Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикації
Володимир Тимофiєнко
Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник

ЛИШИН-ЛЯФЛЕ

ЛИШИН Микола Андрійович
ЛИШИН Михайло Андрійович
ЛИШНЕВСЬКИЙ Олександр Львович
ЛИЩУК Андрій
ЛІДВАЛЬ Йоган-Фредрік [Федір Іванович]
ЛІНДСЕЙ І.
ЛІНЕЦЬКИЙ Мойсей Ісакович
ЛІНИЦЬКИЙ І.
ЛIТОВIНСЬКИЙ В.
ЛІХАВЕЦЕР
ЛОБАЧЕВСЬКИЙ Василь Миколайович
ЛОВЦОВ Михайло Іванович
ЛОЗИНСЬКИЙ Григорій Степанович
ЛОМАЄВ І. А.
ЛОНСЬКИЙ Генріх Пилипович
ЛОПАЦИНСЬКИЙ Медард Вацланович
ЛУЖИЦЬКИЙ Михайло
ЛУЇЗЕ Михайло
ЛУКІНІ І.
ЛУКОМСЬКИЙ Георгій Крискентійович
ЛУШПИНСЬКИЙ Олександр Онуфрійович
ЛУЩКЕВИЧ Н.
ЛЬВОВ Микола Олександрович
ЛЬВОВ Михайло Павлович
ЛЬВОВИЧ-КОСТРИЦЯ Аполлон Гнатович
ЛЮБЕНКОВ Михайло Тимофійович
ЛЮІКС Артур Густавович
ЛЯЛЕВИЧ Маріан Станіславович
ЛЯНГРОД З.
ЛЯНДАУ-ГУГЕНТЕГЕР Густа Адольфович
ЛЯСКОВСЬКИЙ
ЛЯТУР
ЛЯФЛЕР

ЛИШИН Микола Андрійович - інженер. З 1870 р. завідував 1-ю ділянкою залізниці в Одесі, в 1878 - 1884 pp. працював архітектором інституту шляхетних дівчат і помічником інспектора Одеської залізничної ділянки. Крім того, на протязі 20 років, з 1883 р. був урядовим спостерігачем у Технічному залізничному училищі і на залізниці.
В архітектурній діяльності використовував форми неоренесансу і неоготики.
1876 p. спроектував і збудував очну лікарню.
1881 р. керував будівництвом Одеської контори державного банку (проект В. Мааса).
Разом з братом Мих. Лишиним 1893 р. спроектував і збудував шпиталь за Італійським бульваром в районі Аркадії.
На громадських засадах з 1874 р. був товаришем секретаря Одеського відділення Російського Технічного товариства.

ЛИШИН Михайло Андрійович - інженер. 1863 р. був відряджений у Одеський Будівельний комітет, з 1865 р. додатково призначений чиновником по будівництву порту при канцелярії генерал-губернатора, з 1868 р. - молодший інженер Управління головного інженера Новоросійських комерційних портів, а в 1877 р. очолив Управління.
Разом з братом Миколою Лишиним 1893 р. на власні кошти спроектував і збудував шпиталь в районі Аркадії за Італійським бульваром / пізніше вул Томаса.
Займався дослідженнями будівельних матеріалів, 1891 р. винайшов склад речовини для застосування у військовому й промисловому будівництві, який відзначався кількома позитивними якостями (погано проводив тепло тощо).

ЛИШНЕВСЬКИЙ Олександр Львович (1868 - ?) - архітектор. 1888 р. поступив і 1892 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв, за проект готелю для тих, хто приїздить до столиці 1894 р. отримав звання класного художника 1-го ступеня.
Працював у Петербурзі, де споруджував прибуткові будинки (на розі вул. Садової і пр. Вознесенського тощо). Використовував форми модерну і ретроспективні стилі (неоампір, неокласицизм тощо).
Проектував для України на початку XX ст.:
Конкурсний проект Севастопольської панорами (1902 p., 1-а премія),
Конкурсний проект Катеринославського відділення Санкт-Петербурзького міжнародного банку (1910 p., 1-а премія)

ЛИЩУК Андрій - майстер-тесля. Працював на початку XX ст. на Станіславщині. Збудував дерев'яну церкву Різдва в с Трофанівка Снятинського району (1926 p., архіт. Т. Врубель).

ЛІДВАЛЬ Йоган-Фредрік [Федір Іванович] (20.05.1870 - 1945) - російський архітектор, шведського походження. Освіту отримав у Петербурзькій Академії мистецтв в
1890 - 1896 pp., за проект зали для виставки здобув звання художника-архітектори,
З 1909 р. - академік архітектури. Більшість споруд за проектами Л. зведено у Петербурзі (готель "Асторія" на Ісааківській площі та інші). Один з провідних майстрів модерну і модернізації історичних стилів.
Проектував і для України на початку XX cт.
Азовсько-Донський банк у Харкові на Миколаївській площі № 18 (1914 р., будував Л. К. Тервен, ск. К. Пещинський),
Російський для зовнішньої торгівлі банк в Києві на вул. Хрещатик № 32 (1913 - 1915 pp., ск. В. Кузнецов).
Приймав участь у конкурсі на проект залізничного вокзалу в м. Києві (1913 p., 2-а премія).
Після революції 1918 р. емігрував до Швеції, де збудував кілька будинків.

ЛІНДСЕЙ І. - архітектор. Працював наприкінці XVIII ст. Поряд з класицистичними вживав неоготичні архітектурні форми.
Збудував у романтичному дусі в садибі кн. Лопухіних на острові річки Рось у Корсунь-Шевченківському:
Палац (1787 p.), флігель (1786 р.) і браму-вежу (80-і роки).

ЛІНЕЦЬКИЙ Мойсей Ісакович - архітектор. Народився в Одесі у родині єврейського письменника, сестра грала в трупі Синельникова, брат - архітектор. Закінчив Петербурзький Інститут цивільних інженерів й одержав відповідне звання. Працював в Одесі з кінця XIX ст., спочатку співробітничав з архіт. А. Шейнсом, переважно виконував приватні замовлення. Перші твори вирішував у формах необароко, у подальшому в дусі декоративного модерну, зрілого модерну, модернізованого класицизму і неоампіру.
Автор значної кількості споруд, серед них:
Прибутковий будинок Булгака на вул. Успенській № 41 (1899 p., співавтор А. Шейнс),
Прибутковий будинок М. Грінберга на розі вулиць Рішельєвської № 24 і Поштової № 19 (1902 p.),
Прибутковий будинок Луцького на розі вул. Маразліївської № 2 і провулки Барятинського (1902 р.),
Прибутковий будинок Мортона на вул. Маразліївській № 14-а (1905 р.),
Житловий будинок на провулку Колодязному № 6 (1911 - 1912 pp.),
Прибутковий будинок на вул. Старопортофранківській № 65 (1911 - 1912 pp.),
Прибутковий будинок Пташнікова на розі вулиць Старопортофранківської № 97 і Тираспольської (1911 - 1912 pp.), Прибутковий будинок на Пироговському провулку № 2 (1912 р.),
Прибутковий будинок на вул. Кінній № 14 (1913 - 1914 pp.),
Прибутковий будинок на вул. Новорибній № 101 (1913 - 1914 pp.)
За проектами Л. збудовані наступні громадські споруди -
Кілька павільйонів на Всеросійській виставці в Одесі (1910 p.).
Училище Менделевича на вул. Старопортофранківській № 61 (1911 p.),
Клуб грецького товариства "Омонія" на Колодязному провулку № 9 і Грецькій площі (1913 p.),
Літературно-артистичне товариство на вул. Грецькій № 50 (1914 - 1916 pp.),
Грецьке чоловіче училище Родоканакі на вул. Троїцькій № 37 (1911 - 1912 pp.).
Після пожежі відновлював театр Сибірякова на розі вулиць Херсонської і Кінної (1914 р.).
Почав працювати у Харкові на початку XX ст. помічником провідних зодчих. Вживав модернізовані форми історичних стилів.
Основні творчі здобутки припадають на 20-і й 30-і роки XX ст. - Товарна біржа на Миколаївській площі, житлові будинки на вулицях Гіршмана, Сумській тощо.

ЛІНИЦЬКИЙ І. - архітектор. Працював в другій половині XIX ст. губернським архітектором Волинської губернії. 1870 р. виконував обмірні кресленики Святогірського Успенського монастиря в селі Зимно.

ЛIТОВIНСЬКИЙ В. [Василь Леськович (http://litovinsky.at.ua/index/vidomi_litovinsky/0-9) - В. А.] - майстер-тесля. Працював на Львівщині в першій половині XX ст. Серед споруджених дерев'яних храмів:
Церква св. Йосафата в с. Бордуляки Бродівського району (1910 p.),
Церква св. Параскеви у с Берлин Бродівського району (1933 p.),
Церква Непорочного зачаття Богородиці в с Попівці Бродівського району (1935 p.),
Церква Преображення Господнього у с Вирів Кам'янко-Бузького району (1937 p.),
Церква св. Миколи в с Монастирок Бродівського району (1946 p.).

ЛІХАВЕЦЕР - архітектор. Представник необароко. Працював у другій половині XIX ст., приймав участь в архітектурних конкурсах.
Виконав проект Нової біржі в Одесі (1892 p., 1-а премія).

ЛОБАЧЕВСЬКИЙ Василь Миколайович - архітектор. Професійну освіту отримав у Додаткових класах Харківського колегіуму, учень архіт. П. Ярославського.
Працював у Харкові в перших десятиріччях XIX ст. у формах суворого ампіру.
Збудував низку споруд, серед них:
Дворянське зібрання на центральній Миколаївській площі міста (1814 - 1820 pp., за участю Є. Васильєва).
Садибний палац на вул. Чернишевській № 14 (1814 p.).
Спроектував низку інших житлових будинків і садибних комплексів.

ЛОВЦОВ Михайло Іванович (1850 - 1907) - архітектор, педагог. Професійну освіту здобув у Петербурзькому Будівельному училищі (1868 - 1873 pp.), яке закінчив з відзнакою, отримавши звання цивільного інженера і чин X класу.
З 1875 р. служив молодшим інженером, з 1885 р. - молодшим архітектором будівельного відділення Харківського губернського правління з 1889 p., - архітектором Харківського технологічного інституту, приймав участь у завершенні його споруд. 1889 р. призначений на посаду професора інституту. З 1893 р. працював у приватній проектній конторі С. Загоскіна. За спорудження значних споруд і пристойний внесок у забудову міста був відзначений званням інженера-архітектора.
Використовував форми неоросійського і неовізантійського стильових напрямків, необароко.
У Харкові за проектами Л. споруджені:
Благовіщенський собор на вул. Різдвяній / пізніше Енгельса № 12 (1888 - 1901 pp.),
Церква Олександра Невського при губернській лікарні на вул. Академіка Павлова № 46 (1905 - 1907 p.),
Трьохсвятительська церква на Заїковці / вул. Першої Кінної Армії № 101 (проект 1907 p., співавтор В. Покровський, 1914),
Дмитрівська церква в Залопанській частині на вул. Катеринославській /пізніше Полтавський шлях № 44 (реконструкція 1888 - 1896 pp.),
Різдвяна церква на вул. Конторській (поч. XX ст., не збереглась),
Мироносицька церква на вул. Сумській (не збереглась у первісному стані).
Здійснена реконструкція церкви св. Пантелеймона-цілителя на вул. Клочковській № 94-а, збудованої 1885 р. архіт. Ф. Даниловим (1898 p.).
Разом з Б. Михаловським перебудував у Харкові будинок на розі Миколаївської площі № 12 і вул. Московської. Збудував:
Креслярський корпус (тепер ректорат) Технологічного інституту (1890 p.),
"Будинок працьовитості" на пл. Повстання № 16.
За проектами Л. в губернії виконані наступні роботи:
Перебудова й розширення Спасо-Преображенського собору в Сумах (1882 - 1892 pp.),
Спасо-Преображенський собор в Ізюмі (1902 - 1903 pp.).

ЛОЗИНСЬКИЙ Григорій Степанович (1855 - ?) - архітектор. В 1873 - 1878 pp. вчився у Петербурзькому Будівельному училищі, яке закінчив по І розряду і отримав звання цивільного інженера.
З 1882 р. працював в Бессарабії на посаді молодшого архітектора і з 1888 р. - губернського.

ЛОМАЄВ І. А. - архітектор. Працював у Харкові на початку XX ст., де збудував:
Житловий будинок на Московському проспекті № 72 (1912 p.).

ЛОНСЬКИЙ Генріх Пилипович - архітектор. Працював в другій половині XIX - початку XX ст. Використовував форми неоренесансу, необароко, неоготики та інші інтерпретації архітектури минулих часів.
Творчу роботу розпочав у Бессарабії, де спроектував:
Залізничний вокзал у Кишиневі (будував О. Бернардацці).
Разом з О. Бернардацці 1878 р. переїхав до Одеси для спорудження залізничного вокзалу за проектом В. Шретера. У подальшому співробітничав з О. Бернардацці при зведенні в Одесі Інвалідного будинку,
Реформатської церкви, Нової біржі та інших споруд.
Автор низки будівель, серед них:
Житловий будинок Кроні на вул. Канатній № 7 (1900 p.),
Прибутковий будинок Ливанського на вул. Канатній № 28 (90-і роки).
Подібно О. Бернардацці продовжував працювати для Бессарабії. За проектами Л. там збудовані:
Бессарабське училище виноробства (1895 p.).
1-а чоловіча гімназія у Кишиневі (1886 - 1903 pp., співавтори Семко-Савойський, М. Циганко, Я. Ускат).
Приймав участь у громадській роботі; на початку XX ст. очолював архітектурний відділ в Одеському відділенні Російського Технічного товариства.

ЛОПАЦИНСЬКИЙ Медард Вацланович (1855 - 01.06.1886) - архітектор. В 1876 - 1881 pp. вчився у Петербурзькому Будівельному училищі і здобув звання цивільного інженера по І розряду. Працював молодшим інженером Катеринославського губернського правління. Використовував форми неоренесансу і неоросійського стильового напрямку.
За проектом Л. зведено у Катеринославі Єпархіальне жіноче училище (1881 - 1882 pp.).
Спроектував фасад губернського правління (1886 р., не здійснений). Збудував низку церков на Катеринославщині.

ЛУЖИЦЬКИЙ Михайло - архітектор. Освіту отримав на архітектурному факультеті Львівської політехнічної школи, пізніше викладав як асистент професора Ю. Захарієвича на кафедрі архітектури.
Працював у Львові наприкінці XIX - початку XX ст. у формах необароко, неороманіки й неоготики, модернізованих ренесансу, класицизму і ампіру Доповнив проект, надісланий з Відня, і збудував споруду Дирекції залізниць на вул. І. Огієнка № 5 (1895 - 1897 pp.).
Виконав наступні твори:
Учбовий корпус - "1-й Дім техніків" на вул. Горбачевській № 18 (1895 - 1896 p., співавтор Я. Курась),
Споруди газового заводу на вулицях Джерельній № 20 - 24 і Газовій № 28 (кін. XIX - поч. XX ст., співавтор А. Каменобродський).
Кам'яниця на вул. Широкій / тепер Коперника № 12 (1905 - 1908 pp., співавтор Е. Жихович),
Кам'яниця на вул. Широкій / тепер Коперника № 14 (1908 pp., співавтор Е. Жихович),
Житловий будинок на вул. Саксаганського № 3 (1909 - 1911 pp., співавтор Е. Жихович),
Житловий будинок на вул. Саксаганського № 5 (1909 - 1911 pp., співавтор Е. Жихович),
Житловий будинок на вул. Саксаганського № 7 (1909 - 1911 pp., співавтор Е. Жихович),
Торговельний будинок Зіпперів на пл. Ринок № 32 (1912 p., співавтор Е. Жихович),
Філія Австро-Угорського банку на розі вулиць Листопадового Чину № 8 і Браєрівської / тепер Б. Лепкого (1912 - 1913 pp., архіт. Е. Жихович, ск. Ю. Белтовський),
"Краківський готель" на розі пл. Соборній № 7 і вул. Пекарської (1913 - 1914 pp., будував Е. Жихович).
Реконструював вежу церкви св. П'ятниці, встановив баню з сигнатуркою і чотири кутові вежечки з маківками (1908 p.).
Надбудував третім поверхом монастир францисканців на вул. Францисканській / тепер Короленка (1926 p.).

ЛУЇЗЕ Михайло - архітектор. Працював у другій половині XIX ст.
1872 р. виконав обмірні кресленики Тульчинського палацового ансамблю.

ЛУКІНІ І.. - архітектор. Освіту отримав на батьківщині, в Італії, де здобув звання "кам'яних справ майстра". Працював на початку XIX ст. на Чернігівщині, дотримуючись стильових принципів ампіру.
Приймав участь у будівництві в Чернігові громадських споруд, виконанні проектів для житлової забудови міста.

ЛУКОМСЬКИЙ Георгій Крискентійович (16.03,1884 - 1952) - мистецтвознавець, архітектор, художник. Фахову освіту одержав у Петербурзькому Інституті цивільних інженерів, здобувши відповідне звання. 1915 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв і отримав звання художника-архітектора.
Використав форми українського бароко при спорудженні Київського училища художньо-друкарської справи в Липках (1913 p.).
Діяльність розпочав як дослідник і публіцист. Надрукував величезну кількість праць з історії української архітектури доби класицизму і ампіру, активно виступав як критик щодо сучасної забудови Києва та інших міст. Твори з історії архітектури: Батуринский дворец, его история, разрушение и реставрация. - СПб, 1912; Былое нашей провинциальной архитектуры // Труды всероссийского съезда художников. - СПб, 1911 - 1912. - Т. 2; Волынская старина, - К., 1913; Галиция в ее старине: Очерки по истории архитектуры XVI - XVIІІ вв. - Пг, 1915; Два таинственных дворца Разумовских. I. Батуринский дворец. ІІ, Домик в Покорщине // СУ. - 1914. - № 16 - 17. - С. 3 - 8: Должик. Усадьба кн. С. Д. Голицына - Харьковской губернии и уезда // СУ. - 1916. - № 67. - С. 3 - 5; Камерон в Батурине // Чарльз Камерон. - М. - Пг, 1924; Котовка // СУ. - 1916. - № 51. - С. 6 - 7; Михайловка (Харьковская губ., Лебединский уезд) // СУ. - 1916. - № 56. - С. 3 - 10; Очкино (Им. Е. А. Судиенко) Новгород-Северского уезда Черниговской губ. // СУ. - 1914. - № 21. - С. 3 - 11; Памятники старинном архитектуры России: Ч. 1 - Русская провинция. - Пг, 1916; Шнуровка. Имение И. М. Миклашевского // СУ. - 1914. - № 4. - С. 3 - 10; Селезненка (Екатеринославская губ.) // СУ. - 1916. - № 51. - С. 4 - 6; Сокоринцы (Полтавский губ., Прилукского уезда, имение графини Е. П. Ламадорф-Галаган) // СУ. - 1914, - № 24. - С. 4 - 14; Старинные усадьбы Харьковской губернии. - Пг, 1917; Стольное (Черниговской губернии, Сосницкого уезда) // СУ. - 1915. - № 35. - С. 4 - 10.
Критичні й полемічні статті з проблем розвитку архітектури початку XX ст.: Архитектура, художественная промышленность и печатное дело на Всероссийской выставке в Киеве // ИЮР. - 1913. -.№ 7 - 8. - С. 347 - 368; Всероссийская выставка в Киеве // Аполлон. - 1913. - № 7. - С. 70 - 71; К проекту художественно-ремесленной школы печатного дела // ИЮР. - 1913. - № 7. - С. 371; Новое строительство Киева, Одессы, Харькова // В мире искусства. - 1910. - № 1 - 3: О новом и старом Киеве // Зодчий. - 1913. - № 48. - С. 491 - 498; О новом киевском строительстве // ИЮР. - 1913. - № 7 - 8; О новом строительстве и Киеве // Аполлон. - 1913. - № 8; О прошлом и современном состоянии провинциальной архитектуры России. - СПб, 1912; О художественной архитектуре провинции. - СПб, 1911; По поводу имени "Украинский стиль" // ИЮР. - 1913. - № 7 - 8. - С. 372 - 374.
1919 р. прийняв участь у створенні Музею західного і східного мистецтва у Києві. В 20-і роки залишив межі країни і продовжував літературну й наукову діяльність за кордоном.

ЛУШПИНСЬКИЙ Олександр Онуфрійович (1878 - 1944) -архітектор, етнограф. 1904 р. закінчив архітектурний факультет Львівської технічної академії, був відзначений 1-ю премією на конкурсі студентських праць (1905 p.). Вивчав і застосовував стилізовані форми народної архітектури у своїх творах.
Будував у формах модернізованих історичних стилів і українського модерну, в тому числі:
"Народний дім" в Копичинцях (1903 - 1905 pp.),
Дяківська бурса на вул. Пивоварській / тепер Є. Озаркевича № 2 (1904 p., співавтори Т. Обмінеький, І. Левинський), Будинок "Студіон" у Львові (1904 - 1905 pp.),
Руський академічний будинок у Львові на вул. Коцюбинського № 21-а (1905 p., співавтори Т. Обмінський, Ф. Левицький),
"Народний дім" в Борщеві (1905 - 1909 pp.),
Страхове товариство "Дністер" у Львові на перетині вул. Підвальної і Руської (1905 - 1906 p., співавтори Л. Левинський і Т. Обмінський, І. Левинський),
Гімназія і бурса Українського педагогічного товариства на вул. Крижовій № 103 (1906 - 1909 p., співавтори І. Левинський, Т. Обмінський, Л. Левинський),
Клініка лікаря Солецького у Львові на розі вулиць Личаківської № 107 і Репіна (1906 -1908 рр.),
Учнівська бурса з бібліотекою "Народный дом. Родная школа" на вул. Стрільницькій / тепер М. Лисенка № 14 (1906 - 1908 pp., співавтори Л. Левинський, Т. Обмінський, І. Левинський),
Українське музичне товариство ім. М. Лисенка у Львові на пл. Шашкевича № 5 (1913 - 1916 pp., співавтори Є. Червинський, І. Левинський, Т. Обмінський, худ. М. Сосенко, ск. Г. Кузневич).
Низку споруд виконав за межами Львова, серед них:
Сільськогосподарська школа і селекційна школа в Миловані біля Єзуполя (1910 - 1913 рр.),
"Народний дім" в Кам'янці Струмиловій (1911 - 1912 pp.),
Комплекс сестер-василіанок у Станіславові (1913 - 1914 рр., співавтор І. Левинський).
Спроектував кілька дерев'яних храмів, в тому числі:
Церква св. Арх. Михайла в с. Ланчин Надвірнянського району на Станіславщині (1922 - 1924 pp.),
Церква св. Миколи в с Нове Село Городоцького району на Львівщині (1923 p.),
Церква св. Миколи в с Соколівка Жидачівського району на Львівщині (1924 p.).
У передмісті Львова Вінниках на головній вулиці спроектував і встановив пам'ятник Т. Шевченку (1913 p.).
Встановив пам'ятник Маркіяну Шашкевичу на Білій горі в Підліссі (1911 p.).
Виконував конкурсні проекти Українського народного театру у Львові (1913 - 1914 pp., 1-а премія, співавтор І. Левинський).
В роки Першої світової війни розробив серію проектів житлових будинків для відбудови зруйнованих сіл, котрі були надруковані: Відбудова знищених осель в Східній Галичині: В 3 ч. - Львів, 1916. - Ч. 1 - 3.
Вивчав народне зодчество. Видав книжку: Дерев'яні церкви Галичини XVI - XVII ст. - Львів, 1920.

ЛУЩКЕВИЧ Н. - архітектор. Працював на зламі XIX - XX ст. у Львові. Застосовуючи стильові форми неокласицизму, необароко і неоготики збудував:
Вілла на вул. Парковій № 1 (1887 p., перебудована Ф. Касслером 1924 p.),
Вілла "Марія" на вул. І. Франка № 122 (1896 p.),
Житловий будинок на вул. Тершаковців № 4 (1898 p.),
Комплекс військових казарм на вулицях Клепарівській № 22, 24, Ветеранів № 13, 15, Генерала Грекова № 1 - 5 і Батуринській (1896 p., співавтор А. Каменобродський).
Вілла на вул. Парковій № 5 (1904 p.),
Вілла на вул. Парковій № 7 (1904 p.),
Вілла на вул. Парковій № 9 (1904 p.),
Житловий будинок на вул. Стрийській № 22 (1906 p.),
Житловий будинок на вул. Стрийській № 24 (1906 p.),
Житловий будинок на вул. Стрийській № 26 (1906 p.).
Приймав участь у забудові вулиці Мартовича (1904 - 1909 pp., разом з архіт. А. Шлеєном, Г. Сальвером, А. Голомбом).

ЛЬВОВ Микола Олександрович (04.03.1755 - 22.12.1803) - російський архітектор, графік, поет, музикант, винахідник, громадський і державний діяч. З 1783 р. - член Рос. академії, з 1786 р. - Петербурзької Академії мистецтв. Розробляв вогнестійкі будівельні матеріали, споруджував землебитні господарчі будівлі та будинки і мости з валунів; удосконалював систему опалення і написав першу в Росії книжку з цих питань. Перекладав праці А. Палладіо.
Збудував у Петербурзі Невську браму Петропавлівської фортеці, поштамт і Троїцьку церкву, в Гатчині Пріоратський палац, у Торжку Борисоглібський собор, створив низку садиб з парками у Петербурзькій, Новгородській, Тверській і Московській губерніях. Вважається одним з провідних майстрів класицизму.
В Україні за проектами Л. збудовані:
Споруди палацового ансамблю Кочубея на Полтавщині (не збереглися),
Миколаївська церква і дзвіниця у Диканьці на Полтавщині (1794 - 1797 pp.),
Павільйони садиби О. Безбородька у Стольному на Чернігівщині,
Особняк О. Безбородька у Ніжині (1791 p.),
Павільйон у парку "Олександрія" в Білій Церкві.

ЛЬВОВ Михайло Павлович (1819 - 1867) - архітектор, педагог. Як пенсіонер Головного управління шляхів сполучення і публічних споруд в 1836 - 1839 pp. навчався в Петербурзькій Академії мистецтв і здобув звання художника і чин XIV класу, в 1845 р. "призначений" і того ж року отримав звання академіка архітектури.
У власних творах використовував форми пізнього ампіру і неоренесансу. З 1841 р. служив у Катеринославі на посаді помічника губернського архітектора. Тут Л. виконав:
Проект споруд жандармської команди,
Розпланування Тюремного замку. Потім працював у Харкові, де викладав в університеті. За його проектами у місті будувалися:
Хірургічна клініка,
Ветеринарне училище на вул. Сумській № 37 (1854 p.).
Були перебудовані:
Дворянське зібрання,
Жіночий інститут,
Споруди університету.

ЛЬВОВИЧ-КОСТРИЦЯ Аполлон Гнатович (1833 - ?) - архітектор. Вихованець Петербурзького Будівельного училища з 1847 p., яке закінчив 1854 р. по І розряду і отримав звання архітекторського помічника. У подальшому здобув звання цивільного інженера.
З 1854 р. працював архітектором для виконання робіт у Київській будівельній і шляховій комісії. З 1887 р. - у Новгороді.

ЛЮБЕНКОВ Михайло Тимофійович (1802 - після 1871) - інженер. Закінчив Головне інженерне училище у Петербурзі, служив з 1819 р. в чині прапорщика, 1822 р. - підпоручика, 1827 р. - поручика в Бессарабії, а саме в Бендерах, Ізмаїлі і Хотині. 1831 р. звільнився у чині штабс-капітана і до 1833 р. будував соборну церкву в Кишиневі, працюючи помічником Бессарабського обласного архітектора. 1833 р. переїхав до Одеси, працював інспектором міських робіт в Будівельному комітеті. 1836 р. призначений помічником поліцмейстера, а незабаром того ж року поліцмейстером. 1839 р. повернувся на посаду інспектора міських робіт в чині капітана (з 1842 р. - майора). З 1844 р. - підполковник і неодмінний член Комітету, з 1845 - технічний член. Одночасно, з 1848 р. працював членом Комітету будівель Рішельєвського ліцею.
Як член Будівельного комітету приймав активну участь в забудові міста. Разом з архіт. Дж. Торічеллі споруджував підпірні стіни Приморського бульвару (до 1843 p.).
Спроектував пакгауз портової митниці (1840 p., співавтор Дж. Торічеллі).
Доробляв проект К. Акройда мурованої стіни з вежами у митному карантині (1843 -1844 pp.)
Плідно співпрацював з архітектором Ф. Моранді, ознайомився зі стильовими формами неоренесансу і неороманіки, що провилось при спорудженні:
Власного будинку на Красному провулку № 1 (1842 p.),
Будинку Янопуло на вул. Катерининській (1853 p.).
Допомагав Ф. Моранді при спорудженні головної синагоги на розі вулиць Рішельєвської і Єврейської.
За власним проектом Л. спорудив будинок А. Карузо на розі вулиць Рішельєвської і Поштової (не зберігся).
Керував будівництвом берегових оборонних батарей № 3, 4, 5 і 6.
Крім Одеси працював в Херсоні. 1860 р. пішов у відставку, після чого займався громадською діяльністю - з 1866 р. до 1872 р. був членом Одеської повітової земської управи.

ЛЮІКС Артур Густавович - архітектор. Родом з Бельгії. Працював в Одесі у другій половині XIX ст. З 1887 р. служив архітектором інституту шляхетних дівчат. Застосовував стильові форми неоренесансу, необароко і неоготики.
Серед громадських споруд, створених Л., заслуговують уваги:
Кредитне товариство на вул. Надеждинській № 12 (1880 - 1881 pp.),
Учбова будівля на розі вулиць Базарної № 17 і Канатної, 1-поверховий будинок Товариства Сретенського комітету на вул. Старопортофранківській (1891 p.),
5-поверхова з підвалом прибудова до Земського банку на вул. Садовій № 3 (1891 p.).
Займався приватною практикою:
1888 р. за його проектами споруджено два 2-поверхових будинки Домкевича на розі вул. Ямської та Інвалідного провулка;
1890 р. перебудовано 2-поверховий будинок Старкова у Пале-Роялю № 14 [нумерація будинків на вулицях у цій частині тексту (3 абзаци) наведена за станом на ті роки];
1891 р. - споруджено 2-поверховий з підвалом будинок Скаржинської на розі Софіївської і Торгової;
1894 р. - 2-поверховий з підвалом будинок і 2-поверховий флігель Скроцького на вул. Софіївській, 3-поверховий з підвалом будинок Геєзбергена на вул. Княжій № 25.
Керував будівництвом заводу шампанських вин на Французькому бульварі № 36 (1898 - 1900 pp., проект Бойша).
Активно займався громадською діяльністю. З 1883 р. був товаришем секретаря Одеського відділення Російського Технічного товариства, з 1889 р. - голова його архітектурного відділу. 1885 р. був обраний членом ради Товариства красних мистецтв. Неодноразово залучався у комісії і склади жюрі при проведенні архітектурних конкурсів.
Приймав активну участь у роботі II з'їзду російських зодчих 1895 p., де був обраний головою зібрання і зробив доповідь "Про службовий стан міських архітекторів".

ЛЯЛЕВИЧ Маріан Станіславович (1876 - 1944) - архітектор. 1895 р. поступив і 1901 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв, отримавши за проект міської думи в столиці звання художника-архітектора і право на подорож за кордон для удосконалення майстерності. 1913 р. здобув звання академіка.
Став одним з провідних столичних зодчих, які використовували стильові форми неоренесансу і неоампіру. За проектами Л. були зведені торговий будинок на Невському проспекті № 21, кілька великих прибуткових будинків і особняків, фабрика "Трикутник" на Обводному каналі у Петербурзі, низка будівель в Москві й Варшаві. В 1917 - 1918 pp. очолював Петроградське товариство архітекторів-художникі".
1918 р. виїхав до Польщі, де продовжив архітектурну працю, зокрема:
В Луцьку збудував комплекс Державного земельного банку, що складався з чотирьох споруд (1929 - 1930 pp.).
Загинув під час Варшавського повстання.

ЛЯНГРОД З. - архітектор. Працював на зламі XIX - XX ст. У Львові за його проектом в дусі модернізованого необароко збудований:
Житловий будинок між вул. Руданського № 1 і пр. Шевченка № 2-а (1902 p., співавтор Л. Цибульський, ск. П. Гарасимович).

ЛЯНДАУ-ГУГЕНТЕГЕР Густа Адольфович (1862 - ?) - архітектор. Вчився у Петербурзькому Будівельному училищі в 1879 - 1884 pp. і отримав звання цивільного інженера з правом на чин X класу.
Працював у Лодзі. Дотримувався стильових форм необароко. Приймав участь в архітектурних конкурах, зокрема: 1892 р. виконав проект Нової біржі в Одесі (2-а премія).

ЛЯСКОВСЬКИЙ - інженер. Працював в Одесі в другій половині XIX ст. За його проектами і під наглядом у стильових формах неоренесанса і необароко були збудовані:
1891 р. - 3-поверхові будинки Соколової на вул. Приморській № 5 і Вейнерта на вул,
Середній № 32 [нумерація будинків на вулицях у цій частині тексту (3 абзаци) наведена за станом на ті роки];
1892 р. - 3-поверховий з підвалом будинок Вайнберга на вул. Канатній № 31, будинок Пурица на розі вулиць Дерібасівської та Рішельєвської № 11/6, третій поверх з мансардою будинку Іоффе на розі вулиць Новорибної і Старопортофранківської, другий поверх будинку Шорштейна на Карантинному провулку № 9;
1894 р. - 3-поверховий з підвалом будинок Гросул-Толстої на розі вулиць Кузнецької, Лютеранської і Каретного провулка № 7/10, 2-поверховий будинок Гаука на вул. Прохоровської № 16.

ЛЯТУР - архітектор, французького походження. Представник класицизму. Працював наприкінці XVIII ст. на Поділлі при дворі гр. С. Щенського Потоцького.
Приймав участь у створенні Тульчинського палацово-паркового ансамблю (80-і роки, архіт. О. Лакруа).

ЛЯФЛЕР - архітектор. Працював в Києві у середині XIX ст.
Спроектував оранжерейний комплекс в Ботанічному саду університету (1846 - 1849 pp.).

К началу страницы
Оглавление  ЛАВЕРЕЦЬКИЙ-ЛИННИК  МААС-МЕРЛІНІ