1883 pp., архіт. Ф. Ксенжарський),
Спроектував і оформив парадні сходи Галицького намісництва на вул. Винниченка № 18 (1877 - 1880 pp., архіт. Ф. Ксенжарський),
Скульптурне опорядження житлового будинку на вул. Браєрівській / тепер Б. Лепкого № 6 (1885 - 1887 pp., архіт. Е. Герматник),
Скульптурне опорядження житлового будинку на вул. Браєрівській / тепер Б. Лепкого № 8 (1885 - 1887 pp., архіт. Е. Герматник),
Скульптурне опорядження житлового будинку на вул. Браєрівській / тепер Б. Лепкого № 10/12 (1885 - 1887 pp., архіт. Е. Герматник),
Статуя Меркурія на колонному портику та інші пластичні елементи будинку Дирекції залізниць на вул. Січових Стрільців № 3 (1887 p., архіт. В. Равський - Мол.),
Скульптурна група "Ощадність" на аттику, оздоблення зали засідань та інших приміщень Галицької ощадної каси на вул. Гетьманській / тепер пр. Свободи № 15 (1888 - 1891 p., архіт. Ю. Захарієвич, ск. Ю. Марковський),
Скульптурна алегорія правосуддя на аттику будинку Крайового суду на вул. С. Баторія / тепер Кн. Романа № 1 - 3 (1891 - 1895 pp., архіт. Ф. Сковрон),
Маскарони і рельєфне зображення голови кабана на житловій кам'яниці на розі вулиць Гребінки № 8 і Шопена № 1 (1892 p., архіт. Е. Герматник),
Статуї атлантів та інше опорядження будинку "Гранд-Отелю" на вул. Гетьманській / тепер проспекті Свободи № 13 (1893 p., архіт. Е. Герматник),
Медальйони, статуї Європи, Америки, Африки, Азії, барельєф "Св. Георгій" готелю "Жорж" на пл. Міцкевича (1900 - 1901 p., архіт. Ф. Фельнер, Г. Гельмер, ск. А Попель).
Керував роботами при реставрації замкового костелу в Бережанах (1876 - 1878 pp.).
Збудував власний особняк на розі вулиць Садівницької / тепер Антоновича і Русових № 11 (1878 р.).
Автор художньо-промислового музею на вул. Гетьманській / тепер пр. Свободи № 20 (1898 - 1904 pp., співавтор Ю. Яновський, скульптурно-декоративне оформлення М. Паращук, А. Попель),
Встановив низку пам'ятників, серед них:
А. Хшановському в Теребовлі,
Адаму Сенявському в Бережанах,
О. Фредру у Львові на вул. Академічній / тепер пр. Шевченка (тепер у Вроцлаві),
Т. Костюшці у Кракові.

МАРТОС Іван Петрович (1754 - 05.04.1835) - скульптор. Народився на Чернігівщині, зі старшинського роду. Вихованець Петербурзької Академії мистецтв з 1764 до 1773 p., отримав атестат 1-го ступеня, звання художника і чин XIV класу. Удосконалювався за кордоном, з 1778 р. - "назначений", а з 1782 р. - академік скульптури. 1785 р. був призначений на посаду ад'юнкт-професора, з 1785 - член Ради, з 1794 р. - старший професор, з 1799 р. - ад'юнкт-ректор, з 1814 р. - ректор по скульптурі, з 1831 р. - заслужений ректор. Крім витриманих у класицистичних формах станкових робіт, виконав чимало монументальних творів - пам'ятники Мініну і Пожарському в Москві, Ломоносову в Архангельську, Олександру І в Таганрозі тощо, які стали вузловими компонентами ампірних ансамблів. Працював і для України, виконавши:
Пам'ятник А.-Е. Рішельє в Одесі (1823 - 1828 pp., архіт. А. Мельников, Ф. Боффо),
Пам'ятник Г. Потьомкіну в Херсоні (1829 - 1935 pp., архіт. Ф. Боффо, не зберігся),
Надгробок К. Розумовського в Батурині (1803 - 1805 pp., не зберігся),
Надгробок П. Рум'янцева-Задунайського в Києві (1797 - 1805 pp., не зберігся).
Разом з Ф. Гордєєвим консультував виконання скульптур для Монумента Слави в Полтаві (1805 - 1811 pp., архіт. М. Амвросимов, Тома де Томон, ск. Ф. Щедрин).

МАРФЕЛЬД Роберт Робертович (1852 - ?) - російський архітектор, педагог. Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв в 1880 - 1883 pp. і отримав звання класного художника 1-го ступеня. Викладав в Академії мистецтв та Інституті цивільних інженерів.
Переважно будував у Петербурзі, обіймав посади архітектора Міністерства внутрішніх справ і архітектора при відділі промислових училищ Міністерства народної освіти, внаслідок чого за його конкурсними проектами збудовано чимало учбових споруд в містах Російської імперії.
Використовував стильові форми необароко, неоросійського і неовізантійського стильових напрямків.
Спроектував середнє технічне училище в Олександрівську.
За його проектами збудований комплекс храму з дзвіницею на місці аварії імператорського потягу поблизу станції Борки (1890 - 1894 pp.).
Виконав архітектурні вирішення пам'ятників:
Олександру II і Олександру III в Чернігові,
Олександру III в с. Малиничах на Поділлі,
На відзнаку події 1888 р. в с Оменяни (?) на Волині (1890 p.).

МАРЦЕЛЬ І. - будівничий, тесля. Працював на Закарпатті в середині XIX ст. Відремонтував зведену 1817 р. Покровську церкву з дзвіницею в с Синевірська Поляна Межгірського району (1847 p.).

МАРЦИНКОВСЬКИЙ Р.. - інженер. Працював в Одесі у другій половині XIX ст. За його проектами в дусі неоренесансу і необароко виконані:
1890 р. перебудова 2-поверхового з підвалом будинку Карамишева і Малатова на вул. Ланжеронівській № 20 [нумерація будинків на вулицях у цій частині тексту - З абзаци наведена за станом на ті роки], надбудова III поверху і зведення флігелю будинку Гуковського на розі вулиць Пушкінської і Поліцейської № 18/17, 2-поверховий з підвалом будинок і флігель Гольбарка на Базарному провулку № 13;
1891 р. - 2-поверховий з підвалом Борисова на вул. Ольгіївській № 24, 3-поверховий з підвалом будинок і флігель Блонського на розі вулиць Канатної і Успенської № 29, добудова і III поверх будинку Меля на Театральному провулку;
1893 р. - перебудова 3-поверхового будинку Голікова на вул. Княжій № 26.

МАРШЕВ Микола Гнатович (1855 - ?) - архітектор. Вчився у Петербурзькому Будівельному училищі в 1876 - 1881 pp., одержав звання цивільного інженера і чин X класу. Працював в Іркутську і Петербурзі, де займався питаннями архітектури сільськогосподарських споруд.
Спроектував в Україні з використанням форм неоренесансу:
Пансіон учнів училища землеробства і сільського садівництва на 125 чоловік в Умані (1887- 1890 рр.),
Землеробську ремісничу школу в Шастновському маєтку Козелецького повіту на Чернігівщині (1887 - 1890 pp.).

МАТВЄЄВ Олександр Терентійович (13.08.1878 - 22.10.1960) - російський скульптор, педагог. Художню освіту отримав у Московському училищі живопису, скульптури і зодчества (1899 - 1902 pp.) і в Парижі (1906 - 1907 pp.).
Створив скульптурний ансамбль в парку вілли Я. Жуковського "Новий Кучук-Кой" (1908 - 1912 pp., статуї допрацьовані в 1960 - 1966 pp. учнями М.).
Прийняв участь у скульптурному оздобленні Спаської церкви у Наталіївці на Слобожанщині (1911 - 1913, 1915 pp., архіт. О. Щусєв, співавтори С. Коненков, С. Івсєєв).
Основна творча й педагогічна діяльність припадає на наступні десятиріччя. Приймав участь у конкурсі на проект пам'ятника Т. Шевченку для м. Харкова.

МАТІАС - військовий інженер. Працював на Півдні України наприкінці XVIII ст. Під керівництвом Ф. Деволана і разом з А. Шостаком обстежував території для будівництва Дністровської лінії фортець. Під його керівництвом була перебудована фортеця в Очакові і створено карантинний комплекс.

МАУТНЕР І. - інженер. Працював у Західній Україні на початку XIX ст. В урочищі Ангелів на Станіславщині збудував металургійний комплекс, що включав доменну піч, склади і шахти (1808 - 1811 pp.).

МАЦЕДКА Юрій - майстер-тесля. Працював на Львівщині в першій третині XX ст. Збудував дерев'яну Миколаївську церкву в с. Кривка Турківського району (1928 p.).

МАЦНЕВ Іполит Михайлович - інженер. Працював у Києві на початку XX ст. Збудував особняк В. Русакова на вул. Студентській № 3 (1911 p.).

МАЦУДЗИНСЬКИЙ С. - архітектор. Працював у Львові на початку XX ст. Застосовував форми раціоналістичного модерну і модернізованих середньовічних стилів. Серед виконаних робіт:
Казино де Парі / театр-кабаре, тепер молодіжний театр на вул. Л. Курбаса № 3 (1910 p., співавтор З.Федорський).

МАЯЦЬКИЙ Г. - архітектор. Працював у другій половині XIX ст. в Харкові. Приймав участь у житловій забудові міста.

МЕДВЕДЕВ Михайло Павлович - інженер. Працював в Одесі на початку XX ст. Керував спорудженням 4-поверхового будинку Пташникової на розі вулиць Тираспольської і Старопортофранківської (1911 - 1912 pp., архіт. М. Лінецький).

МЕДВЕДЕВ Петро І. - архітектор. Творчу роботу розпочав 1810 р. в Москві архітекторським помічником, з 1813 р. - помічник Московського губернського архітектора, 1817 р. став архітекторським помічником 2-го класу.
1818 р. звільнився і переїхав до Чернігова, де працював помічником, а з 1820 р. - губернським архітектором. У творчій праці дотримувався стильових принципів суворого ампіру.
Крім виконання службових завдань займався проектуванням житлових будинків.

МЕДЕРЕР О. - військовий інженер. Служив на Півдні України в другій половині XVIII ст. Виконав проект Ольвіопольської фортеці (1776 p.), що була незабаром збудована у вигляді бастіонного шестикутника, розташувалась при впадінні Синюхи у Південний Буг і деякий час була прикордонною між землями Російської імперії, Речі Посполитої і Оттоманської Порти.

МЕДОКС В. Я. - архітектор. Працював на початку XX ст. Вживав модернізовані форми історичних стилів. За його проектами в Одесі збудовані: Флігель будинку на вул. Торговій № 5 (1912 p.),
Житловий будинок на вул. Градоначальницькій № 41 (1913 p.).

МЕЙЕР Вільгельм Християн - німецький скульптор. Представник класицизму. Працював у Берлині наприкінці XVIII ст.
Виконав замовлення для садиби А. Гончарова (Калузька губернія) і 1783 р. зробив в гіпсі статую Катерини II (відлита в бронзі ливарником Маукишем, відпрацьована майстром Мельцером 1788 p.).
Скульптуру 1845 р. придбало катеринославське дворянство і 1846 р. був встановлений пам'ятник Катерині II на Соборній площі; 1914 р. перенесений на Катерининський проспект (не зберігся).

МЕЛАШКО Августин - архітектор, монах Херсонеського монастиря біля Севастополя. Працював на початку XX ст., користуючись формами середньовічного зодчества.
Автор трапезної біля церкви Семи священомученників (1914 p.).

МЕЛЕНСЬКИЙ Андрій Іванович (1766 - 01.01.1833) - архітектор. Освіту отримав у Кам'яному приказі в Москві (1775 - 1880 pp.), служив в Комісії будівель архітекторським помічником, працюючи в креслярні Кремлівської експедиції під керівництвом В. Баженова і М. Казакова (1780 - 1785 pp.). З листопада 1785 р. знаходився в команді архіт. К. Бланка при спорудженні Катерининського палацу. В травні 1787 р. відряджений до Петербургу в "Кабінет будівництва палаців", який очолював Дж. Кваренгі.
Після поділу Речі Посполитої 1793 р. виїжджав у захоплені землі для ознайомлення із забудовою міст і незабаром був призначений Волинським губернським архітектором.
Здійснив обміри Бернардинського кляштору в Житомирі для пристосування під присутствені місця.
У стильових формах класицизму склав проекти адміністративних будинків для Житомира й Кам'янця-Подільського.
Збудував дерев'яну лікарню, в'язницю, будинок дворянського зібрання, виконував проекти храмів, казарм, житлових будинків, стаєнь тощо.
З 1799 р. - керуючий креслярнею при канцелярії Київського генерал-губернатора - фактично міський архітектор Києва, де працював 30 років.
Тепер широко використовував стильові форми ампіру, іноді вживав пластичні деталі середньовічних архітектур.
В 1803, 1806, 1809, 1811 pp. виконав кілька генеральних планів міста, завдяки чому визначилось значення Хрещатика як майбутнього громадського центру, намічені напрями подальшого територіального розвитку сельбищної території.
Згідно проекту В. Гесте здійснив розпланування Подолу, знищеного пожежею 1811 р.
Посилаючись на типові проекти А. Захарова збудував низку громадських споруд, а саме:
Присутствені місця біля Марийського палацу (1804 - 1805 pp.),
Губернаторський палац,
Дворянські зібрання в Печерську (1800-і - 1810-і роки),
Тюремний замок біля старого Васильківського шляху (1812 - 1817 pp., будував інженер-полковник І. Жеванов).
За власними проектами збудував:
Пам'ятник на честь повернення місту привілеїв Магдебурзького права (1802 - 1808 pp.),
Міський театр на Володимирській гірці (1804 - 1807 pp.),
Ординанхауз на розі Палацової пл. і вул. Кловської (поч. XIX ст.),
Єврейський молитовний будинок на вул. Трипольській (1808 p.).
Надбудував і розширив Бурсу на вул. Набережно-Хрещатикській № 27 (1811 p.).
Споруджував Новий контрактовий будинок (1815 - 1817 p., проект В. Гесте).
Відремонтував Старий контрактовий будинок на вул. Покровській № 2/4 для розміщення ремісничої управи (1819 p.).
Частково перебудовував гостиний двір на Подолі (1828 p.).
Багато уваги приділяв храмовому будівництву, твори:
Церква Миколи Доброго на вул. Покровській № 6 (1800 - 1807 pp.),
Дзвіниця на розі вулиць Спаської і Межигірської (1809 р., не збереглась),
Церква Різдва Христового на Поштовій площі (1810 - 1814 pp., не збереглась),
Миколаївська церква на Аскольдовій могилі (1810 p.),
Хрестовоздвиженська церква "що на Кожум'яках" (1811 p.),
Церква Різдва (1812 - 1814 pp.),
Дзвіниця церкви Спаса на Берестові (1813 - 1814 pp.),
Притисько-Миколаївська церква (20-і роки, відновлення),
Церква Богородиці Пирогощі (поч. XIX ст., перебудова і дзвіниця),
Проект чотириярусної дзвіниці Троїцької церкви Китаївської пустині (1829 - 1837 pp., збудована І. Богдановим). Приймав участь у подальшій забудові Києво-Печерської лаври - спроектував келії на Дальніх печерах (корп. 51 і 52, 1815 р. і 20-і роки).
У Видубицькому монастирі надбудував четвертий ярус дзвіниці (1829 - 1833 pp.).
Після пожежі Подолу в Братському Богоявленському монастирі виконав такі роботи:
Нова дзвіниця (1815 p.),
Крамниці - північне крило (1826 p.),
Братський корпус / келії (1823 p.),
Відновлення корпусу настоятеля / будинку ігумена (1821 p.),
Перебудрва трапезної з церквою св. Духа (1824 - 1826 p.),
Відновлення поварні з келіями (1824 - 1826 pp.),
Відбудова старого академічного корпусу (1824 p.),
Спорудження нового академічного корпусу (1822 - 1825 pp., проект Л. Шарлеманя) тощо.
В процесі відновлення Флорівського монастиря на Подолі створив архітектурний ансамбль, здійснивши:
Будинок ігумені (1818 - 1819 pp.),
Два верхні яруси дзвіниці (1821 p.),
Огорожу (1817 - 1820 pp.),
Корпуси келій № 5, 6, 8, 9, 10, 11 на вул. Флорівській № 6/8 (1822 - 1832 pp.),
Корпус келій № 16 на вул. Лівера № 5 (1822 - 1832 pp.),
Воскресенську (лікарняну) церкву (1824 p.),
Нову трапезну (проект 1824 p., збудована 1837 p.),
Колодязь на подвір'ї Флорівського монастиря (20-і роки),
Будинок Амосової у південно-західній частині монастиря (проект 1827 p., збудований в 30-і роки).
Одним з перших в Україні зайнявся питаннями реставрації. 1825 р. на підставі археологічних досліджень запропонував проект відновлення Десятинної церкви у Києві, який однак не був схвалений.
Багато спроектував житлових будинків, серед них:
Садибний будинок Н. Сухоти на розі Контрактової площі № 12 і вул. Покровської (1804 p., пізніше магістрат і 3-а чоловіча гімназія),
Будинок С. Стрільбицького на вул. Покровській № 5 (1808 p.),
Будинок Єргольського (1808 p.),
Будинок Массе (1808 p.),
Особняк Г. Алексєєвої (поч. XIX ст.),
Будинок Я. Сиваєва на вул. Покровській № 11 (1809 p.),
Особняк на вул. Хорива № 16/7 (1813 p.).
Власний будинок на вул. Хорива № 13 (1818 p.),
Садибний будинок на вул. Грушевського № 14 (1819 p., можливо),
Будинок Бунге на вул. Притисько-Микільській № 7 (1818 - 1820 pp.).
Будинок Фурмана у передмісті Плоскому (1821 р.) тощо.
Чимало часу приділяв питанням міського благоустрою: розробляв проекти і складав кошториси на дорожні роботи, влаштовував покриття вулиць, займався переносом шкідливих підприємств на безпечні в санітарному відношенні ділянки та інше.
Крім Києва М. виконував проекти для його довкілля, зокрема, допомагав І. Кедріну відновлювати після пожежі 1810 р. існуючі й споруджувати нові будівлі Межигірської фаянсової фабрики.
Спроектував Вознесенську церкву у с. Матусів на Черкащині (1812 - 1818 pp.).
На початку березня 1829 р. через хворобу звільнився зі служби, займався приватною практикою, 1831 р. клопотав про персональну пенсію. Помер і похований у Києві.

МЕЛЕТИНСЬКИЙ М. Л. - архітектор. Працював на початку XX ст. у Харкові, де за його проектом із застосуванням форм середньовічного зодчества збудована:
Синагога на розі провулків Подольського / пізніше вул. Гамарника і Соленіковського (1906- 1910 рр.).

МЕЛЛЕР Іван - військовий інженер. Наприкінці XVIII ст. працював у Києві. Використовував форми класицизму.
Автор монументальної споруди арсеналу (1783 р. - проект, 1784 - 1801 pp. - будівництво).
Разом з гр. О. Шуваловим розробив один з перших проектів реконструкції Києва на регулярній основі (затверджений 1787 p.).
Приймав участь у забудові Києво-Печерської лаври, посиленні укріплень Київської фортеці.

МЕЛЬНИКОВ Авраам Іванович (30.07.1784 - 01.01.1954) - російський архітектор, педагог. З 1795 р. знаходився у Виховальному училищі при Академії мистецтв, в 1800 - 1806 pp. отримав фахову освіту в архітектурному класі Академії під керівництвом проф. А. Захарова і за проект споруди для натуральної історії здобув 2-у золоту медаль, атестат на звання художника і чин XIV класу зі шпагою. 1807 р. за проект будинку судових місць у столиці отримав 1 -у золоту медаль. Як пенсіонер у 1808 - 1811 pp. удосконалювався за кордоном (в Італії). З 1812 р. - академік архітектури (за проект театру), з 1818 р. - професор 2-го ступеня. 1831 р. одержав звання професора 1-го ступеня й був призначений ректором Академії мистецтв, з 1851 р. - заслужений ректор.
За його проектами у Петербурзі збудовані Нікольська єдиновірська церква (1818 - 1828 pp.), низка житлових будинків. Приймав активну участь в архітектурних конкурсах на проекти храму Христа Спасителя і Великого театру в Москві. Дотримувався стильових прийомів ампіру.
Як член будівельного комітету Міністерства внутрішніх справ розглядав і допрацьовував проекти, надіслані з різних регіонів Російської імперії.
Співавтор скульптора І. Мартоса при створенні пам'ятників:
А.-Е. Рішельє в Одесі (1823 -26 pp., встановлений 1828 р. архіт. Ф. Боффо),
Г. Потьомкіну в Херсоні (1825 p., встановлений 1835 р. по переробленому проекту Ф. Боффо).
На замовлення М. Воронцова спроектував фасади двох будинків на центральній площі Приморського бульвару та будинок градоначальника в Одесі (допрацював і збудував Ф. Боффо).
1833 р. виконав генеральний план Херсона.
М. приписується авторство Преображенського собору в Болграді (1833 - 1838 pp.).
Приймав участь у проектування армійських лазаретів у Луцьку й Бердичеві. Врав участь у конкурсі на проект будинку Київського університету (1834 p.). Виконував проект храму-пам'ятника на полі Полтавської битви 1809 р. (1839 р., не здійснений).

МЕЛЬНИКОВ Павло Петрович (22.07.1804 - 23.07.1880) - російський інженер, педагог, державний діяч. 1825 р. закінчив Петербурзький Інститут корпусу інженерів шляхів сполучення. З 1833 р. професор Інституту, викладав також в Михайлівському артилерійському училищі.
Член Ради Головного управління шляхів сполучення і публічних споруд (з 1858 p.), головний керуючий відомством (з 1862 р.) і міністр шляхів сполучення (1866 - 1869 pp.). Здійснив реорганізацію адміністративної системи, перевів відомчі органи і учбові заклади з військового підпорядкування у цивільне, 1865 р. узаконив видачу концесій на залізничне будівництво приватним особам з акціями, гарантованими державою
Відкоригував кресленики Преображенського собору в Катеринославі, виконані Ф. Санковським згідно проекту А. Захарова (1825 p.).
1839 p. розробив два варіанти моста через Дніпро у Києві (не затверджені для здійснення), разом з С. Кербедзом 1847 р. скорегував проект Ч. Віньола
Проектував залізничну мережу Російської імперії, включаючи значну частину території України, зокрема магістраль від Москви до Чорного моря.
Здійснював загальне керівництво роботами по модернізації Одеського, Бердянського і Таганрозького портів (з 1862 p.).
Автор значної кількості наукових праць, в тому числі книжок: Основания практической гидравлики или о движении воды в различных случаях и действии ее ударом и сопротивлением. - СПб, 1836; О железных дорогах. - СПб, 1856.

МЕЛЬНИКОВИЧ Самусь - майстер-тесля. Працював в середині XIX ст. на Бойківщині. Збудував тризрубну, триверху церкву Собору Пресвятої Богородиці в с. Матків Турківського району на Львівщині (1838 p., співавтор В. Іванкович).

МЕЛЬЦЕР Роберт-Фрідріх (1860 - ?) - архітектор. Професійну освіту отримав у Петербурзькій Академії мистецтв в 1878 - 1887 pp. і за проект театрального училища отримав звання класного художника 1-го ступеня.
В Києві збудував у формах неоренесансу і необароко:
Особняк і музей Ханенка / тепер музей західного і східного мистецтва на вул. Терещенківській № 15 (1888 p.),
Особняк на вул. Левашівській № 12 (1888 p.).
1915 p. розробив проект Волзько-Камського банку в Києві.

МЕНЕЛАС Адам Адамович (1753 - 1831) - російський архітектор. Прибув з Англії 1784 р. Працював в Петербурзі й Москві. Викладав у практичній школі землеробства і Московському державному училищі землебитного будівництва. За його проектами у Царському Селі й Петергофі споруджено кілька брам і павільйонів. У своїх працях використовував форми класицизму і ампіру.
В 1802 - 1806 pp. за його проектами в Яготині під Києвом була створена садиба Розумовського.
1805 р. спроектував панський будинок Завадовського в селі Теплівка поблизу Яготина.

МЕННЕР А. Я. - архітектор. Працював в Одесі на початку XX ст. Вживав модернізовані форми ренесансу. (Проектував і збудував житловий будинок на вул. Ніжинській № 38 (1909 p.).

МЕНЦІОНЕ Л. Д. - скульптор. Працював в другій половині XIX ст. в Одесі. Приймав участь в пластичному оздобленні монументальних споруд і спорудженні пам'ятників, а саме:
Нова біржа на вул. Пушкінській № 17 (1894 - 1899 pp.),
Пам'ятник Катерині II (1894 - 1900 pp., співавтори ск. М. Попов, Б. Едуардс, архіт. Ю. Дмитренко).

МЕНЧИНСЬКИЙ Ф.. - архітектор. Працював у Львові на початку XX ст. Переробив фасад Вірменського собору, звернений на вул. Краківську (1908 p.).

МЕНЧАСОВ І. - архітектор. Працював у Глухові в другій половині XVIII ст. у формах перехідних від бароко до класицизму.

МЕРК - архітектор. Працював наприкінці XVIII ст. на Волині. Дотримувався засад класицизму.
Створив садибу в Тучині на Рівненщині.
Керував будівництвом палацового комплексу Стецьких у Великих Межирічах на Волині (1789 p., автор Д. Мерліні).

МЕРКУЛОВ Петро Петрович (1836 - ?) - архітектор. Закінчив 1856 р. Петербурзьке Будівельне училище і отримав звання цивільного інженера.
Працював в управлінні 1-го округу Шляхів сполучення, департаменті Головного управління шляхів сполучення і публічних споруд, начальником креслярні Технічно-будівельного комітету Міністерства внутрішніх справ. З 1868 р. служим в канцелярії Морського міністерства. З 1887 р. займався питаннями міського будівництва як член Технічно-будівельного комітету Міністерства внутрішніх справ.
Багато проектував і будував в Петербурзі та інших містах, використовуючи форми неоренесансу, необароко і неоготики.
Займався експертизою і доопрацюванням проектів, надісланих для затвердження у Петербург.
1869 р. відкоригував проект А. Бродницького костелу в Катеринославі (збудований на початку 70-х років).

МЕРЛІНІ Доменіко (22.02.1730 - 20.02.1797) - архітектор. Один з провідних майстрів класицизму. Народився неподалік від Лугано. Прибув з Італії до Польщі 1850 p., був підтриманий архіт. Я. Фонтаною.
Працював королівським архітектором у Варшаві з 1761 р. при Августі III і потім при Станіславі-Августі, а з 1773 р. обіймав посаду архітектора Речі Посполітої.
Перебудовував Уяздовський замок, споруджував Білий будиночок, Палац на воді, Мисливецький палац в Лазенках, палац "Крулікарня" у Варшаві, а також палац в Яблонні, міські будинки у Коцькі й Блоні, ратуші у Любляні та Познані, театри у так званому Помаранчарні і Білий у Лазенках.
Незважаючи на виняткову завантаженість М. залучався до створення палацово-паркових ансамблів в Україні. Ним спроектовані:
Палацовий комплекс Стецьких у Великих Межирічах на Волині (1789 p., будував Мерк),
Палац в Онипковцях на Поділлі,
Перебудова і створення круглої колонної зали з куполом у палаці кн. Острозького-Любомирського у Дубно (1781 - 1785 pp.).

К началу страницы
Оглавление  ЛИШИН-ЛЯФЛЕР  МЕРЦ-МЯНОВСЬКИЙ