Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикації
Володимир Тимофiєнко
Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник

ДІРІН-ДЯЧЕНКО

ДІРІН
ДІТЕРІХС Михайло Михайлович
ДІТРИХ Адам Йосипович
ДІТРИХ Леопольд Августович
ДІXT Генріх Карлович
ДМИТРЕНКО Юрій [Георгій] Мелетійович
ДМИТРІЄВ Олександр Іванович
ДМИТРІЄВСЬКИЙ Павло Іванович
ДОБАЧЕВСЬКИЙ А. Н.
ДОБЖАНСЬКИЙ 3.
ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ Микола Михайлович
ДОБРОТВОРСЬКИЙ Б. М.
ДОБРОТВОРСЬКИЙ В. Н.
ДОЛИНСЬКИЙ Іван [Ян]
ДОЛІН Георгій Прокопович
ДОМБРОВСЬКИЙ Владислав Олександрович
ДОМБРОВСЬКИЙ Іван
ДОМБРОВСЬКИЙ Олександр Іванович
ДОМІНІКАН
ДОСТОЄВСЬКИЙ Андрій Михайлович
ДРАНЕВИЧ К.
ДРАННІКОВ М. С.
ДРЕКСЛЕР Ігнатій
ДРЕКСЛЕР Люна-Амалія
ДРОЗД Лаврентій
ДУБЕЛІР Георгій Дмитрович
ДУБИНСЬКИЙ Михайло Хаймович
ДУБЛЬОВСЬКИЙ Йосиф
ДУБРОВСЬКИЙ Павло Андрійович
ДУДРИК Макатіліан-Теофіль
ДУЛЬФІК Леон
ДУМЯК Ілля
ДЮБЮ [ДЮБЮТ] Лев Амвросквич
ДЮПОН Юліан Людвігович
ДЯЧЕНКО Дмитро Михайлович

ДІРІН - архітектор. Працював у Херсоні в середині XIX ст. на посаді помічника архітектора. За його проектами, виконаними у стильових формах пізнього ампіру і неоренесансу, були збудовані:
Флігель для служителів Катерининської церкви у фортеці,
Будинок і крамниці Панова (1857 p.),
Житлові будинки в 2-ї частині міста (1860 p.),
Житлові будинки на вул. Канатній.

ДІТЕРІХС Михайло Михайлович - землемір. Працював в Одесі в 80-х роках XIX ст. спочатку як інженер, виконуючий приватні замовлення. З 1887 р. призначений землеміром міської управі.
В 90-і роки склав генеральний план Одеси.
Виконав і здійснив проект розпланування селища при Куяльницькому курорті.
Був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства. Брав участь у роботі І з'їзду російських зодчих 1892 року.

ДІТРИХ Адам Йосипович (1866 - ?) - архітектор. Після навчання у Варшавському реальному училищі, 1884 р. поступив і 1891 р. закінчив Інститут цивільних інженерів, де здобув відповідне звання і чин X класу.
Працював спочатку в Гродненській губернії, а наприкінці XIX ст. в Криму, де, використовуючи стильові форми необароко і неоренесансу, збудував:
Павільйон на Царській пристані в Ялті (1897 p.),
Винні підвали із сьома тунелями і трьома галереями поблизу Масандри (1898 p.).

ДІТРИХ Леопольд Августович (08.12.1877 - ?) - скульптор. З 1905 р. до 1912 р. вчився в Петербурзькій Академії мистецтв і за скульптуру "Саломея" здобув звання художника.
Дотримувався пластичних концепцій модерну і неокласицизму. Виконав наступні монументально-декоративні роботи:
Скультурне оздоблення фасадів Педагогічного музею в Києві (1909 - 1912 pp., архіт. П. Альошин, ск. В. Козлов).
Приймав участь в конкурсі на проект надгробку на могилі М. Лисенка в Києві (1913 p., співавтор В. Козлов).

ДІXT Генріх Карлович - архітектор. Працював у Одесі в середині XIX ст. З 1839 р. служив у Комітеті для будівель Рішельєвського ліцею.
Приймав участь у перебудові в формах пізнього ампіру учбових споруд в кварталі між вулицями Дерібасівською та Ланжеронівською і будівництві Рішельєвської гімназії на вул. Садовій.

ДМИТРЕНКО Юрій [Георгій] Мелетійович (11.03.1858 - 05.07.1918) - архітектор, педагог. Після закінчення в Одесі гімназії й Рисувальної школи Товариства красних мистецтв в 1876 р. поступив і 1885 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв, отримавши звання класного художника 1-го ступеня за проект великокнязівського палацу в столиці.
Ще під час навчання 1880 р. почав працювати в Одесі помічником О. Бернардацці, а з 1883 р. викладачем Одеської рисувальної школи. 1917 р. включений до складу комісії з питань реформи Одеського художнього училища.
Обіймав посади єпархіального архітектора і архітектора Інституту шляхетних дівчат (з 1886 p.), понадштатного техніка міської управи (з 1893 p.), а наприкінці життя - архітектора при Міському театрі, викладача архітектури в Одеському художньому училищі.
Для культових споруд використовував форми неоросійського стильового напрямку, для цивільних - в основному, неоренесансу і необароко, а в деяких випадках - неоготики і неоампіру. Чимало споруд В Одесі збудовано за проектами Д., які перемогли на архітектурних конкурсах. Приймай участь у міжнародних і всеросійських конкурсах, де здобутки архітектора виглядають таким чином:
1892 p. тримав 3-ю премію за проект будинку Нової біржі в Одесі,
1909 р. отримав 1-у премію за проект пам'ятника-каплиці у Гельсінфорсі (Хельсіикі),
За проектами і під керівництвом Д. збудовані громадські споруди:
Андріївське подвір'я Афонського монастиря і церква Сергія Радонезького (1886 p.),
Каплиця на Новому кладовищі (1887 р., не збереглась),
Церква св. Дмитра і головні ворота Нового кладовища на Люстдорфській дорозі (1888 p.),
Нічліжний будинок, дешева їдальня і притулок для дітей на Новощепному ряді № 23-25 (1888 p.),
Музикальний павільйон на Приморському бульварі (1888 р., не зберігся),
Народне училище на Ближніх Млинах (1889 p., вул. Ш. Руставелі № 7),
Безкоштовна народна читальня і училище на Книжному провулку № 1-а (1890 - 1891 pp.),
Трибуни іподрому (1890 p.),
Інвалідний будинок міщанської управи на розі вулиць Старопортофранківській № 34 і Петропавловської / тепер Ленінградської (1890 p.),
Комплекс споруд психіатричної лікарні на Слобідці-Романівкі (1890 - 1891 pp.), Міська аудиторія для народних читань на вул. Старопортофранківській (1893 p., збереглась частково),
Міський притулок для підкидьків на вул. Старопортофранківській № 24 (1893 p.),
Лікувальний заклад притулку для підкидьків на вул. Старопортофранківській № 46 (1893 р.),
Приймальна палата ім. Н. Зеленої (1894 р., не збереглась),
Церква Вшестя Господня в кінці вул. Тираспольської (1889 - 1894 pp., не збереглась),
Ювілейна їдальня при дитячому притулку на Старопортофранківській вул. (1894 p.),
Міська бактеріологічна станція на вул. Херсонській № 2 (1895 p.),
Денний дитячий притулок ім. Н. Зеленої (1895 р., не зберігся),
Корпус Інституту шляхетних дівчат (1896 p., первісно див. Ф. Боффо, О. Шашін),
Пам'ятник Катерині II на Катерининській площі (переміг на архітектурному конкурсі 1892 p., 1894 - 1900 pp., співавтори скульптори М. Попов, Б. Едуардс, Л. Менціоне; пам'ятник не зберігся),
Комплекс будівель народного училища на вул. Старопортофранківській № 2 - 4 (90-і роки),
Учбова споруда на вул. Старопортофранківській № 32-а (кін. XIX ст.),
Церква св. Миколи і Аріадни в районі Отради (1902 p.),
Будинок швидкої допомоги на провулку Валіховському № 10 (1903 - 1903 pp., автор Ф. Нестурх),
Обліковий банк на розі вулиць Пушкінській № 12 і Грецької № 13 (1904 - 1906 pp.),
Павільйон на Всеросійській виставці в Одесі (1910 p., не зберігся),
Залізобетонні купальні на Ланжероні (1910 - 1912 pp., співавтор інж. С. Чехович), Театр-вар'єте (1912 p.), фешенебельний кафе-шантан з'єднаний галереєю з готелем на вул. Театральній № 12 (1913 p.),
Амбулаторія Бродської на 16-й станції Великого Фонтану (1913 p.),
Земельний (Селянський) банк на вул. Маразліївській № 34-а ( 1908 - 1914 pp., помічник Ф. Троупянський).
Д. активно займався приватною практикою, проектувавши:
Житловий будинок банківських службовців на вул. Пушкінській № 12 (90-і роки),
Прибутковий будинок Озмідова на вул. Маразліївській № 4 (1898 - 1899 pp., за участю Ф. Троупянського),
Готель "Лондонський" на Приморському бульварі № 11 (1899 p., помічник Ф. Троупянський),
Прибутковий будинок М. Маврокордато на розі вулиць Рилельєвської № 12 і Грецької № 21 (199 р.).
Прибутковий будинок Баржанського на вул. Рішельєвській № 12 (1898 - 1900 pp., помічник Ф. Троупянський), Прибутковий будинок Сандино на вул. Маразліївській № 32 (кін. XIX ст.),
Прибутковий будинок на вул. Катерининській № 18 - ймовірно (поч. XX ст.),
Житловий будинок Б. Анатра на розі вулиць Єврейської № 2 і Карантинної (1901 - 1902 рр.),
Прибутковий будинок М. Маврокордато на розі Грецької № 25 і Катерининської (1905 р.),
Особняк Запорожченків на вул. Затишній № 7 (1909 p.),
Житловий будинок А. Анатра на вул. Успенській № 25 (1911 - 1912 pp.),
Житловий флігель на вул. Катерининській № 6 (1912 p.),
Прибутковий будинок С. Григор'євої з влаштуванням кафе Фанконі на розі Ланжеронівської № 15 і Катерининської № 15 (1912 - 1913 pp., співавтор X. Скведер),
Дачі В. Анатра на Французькому бульварі № 28 -30 (1913 p.),
Споруди і брама колишньої дачі Г. Фредерікса-Маразлі на Французькому бульварі № 85 (1915 p.),
Житловий будинок Файнштейна на пр. Олександрівському № 18 (1916 p.).
Працював і за межами Одеси, зокрема:
Лікарня для божевільних в Херсоні (1895 p., співавтор Є. Лєгович),
Маючи досвід створення лікувальних закладів, приймав участь у будівництві комплексу лікарні для божевільних у с Степанівка (1886 - 1889 pp., співавтор Є. Лєгович).
Чимало уваги приділяв громадській роботі - був членом багатьох благодійних товариств, залучався до жюрі на архітектурних конкурсах, приймав участь у художніх виставках, готував майстрів для оздоблення будинків. Був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства, де багаторазово виступав з доповідями. 1910 р. очолював художньо-промисловий відділ Всеросійської виставки в Одесі. Д. був першим головою одеського відділення Російського товариства архітекторів-художників.
Приймав активну участь у роботі І та V з'їздах російських зодчих, де виступав від імені Одеського міського громадського управління.

ДМИТРІЄВ Олександр Іванович (14.10.1878 - 02.12.1959) - російський архітектор, педагог. 1900 р. закінчив Петербурзький Інститут цивільних інженерів і отримав відповідне звання. В 1901 - 1903 р. вчився у Петербурзькій Академії мистецтв і за проект концертної зали у столиці на 2500 чоловік набув звання класного художника 1-го ступеня. З 1912 р. - академік архітектури. Викладав з 1904 р. в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів.
Працював у Петербурзі, де збудував Училищний будинок імені Петра 1, низку прибуткових будинків тощо. Відстоював принципи ретроспективізму, застосовував стильові форми модернізованого петровського бароко і неокласицизму.
Проектував на початку XX ст. для низки українських міст, де збудував:
Управління Південної залізниці у Харкові на вул. Червоноармійській № 7 (1912 - 1914 p., співавтор Д. Ракитін), Фельдшерское училище для Черноморського флоту в Миколаєві (1913 p.). У періодичній пресі друкував матеріали про свої споруди, наприклад: Фельдшерское училище для Черноморского флота в Николаеве // Зодчий. - 1913. - № 10; Постройка дома Управления Южных железных дорог в Харькове // Зодчий. - 1912. - № 40. - С. 398 - 400; (у співавторстві з Д. Ракитіним).
Чимало споруд виконано за проектами Д. в Харкові і містах Донбасу в совєтські роки. Серед найвизначніших праць на увагу заслуговують: палац культури залізничників і будинок кооперації в Харкові, електроцентраль у Донецьку і клуб-театр у Краматорську.

ДМИТРІЄВСЬКИЙ Павло Іванович -архітектор. Вчився в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів і здобув відповідне звання. Проектував для України на почити XX ст.

ДОБАЧЕВСЬКИЙ А. Н. - архітектор. Представник історизму. Працював у Києві наприкінці XIX ст.
Переміг на конкурсі проектів (1894 р.) Першої Всеросійської сільськогосподарськов промислової виставки в Києві. Виконав її генеральний план (1897 p.).
Автор будинку І. Дьякова на площі І. Франка № 5 (1899 p., з 1915 р. - гімназія)/

ДОБЖАНСЬКИЙ 3.. - архітектор. Працював на початку XX ст. у модернізованіх формах необароко. Серед виконаних у Львові споруд:
Житловий будинок працівників Крайового банку на вул. Олександра Невського № 2 (1912 р.),
Житловий будинок працівників Крайового банку на вул. Олександра Невського № 4 (1912 р.),
Житловий будинок працівників Крайового банку на вул. Олександра Невського № 6 (1912 р.),
Житловий будинок працівників Крайового банку на вул. Олександра Невського № 8 (1912 p.).

ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ Микола Михайлович (1838 - ?) - архітектор. Фахову освіту отримав у Петербурзькому Будівельному училищі, 1860 р. здобув званні архітекторського помічника і чин губернського секретаря.
Обіймав архітекторські й інженерні посади в Калузі, Петербурзі, Ковно і Пскові. Застосовував пластичні форми неоренесансу. Працював в Одесі наприкінці XIX ст..
Автор прибуткового будинку Біржової артілі на розі вул. Канатної і пров. Барятинського (кін. XIX ст., співавтор інж. О. Шведов).

ДОБРОТВОРСЬКИЙ Б. М. - архітектор. Працював у Харкові на початку XX ст. Виконав кілька споруд з використанням модернізованих форм історичних стилів, серед них:
Прибутковий будинок на вул. Чернишевській № 96 (1913 p.).

ДОБРОТВОРСЬКИЙ В. Н. - архітектор. Працював у Катеринославі на початку XX ст. За його проектами у формах модернізованого ампіру будувались:
Вчительський інститут (1912 - 1913 pp.),
Житлові будинки за приватними замовленнями.

ДОЛИНСЬКИЙ Іван [Ян] (? - 05.04.1916) - архітектор. Освіту здобув у Львівській вищій політехнічній школі, яку закінчив 1904 р. Працював у Львові наприкінці XIX - початку XX ст. Викладав у Художньо-промисловій школі.
Разом з Б. Бауером спорудив гімназію в Бродах (1881 p.).
Приймав участь у конкурсі проектів на будинок Промислової школи у Львові (1890 p.),
Використовуючи стильові форми неоренесансу і необароко, споруджував громадські й прибуткові будинки, особняки, серед них:
Міська школа ім. Конарського на вул. С. Бандери № 91 (1893 p., співавтор Б. Бауер),
Власна вілла на вул. Мушака № 34 (1899 p.),
Житловий будинок на пул. В. Стуса № 5 (1900 p.).
В перші десятиріччя XX ст. збудував низку споруду стилі модерн і модернізованих формах середньовічного зодчества:
Особняк на вул. Ю. Мушака № 24 (1905 p.),
Кам'яниця на вул. Кубанській № 15 (1908 p.),
Кам'яниця на вул. Кубанській № 17 (1908 p.),
Житловий будинок на вул. Кубанській № 14 (1910 p.),
Вілла палацового типу на вул. Самчука № 15 (1923 p.).
Брав участь у будівництві павільйонів виставки Східних Торгів у Стрийському парку (1921р.).

ДОЛІН Георгій Прокопович (1862 - ?) - архітектор. Після навчання у Владикавказькому реальному училищі вчився в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів, отримавши відповідне звання.
Працював на початку XX ст. на посаді архітектора Севастопольського градоначальства.
При проектуванні дотримувався модернізованих форм класицизму і ампіру.
Виконав:
Генеральний план Севастополя (1910 p., співавтор О. Вейзен). Приймав участь в увіковіченні подій Севастопольської оборони 1854 - 1855 pp.,
Збудував:
Пам'ятник Чорноріченському бою (1905 p., співавтори О. Вейзен, Ф. Єранцев, О. Гунст),
Пам'ятник у вигляді обеліску й ротонди на місці 1-го бастіону (1905 p., співавтори О. Вейзен, Ф. Єранцев),
Обеліск з фонтаном на місці 2-го бастіону на вул. Орловській (1904 - 1906 pp., співавтори О. Вейзен, Ф. Єранцев),
Обеліск з фонтаном на місці 3-го бастіону на вул. Орловській (проект 1900 p., споруджений 1904 - 1906 pp., співавтори О. Вейзен, Ф. Єранцев, К. Маковський, О. Енберг),
Оболіск і ротонда на місці люнету Бєлкіна (1905 p., співавтори О. Вейзен, Ф. Єранцев).

ДОМБРОВСЬКИЙ Владислав Олександрович (1854 - після 1916) - архітектор. В 1876 1880 pp. навчався в Петербурзькій Академії мистецтв і за виконання проекту міської управи отримав 2-у золоту медаль і звання класного художника 2-го ступеня, а 1886 р. - 1-го ступеня. 1885 р. призначений молодшим архітектором Херсонського губернського будівельного відділення.
Твори Д. кінця XIX ст. в основному вирішувались у формах неоренесансу, необароко і неоготики. На початку XX ст. виконав низку праць, вживаючи стильові принципи модерну.
Спроектував і збудував у Херсоні:
Театр (1889 р., не зберігся),
Споруду Окружного суду (1891 p.).
Зa проектами Д. в інших містах України були збудовані:
Костел в Миколаєві на розі вулиць Католицької і Глазенапівської (1894 - 1896 p.),
Римсько-католицька церква у Житомирі (1899 p.),
Римсько-католицька церква у Фастові (1903 - 1911 pp., участь у будівництві Ф. Троупянський).
1890 р. переїхав до Одеси, де працював наприкінці XIX - початку XX ст. (з 1893 р. - понадштатним техніком при міській управі, з 1894 . - також архітектором канцелярії при градоначальнику).
Приймав участь у житловій забудові міста, про що свідчать:
Флігель будинку на вул. Великій Арнаутській № 27 (1893 p.),
Прибутковий будинок Машевського на вул. Преображенській № 18 (1903 р., за участи Ф. Троупянського),
Прибутковий будинок на вул. Єлизаветинській № 13 (1903 - 1905 pp. за участю Ф. Троупянського),
Прибутковий будинок Бишлера на вул. Канатній № 31 (1909 - 1910 pp.),
Прибутковий будинок на вул. Канатній № 43 (1903 - 1905 pp. за участю Ф. Троупянського ),
Особняк Бродської на Великому Фонтані (1906 р. за участю Ф. Троупянського).
Допомагав Л. Влодеку споруджувати Одеський будинок працелюбності на вул. Лісній (1895 - 1898 pp.).
Разом з В. Харламовим розробив ескізний проект Одеського головпоштамту (1892 p.), який і було збудовано в 1893 - 1895 pp. під його керівництвом і участі цивільноно інж. М. Рейнгерца.
Перебудував Бульварну поліцейську дільницю на розі Преображенської і Поліцейської вулиць (1899 p.). Створив великий лікарняний комплекс на Слободці-Романівці (проект 1900 р., здійснено в 1900 - 1904 pp. за участю Ф. Троупянського ). Римсько-католицький костел св. Климента на Молдаванці (проект 1895 p., збудовано в 1904 - 1907 pp. у співавторстві з Л. Влодеком і участю Ф. Троупянського). 1911 р. переїхав до Москви.
З 1888 р. був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства.

ДОМБРОВСЬКИЙ Іван (1823 - до 1892 р.) - інженер-архітектор. В 1840 - 1845 рр. навчався у Петербурзькому Будівельному училищі, отримавши відповідне звання й чин XII класу.
Служив архітекторським помічником у Тверській будівельній і шляховій комісії, потім І працював у Бессарабії. Дотримувався стильових засад пізнього ампіру.
Виконав генеральний план міста Ізмаїла (1849 p.).

ДОМБРОВСЬКИЙ Олександр Іванович (1839 - ?) - архітектор. 1858 р. закінчив Петербурзьке Будівельне училище зі званням архітекторського помічника і чином колезького секретаря.
Працював у середині та другій половині XIX ст. в містах Таврійської губернії (1858 -1865 pp.), Уфі та Полтаві на посаді губернського інженера (з 1873 p.). За виконані праці 1868 р. здобув звання архітектора, а 1869 р. - інженера-архітектора.
Виконав низку споруд в містах Криму і в Полтаві.

ДОМІНІКАН - інженер. Працював в середині XIX ст. в Одесі. Обіймав посаду] помічника інженера в Комітеті брукування міста.

ДОСТОЄВСЬКИЙ Андрій Михайлович (1825 - після 1892) - архітектор, брат письменника Ф. Достоєвського. З 1842 до 1848 р. вчився у Петербурзькому Будівельному училищі, отримав звання архітекторського помічника і чин X класу.
Після навчання з 1849 р. працював в Єлизаветграді на посаді міського архітектора. У проектній діяльності використовував стильові форми неоренесансу і неоготики.
Протягом дев'яти років брав участь у розробці й реалізації генерального плану міста, його забудові торговельними спорудами й житловими будинками.
У 1858 - 1860 pp. обіймав посаду архітектора Таврійської губернської будіивельної і шляхової комісії. Никоими низку проектів для забудови і благоустрою кримських міст.
В 1860 - 1865 pp. служим губернським архітектором у Катеринославі, де керував замощениям центральних вулиць і спорудженням мурованих мостів через балки.
Спостерігав за будівництвом торговельних рядів і споруди 1-ї чоловічої гімназії.
Склав обмірний кресленик поштової контори і запроектував для неї споруду архіву.
1865 р. перевівся на посаду губернського архітектора у Ярославль, 1890 р. пішов у відставку.

ДРАНЕВИЧ К. - архітектор. Працював на початку XX ст., використовуючи стильові прийоми модерну.
Серед виконаних споруд у Львові:
Житловий будинок на вул. С. Бандери № 59 (1906 p., співавтор 1. Вінярж),
Житловий будинок на вул. С. Бандери № 61 (1906 p., співавтор І. Вінярж),

ДРАННІКОВ М. С. - архітектор. Працював у Харкові на початку XX ст., де збудував у модернізованих стильових формах низку споруд, серед яких:
Прибутковий будинок на вул. Короленка № 19 (1912 p., співавтор Б. Корнієнко).

ДРЕКСЛЕР Ігнатій - інженер. На початку XX ст. працював у Львові над проблемами реконструкції розпланувальної системи.
Уважно вивчав досвід, накопичений в європейських містах у XIX ст., пропагував ідеї Е. Говарда та його концепцію міст-садів. Викладав у Львівській політехнічній школі, вів доцентуру будови міст.
Пропонував збудувати нову споруду університету у зв'язку з перенесенням основної магістралі (1912 p.).
Розробив генеральний план міста - "Великого Львова" з урахуванням приміської зони (1928 - 1935 pp.).
Виступав зі статтями у львівському журналі "Технічний часопис" (польська мова) щодо ідеї Е. Говарда про створення міст-садів (1912 р., с. 306 - 308, 317 - 321, 331 - 336), відносно нової споруди університету (1912 р., с. 337).

ДРЕКСЛЕР Люна-Амалія (19.09.1882 - 05.11.1933) - скульптор, живописець. Художню освіту отримала у художній школі М. Гарасимовича (брата ск. П. Гарасимовича) у Львові, потім в Парижі, Римі й Мюнхені. Жила в Швейцарії, Львові. Переважно працювала в портретній і жанровій тематиці.
Виконала надгробок письменниці М. Конопніцької на Личаківському кладовищі Львова (1910 p.).

ДРОЗД Лаврентій - майстер-тесля. Працював на Львівщині в другій половині XIX ст. Збудував дерев'яну церкву св. Параскеви в с. Гряда Жовківського району (1876 p.).

ДУБЕЛІР Георгій Дмитрович (1874 - 1942) - інженер, містобудівник, науковець. Працював у Києві на початку XX ст. Займався проблемами містобудування, впроваджував у забудову Києва тогочасні ідеї міст-садів. Викладав курси міського будівництва у Київському політехнічному інституті. Виконав низку проектних робіт, серед них:
Курорт-сад "Камперія-Сарич" поблизу Ласпі в Криму (1917 p., співавтор П. Альошин, участь архіт. - В. Яковлев).
Активно виступав у періодичній пресі, друкував навчальні посібники для студентів, випускав монографії з актуальних питань розвитку міст. В числі його праць: Городские улицы и мостовые. - К., 1912; Городские электрические трамваи. - К., 1908; Городской трамвай (курс лекций для студентов КПИ), К., 1908; Записів профессора Г. Д. Дубелира по вопросу о планировке окраин г. Киева. К.., 1912; О планировке городов в связи с требованиями строительного устава // Зодчий. - 1911. - № 5. - С. 52 - 60; Планировка городов. - СПб, 1910.

ДУБИНСЬКИЙ Михайло Хаймович (1877 - ?) - архітектор. Професійну освіту одержав в 1898 - 1904 pp. і за проект палацу намісника Імператорської Величності на Далекому Сході набув звання художника-архітектора.
Проектував для України на початку XX ст. Приймав участь у різних конкурсах на проекти:
Хоральної синагоги (темпля) у Харкові (1909 p., 3-а премія),
Контрактового будинку в Києві (1912 p., 1-а премія),
Земського банку в Одесі (1914 p., 2-а премія).
Виконував проекти у стильових формах зрілого модерну для будівництва вілл у Криму,

ДУБЛЬОВСЬКИЙ Йосиф - будівничий. Працював у Львові наприкінці XVIII ст. у перехідних формах від бароко до класицизму. Виконав наступні споруди:
Житловий будинок на вул. Театральній № 8 (1769 p.),
Житловий будинок на вул. Краківській № 17 (1773 p.).
Перебудував кам'яницю на вул. Староєврейській № 16 (1776 p.).
В 1775 - 1780 pp. керував виконанням мулярських робіт у кафедральному костелі.

ДУБРОВСЬКИЙ Павло Андрійович (1783 - після 1837 р.) - архітектор. Навчався в Москві у Виховному будинку. З 1806 р. працював помічником архітектора там само і на будівництві Голіцинської та Шеремєвсьської лікарень, Катерининського інституту і лікарні для бідних та нових будівель.
З 1808 р. працював вже на Чернігівщині на посадах помічника губернського архітектора А. Карташевського та І. Лукіні, виконував кресленики і спостерігав за будівництвом поштових станцій, лікарень, гімназій, училищ, мостів, культових споруд.
1817 р. повернувся до Москви, де працював у військово-робітничій бригаді генерал-майора Л. Л. Карбоньєра помічником архітектора.
В середині 1822 р. знову приїздить в Україну для праці помічником головного архітектора Чорноморського департаменту. Виконував різні роботи в Миколаєві, а 1823 р. в Херсоні та Севастополі. 1824 р. звільнився зі служби і почав приватну практику.
У власній творчості дотримувався принципів зрілого ампіру. 1824 р. на запрошення Павла Галагана переїжджає з родиною на Чернігівщину у с. Сокиринці, де створює величний палацово-парковий ансамбль, що включає:
Палац (1824 - 1829 pp.),
Службові флігеля (1825 - 1831 pp.),
Стайню (30-і роки),
Огорожу і в'їзну браму, (1825 - 1831 pp.),
Альтанку (1829 p.),
Оранжерею (30-і роки),
Готичний місток у парку (30-і роки).
Одночасно за проектом і під керівництвом Д. було збудовано садибу Петра Галагана в Дігтярах (1825 - 1832 pp.).
1829 p. після звільнення зі служби А. Меленського Д. зараховано на посаду київського міського архітектора. Виконав фіксаційний план м. Києва (1830 p., співавтори Л. Станзані, І. Богданов, Л. Шмегельський).
Крім річних доручень щодо будування наплавного мосту череп Дніпро, догляду і щорічних ремонтів громадських споруд, керував будівництвом Десятинної церкви (за проектом В. Стасова), займався питаннями розпланування нового району неподалік від річки Либідь для відселення мешканців Печерська, де почала будуватись нова фортеця. За його проектами і за наглядом виконувались:
Надбудова крамниць гостиного двору на Подолі;
Спорудження лікарні на території Кирилівського монастиря;
Вартівня біля Печерських воріт;
Будинок для мір і ваг;
Житловий будинок К. Доливо-Блотницького / 2 поверхи на розі вулиць Костянтинівської № 9 і Хорива № 6 (1832 p., пізніше дворянське повітове училище),
Причт церкви Миколи Доброго на вул. Боричів Тік № 20/4 (1832 p.),
Проектувалось чимало житлових будинків і особняків, зокрема:
Будинок аптекаря Г. Ейсмана на вул. Московській № 50 (1831 р., не зберігся),
Будинок на вул. Спаській № 10 (1832 p.).
1833 р. Д. звільняється і переїжджає в Тулу, де займає посаду губернського архітектора. Споруджує окружну лікарню в м. Бєлеві, муровані крамниці в Каширі, полковий лазарет у Богородицьку тощо.

ДУДРИК Макатіліан-Теофіль (1885 - ?) - архітектор. Народився на Львівщині, професійну освіту здобув у Вищій політехнічній школі. Працював у містах Галичини на початку XX ст., використовуючи стильові форми модерну і модернізованих історичних стилів.
Серед виконаних споруд:
Житловий будинок на вул. І. Огієнка у Львові,
Будинок товариства "Гвязда" у Коломиї.
Реставрував Золочівський замок на Львівщині.

ДУЛЬФІК Леон - майстер-тесля. Працював на початку XX ст. на Львівщині, використовуючи традиції бойківської школи. Збудував церкву в с. Козьова Сколівського району Львівської області з використанням проектного вирішення церкви в Лютовиськах В. Нагірного (1926 p.).

ДУМЯК Ілля - будівничий, тесля. Працював на початку XIX ст. на Львівщині. Представник галицької школи народного зодчества. (будував Миколаївську церкву з дзвіницею в селі Івана Франкове Дрогобицького району (1801 p., співавтор І. Панас).

ДЮБЮ [ДЮБЮТ] Лев Амвросквич - архітектор, зберігав французьке громадянство. Служив у Росії в інженерному департаменті, де розроблялась і розглядалась документація по створенню військових поселень. 1821 р. отримав від Петербурзької Академії мистецтв звання "призначеного" в академіки, 1823 р. - почесного вільного общника.
Знаходився під впливом творчості В. Стасова, дотримувався стильових принципів суворого ампіру.
Виконав чимало проектів споруд для поселень у Херсонській і Харківській губерніях.
Ймовірно, автор забудови Чугуєва, зокрема:
Повітової управи в Коробочкині (1823 p.),
Покровського собору у Чугуєві (1824 - 1834 pp.).

ДЮПОН Юліан Людвігович (1872 - ?) -архітектор. Первісну освіту одержав в Одеській рисувальній школі Товариства заохочення красних мистецтв. 1894 р. поступив у Петербурзьку Академію мистецтв і 1901 р. набув звання художника-архітектора проект міської думи в столиці. Працював на початку XX ст., використовуючи стильові прийоми модернізованого необароко. В Одесі збудував: Прибутковий будинок на Катерининській площі № 6 (1901 - 1902 pp., співавтор В. Кабіольський).

ДЯЧЕНКО Дмитро Михайлович (26.08.1887 - 21.05.1942) - архітектор, педагоі Народився на Полтавщині. Закінчив 1914 р. Петербурзький Інститут цивільніих інженерів, де отримав відповідне звання і створив студентський гурток "Громада який творчо вивчав архітектурну спадщину України.
Під час навчання і в подальшому намагався відродити традиції українського бароко.
Приймав активну участь в архітектурних конкурсах на проекти:
Педагогічного музею у Кам'янці-Подільському (1913 p., 1-а премія),
Каплиці у Харківській губернії (1913 p., 1-а премія),
Храму в Харківській губернії (1913 p., 3-а премія),
Міської управи в Ковелі (1913 p., 2-а премія).
У передреволюційні роки за проектами Д. також були збудовані:
Школи в Лубенському повіті на Полтавщині,
Школи в Золотоноському повіті на Полтавщині,
Школи в Канівському повіті на Київщині (10 споруд),
Вхідний павільйон на сільськогосподарській виставці в Лубнах (1913 p.),
Земська лікарня у Лубнах (1913 - 1915 pp.),
Будинок Климова у с. Круглик Лубенського повіту (1913 - 1914 pp.).
Після революції працював у Києві, в 1918 - 1923 pp. - ректор Київського архітектурного інституту, у подальшому - професор сільськогосподарської академії і художнього інституту. Автор комплексу Української сільськогосподарські академії, корпусів Торгової академії, інститутів, житлових будинків.

К началу страницы
Оглавление  ДАВИДОВ-ДІГБІ  ЕВТЕЛЬЄ-ЕШЛІМАН