Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикації
Володимир Тимофiєнко
Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник

ДАВИДОВ-ДІГБІ

ДАВИДОВ Микола Львович
ДАДИНЕЦЬ
ДАЙЧАК В.
ДАЛЛАКВА Каетан [Іван Осипович]
ДАМІЛОВСЬКИЙ Микола Олександрович
ДАНИЛКІВ Іван
ДАНИЛОВ
ДАНИЛОВ Федір Іванович
ДАШКЕВИЧ Михайло (Митрофан) Іродіонович
ДЕВО Пилип [Степан Петрович]
ДЕВОЛАН [ДЕ-ВОЛЛАН, ВОЛЛАН] Франц Павлович
ДЕДЄНЄВ М. О.
ДЕЙНЕКО Василь Петрович
ДЕКЛЕРОН Ераст Павлович
ДЕЛІНГЕР
ДЕЛЬКЕВИЧ Йосип
ДЕМБШСЬКИЙ В.
ДЕМКІВ Прокіп
ДЕМУГ-МАЛИНОВСЬКИЙ Василь Іванович
ДІМУТ-МАЛИНОВСЬКИЙ Іван Васильович
ДЕНИСЕНКО Яків Іванович
ДЕНИСКО Олександр Сергійович
ДЕПП Микола Олександрович
ДЕРДАЦЬКИЙ Владислав
ДЕЦ Станіслав
ДЖУРІН Фома
ДЗИЖКАНЕЦЬ П. І.
ДИБУСЬ Ф.
ДИДИК В.
ДИКАНСЬКИЙ М. Г.
ДИКАРЄВ
ДИКАС Томаш
ДІГБІ - Мол. Олександр Олександрович
ДІГБІ - Ст. Олександр Петрович

ДАВИДОВ Микола Львович - садівник. Нащадок героя Вітчизняної війни 1812 р. Працював на початку XX ст.
Заснував Весело-Боковенський парк на Єлизаветградщині (1893 p., худ. Сталіславський-Падалка і проф. А. Регель).

ДАДИНЕЦЬ - майстер-тесля. Походив з с. Мизове на Волині, працював наприкінщ XVIII ст.
Автор дерев'яної Воскресенської церкви в м. Ковелі (1782 р., не збереглась).

ДАЙЧАК В. - архітектор. Працював на початку XX ст. на Галичині.
Відновлював келії домініканського монастиря в селищі Підкамінь на Львівщині (1916 p.),
Реставрував і переробив інтер'єри "Чорної кам'яниці" на пл. Ринок № 4 у Львові (1926 р.)

ДАЛЛАКВА Каетан [Іван Осипович] (? - після 1869) - архітектор. Родом з Іспанії, в юності переїхав до Італії, де й отримав професійну освіту. Працював в Одесі | 1832 p.; в 1834 - 1840 pp. виконував обов'язки міського землеміра, а з 1839 р. - архітектора 4-ї частини міста (Молдаванки). 1841 р. був затверджений на посади землеміра, а 1845 р. одночасно виконував обов'язки архітектора 1-ї та 2-ї частині міста. З наступного року служив архітектором 1-ї частини Одеси, після 1861 р,| займався приватною практикою.
Для праць Д. характерні використання форм пізнього ампіру, вживання бідермеєру, неоренесансу, неоготики і так званого неомусульманськогої стильового напрямку.
Свою творчу діяльність у 1832 р. розпочав з проектування невеликих мостів: 2-х дерев'яних на Пересипу, кам'яного поблизу хутора Споритті, на Великому Фонтані, дерев'яного І кількох мурованих у Дальнику, мурованого по Тираспольській дорозі в Дальних.
У подальшому поряд з планами частин міста, кварталів і ділянок виконував кресленики млинів, розробляв:
Проекти невеликих одноповерхових будівель для забудови Молдаванки та міських околиць - особняки Розенблата (1835 p.), Іванова (1836 р.), Павловського (1837 p.), Доброва і кн. Гагариної (обидва 1839 p.), Давиденкової і Шварца (обидва 1842 p.), Прядкіна і Соколової (обидва 1843 р.), Темченка (1845 р.) та інші;
Проекти будинків з крамницями Богданова (1835 p.), Попова (1839 p.), Соколова на вул. Дальницькій (1842 р.), Филипова на вул. Степовій (1843 р.), Пурица на розі вулиць Дальницької і Балковської (1844 p.), Куніцина на Михайлівській площі (1845 р.) тощо.
В 40-і роки, виконуючи службові обов'язки, добудував крамниці Пале-Рояля (1843 p., проект Дж. Торічеллі).
Керував черговою перебудовою міського театру (1852 p.).
Враховуючи невідповідність малих розмірів театру і швидких темпів розвитку Одеси запроектував капітальну перебудову театру (1853 p.).

Купальні на Куяльницькому лимані (з 1838 p.),
З'їжджих будинків,
Кав'ярні на Приморському бульварі,
Моста через Карантинну балку вздовж Грецької вулиці (не здійснений).
Збудував сходи з підпірними стінами на Ланжеронівському узвозі (сер. XIX ст., співавтор архіт. П. Круг).
Пропонував засоби для поливання вулиць тощо.
1861 р. розробив "нормальні" кресленики для типової забудови існуючих і нових
Споруджував за власними проектами:
Будівлю адміністративного призначення на вул. Італійській / пізніше Пушкінській № 18 (сер. XIX ст., не збереглась),
Будинок управління землеробства і державного майна на вул. Італійській № 44 (сер. XIX ст.),
Католицьку школу на розі вулиць Поліцейської № 23 і Катерининської на ділянці біля Римсько-католицького костелу (1849 p.),
Училище глухонімих дітей на вул. Гульовій / тепер Толстого № 20 (1850 p.).
Приймав активну участь у житловій забудові міста. За його проектами, крім вище відзначених, споруджені:
Житловий будинок Драгутинської на вул. Ніжинській (1840 p.),
Житловий будинок Сафонова на розі вулиць Єлизаветинської і Торгової (1843 p.),
Житловий будинок Абрамсона на вул. Поліцейській (1843 p.),
Житловий будинок Шейнса на Військовому узвозі (1844 p.),
Житловий будинок Вейценомана на вул. Єврейській (1844 p.),
Житловий будинок Шуммера на вул. Поштовій (1844 p.),
Житловий будинок Гертопана на розі вулиць Рішельєвської і Троїцької (1845 p.),
Житловий будинок Кристофовича на вул. Карантинній (1845 p.),
Житловий будинок Казанського на вул. Новій (1845 p.),
Житловий будинок Ількевича на розі вулиць Дерібасівської № 1 і Польської (1845 p., добудований у 80-і роки архіт. Ф. Гонсіоровським),
Житловий будинок Тілле на вул. Надеждинській (1846 p.),
Житловий будинок Канікома на розі вулиць Італійської і Поштової (1846 p.), Житловий будинок Хоперської на вул. Софїївській (1846 p.),
Житловий будинок Брауна на розі вулиць Єврейської і Ремісничої (1847 p.), Житловий будинок Бутнікова на вул. Єврейській (1847 p.),
Житловий будинок Лановського на вул. Канатній (1847 p.),
Житловий будинок Бондаревського на Військовому узвозі (1848 p.),
Будинок Гуровича на вул. Єврейській (1848 p.),
Житловий будинок Міллі / тепер ресторан "Театральний" на розі вулиць
Преображенській і Грецької (1848 p.),
Житловий будинок Молодецької на розі Малого провулку № 2,
Військового узвозу і вул. Надеждинської № 25 (1848 p.),
Житловий будинок Хонських на вул. Поліцейській (1849 p.),
Житловий будинок Хонських на розі вулиць Поліцейської і Канатної (1849 p.), Житловий будинок Шейнса на Карантинному узвозі (1849 p.),
Особняк кн. Рєпніна на Ланжероновському узвозі (1849 p.),
Особняк кн. Гагариної на Ланжеронівському узвозі (1851 p.),
Житловий будинок Лупарьова на розі пр. Олександрівського, вул. Троїцької № 52 і пров. Авчинниковського (1851 p.).
Крім того, Д. був автором наступних споруд:
Житловий будинок на вул. Прохорівській № 48 (1844 p.),
Магазейн на вул. Поштовій № 12 (1845 p.),
Житловий будинок на вул. Надеждинській № 15 (1845 p., співавтор О. Шашін), Житловий будинок на вул. Італійській № 30 (1846 p.),
Житловий будинок на розі вул. Єврейської і Ремісничої (1846 p.),
Житловий будинок на Воронцовському провулку № 6 (1848 p.),
Особняк гр. Толстої / пізніше Манук-Бея на вул. Надеждинській: № 15 (1845 - 1846 pp., співавтор О. Шашін),
Житловий будинок і флігель Шемякіна на вул. Надеждинській № 9 (сер. XIX ст., співавтор О. Шашін),
Флігель і житловий будинок Ковалевського на вул. Надеждинській № 13 (1846 p., 2-а пол. XIX ст., співавтор О. Шашін),
Житловий будинок на вул. Рішельєвській № 29 (сер. XIX ст.),
Особняк Абомелика на вул. Надеждинській № 20 (сер. XIX ст., співавтор Л. Оттоп).
Житловий будинок на вул. Катерининській № 6 (1848 p., зведений за проектом Н. Черкунова),
Житловий будинок на вул. Поліцейській № 11 (1856 р.),
Житловий будинок Катинського на вул. Херсонській / тепер Пастера № 36 (50-і роки).
Серед пам'яток архітектури, створених за проектами Д., котрі взяті на державний облік -
Житловий будинок Максимовича на розі вулиць Базарної № 64 і Пушкінської № 50 (1840 - 1850 pp., реконструкція 1911 р. за проектом І. Зальцберга),
Склад Рабіновича на розі вулиць. Пушкінської № 31 і Єврейської (1848 p.),
Будинок Караїмського товариства на розі вулиць Пушкінської № 52 і Базарної (1848 p.),
Прибутковий будинок Перозіо на вул. Пушкінській № 45 (40-і роки),
Житловий будинок Штейнберга на вул. Грецькій № 9 (1856 p.),
Житловий будинок Гуровича на вул. Грецькій № 17 (сер. XIX ст.),
Будинок Нітче з торговельними крамницями на розі Красного провулка № 11 і вул. Поліцейської № 30 (40-і роки),
Житловий будинок на вул. Ніжинській № 12 (сер. XIX ст.),
Житловий будинок на вул. Єврейській № 13 (сер. XIX ст.),
Житловий будинок на Військовому узвозі № 22 (сер. XIX ст.),
Прибутковий будинок на розі вулиць Манежної / тепер 10 квітня № 20 і Акад. Ясиновського (50-і роки).

ДАМІЛОВСЬКИЙ Микола Олександрович (31.12.1880 - 21.03.1942) - архітектор. Навчався у Петербурзькому Інституті цивільних інженерів і 1909 р. здобув відповідне звання.
Працював у Києві на початку XX ст., з 1911 р. викладав у Київському політехнічному інституті. Вживав стильові форми модернізованого ампіру. За проектами Д. споруджені:
Прибутковий будинок М. Міхельсона на вул. Пушкінській № 23 (1913 - 1914 pp.),
Прибутковий будинок Київського доброчинного товариства в садибі Сулимівських закладів на вул. Круглоуніверситетській № 7 (1914 - 1915 pp.).
У післяреволюційний період працював у галузі комунального будівництва, викладав у Київському художньому інституті. Чимало уваги приділяв питанням будівельних матеріалів. Серед публікацій: Архітектура і будівельні матеріали // Соціалістичний Київ. - 1936. - № 6. - С 26.

ДАНИЛКІВ Іван - майстер-тесля. Працював в другій половині XIX ст. на Станіславщині. Збудував низку дерев'яних храмів, серед них:
Церква св. Миколи в Калуші Калуського району (1888 p.),
Церква Пресвятої Богородиці в с. Раків Долинського району (1888 p., проект В. Нагірного),
Церква Пресвятої Богородиці в с. Вістова Калуського району (1889 p.),
Церква св. Арх. Михайла в с. Підмихайле Калуського району (1891 p.).

ДАНИЛОВ - будівничий, тесля. Працював на зламі XVIII - XIX ст., продовжував традиції галицького народного зодчества на Львівщині.
Реcтаврував дерев'яну одноярусну з наметовим верхом дзвіницю Миколаївської церкви у с. Мала Горожанка Миколаївського району Львівської області (1804 p., співавтори П. Мандуй, Ф. Федас).

ДАНИЛОВ Федір Іванович (1810 - 09.11.1885) - архітектор. Народився на Орловщині, де працював у губернському правлінні. В 50 - 60-і роки на архітектурній посаді в Харкові, де очолював губернську креслярню. З 1869 до. 1885 р. - єпархіальний архітектор.
Використовував при спорудженні культових будівель форми т. зв. російсько-візантійського і неоросійського стильових напрямків, а деяких цивільних - неоренесансу.
Будував в Харкові:
Єпархіальне жіноче училище на вул. Єпархіальній / пізніше Артема (1854 p.),
Семінарію,
Лікарню і фельдшерську школу при богоугодному закладі, Дитячий притулок,
Святодухівську старообрядницьку церква на Кінній площі, Церкву на кладовищі,
Дзвіницю Миколаївської церкви, Притулок дітей духовенства, Крамниці на березі Лопані й грати. Перебудовував губернські присутствені місця.
Здійснював роботи в Стрільченському і Святогорському монастирях.
За межами міста споруджував:
Вознесенську церкву у Лебедині (1858 p.),
Соборну церкву у Недригайлові.
Як єпархіальний архітектор збудував храми:
Церкву Петра і Павла у Харкові на Журавлівці на вул. Шевченка № 119 (1872 - 1876 pp., співавтор В. Небольсін),
Петропавлівську церкву у с. Петропавловка Вовчанського повіту (1876 p.),
Церкву Іоанна Богослова у Харкові на вул. Великій Панасівській / пізніше Котлова № 105 (1879 p.),
Церкву Архістратига Михаїла у м. Краснокутську (1880 p.),
Успенську церкву в с Пристайлове Лебединського повіту (1882 p.),
Церкву Іоанна Предтечі в с. Рябушки Лебединського повіту (1886 p.),
Свято-Дмитрівську в церкву в с. Бишкин Лебединського повіту (1888 p.),
Церкву Пантелеймона-цілителя у Харкові на вул. Клочковській № 94-а (1885 p.; реконструкція 1898 pp., архіт. М. Ловцов).
Крім того Д. були спроектовані наступні культові споруди -
Церква у слободі Братеньки Богодухівського повіту (1864 p.),
Церква у слободі Пушкарна Охтирського повіту, у слободі Маяках Ізюмського повіту (обидві 1871 p.),
Церква у с Миколаївка-І Вовчанського повіту (1874 p.),
Церква у с Радьковські Піски Куп'янського повіту (1875 p.),
Церква у слободі Коломак Валківського повіту (1876 p.),
Церква у с. Лозовеньки Змієвського повіту (1876 p.),
Церква у слободі Богдарова Старобільського повіту (1877 p.),
Церква у с. Васишева Харківського повіту (1877 p.),
Церква у с. Бригадировка Богодухівського повіту (1877 p.),
Церква у с. Покровська Ахтирського повіту (1877 p.),
Церква у слободі Іванівка на околиці Харкова (1878 p.),
Церква у м. Золочеві (1883 p.).
Крім того, Д. були виконані проекти наступних храмів:
Церква у с. Дергачі Харківського повіту (1876 p.),
Церква у с. Ново-Бурлуцьке Вовчанського повіту (1879 p.),
Церква в с Річки Сумського повіту (1880 p.),
Церква у слободі Муратова Старобільського повіту (1881 p.),
Церква у слободі Краснопілля Харківського повіту (1882 p.),
Церква у слободі Ново-Глухове Куп'янського повіту (1882 p.).
До творчого доробку зодчого теж відноситься церква у с Тернове Охтирського повіту,
Для будівництва низки храмів Д. використовував:
проекти К. Тона (церква св. Тихона Задонського у слободі Нижня Сироватка Сумського повіту, 1873 p.),
"Атлас нормальных чертежей сооруженных по ведомству Министерства Государственных.Имуществ" 1848 року (церкви в слободах Павлівка Старобільського повіту, Гончарівка і Кабани Куп'янського повіту, 1870 p.),
"Атлас проектов и чертежей сельских построек, изданный от Департамента сельского хозяйства Министерства Государственных Имуществ" 1853 року (церкви в с. Бригадировка Богодухівського повіту, с. Степновка Сумського повіту).

ДАШКЕВИЧ Михайло (Митрофан) Іродіонович (близько 1863 - близько 1930) - архітектор, інженер. З 1893 р. працював у Харкові міським архітектором. Вживав спочатку форми необароко, у подальшому модернізованих історичних стилів. Збудував:
Прибутковий будинок / готель на вул. Катеринославській № 52 (1893 p.),
Адміністративну споруду на Московському проспекті № 131 (1899 - 1900 pp.).
Виконав проект пам'ятника В. Пащенка-Тряпкіна для встановлення на Сергіївській площі (1895 р., не здійснений).
Більшість будівель спроектував в перші десятиріччя XX ст.:
Житловий будинок на розі вулиць Сумської № 84 і Басейної № 2 (1902 - 1903 pp.),
Житловий будинок на вул. Москалівській /пізніше Жовтневої революції № 2 (1903 p.),
Житловий будинок на вул. Революції № 16 (1903 p.),
Комерційна будівля на Миколаївській площі № 16 (1903 p.).
Продовжував працю і в совєтські роки, автор Будинку письменника на вул. Культури № 9.

ДЕВО Пилип [Степан Петрович] (1805 - ?) - архітектор. Родом із Швейцарії. Прибув до Росії 1831 р. Працював у Криму в середині XIX ст. 1838 р. призначений архітектором 2-ї частини Південного берега Криму. Дотримувався стильових форм пізнього ампіру, ряд споруд виконав у дусі неоренесансу.
В Севастополі будував:
Муровану пристань,
Карантин,
Митницю,
Карантинні застави,
Церкви та інші споруди.
В Саках спроектував поштову станцію і флігель (1837 p.).
В Євпаторії споруджував карантин і набережну.
У Георгіївському монастирі під Севастополем збудував житлові корпуси, фонтан, басейн і водогін.
Займався питаннями благоустрою міста - укріпляв ложе р. Кача, перебудовував міст.
Споруджував казарми в Сімферополі, Євпаторії й Перекопі.

ДЕВОЛАН [ДЕ-ВОЛЛАН, ВОЛЛАН] Франц Павлович (1753 - 1818) - військовий інженер, гідротехнік, містобудівник. Родом з Голландії, з 1787 р. на російській службі в чині інженера-майора. Згодом - інженер-генерал, з 1797 р. керував департаментом, був членом Військової колегії з інженерної справи, артилерії і фортифікації. 1812 р. став членом Кабінету міністрів, міністром водних комунікацій.
У містобудівній діяльності і при проектуванні споруд зберігав принципи класицизму.
З 1789 р. працював на Півдні України, де прийняв активну участь у російсько-турецькій війні. 1790 р. разом з архіт. І. Старовим допомагав І. Князеву у вирішенні питань розпланування Миколаєва, потім займався будівництвом укріплень під час військових дій.
З 1792 р. очолив проектування і спорудження південних фортець і міст, за його проектами розпланування були засновані:
Тирасполь,
Григоріополь,
Овідіополь,
Одеса.
Керував будівництвом карантинів, шпиталів, арсеналів, казарм, митниць та інших споруд у причорноморських і придністровських містах, модернізацією оборонних комплексів:
Кінбурна,
Перекопа,
Севастополя,
Євпаторії,
Феодосії,
Тамані,
Кам'янця-Подільського тощо.
В 1794 - 1796 pp. переважно керував забудовою Одеси, виконав низку проектів перспективного розвитку міста, з яких план 1795 р. пізніше послужив основою для офіційного затвердження у 1803 р. За проектами Д. у місті споруджувались казарми, шпиталь, різні адміністративні.й житлові будівлі.
Виконував проекти розпланування Вознесенська, що передбачався як південна столиця (1795 p.), реконструкції Сімферополя та інших населених пунктів, займався будівництвом численних складських споруд.
Як один з провідних гідротехніків свого часу спроектував і збудував:
Одеський порт,
Відповідні споруди в інших приморських містах.
Один з перших вивчав можливості прокладення каналу між Волгою і Доном.

ДЕДЄНЄВ М. О. - військовий інженер. Один з найвидатніших фортифікаторів XVIII ст.
1758 р. під його керівництвом групою інженерів було виконано 2 варіанти проекту фортеці св. Димитрія Ростовського, один з яких було реалізовано інж. О. Рігельманом, внаслідок чого почало забудовуватись і розвиватися місто Ростов-на-Дону.
На початку 70-х років XVIII ст. Д. очолював проектування всіх фортець та інших укріплень Дніпровської оборонної лінії, яка зіграла величезну роль у колонізації Півдня України і розвитку міст.

ДЕЙНЕКО Василь Петрович (1834 - ?) - архітектор. Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, 1853 р. за проекти церков у маєтку кн. Білосільської, дерев'яної сільської, мурованої у маєтку кн. Гагаріної отримав звання некласного художника.
Працював на Волині в другій половині XIX ст.
Виконав обмірні кресленики Святогірського Успенського монастиря в селі Зимно (1882 p.).
Приймав участь у спорудженні Володимирського собору в Києві. Збудував у Києві склепінчасті приміщення лазні Братського Богоявленського монастиря (1876 p.).

ДЕКЛЕРОН Ераст Павлович (1850 - ?) - архітектор. Початкову освіту отримав у Житомирській гімназії, не закінчивши курсу якої почав працювати у відомстві державного майна. В 1872 - 1876 pp. вчився у Петербурзькому Будівельному училищі й отримав звання архітекторського помічника і чин колезького секретаря,
За короткий час як архітектор повітового земства відремонтував кілька шкіл і лікарень, збудував земську школу.
У подальшому працював в Петербурзі, викладав в Інституті цивільних інженерів і Школі десятників.

ДЕЛІНГЕР - будівничий парків і ботанік. Працював у Криму в першій половині XIX ст.
У Лівадії на площі 40 га заклав парк, вирішений у ландшафтному й регулярному стилях. (30 - 40-і роки).

ДЕЛЬКЕВИЧ Йосип (1874 - після 1930) - архітектор. Фахову освіту здобув у Львівській художньо-промисловій школі. Працював у Львові на початку XX ст., де у формах модерну збудував:
Житловий будинок на вул. Шептицьких № 19 (1910 p.),
Житловий будинок на вул. Нечуя-Левицького № 11 (1911 p.),
Житловий будинок на вул. Шашкевича № 2 (1911 p.),
Житловий будинок на вул. Шашкевича № 3 (1911 p.),
Низку кам'яниць на площі Шашкевича (1911 - 1912 pp.).
Був членом Товариства для розвою руської штуки.

ДЕМБШСЬКИЙ В. - архітектор. Працював у Львові на початку XX ст., вживаючи модернізовані форми середньовіччя, ампіру і класицизму.
Виконав низку праць, а саме:
Житловий будинок на вул. Є. Коновальця № 44 (1911 p.),
Прибуткова кам'яниця на вул. Герцена № 6 (1912 p.),
Багатоквартирний будинок на вул. Набеляка / тепер Котляревського № 37 (1913 р., співавтор І. Багенський),
Багатоквартирний будинок на вул. Набеляка / тепер Котляревського № 37-а (1913 р., співавтор І. Багенський).

ДЕМКІВ Прокіп - майстер-тесля. Працював в першій третині XX ст.
Відновлював разом з Ф. Джуріним перевезену до Львова з с. Кривки дерев'яну Миколаївську церкву 1763 р.

ДЕМУГ-МАЛИНОВСЬКИЙ Василь Іванович (02.03.1779 - 06.07.1846) -російський скульптор, педагог. Вихованець Петербурзької Академії мистецтв, де вчився з 1785 до 1802 p., але ще 1800 р. був відзначений великою золотою медаллю за барельєфи до пам'ятника Петру І і отримав атестат І го ступеня, а 1802 р. здобув ще одну золоту заохочувальну медаль за ескіз пам'ятника Козловському. Після пенсіонерської подорожі з 1807 р. - академік, з 1809 р. - ад'юнкт-професор, з 1813 р. - професор скульптури, з 1831 р. - профересор 1-го ступеня, з 1836 р. - ректор по відділу скульптури.
Працював у Петербурзі, де виконав низку монументально-декоративних робіт - "Викрадення Прозерпіни" перед Гірничим інститутом, група на атику арки Головного штабу, оформлення Михайлівського палацу тощо.
Приймав участь у створенні пам'ятника князю Володимиру в Києві (1850 - 1853 pp., співавтори ск. П. Клодт, архіт. К. Тон).

ДІМУТ-МАЛИНОВСЬКИЙ Іван Васильович (19.10.1826 - 1885) - архітектор. 1837 р. поступив у Петербурзьку Академію мистецтв і 1844 р. отримав звання некласного художника. 1859 р. здобув звання академіка за проект торговельного будинку для дамських уборів.
Переважно користувався стильовими формами неоренесансу.
За його проектом споруджено у Чернігові:
Будинок дворянського зібрання (1859 - 1870 рр., за участю О. Брюллова, Д. Єфімова, К. Скаржинського).

ДЕНИСЕНКО Яків Іванович (близько 1800 - ?) - архітектор. 1841 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв і за проект павільйону для з'їзду мисливців отримав звання некласного художника.
Дотримувався стильових форм пізнього ампіру, почав вживати пластичні елементи неоренесансу.
В 1830 - 1837 pp. працював на Слобожанщині, де виконав наступні роботи: Розширення богоугодного закладу в Харкові на вул. Академіка Павлова № 46 (разом з С. Чернишовим і А. Тоном),
Дзвіниця Преображенського собору в Ізюмі (1831 p.),
Житловий будинок на вул. Сінній № 32 в Харкові (1833 p.),
Церква Різдва Богородиці в с Олексіївка (1833 - 1839 pp.),
Іллінська церква в Сумах (1836 - 1851 pp.).
1833 р. виконав проект Катеринославської лікарні (богадільні). м1834 р. спроектував огорожу навколо Преображенського собору в Катеринославі (здійснена в середині 30-х років).
У 50-і роки працював Катеринославським губернським архітектором. З 1861 р. перевівся на посаду міського архітектора реорганізованого Одеського будівельного комітету.
В 60-і роки приймав участь у житловій забудові Одеси за приватними замовленнями.

ДЕНИСКО Олександр Сергійович - архітектор. Професійну освіту одержав в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів і здобув відповідне звання. Під час навчання входив у студентський гурток "Громада", де вивчалась українська архітектурна спадщина.
Працював в Україні на початку XX ст.

ДЕПП Микола Олександрович (? - 06.09.1904) - інженер. 3 1871 р. служив в окружному управлінні в Одесі, в 1895 - 1898 pp. - на посаді начальника інженерів окружного управління. З 1874 р. в чині підполковника займався виконанням замовлень за приватними замовленнями.
Був ініціатором створення, членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства, був товаришем (заступником) голови.

ДЕРДАЦЬКИЙ Владислав - архітектор, педагог. Працював у Львові в першій третині XX ст. Викладав у Львівській політехнічній школі, вів доцентуру енциклопедії] будівництва. У міжвоєнний період отримав звання професора і очолив кафедру ужиткового будівництва.

Автор низки споруд у модернізованих формах історичних стилів, серед них:
Виставочний павільйон у Львові (1910 p., співавтор В. Мінкевич),
Прибутковий будинок на вул. Валовій № 11-а (1909 - 1911 pp., співавтор В. Мінкевич),
Будинок Педагогічного товариства з торсами атлантів на вул. Дудаева № 17 (1911 р., співавтор В. Мінкевич),
Перебудував житлову кам'яницю на вул. Староєврейській № 31 (1924 p., співавтор В. Ревуцький).
Друкувався у професіональній пресі. Так, у львівському журналі "Технічний часопис" (польська мова) повідомив щодо проекту виставочного павільйону в Львові, спроектованого автором разом з В. Мінкевичем - 1910 р., с. 141.
Продовжив проектну діяльність і в наступні роки, твори: будинок VIII гімназії на вул. Інститутській / тепер І. Свєнціцького № 17 (1924 - 1926 pp.); будинок на розі вулиць Кубійовича № 11 і Кубанської (1925 p.); надбудова кам'яниці на вул, Личаківській № 15 (1924 р.) тощо.

ДЕЦ Станіслав (близько 1874 - ?) - архітектор. Народився і вчився у Львові в 1892 -1895 pp. у Художньо-промисловій школі і Політехнічній академії. На початку XX ст. працював переважно у формах модерну і неготики, серед виконаних споруд:
Власний житловий будинок на вул. О. Архипенка № 8 (1907 p.),
Житловий будинок на вул. С. Бандери № 16 (1908 p.),
Низка кам'яниць на вул. Гончарській / тепер Драгоманова (1900-і роки),
Житловий будинок на вул. Гончарській / тепер Драгоманова № 22 (1910 p.),
Житловий будинок на вул. Дм. Вітовського № 31 - 33 (1913 p.).

ДЖУРІН Фома - майстер-тесля. Працював в першій третині XX ст.
Відновлював разом з П. Демківим перевезену до Львова з с Кривки дерев'яну Миколаївську церкву, збудовану 1763 р.

ДЗИЖКАНЕЦЬ П. І. - військовий інженер. Працював командиром Київської інженерної команди з 1836 р.
Збудував у формах пізнього ампіру братський корпус /корпус № 48 Києво-Печерської лаври (30-і роки).

ДИБУСЬ Ф. - інженер. Працював наприкінці XIX ст. у Львові. Вживав стильові форми неоренесансу і необароко.

За його проектами збудовані:
Житлові будинки на вул. Гончарській / тепер Драгоманова (80-і роки XIX ст.),
Житловий будинок на вул. Смольського № 3 (1892 p.),
Пансіонат "Гротгер" на вул. Смольського № 6 (1892 p.).

ДИДИК В. - архітектор. Працював в першій третині XX ст. У Львові збудував:
У модернізованих формах середньовічного зодчества костел ордену єзуїтів на вул. Залізняка № 11-а (1914 - 1923 pp.).

ДИКАНСЬКИЙ М. Г. - архітектор, містобудівник-науковець. Працював у Харкові на початку XX ст. В основному використовував форми зрілого модерну і модернізованих історичних стилів. Спроектував наступні споруди:
Прибутковий будинок на провулку Театральному № 5 (1904 p.),
Житловий будинок на пул. Донець-Захаржевського № 2 (1905 p.),
Прибутковий будинок Диканського на вул. Сумській № 96 (1905 p.),
Прибутковий будинок Диканського вул. Сумській № 98 (1905 p.),
Житловий будинок на вул. Чернишевській № 80 (1905 p.).
Друкарня на вул. Донець-Захаржевського № 6 /8 (1908 p., співавтор В. Андреев),
Житловий будинок на вул. Сумській № 88 (поч. XX ст.),
Прибутковий будинок на провулку Короленка № 10 (поч. XX ст.).
Поряд з проектуванням окремих споруд і вирішення архітектурних завдань Д. одночасно зайнявся розробкою актуальних проблем містобудування і незабаром став одним із самих авторитетних фахівців у цій галузі в межах Російської імперії.
Активно виступав у періодичній пресі, його праці випускались окремими виданнями в Харкові і столицях імперії. Серед публікацій: Будущее Харькова, по поводу обязательных постановлений по строительной части. - Харьков, 1913; Жилищная нужда и строительные товарищества. - Харьков, 1908; Квартирный вопрос и социальные опыты его решения. - М., 1912; О застройке лечебных местностей с точки зрения современной практики градостроительства // Зодчий. - 1915. - № 7. - С. 66; О русских курортах. - Пг, 1915; Постройка городов, их план и красота. Пг, 1915; Харьков (сообщения с мест) // Городское дело. - 1914. - № 9. - С. 553 - 555.

ДИКАРЄВ - інженер. В середині XIX ст. працював у Севастополі, будував у формах ампіру.
Керував будівництвом Морської бібліотеки, від якої збереглась Башта вітрів (1849 p., проект С. Уптона ?).

ДИКАС Томаш (25.09.1850 - 19.04.1910) - скульптор. Художню освіту набув у Краківській школі образотворчих мистецтв і в Віденській Академії мистецтв (1878 - 1883 pp.). Працював у Львові. Крім станкових творів (портретів і жанрових творів) виконував у дусі неоренесансу і необароко монументально-декоративні твори:
Надгробок Т. Жулінського в домініканському костелі у Львові (1885 p.),
Пам'ятник А. Міцкевичу в Тернополі (1895 p.),
Пам'ятник А. Міцкевичу в Золочеві (1899 p.),
Скульптурне оздоблення кафедрального собору в Львові (1902 - 1904 pp.).
Створив низку надгробків на Личаківському кладовищі у Львові.

ДІГБІ - Мол. Олександр Олександрович - архітектор. Ймовірно, син Дігбі - Cm.
Представник пізнього ампіру. Працював у Керченському будівельному комітеті з 1830 р. Виконував найрізноманітніші завдання:
Розробляв проекти вуличних ліхтарів (1830 p.),
Разом з міським архітектором І. Тумковським 1831 р. робив зйомку місцевості для уточнення генерального плану Керчі (затверджений 1834 p.).
Здійснював будівлі в митниці (1832 - 1836 pp.),
Скорегував план міста (1837 p.),
Споруджував міст через канал,
Влаштовував узвіз з гори Мітридат і бульвар на її північному схилі, Проектував замощення вулиць і керував їх здійсненням.
Виконав проекти:
Повітового училища (1835 - 1836 pp., співавтор І. Тумковський), Інституту шляхетних дівчат (1838 - 1841 pp.),
Міської лікарні,
Поліцейського управління (1841 p.),
Трапезної і дзвіниці церкви Іоанна Предтечі (1834, 1842 pp.).
Видатною працею Д. було створення Мітридатських сходів з гори, що стала основним елементом усесвітньо відомого архітектурного ансамблю (1833 - 1837 pp., співавтом Дж. Торічеллі).

ДІГБІ - Ст. Олександр Петрович (1758 - ?) - архітектор. Родом з Італії. З 1786 р поступив на службу в Російську імперію - архітектор Астраханської губернії, виконав генеральний план Астрахані (1801 p.), збудував низку громадських споруд і житлових будинків, які сформували ансамблеву забудову центральної частини (площі Білого міста). 1803 р. був звільнений і притягнений до суду. Виправданий і в перші півтори десятиріччя XIX ст. можливо служив губернським архітектором на Кавказі.
В працях XIX ст. використовував стильові форми зрілого ампіру.
З 1816 р. працював в Одесі у Будівельному комітеті спочатку помічником міського архітектора, а незабаром міським архітектором. За його планами передбачалось збудувати поліцейське управління 2-ї частини міста.
Разом з інженером Ю. Гаюї спорудив Новиков міст через Карантинну балку по вул, Поштовій (1822 - 1824 pp.).
Спроектував і збудував наступні споруди:
Житловий будинок Алексеева (1816 p.),
Крамниця Холодтяка на Молдаванці (1818 p.),
Крамниця Клемпдера (1818 p.),
Житловий будинок Курильникова на вул. Арнаутській (1818 p.),
Крамниця Шестопала на Військовому форштадті (1818 p.),
Торговельні лавки (73) Дегтярного, Щепного і Вівсяного рядів навколо трикутного кварталу (1818 p.),
Крамниця Ахмета на Військовому форштадті (1819 p.), Крамниця Базарникова на вул. Новорибній (1819 p.), Крамниця Уколова (1819 p.),
Крамниця Хвалєєва на Молдаванці (1819 p.),
Житловий будинок Добре (1819 р.),
Житловий будинок Панфилова на Молдаванці (1819 p.),
Житловий будинок Канчукова на Молдаванці (1819 p.),
Житловий будинок Якушина (1819 p.),
Житловий будинок Молчуна (1819 p.),
Житловий будинок Цимла на Військовому форштадті (1819 p.), Житловий будинок Царицина на Пересипу (1822 p.),
Житловий будинок Григорьєвої на Молдаванці (1822 p.), Житловий будинок М'ясоїцова (1827 p.).
Серед споруд, зарахованих до пам'яток архітектури:
Торговельні ряди на вул. Торговій № 19 і 19-а (поч. XX ст., співавтор Ф. Фраполлі), Ймовірно в 1825 чи 1830 р. переїхав до Херсона.

К началу страницы
Оглавление  фон ГОГЕН-ГУЦУЛЯК  ДІРІН-ДЯЧЕНКО