Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикації
Володимир Тимофiєнко
Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник

ІБЛЬ-ІТТАР

ІБЛЬ Міклош
ІВАНЕНКО Георгій
ІВАНИЦЬКИЙ Король Людвігович
ІВАНИЦЬКИЙ Олександр Платонович
ІВАНКОВИЧ Василь
ІВАНОВ Антон Петрович
ІВАНОВ Володимир Євгенович
ІВАНОВ Володимир Сергійович
ІВАНОВ Захар Федорович
ІВАНОВ Костянтин Гаврилович
ІВАНОВ Сергій Петрович
ІВКОВ Микола
ІВАШЕВ Г. І.
ІВАШКОВСЬКИЙ
ІВСЄЄВ С. А.
ІГНАТЬЄВ Леонтій
ІГНАТЬЄВ Микола Миколайович
ІЗМАЙЛОВСЬКИЙ [ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ] Костянтин Євгенович
ІКАВІТЦ Микола Едуардович
ІКОННИКОВ Михайло Степанович
ІНДРУХ Рудольф
ІЛЬЇН Лев Олександрович
ІОГАНСОН Борис Іванович [Бернгард]
ІОРІННІ Луіджі Д.
ІТТАР Генрік Гіацинт Сальватор

ІБЛЬ Міклош (06.04.1814 - 22.01.1891) - угорський архітектор. Вчився у реальній школі Політехнічного інституту у Відні і Мюнхенській Академії мистецтв. Збудував у Будапешті палац Карої, митницю, оперний театр, західне крило королівського палацу на інші значні споруди. Використовував стильові форми неоренесансу і необароко.
Працював у другій половині XIX ст. також на Закарпатті. Автор комітатського будинку в м. Береговому (1880 p.).

ІВАНЕНКО Георгій - архітектор. Професійну освіту одержав в Інституті цивільних інженерів. Під час навчання у нелегальному студентському гуртку вивчав архітектурну спадщину України.
Проектував для України на початку XX ст.

ІВАНИЦЬКИЙ Король Людвігович (06.11.1870 - 1940) - архітектор. Закінчив архітектурний факультет Львівської політехніки (1894 p.). Працював на Правобережжі й Києві наприкінці XIX - початку XX ст.
Використовуючи форми необароко модернізованих історичних стилів, виконав низку споруд, серед яких:
Будинок кадетського корпусу в Сумах (1898 p.),
Житловий будинок в Києві на вул. Б. Хмельницького № 32 (1912 p.).
В 1909 - 1910 pp. виконував обстеження і запропонував проект реставрації Луцького замку. Дослідження опубліковано в Польщі 1925 р. в статті "Луцьк і замок в Луцьку".

ІВАНИЦЬКИЙ Олександр Платонович - архітектор. Навчався в Інституті цивільних інженерів. Проектував для України на початку XX ст.

ІВАНКОВИЧ Василь - будівничий, тесля. Працював в середині XIX ст. на Львівщині. Дотримувався традицій бойківської школи народного зодчества.
Збудував тризрубну, триверху церкву Собору Пресвятої Богородиці в с Матків Турківського району на (1838 p., співавтор С. Мельникович).

ІВАНОВ Антон Петрович (1849 - 188]) - архітектор. В 1867 - 1872 pp. навчався у Петербурзькому Будівельному училищі й здобув звання архітекторського помічника і чин X класу.
В 1875 - 1876 pp. служив молодшим інженером будівельного відділення Херсонського губернського правління.

ІВАНОВ Володимир Євгенович - землемір. Працював на початку XX ст. в Одесі, займався питаннями розпланування околиць міста.

ІВАНОВ Володимир Сергійович - архітектор. Працював в середині XIX ст. Служив в Одесі з 1850 до 1855 р. помічником архітектора-будівельника в Комітеті для будівництва Рішельєвського ліцею.

ІВАНОВ Захар Федорович - архітектор. Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв у 1836 - 1839 pp. і отримав звання художника і чин XIV класу.
Працював у Севастополі до 1852 p., де приймав участь у забудові міста спорудами військового і громадського призначення, житловими будівлями.

ІВАНОВ Костянтин Гаврилович (1854 - ?) - архітектор. Після закінчення Харківського реального училища в 1880 - 1885 pp. навчався в Петербурзькому Будівельному училищі й отримав звання цивільного інженера з правом на чин X класу.
Потім шість років працював у Бердичеві міським архітектором, де за його проектами у формах неоренесансу, необароко, неоготики і неоросійського стильового напрямку споруджені:
Мурований будинок з приміщеннями бібліотеки,
Пошта з телеграфом і крамницями / 2-поверхи,
Кам'яні торговельні ряди Дехтяревського,
Торговельні ряди Бродецького,
Три муровані торгові лазні,
Муровані сушильні на шкіряному заводі Кобилянського,
Сушильні на Шкіряному заводі Шленкера,
Дерев'яний склад для муки,
Магазейн / 2 поверхи при шкіряному заводі Бурка,
Дерев'яні / 2 поверхи білильні і шкіряні заводи Гольдмана та інших,
Дерев'яний особняк Ходиновського,
Дерев'яний особняк полковника Дашкевича,
З дерев'яні дачі графа Тишкевича,
Тютюнова фабрика Кадера і Грабивнера,
Прибугковий будинок / 2-поверхи Боярського, Прибутковий будинок / 2-поверхи Геллера, Прибутковий будинок / 2-поверхи Вейнбаума, Прибутковий будинок / 2-поверхи Глозбанда, Прибутковий будинок / 2-поверхи Гальперіна,
Прибутковий будинок / 2-поверхи Трахтенгерца, Прибутковий будинок/ 2-поверхи Гулькина,
Прибутковий будинок / 2-поверхи Гринберга, Прибутковий будинок / 2-поверхи Гринблата,
Прибутковий будинок / 2-поверхи Рогулевського,
Мурований особняк Линовського,
Мурований особняк Магазенника,
Мурований особняк Холоденка,
Мурований особняк доктора Нестеровського,
Мурований особняк Линовського,
Мурований особняк Айсмана,
Мурований особняк Кобилянського,
Мурований особняк барона Таубе,
Наприкінці 1891 р. перевівся до Києва на посаду архітектора університету св. Володимира. Поряд з цим працював в управлінні будівництва Новоселицьких гілок Південно-Західної залізниці. Тут за його проектами було виконано:
Добудова 3-поверхового корпусу хімічної лабораторії університету,
Надбудова 2-поверхової клініки з паровим опаленням.
В Києві у стильових формах неоренесансу збудував старий корпус Бактеріологічного інституту на вул. Протасів Яр № 4 (1896 p.).

ІВАНОВ Сергій Петрович (1830 - ?) ~ архітектор. В 1843 - 1851 pp. навчався у Петербурзькому Будівельному училищі, одержав звання архітекторського помічника і чин губернського секретаря, після чого працював у Тамбові і Оренбурзі.
В 1871 - 1872 pp. служив понадштатним техніком у будівельному відділенні Чернігівського губернського правління, потім в Мінській, Тульській і Астраханській губерніях.
1891 р. зайняв посаду Таврійського губернського інженера.
Виконав низку різних споруд на Чернігівщині і в Криму.

ІВКОВ Микола (1824 - ?) - архітектор. В 1840 - 1845 pp. навчався у Петербурзькому Будівельному училищі й отримав звання архітекторського помічника з чином XII класу.
Виконував обов'язки губернського архітектора Волинської будівельної і шляхової комісії.

ІВАШЕВ Г. І. - військовий інженер. Працював на Півдні України. В 90-і роки XVIII ст. приймав участь у створенні й первісній забудові Одеси.

ІВАШКОВСЬКИЙ - архітектор. Представник ампіру. Працював в першій половині XIX ст. на Поділлі.

ІВСЄЄВ С. А. - скульптор. Працював на початку XX ст. Використовував модернові засоби моделювання пластичної форми. Прийняв участь у пластичному оздобленні Спаської церкви в с Наталіївка на Харківщині (1911 - 1913, 1915 pp., архіт. О. Щусєв, співавтори О. Матвеев, С. Коненков).

ІГНАТЬЄВ Леонтій - військовий інженер. В 90-і роки XVIII ст. працював на посаді архітектора в Катеринославі. Дотримувався форм класицизму.
Склав генеральні плани міста, на яких відзначалось місцеположення комплексу суконної та інших фабрик (1792, 1793 pp.).
Спроектував Комісаріатські споруди для спорудження у Катеринославі (90-і роки XVIII ст.).

ІГНАТЬЄВ Микола Миколайович (1864 - ?) - інженер. Професійну освіту здобув в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів у 1886 - 1891 pp., отримавши відповідне звання й право на чин X класу.
Споруджував водогін на Олександрівському чавунно-ливарному заводі Головного товариства російських залізниць.

ІЗМАЙЛОВСЬКИЙ [ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ] Костянтин Євгенович (1783 - ?) - архітектор і медальєр. За походженням турок. 1798 р. поступив і 1806 р. закінчив Петербурзькій Академію мистецтв і 1807 р. отримав атестат 2-го ступеня. Представник ампіру.
Працював у Києві, де в 1809 - 1811 pp. керував будівництвом гостиного двору за проектом Л. Руски.

ІКАВІТЦ Микола Едуардович (1858 - ?) - архітектор. Навчався у 1880 - 1886 pp. в Петербурзькому Будівельному училищі і здобув звання цивільного інженера з правом на чин X класу.
Працював у Петербурзі, виконував у стильових формах Неоренесансу і необароко чимало проектів для будівництва споруд і пам'ятників для інших міст і сіл.
За його проектом споруджено пам'ятник Олександру II в с Гряді на Волині (1892 p.).

ІКОННИКОВ Михайло Степанович (1818 - 09.07.1897) - архітектор. Після закінчення Київської гімназії вчився в 1835 - 1840 pp. у Петербурзькому Будівельному училищі й здобув звання архітекторського помічника з чином XII класу.
Повернувся до Києва, де працював у губернській будівельній комісії старшим інженером, архітектором і інженером для проведення робіт. З 1854 р. до 1895 р. - губернський архітектор (всього служив понад 50 років).
Застосовував форми неоренесансу, неоготики, неороманіки і неоросійського стильового напрямку.

За проектами І. в 1853 - 1863 pp. споруджені:
Тюремний замок в Умані,
Будинки Старо-Київської поліцейської дільниці й пожежної команди,
Благодійне товариство,
Губернські присутствені місця (1854 - 1857 pp., співавтори І. Штром і К. Скаржинський);
Лук'янівський тюремний замок на вул. Дехтерьовській № 13 (1860 - 1863 pp.),
Тепла церква і дзвіїгиця церкви Миколи Набережного на вул. Григорія Сковороди № 12 (1863 p.).
В 1863 - 1873 pp. здійснив:
Перебудову корпусу для бідняків Київського благодійного товариства (так званої Сулимівки) на вул. Лютеранській № 16 (1868 p.),
Будинок бідних Київського благодійного товариства (так званої Сулимівки) на вул. Круглоуніверситетській № 5 (1870 - 1871 pp.),
Каплицю над могилою генерал-ад'ютанта О. Безака і його дружини у Києво-Печерській лаврі,
Перебудову Софійського собору у Києві,
Старокиївську пожежну команду на розі вулиць Великої Житомирської і Володимирської.
Прийняв участь у спорудженні Володимирського собору.
В 1873 - 1888 pp. виконані:
Готель Гранд-отель на Хрещатику,
Цукрорафінадний завод у Києві,
Перебудова Київської духовної семінарії зі зведенням другої половини головного корпусу, надбудова флігеля тощо на вул. Костянтинівській № 5 (1874 - 1876 pp.),
Духовна академія із 3-поверховим адміністративним корпусом,
Перебудова частини споруди присутствених місць для судових закладів, Клініки при Університеті св. Володимира,
Склепінчасті приміщення лазні Братського Богоявленського монастиря (1873 p.).
Перебудова споруди шпиталю в Умані для окружного суду.
Крім того, І. - автор низки приватних будівель, серед них:
Житловий будинок М. Рушковської на Контрактовій площі № 7 (1860 р. перебудова),
Власний будинок / 2 поверхи на розі вул. Володимирської № 18 і провулка Рильського (пізніше був надбудований архіт. В. Ніколаєвим), Житловий будинок на вул. Кудрявській № 9 (1892 p.).

ІНДРУХ Рудольф - архітектор. Освіту отримав у Львівській політехнічній школі, після закінчення працював асистентом. За його проектами зведені: Меморіал "Польські військові поховання" на Личаківському кладовищі (проект 1919 p.),
Багатоквартирний будинок з використанням модернізованих форм історичних стилів для військових на вул. Городоцькій (1926 - 1930 pp.).

ІЛЬЇН Лев Олександрович (13.06.1880 - 11.12.1942) - архітектор. Освіту отримав в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів в 1897 - 1909 pp. та Академії мистецтв, де здобув відповідні звання цивільного інженера і художника-архітектора.
Працював у Петербурзі в дусі ретроспективізму.
На конкурсі проектів будинку Коростовцева у Харкові одержав 3-ю премію (1904 p., співавтор А. Бубирь).
Основні творчі здобутки припадають на 20 - 30-і роки, коли І. працював головним архітектором Ленінграду й Баку, розробляв генеральні плани міст, здійснював будівництво у дусі конструктивізму житлових комплексів, лікарень тощо.

ІОГАНСОН Борис Іванович [Бернгард] (1835 - ?) - архітектор. З 1858 р. вчився в Петербурзькій Академії мистецтв, за проект Біржі 1860 р. відзначений 2-ю золотою медаллю, 1861 р. отримав звання академіка архітектури за проект будинку Публічної бібліотеки.
Працював у другій половині XIX ст. в Харкові, вживав стильові форми неоренесансу.
Збудував Малий театр, вбудований у споруду готелю "Гранд-отель" біля Павлівської площі на березі Лопані (1872 p.). Приймав участь у житловій забудові міста.

ІОРІННІ Луіджі Д. - скульптор, італійського походження. Художню освіту здобув в Міланській Академії мистецтв, професор Академії мистецтв у м. Брері. Приймав активну участь у боротьбі за незалежність Італії. 1869 р. переїхав до Одесі, де й працював у другій половині XIX ст. Викладав в Рисувальній школі Одеського товариства красних мистецтв. Використовуючи пластичні засоби неоренесансу і необароко, приймав участь у скульптурному опорядженні низки споруд, зокрема:
Міської думи на торці Приморського бульвару (1871 - 1873 pp., архіт. Фр. Моранді),
Картинної галереї М. Толстого на Сабанееву провулку (1896 p., архіт. Г. Шеврембрандт).
З 1893 р. був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російськоого Технічного товариства.

ІТТАР Генрік Гіацинт Сальватор (1773 - біля 1850) - архітектор. Син архітектори Стефана Іттара, народився на о. Мальті (Катанії). Вчився в Римі.
1809 р. переїхав у Дубно і, використовуючи засоби й форми пізнього ампіру та стилів західноєвропейського середньовіччя, виконав в Україні низку праць, серед яких:
Перебудови палацу і флігелю в садибі Радзвіллів у Шпанові на Рівненщині (1815 -1830 рр.),
Палац Ходкевичів у Ямполі на Хмельниччині (1827 - 1830 pp.),
Підйомний міст для замку Я. Млодецького у Варковичах на Рівненщині (1833 p.),
Палац Чарторийських у Підлужному на Рівненщині (ймовірно),
Каплиця в садибі Чарнецьких в Заборолі на Волині (ймовірно).
Спроектував палац у Зборові на Волині (не зберігся).
Ймовірно є автором садибного ансамблю Ігнатія Вітославського у с Чернятин (1830 p.).

К началу страницы
Оглавление  ЗАБЕЛЛО-ЗУЄВ  ЙОДКО