Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикації
Володимир Тимофiєнко
Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник

фон ГОГЕН-ГУЦУЛЯК

фон ГОГЕН Олександр Іванович
ГОДЕГАРД П.
ГОДОВСЬКИЙ В.
ГОЙРІХ Ян
ГОЛЕНЕВИЧ Іустин Миколайови
ГОЛЕНИЩЕВ Роман Петрович
ГОЛЕНИЩЕВ-КУТУЗОВ Ларіон
ГОЛИКОВ В.
ГОЛЛАНДСЬКИЙ Павло Іванович
фон ГОЛЛІ Густав Густавович
ГОЛЕЙКО М.
ГОЛОВАНОВ Федір Федорович
ГОЛОВАЧОВ І. С.
ГОЛОВАЧОВ Олександр Степанович
ГОЛОВКА Іван
ГОЛОМБ А.
ГОЛУБЦОВ Олександр Савович
ГОЛУБ'ЯТНИКОВ Павло Васильович
ГОЛЬДБЕРГ Едуард Вільгельмович
ГОЛЬДЕНБЕРГ Яків Самуїлович
ГОЛЬЦВРУМ Арнольд Ісакович
ГОМОЖЕНКО О. В.
ГОНСІОРОВСЬКИЙ Фелікс Вікентіііович
ГОНЧАРОВ Дмитро Якович
ГОНЯЄВ Костянтин
ГОРГОЛЕВСЬКИЙ Зигмунд
ГОРДЕНІН Микола Миколайович
ГОРДЄЄВ Федір Гордійович
ГОРЛЕНСЬКИЙ Гнат Платонович
ГОРЛЕНСЬКИЙ П.
ГОРНИЦЬКИЙ Т.
ГОРНОСТАЕВ Олексій Максимович
ГОРНУНГ Юзеф
ГОРОДЕЦЬКИЙ Владислав Владиславович [Лешек Дезидерій Владислав]
ГОРОДЕЦЬКИЙ Лев Мойсейовт
ГОРОНЦІЙ Андрій
ГОРОХОВ
ГОРОХОВ Андрій [Артемій] Іванович
ГОТМАН А. Д.
ГОФМАН Ж. Л.
ГОХБЕРГЕР Юліус
ГОХГУТ
де-ГРАББЕ Карл Фрідрихович
ГРАССЕ А.
ГРЕГОР
ГРЕЙФАН Христіан Іванович
ГРЕНБЕРГ Карл Йосипович
ГРЕССЕРСОН 3.
ГРЕЧИНА
ГРИГОРАШ Семен Гаврилович
ГРИГОРЕНКО
ГРИГОР'ЄВ Іполит Михайлович
ГРИГОР'ЄВ Михайло Леонтійович
ГРИГОР'ЄВ С. С.
ГРИГОРОВСЬКИЙ І. Г.
ГРИГОРЦІВ Стефан
ГРИГОРЧУК П.
ГРІММ Герман Давидович
ГРІММ Давид Іванович
ГРІНБЕРГ К.
ГРІНБЕРГ Олександр-Ісаак Зиновійович
ГРІHEP Г.
ГРОДИНСЬКИЙ Є.
ГРОНВАЛЬД Олександр Готгардович
ГРУЖЕВСЬКИЙ Євген Іванович
ГРУЖЕВСЬКИЙ Євген Іванович
ГРЯЗНОВ Сергій Іванович
ГУКОВСЬКИЙ Абрам Ісаакович
ГУЛЬД Вільям
ГУН Андрій Леонтійович
ГУНДІУС Антон Іванович
ГУНДІУС Іосафат Іванович
ГУНСТ Олександр Іванович
ГУНТ Вільям
ГУРКАТ Гнат Іванович
ГУСЄВ Валеріан Васильович
ГУТМАН
ГУЦУЛЯК Симеон

фон ГОГЕН Олександр Іванович (1856 - 06.03.1914) - архітектор. Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв з 1875 до 1886 р. і отримав звання класного художника 1-го ступеня. 1895 р. одержав звання академіка архітектури, а з наступного року обраний дійсним членом Академії мистецтв. Працював на посаді архітектора Височайшого Двору. Автор музею О. Суворова у Петербурзі, особняка Кшесінської та багатьох інших будівель.
У творчості Г. спостерігається еволюція від форм необароко до модернізації історичних стилів і зрілого модерну.
Виконував проекти для України, кілька яких було реалізовано:
Споруда Управління Південно-Західної залізниці в Києві (1887 - 1889 pp., співавтор В. Куликовський).
1-е реальне училище / пізніше хімічний корпус університету в Катеринославі на Катерининському проспекті № 36 (1889 - 1890 pp., перебудований 1935 р. архіт. О. Красносельським і В. Самодригою),
1890 р. переміг на конкурсах проектів для спорудження в Катеринославі:
Англійського клубу на вул. Преточній у формах неоренесансу (здійснений),
Контори Товариства взаємного кредиту Катеринославського губернського земства (не здійснений).
Приймав участь у проектуванні:
Споруд Харківського паровозобудівного заводу (1895 p.),
Комплексу житлових будинків робітничої колонії (1895 - 1897 pp.).
Розробив проект перебудови Миколаївської церкви в Очакові (1902 p.).
Для церкви в маєтку Козлянінова на Харківщині виконав проект іконостасу (1904 р.).
Спроектував церкву на братській могилі в Сімферополі (1904 p.).
Взяв участь у проектуванні Дворянського і селянського поземельного банку у Чернігові (1910 - 1913 pp., співавтор Д. Афанасьев).

ГОДЕГАРД П. - архітектор. Дотримувався форм раннього ампіру. Працював на Київщині на початку XIX ст. За проектом А. Менеласа споруджував садибу К. Розумовського в Яготині, що складалась із розташованих на березі озера Супой:
Панського будинку,
Флігелів,
Кабінету графа,
Бібліотеки,
Домашньої церкви і
Просторого парку, куди вела парадна брама.

ГОДОВСЬКИЙ В. - архітектор. Працював на початку XX ст., використовував модернізовані історичні стилі. За його проектом у Львові виконана: Вілла скульптора А. Попеля на вул. Горбачевського № 6 (1902 p.).

ГОЙРІХ Ян - архітектор. Вчився в СПб Академії мистецтв. Працював на початку XX ст. на Поділлі. Використовував модернізовані форми і народні мотиви. Збудував Господарчий двір у маєтку гр. Потоцьких в с. Печора (поч. XX ст.).

ГОЛЕНЕВИЧ Іустин Миколайович (1829 - ?) - архітектор. 1844 р. поступив і 1849 р. закінчив Петербурзьке Будівельне училище, отримавши звання архітекторського помічника і чин XII класу. Пізніше за свої праці здобув звання інженера-архітектора. Користувався стильовими формами неоренесансу.
В 1862 - 1867 pp. працював Таврійським губернським архітектором. Збудував у Сімферополі:
Тюремний замок,
Казарми для нестройових частин місцевого гарнізону.

ГОЛЕНИЩЕВ Роман Петрович (11.07.1860 - ?) - архітектор. В 1877 - 1883 pp. навчався у Петербурзькому Будівельному училищі й отримав звання цивільного інженере по І розряду. Академік архітектури. Працював у Ризі, потім у Петербурзі, де служив у Міністерстві фінансів і проектував банківські споруди.
У Харкові за проектом Г. було споруджено витриманий у формах флорентійського ренесансу Державний банк на Театральній площі № 1 (1897 - 1900 pp., будував Ф. Шустер; пізніше споруда була надбудована).

ГОЛЕНИЩЕВ-КУТУЗОВ Ларіон - військовий інженер. Працював у другій половині XVIII ст. 1758 р. під керівництвом М. Дедєнєва приймав участь у розробці проекту фортеці св. Димитрія Ростовського, де пізніше виросло місто Ростов-на-Дону. Проектував для Києва та інших міст. Разом з генерал-майором Гербелем і полковником Андрієм Пурпурою 1768 p. склав проект удосконалення Києво-Печерської фортеці і в 70-і роки XVIII ст. вніс деякі зміни при його реалізації.

ГОЛИКОВ В. - архітектор. Працював на Півдні України в середині XIX ст. Спроектував будинок присутствених місць у Акермані (1850 p.).

ГОЛЛАНДСЬКИЙ Павло Іванович (1868 -1939) - архітектор, педагог. Початкову освіту отримав у Новочеркаській класичній гімназії, в 1885 - 1892 pp. вчився в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів і отримав відповідне звання і чин XII класу. До 1897 р. служив у Петербурзі. Користувався пластичними засобами необароко, неоренесансу, модернізованого романського стилю і неоампіру.
З 1898 р. працював у Києві, де збудував:
Особняк на вул. Толстого № 7 (кін. XIX ст.). Керував спорудженням Будинку Товариства грамотності / пізніше Троїцького народного театру на вул. Великій Васильківській (1900 - 1902 pp., автори Г. Антоновський, В. Осьмак).
Найцікавіші споруди виконав в двох перших десятиріччях XX ст. Це -
Трикласна жіноча торговельна школа на вул. Бульварно-Кудрявській № 18/2 (1901 р.),
Міське училище ім. М. Терещенка на вул. Ярославів Вал № 40 (1905 - 1907 pp. (2-а премія на конкурсі, робочі кресленики виконані з використанням проекту П. Альошина),
Особняк гр. Н. Уварової на вул. Липській № 16 (1912 p.),
Особняк на вул. Катерининській (1914 р.).
Збудував палац Терещенка в с. Денешах на Житомирщині (1910 - 1911 pp., не зберігся).
Прийняв участь у створенні розпланування парку в Денешах (поч. XX ст.).
Спроектував постамент пам'ятника І. Айвазовского у Феодосії (1914 р., ск. І. Гізбург, споруджений 1930 р.).
Викладав архітектуру в Київському політехнічному інституті.
Після революції працював у Криму, де виконав низку проектів громадських і житлових споруд.
В Києві спроектував, зокрема, надбудову 3-м і 4-им поверхами Київської контори Державного банку на вул. Інститутській (1934 p., співавтор О. Кобелєв).

фон ГОЛЛІ Густав Густавович (1861 - ?) - архітектор. Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв з 1882 до 1888 p., 1893 p. отримав звання класного художника 1-го ступеня. Працював у Петербурзі, де виконував споруди у формах необароко, декоративного і раціоналістичного модерну.
Виконав низку праць для України, зокрема:
Спроектував ремісниче училище у Полтаві.
У співавторстві з Р. Кригером розробив конкурсний проект будинку Товариства взаємного кредиту Катеринославського земства (1890 p., 3-я премія).
На конкурсі проектів будинку Коростовцева у Харкові одержав 1-у премію (1904 p.).
Разом з Г. Гріммом 1904 р. переміг на конкурсі проектів Марийської жіночої гімназії в Одесі (1-а й 3-я премії).

ГОЛЕЙКО М. - архітектор. Працював на початку XX ст. в Західній Україні. На Львівщині у традиційних формах народного зодчества будував дерев'яні церкви:
Св. Арх. Михайла в с Лисків Жидачівського району (1901 p.),
Св. Арх. Михайла в с Далява Дрогобицького району (1907 p.).

ГОЛОВАНОВ Федір Федорович - архітектор. Професійну підготовку отримав у 1840 - 1851 pp. під керівництвом О. Беретті і за проект будинку, призначеного для найму, 1851 р. від Петербурзької Академії мистецтв отримав звання некласного художника. 1855 р. за виконання проекту сходів для міської думи - "призначений" в академіки.
Працював в Києві, де у дусі неоренесансу збудував:
Приховуючи "зразкові" проекти нових серій, - садибу генерала Т. Калити /наріжний будинок, стайні, кухня, сараї, льодовня на розі вулиць Ярославів Вал № 1 та Лисенка № 2-4 (1858 - 1859 pp.),
Житловий будинок О. Кислової на вул. Костянтинівській № 7 (1860 p.).

ГОЛОВАЧОВ І. С. - інженер. Професійну освіту отримав в Петербурзькому Інституті корпусу інженерів шляхів сполучення. Працював в середині XIX ст. В Катеринославі будував шосе (1848 - 1849 pp.).

ГОЛОВАЧОВ Олександр Степанович - інженер. Працював у другій половині XIX ст. З 1871 р. служив в управлінні Головного інженера Новоросійських комерційних портів; 1874 р. очолив будівельний відділ Одеського відділення Російського Технічного товариства.

ГОЛОВКА Іван - майстер-тесля. Працював на етнічно українських землях Польщі в першій третині XX ст. Збудував дерев'яну церкву Воздвижения Чесного Хреста в с Дахнів Перемиського воєводства (1929 p.).

ГОЛОМБ А. - архітектор. Працював на початку XX ст. у Львові. При виконанні проектів займався модернізацією історичних стилів. Приймав участь у забудові вул. Мартовича (1904 - 1909 pp., разом з архіт. А. Шлеєном, Н. Лущкевичем, Г. Сальвером).

ГОЛУБЦОВ Олександр Савович (1829 - до 1892) - архітектор. В 1844 - 1851 pp. навчався у Петербурзькому Будівельному училищі і отримав звання архітекторського помічника з правом на чин губернського секретаря. Пізніше здобув чин інженера архітектора. До 1862 р. працював архітекторським помічником в Подільській губернській будівельній і шляхової комісії.

ГОЛУБ'ЯТНИКОВ Павло Васильович (14.01.1855 - після 1923) - військовий інженер, Освіту отримав у Петербурзі в Миколаївському військовому училищі й академії,
Служив у Києві, в 1897 - 1898 pp. - штаб-офіцер фортечного інженерного управління, з 1898 р. - штаб-офіцер з особливих доручень військового управління. 1900 р. отримав чин інженера-полковника. В 1899 - 1901 pp. обіймав посаду міського інженера. Як член міської управи 1902 р. очолював її будівельне відділення, був членом будівельної і каналізаційної комісій.
Автор вирішеного у дусі неоренесансу будинку Жіночого медичного інституту на вул. Мечнікова № 5 (1908 - 1909 pp.).

ГОЛЬДБЕРГ Едуард Вільгельмович (1842 - ?) - архітектор. Навчався у Варшавській художній школі, 1868 р. за проект залізничної станції в середній смузі Росії отримав звання класного художника 3-го ступеня від Петербурзької Академії мистецтв.
1890 р. приймав участь у конкурсі на проект Англійського клубу в Катеринославі (5-а премія).

ГОЛЬДЕНБЕРГ Яків Самуїлович (1878 - 1941) - архітектор. Професійну освіту отримав у Петербурзької Академії мистецтв, в яку поступив 1898 р. і закінчив 1904 p., здобувши за проект палацу намісника імператора на Далекому Сході здобув звання художника-архітектора. Працював в Одесі на початку XX ст., спочатку як помічник провідних майстрів, потім самостійно. В дореволюційний період, користуючись формами модерну і неоампіру, виконав кілька самостійних робіт, а саме:
Перебудова першого поверху будинку на вул. Софіївській № 13 у крамницю з чавунними колонами (1911 p.),
Прибутковий будинок на провулку Канатному № 5 (1912 p.),
Прибутковий будинок Наума на вул. Маразліївській № 14-6 (1913 p.), Прибутковий будинок Асвадурова на розі вулиць Пушкінської № 37 і Троїцької № 25 (1913 - 1914 pp., співавтор Л. Чернігів).
Після революції розробляв новий генеральний план Одеси, займався проблемами озеленення міста, створення скверів і парків.

ГОЛЬЦВРУМ Арнольд Ісакович - архітектор. Працював в Одесі на початку XX ст., модернізував форми історичних стилів.
Збудував приватну гімназію М'якенка в дворі на вул. Канатній № 4 (1911 p.).

ГОМОЖЕНКО О. В. - архітектор. Працював у Харкові на початку XX ст., вживан форми українською бароко. Автор кількох споруд, серед них:
Житловий будинок на вул. Катеринославській № 67 (1912 p., співавтор С Сердюк).

ГОНСІОРОВСЬКИЙ Фелікс Вікентіііович (? - 1891) - архітектор. Народився у шляхетській родині, ймовірно на Волині. 1848 р. прибув до Одеси, вже отримавши добру професійну освіту, і того ж року було схвалено розроблений ним у формах неоготики проект однієї з престижних споруд -
Римсько-католицького костелу Успення Пресвятої Богородиці на вул. Катерининській № 33 (збудований в 1849 - 1853 pp. за участю Ф. Моранді).
1850 р. Одеський будівельний комітет затвердив виконані Г. в дусі неоренесансу і неоготики проекти, за якими були споруджені:
Магазейн для зерна Машевського на вул. Приморській № 25 (1851 p.),
Палац Сабанського на розі вулиць Торгової і Софіївської (1851 р., не зберігся).
В 1851 - 1852 pp. збудував вирішений з використанням пластичних форм ранньої англійської готики палацовий комплекс Бржозовського - так званий Шахський палац, розташований над прибережною кручею, на вул. Надеждинській № 2, який включав в себе:
Палац,
Стайні й господарчі служби,
Вхідну браму з вартівнею та металеву огорожу.
1852 р. спроектував будинок Буяльської на розі вулиць Карантинної і Поліцейської.
До творів Г. цього часу також відноситься:
Житловий будинок Машевського на вул. Надеждинській № 17 (50 - 60-і роки XIX ст.).
З 1853 р. Г. служив архітектором Одеського піклувального комітету про тюрми, в 1858 - 1859 pp. на посаді архітектора жіночого благодійного товариства. Як і Ф. Боффо був обраний гласним першої міської думи. З 1873 р. працював штатним техніком господарсько-будівельного відділення при Розпорядчій думі (у подальшому міській управі), у зв'язку з чим здійснював ремонт і спорудження багатьох споруд, що належали місту. 1890 р. через погіршення здоров'я покинув Одесу, а наступного року помер.
Входив до складу різних комісій, серед них: з огляду виконання в Одесі асфальтних робіт (1874 p.), спорудженню Міського театру (80-і роки), був членом жюрі багатьох архітектурних конкурсів. Конкурсні проекти зодчого психіатричної лікарні (1874 - 1875 pp.) та Інвалідного будинку (1885 р.) були використані архіт. Ю. Дмитренком і О. Бернардацці при виконанні остаточних проектів і спорудженні відповідних будівель. Проявив майстерність будівельника при створенні в 1862 - 1863 pp. за проектом архіт. К. Маєвського Строганівського мосту через два глибокі річища Карантинної балки вздовж Грецької вулиці, який проектувався з 1840 p., а безпорадно споруджувався з 1851 р.
Завдяки добрим технічним знанням Г. успішно вирішив низку праць - ремонт біржі на Приморському бульварі (1870 p.), реконструкцію оборонних казарм № 2, 4, 5 і 6, а також так званих Сабанських казарм (1873 p.). В останні два десятиріччя своєї діяльності Г. переважно працював у стильових формах неоренесансу і необароко, іноді неокласицизму.
Виконав багато приватних замовлень, спорудивши:
Багатоквартирний будинок Бурназо (?) на вул. Надеждинській № 4 (1870 p., співавтор Е. Вей),
Багатоквартирний будинок на розі вулиць Пушкінської № 78 і Новорибної № 64 (1874 p.),
Житловий будинок Маразлі на Приморському бульварі № 1 (перебудова 1874 p., з використанням конструкцій будинку Потоцького 1826 p.),
Багатоквартирний будинок Санца на розі вулиць Дерібасівської № 17 і Катерининської № 16 (1875 p.),
Житловий 3-поверховий будинок Мангубі на розі вул. Дерібасівській № 23 і провулка Красного № 1 (1875 p.),
Готель "Імперіал" на розі вул. Дерібасівської № 25 і провулка Красного № 2 (1875 p.),
Житловий будинок на Соборній площі № 8 (1876 - 1878 pp.),
Житловий 3-поверховий на підвалі будинок Вальтуха на вул. Надеждинській №6 (1878 p.),
Прибутковий будинок Маврокордатто з флігелями на вул. Грецькій № 20 (70-і роки),
Житловий будинок на вул. Кінній № 8 - 10 (70-і роки),
Прибутковий будинок графа М. Толстого на розі вул. Надеждинської № 19 і Сабанеева провулка (1880 p.),
Прибутковий будинок Масса на вул. Надеждинській № 16 (70 - 80-і роки),
Багатоквартирний 3-поверховий на підвалі будинок Переца і 3-поверховий на підвалі з мансардою флігель на розі вулиць Пушкінської № 5 і Дерібасівської (1881 p.),
Житловий будинок на розі вулиць Кузнецької № 20 і Гульової / тепер Толстого (1881 p.),
Прибутковий будинок Докса на вул. Єврейській № 1 (80-і роки),
Житловий будинок Ількевича на розі вулиць Дерібасівської № 1 і Польської (добудови у 80-і роки, попередній 1845 р. - К. Даллаква),
Прибутковий 4-поверховий на підвалі будинок Баржанського на розі вулиць Рішельєвської № 11 і Поліцейської № 18 (кін. XIX ст.),
Прибутковий 4-поверховий на підвалі будинок Новикова на розі вулиць Поліцейської № 8 і Карантинної та Карантинного спуску (1891 p.),
Готель на розі вулиць Ланжеронівської і Рішельєвської № 1 (кін. XIX ст., не зберігся),
Згідно документальним джерелам другої половини XIX ст. за проектами Г. зводились:
1890 р. - прибутковий будинок на вул. Середньофонтанській № 12 [нумерація будинків на вулицях у цьому абзаці наведена за станом на ті роки], 2-поверховий флігель на вул. Рішельєвській № 12 (1887 - 1890 pp.), будинок і флігелі на вул. Канатній № 10, перебудова споруд на вул. Катерининській № 4, Сан-Лоретто на вул. Польській;
В творчості Г. одним з останніх став 4-поверховий на підвалі з мансардами прибутковий будинок і флігель Раллі на розі вулиць Рішельєвської № 5 і Дерібасівської № 9 (1887- 1890 рр.).
Г. - один з перших в Україні зайнявся вирішенням проблем масового житла для малозабезпечених і збудував в 1885 - 1887 pp. на боці площі Куликове поле архітектурний комплекс з триповерхових будинків, так звані Павловські дешеві квартири (закінчив 1892 р. М. Толвінський).
Не менш активно займався створенням особняків, що часто-густо нагадували палаци:
Палац Рафаловича / пізніше Одеське відділення Російського для зовнішньої торгівлі банку на розі вулиць Пушкінської № 3 і Дерібасівської (1870 p.),
Особняк Новикова / пізніше клуб комерційного зібрання на вул. Гаванній № 4 (1876 p.),
Будинок Грубера на вул. Пушкінській № 25 (2-а пол. XIX ст.),
Особняк родини Анатра на вул. Пушкінській № 27 (1883 p.),
Особняк Анатра на розі вулиць Пушкінській № 29 і Єврейської (1884 p.),
Перебудова житлового будинку Вассаля на Приморському бульварі № 4 (80-і роки). Будував вілли й дачі, серед яких:
Дача Маврокордато на Малому Фонтані,
Власна дача на Малому Фонтані,
Дача на Французькому бульварі № 2 тощо.
Із громадських споруд, створених за проектами Г., заслуговують уваги:
Комерційне училище на вул. Преображенській № 8 (1876 - 1877 pp.),
Олександрівський дитячий притулок на вул. Розумовській № 3 (70-і роки),
Археологічний музей і публічна бібліотека на Біржовій площі (1883 p.). Композицію останньої споруди було повторено при створенні 1896 р. Міської бібліотеки в Херсоні (виконав М. Толвінський).
Активно займався громадською діяльністю: з 1865 р. - член Товариства сільського господарства півдня Росії, з 1873 р. - неодмінний член з архітектури в Одеському відділенні Російського Технічного товариства, де наступного року обирається головою архітектурного відділу. Був одним із засновників Одеського товариства красних мистецтв (1865 p.).

ГОНЧАРОВ Дмитро Якович (1831-до 1892) - архітектор. В 1846 - 1854 рр. навчався у Петербурзькому Будівельному училищі й отримав звання цивільного інженера.
Працював помічником начальника штучного столу Таврійської будівельної і шляхової комісії.

ГОНЯЄВ Костянтин - архітектор. Закінчив Училище цивільних інженерів в Петербурзі і здобув відповідне звання. Дотримувався стильових засобів пізнього ампіру і неоренесансу.
1833 р. призначений молодшим інженером в Таврійську губернію, з 1833 р. - виконуючим обов'язки губернського архітектора, в 1849 - 1860 pp. обіймав посаду губернського архітектора.

ГОРГОЛЕВСЬКИЙ Зигмунд (1845 - 06.07.1903) - архітектор. Працював на Галичині наприкінці XIX - початку XX ст., використовував стильові засоби необароко і нерококо.
1880 р. залучався до виконання орнаментальних робіт при спорудженні Галицького сейму у Львові (1877 - 1881 pp., автор Ю. Гохбергер).
Здійснював реставрацію замку Ф. Радзивілла в Олиці на Волині (з 1882 p.).
Працював у Львові з 1893 р. і Приймав участь у його забудові прибутковими будинками. Переміг на представницькому архітектурному конкурсі і збудував Міський театр (1895 - 1900 pp. ск. А. Попель, П. Войтович, Ю. Марковський, Т. Вишньовецький, Ю. Белтовський, Т. Баронч, худ. Г. Семирадський, С. Рейхан та інші).

ГОРДЕНІН Микола Миколайович - архітектор. Працював у Києві на зламі XIX - XX ст. Вживав форми неоренесансу, т. зв. цегляного стилю і необароко. Cпроектував низку будівель, серед них:
Житловий будинок В. Літошенко на Андріївському узвозі № 13 (1888 p.),
Житловий будинок на Андріївському узвозі № 24 (кін. XIX ст.),
Житловий будинок М. Давиденка на вул. Львівській № 22 (1890 p.),
Прибутковий будинок на вул. Маложитомирській № 18 (1895 p.),
Прибутковий будинок на вул. Маложитомирській № 13 (1896 p.),
Прибутковий будинок на вул. Малопідвальній № 15 (1896 p.),
Житлові будинки в садибі В. Митрофанова на вул. Борисоглібській № 15 (1899 p.). Закінчив спорудження будинку Д. Трахтенберга на вул. Трьохсвятительській № 5 (1892 - 1894 pp.).
Актор проектів будинку київської іудейської громади (1894 р.) та синагоги на вул. Щекавицькій № 10, 29 (1894 - 1895 pp.).
Спорудив будинки і флігелі М. Змієвського на вул. Святославській / пізніше Чапаева №4, 4-б, 6 (1899 р.),
на вул. Святославській № 9, 7, 11, 13 (1900 - 1901 pp.),
Будинок І. Кузнецова на вул. Ярославів Вал № 29 (третій поверх і прибудова, 1897 - 1898 рр.),
Будинок Б. Шахновича на вул. Ярославській № 31 (1899 p.),
Будинок С. Баринова на вул. Ярославській № 49 (1893 p.).

ГОРДЄЄВ Федір Гордійович (1744 - 23.01.1810) - російський скульптор, педагог. Вихованець Петербурзької Академії мистецтв (1758 - 1767 pp.), продовжив навчання в Парижі й Римі. З 1773 викладав в Академії, через три роки отримав звання академіка скульптури, 1782 р. - професора. Виконав у стилі класицизму низку станкових творів, надгробків, керував встановленням пам'ятників Петру I і О. Суворову в Петербурзі, виготовив рельєфи на Казанському соборі, на фасаді і в інтер'єрі Останкінського палацу в Москві тощо. Разом з І. Мартосом консультував виконання скульптур для Монумента Слави в Полтаві (1805 - 1811 pp., архіт. М. Амвросимов, Тома де Томон, ск. Ф. Щедрин).

ГОРЛЕНСЬКИЙ Гнат Платонович (1873 - ?) - архітектор. Професійну освіту отримав у Петербурзькому Інституті цивільних інженерів і здобув відповідне звання. В 1898 - 1900 pp. продовжив навчання в Академії мистецтв і за проект готелю-санаторію на Півдні одержав звання художника-архітектора.
Працював у Катеринославі на зламі XIX - XX ст., використовуючи стильові форми неоренесансу і необароко. Збудував:
Літній клуб у Міському саду (1898 p., співавтор С. Харманський),
Житловий будинок І. Езау (1898 р.) та інші.
Виконав проект вокзалу на залізничній станції Верхівцеві у Катеринославській губернії (1903 p.).
Спроектував у модернізованих формах 4-поверховий готель-пансіон "Алупка" на схилі гори в Алупці (1907 p., співавтор М. Монахів).

ГОРЛЕНСЬКИЙ П. - архітектор. Професійну освіту отримав в художніх класах Харківського колегіуму у І. Саблукова та в Експедиції кремлівської будови під керівництвом В. Баженова. Засвоїв стильові принципи класицистичної архітектури.
Працював на Слобожанщині наприкінці XVIII - початку XIX ст.

ГОРНИЦЬКИЙ Т. - архітектор. Працював на початку XX ст. в Західній Україні, Приймав участь у проектуванні дерев'яних храмів бойківського типу.
Автор церкви Собору Богородиці у с. Воля Коблянська Самбірського району на Львівщині (1923 p.).

ГОРНОСТАЕВ Олексій Максимович (1808 - 1862) - російський архітектор, педагог. Вчився у Д. Жилярді в Москві та О. Брюллова в Петербурзі. 1834 р. за проект дачі для багатого мешканця столиці отримав від Петербурзькій Академії мистецтв звання вільного художника. З 1834 р. подорожував по країнам Європи, вивчав пам'ятки візантійського мистецтва і за проект реставрації храму Юпітера в Помпеї 1838 р. здобув звання академіка архітектури, а 1849 р. за виконання програми "Проект великокняжого заміського палацу" - професора.
З 1843 р. працював архітектором Міністерства внутрішніх справ, з 1858 р. викладав нарисну геометрію, перспективу і теорію тіней в Академії мистецтв. Збудував у Петербурзі кілька житлових будинків, споруд у Валаамському монастирі, Троїце-Сергієвій пустелі, церков у різних містах.
1841 р. залучався до участі в конкурсі на проект храму-пам'ятника на полі Полтавської битви. Використовуючи форми неоросійського стильового напрямку, розробив проект Успенського собору Святогірського Успенського монастиря біля м. Слов'янська, який було реалізовано в 1865 - 1868 pp.

ГОРНУНГ Юзеф - архітектор. Працював на початку XX ст. в Галичині. Виконував праці в формах неоампіру і модернізованих історичних стилів. Збудував у Львові:
Житловий будинок на вул. Коновальця № 44-а (1910 - 1912 pp.).
Здійснив забудову в дусі модернізованої готики житловими спорудами непарну сторону вулиці Менделєєва (1908 - 1910 pp.).
Відновлював і реставрував стародавні споруди, в тому числі:
Оборонний костел св. Станіслава у м. Щирці (1910 p.).

ГОРОДЕЦЬКИЙ Владислав Владиславович [Лешек Дезидерій Владислав] (23.05.1863 - 03.01.1930) - архітектор. Народився на Поділлі, початкову освіту отримав в реальному училищі при лютеранській церкві в Одесі. 1885 р. поступив і 1890 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв, де отримав звання класного художника 3-го ступеня. У творчості В. спостерігається вживання різноманітних стильових напрямків і розвиток від неоренесансу, необароко, неоампіру, неоготики, неомусульманського і неоросійського стильових напрямків на перших етапах діяльності до зрілого модерну і модернізації історичних стилів у наступному.
На замовлення Київського учбового округу збудував прогімназію в Умані (1889 - 1890 рр.).
В 1891 - 1920 pp. працював у Києві, де були спроектовані й збудовані:
Усипальня родини баронів Штейнгейль біля Аскольдової могили (поч. 90-х років),
Корпуси (шість) Південно-Російського машинобудівного заводу на вул. Жилянській № 107 (1895 - 1896 pp.),
Будинок Київського відділення Російського сільськогосподарського комісіонерства "Работник" на вул. Миколаївській № 11-а (1896 - 1897 pp., 1911 p. добудовані верхні поверхи з боку подвір'я і флігель),
Будинок меблевої фабрики Й. Кімайєра на вул. Миколаївській № 13 (1895 - 1897 pp., співавтор М. Клуг),
Оздоблення інтер'єрів готелю "Континенталь" і театру Соловцова (1897 p.),
Прибутковий будинок Л. Бендерського на вул. Великій Васильківській № 25 (1897 р.),
Надбудова будинку страхового товариства "Росія" на Хрещатику № 28/2 (1897 p.),
Служби садиби П. Попова на вул. Великій Васильківській № 3 (1897 p.).
На Всеросійській сільськогосподарській і промисловій виставці 1897 р. в Києві були експоновані, виконані Г.:
Дерев'яний павільйон гр. Юзефа Потоцького,
Дерев'яний павільйон гр. Костянтина Потоцького,
Павільйон В. Кочубея,
Гірничий павільйон у вигляді копальні;
У подальшому було виконано:
Добудова й надбудова будинку Л. Ревуцької на вул. Володимирській № 30 (1898 p.), Цементний завод "Фор" на Куренівці (1898 p.),
Музей старожитностей і мистецтва (1897 - 1900 pp., з використанням проекту архіт. П. Бойцова, керував будівництвом В. Ніколаєв, оздоблення - ск. Е. Саля),
Караїмська кенаса на вул. Ярославів Вал № 7 (1899 - 1900 pp., майстерня ск. Е. Саля),
Комплекс споруд Російського страхового товариства на Хрещатику (1903 p.),
Миколаївський костел на вул. Великій Васильківській № 75 (1899 - 1909 pp. з Будинок причту Миколаївського костелу (поч. XX ст.),
Власний будинок, так званий "з химерами" на вул. Банковій № 10 (1901 - 1903 pp., ск. Е. Саля),
Павільйон товариства правільного полювання на Старо-Житомирській дорозі біля Лук'янівського кладовища (1911 p.),
Мавзолей родини Вітте на Старому Байковому кладовищі (1904 p.),
Мавзолей інженера М. Лялевського на цвинтарі Видубицького монастиря (1905 p.),
Мавзолей В. Козакевича в Пущі-Водиці (1913 p.),
Ймовірно - мавзолеї лікаря Тишевича і невідомої родини на Новому Байковому кладовищі (поч. XX ст.).
Розробляв конкурсний проект Київської контори Державного банку в Києві (1901 p., не здійснений).
Приймав участь у проектуванні споруд Подільської станції міської каналізації на вул. Ратманського № 23 (кін. XIX ст.).
Проектував для інших населених місць і збудував:
Цукроварний завод Балашова і будинок управителя в Шпикові на Поділлі (поч. 90-х років, не збереглись),
Холодильник і каплицю у с. Рахни-Лісові (поч. 90-х років),
На замовлення К. Балашової Олександрівську винокурню біля с. Байбузи (1893 p.),
Комплекс лікарні в Мошнах (1894 p.),
Стайні Мошногородищенського маєтку (1895 p.),
Шлюзи на р. Вільшаній біля с Старосілля (1895 - 1896 pp.),
Проекти костелу в Мошнах і перебудови палацу М. Воронцова на Мошенських горах (1895 - 1896 pp.),
Власна вілла в Євпаторії (1901 p.),
Вілла О. Добровольського біля с. Тулин на Житомирщині (1904 p.), Жіноча гімназія у Черкасах (1903 - 1905 pp.),
Церква в Черкасах (не збереглась),
Торговельні ряди в Черкасах (не збереглись),
Мавзолей-каплиця Костянтина і Яніни Потоцьких у с. Печара на Поділлі (1904 p.),
Пам'ятник Олександру II в Черкасах (1911 р., не зберігся),
Власний завод вуглекислоти і штучного льоду в Сімферополі (поч. XX ст.),
Мавзолей Ледуховського і надгробок на братській могилі в Катеринодарі (поч. XX ст.).
Приймав участь у будівництві Всеросійської виставки в Києві 1913 р. (архіт. Ф. Вишинський, М. Шехонін та інші).
Активно займався підприємництвом. Був співвласником цементного заводу "Фор" у Києві, власником заводу вуглекислоти в Сімферополі.
У пореволюційний час залишив Україну, переїхав до Польщі, де спроектував курорт в Хелю, реставрував замок у Вишнівці, збудував критий ринок і водогінну вежу в Пьотрикові Трибунальському, казино в Отвоцьку, басейн в Згіржу. 1928 р. переїхав до Ірану, де в Тегерані спорудив залізничний вокзал і Палац шаха, спроектував театр і готель.

ГОРОДЕЦЬКИЙ Лев Мойсейовт (1858 - ?) - архітектор. Закінчив гімназію в Херсоні.
В Петербурзьке Будівельне училище поступав в 1876 і 1881 pp., закінчив 1884 р. по І розряду з відзнакою, отримавши звання цивільного інженера і нагороду - золоту медаль ім. проф. Беспалова за інженерні проекти. В 1884 - 1885 pp. працював в Одесі, за приватними замовленнями ним була спроектована:
Вентиляція Преображенського собору в Одесі.
В 1885 - 1886 pp. служив техніком при Миколаївській міській управі, де виконував наступне:
Керівництво брукуванням вулиць,
Роботи для адміралтейства,
Вишукування для бельгійського товариства "Кокериль" по влаштуванню приватної гавані.
Наприкінці 1886 р. перевівся до Києва, в технічний відділ управління Південно-Західних залізниць. Тут у формах неоренесансу і т. зв. цегляного стилю були спроектовані:
Споруди на станції Одеса-порт,
Споруди для розширення ст. Вапнярки,
Два залізничних училища,
Водонапірна башта на ст. Жмеринка,
Добудова споруд на станції Рені.
Залучався до виконання кошторису при будівництві Новобазарного критого ринку в Одесі (поч. 90-х років, проект А. Тодорова).
Виконав вентиляцію і опалення старого корпусу бактеріологічного інституту в Києві на вул. Протасів Яр № 4 (1896 p., архіт. К. Іванов).
Збудував кілька приватних будинків в Києві.

ГОРОНЦІЙ Андрій - майстер-тесля. Працював у другій половині XIX ст. на Львівщині. Збудував у формах галицької школи дерев'яну церкву св. Арх. Михайла в с Малі Нагірці Кам'янко-Бузького району (1876 p.).

ГОРОХОВ - військовий інженер. Працював наприкінці XVIII ст. на Півдні України. Спроектував у формах класицизму казарми у Херсонській фортеці.

ГОРОХОВ Андрій [Артемій] Іванович (1874 - ?) - архітектор. Отримавши малу бронзову медаль від Одеської рисувальної школи, в 1896 - 1902 pp. вчився в Петербурзькій Академії мистецтв, одержав звання художника-архітектора за виконання проекту синодального подвір'я у столиці. Працював у Харкові на початку XX ст., де, використовуючи пластичні форми неокласицизму, модернізованих ампіру і других історичних стилів спроектував низку різних споруд, а саме:
Головна контора і телефонна станція на провулку Троїцькому / пізніше Дубового № 12 (1915 - 1916 p., співавтор П. Рудавський),
Прибутковий будинок Д. Харитонова і кінотеатр "Ампір" на вул. Сумській № 7 (1913 p.),
Житловий будинок на вул. Сумській № 49 (1907 p.),
Особняк Юзефовича на вул. Сумській № 61 (1912 - 1913 p.).
Прийняв участь в конкурсі проектів на театр в саду Харківського комерційного клубу (1912 p., 1-а премія).

ГОТМАН А. Д. - інженер. Працював в середині XIX ст. Приймав участь у створенні Ланцюгового моста через Дніпро в Києві:
Запропонував проект висячого моста (1847 р., не був затверджений).
Працював у приймальній комісії споруди, після завершення будівництва (1853 p.).

ГОФМАН Ж. Л. - архітектор. Прибічник необароко і неоренесансу. Працював наприкінці XIX ст. в Одесі.
Автор житлового будинку на розі вулиць Дерібасівської № 22, Гаванної і Міського саду (80-і роки).

ГОХБЕРГЕР Юліус (16.05.1840 - 75.04.1905) - архітектор, австрієць за походженням. Освіту отримав у Віденській Академії мистецтв. Працював у Львові наприкінці XIX ст. директором Будівельного управління. Майстерно використовував форми неоренесансу, необароко і пеорококо, неороманіки і неоготики.
Спроектував і збудував чимало споруд, серед них:
Школа св. Анни у т. зв. цегляному стилі на розі вулиць Городоцької № 28 і Леонтовича № 2 (1876, 1884 pp.),
Реальна школа на вул. В. Шухевича № 2 (1876 p.),
Гімназія ім. Франца Иосифа на вул. С. Баторія / тепер Кн. Романа № 5 (1876 p.).
Після невдалого конкурсу проектів на будівлю Галицького сейму, проведеного 1875 p., спроектував і здійснив будівництво споруди (1877 - 1881 pp., ск. Л. Марконі, Т. Ригер, Я. Микульський, Р. Трембицький).
За його проектами були виконані:
Школа св. Марії Магдалини поблизу однойменного костелу на розі вулиць С. Бандери № 11, Генерала Чупринки № 1 і Вербицького № 2 (1883р.),
Філія краківського страхового від пожеж товариства "Флоріанка" на вул. Січових Стрільців № 16 (1887 p.),
Військовий манеж на розі вулиць Генерала Грекова № 1 і Ветеранів (1889 - 1891 pp.),
Комплекс притулку для бідних фундації Брата Альберта / худ. Адама Хмельовського на розі вулиць Золотої № 2 і Клепарівської № 15 (1891, 1896 pp.),
Корпуси лікарні фундації Антона Білінського на вул. Білінських / тепер Смаль-Стоцького (1891 - 1897 pp., співавтори А. Вайсс, 3. Сулковський, будівельник І. Лівинський),
Школа ім. А. Міцкевича на вул. Театральній № 15 (1893 p.),
Школа ім. Станіца (1893 p.),
Пожежна стражниця (1893 p.),
Банківська споруда на вул. Січових Стрільців № 9 (кін. XIX ст.).
Виступав зі статтями у львівському журналі "Технічний часопис" (польська мова), в яких наводилась інформація про архітектуру і процес будівництва Галицького Сейму (1877 p., с. 14; 1879 р., с. 6 - 8), школи св. Анни (1892 р., с. 183), щодо своєї праці і впровадженню технічних новинок в будинку школи ім. Міцкевича (1893 р., с. 20), про особливості будинків пожежної стражниці та школи ім. Станіца (1893 р., с. 69; 150).

ГОХГУТ - садівник. Працював в середині XIX ст. Дотримувався принципів будівництва парків пейзажного типу. Виконав детальне розпланування, посадив дерева й кущі Ботанічного саду Київського університету (1839 p., проект В. Беретті).

де-ГРАББЕ Карл Фрідрихович (1834 - ?) - архітектор. В 1847 - 1855 pp. навчався у Петербурзькому Будівельному училищі, отримав звання архітекторського помічника і чин колезького секретаря.
Приймав участь у спорудженні залізниці від Москви через Харків, Полтаву, Кременчук, Єлизаветград до Феодосії.
Проектував залізниці до кам'яновугільних копалень Донбасу на Катеринославщині.

ГРАССЕ А. - архітектор. Працював у Києві в другій половині XIX ст.
Автор вирішеного в дусі неоренесансу будинку А Некрасова на Хрещатику № 52 (1878 p.).

ГРЕГОР - архітектор. Працював на Буковині в другій половині XIX ст.
Керував будівництвом Вірменської церкви в Чернівцях (1870 - 1875 pp., автор Й. Главка).

ГРЕЙФАН Христіан Іванович (1826 - ?) - архітектор. Макленбурзький підданий, 1851 р. повернувся з подорожі з-за кордону і 1852 р. за проект міської брами отримав від Петербурзької Академії мистецтв звання некласного художники, а 1860 р. - академіка архітектури за проект міської думи.
Працював в середині XIX ст. в Києві. Використовував форми неоросійського стильового напрямку.
Перебудував Воскресенську церкву на вул. Січневого повстання № 27 (1867 p.).

ГРЕНБЕРГ Карл Йосипович - інженер. Працював в Одесі в середині XIX ст. інженером у Комітеті для будівлі бруківок. З 1873 р. і на початку 80-х років - технік господарсько-будівельного відділення при розпорядчий думі. Займався приватною практикою.
Приймав участь у І з'їзді російських зодчих 1892 року.

ГРЕССЕРСОН 3. - архітектор. Працював наприкінці XIX ст. в Закарпатті, вживав стилізовані форми середньовічного зодчества.
Збудував новий палац в Чинадаєві неподалік від Мукачева (1890 - 1895 pp.).

ГРЕЧИНА - землемір. Працював у Херсоні на початку XIX ст. Дотримувався прийомів стилю ампір.
Виконав проект з'їжджої частини (1812 .).
Підготував генеральний план міста з урахуванням його подальшого розвитку (1819 p.). Керував будівництвом пам'ятника Д. Говарду за проектом В. Стасова, (1820 p., запропонував доповнення, яке і було здійснене 1821 p.).

ГРИГОРАШ Семен Гаврилович (?.02.1839 - ?) - архітектор. Після закінчення Полтавської гімназії з 1856 р. навчався у Петербурзькому Будівельному училище, яке закінчив з відзнакою 1861 p., отримавши звання архітекторського помічника і чин X класу.
Працював на Полтавщині понад 30 років. В 1862 - 1865 pp. служив начальником штучного столу в губернській будівельній і шляховій комісії, в 1865 - 1868 pp. - молодшим інженером будівельного відділення в Полтаві й одночасно з 1866 р. - архітектором інституту шляхетних дівчат. 1868 р. отримав звання архітектора. З грудня 1869 р. обіймав посаду молодшого архітектора, з 1877 р. - губернського архітектора, з 1880 р. - губернського інженера.
Вживав пластичні засоби пізнього ампіру, неренесансу, неоготики і неоросійського стильового напрямку.
Збудував низку споруд на Полтавщині, серед них:
Мурована лютеранська церква в Полтаві,
Православний храм в м. Зінькові,
Православний храм і гуртожиток в Козельщинському жіночому монастирі,
Православна церква у Великобудищенському монастирі, Православний храм в с. Глинське Зеньківського повіту,
Православний храм в с Перекопівка Роменського повіту.
Надбудував третій поверх в Полтавському інституті шляхетних дівчат і влаштував водопровід від річки до споруди. Відзначений премією за виконання проекту жіночої гімназії у місті Керч.
Приймав активне участь у діяльності міського громадського управління і земства.

ГРИГОРЕНКО - архітектор. В середині XIX ст. служив у Київському учбовому окрузі. В 1840 - 1850 pp. на підставі обмірних креслеників виконав "Альбом планів, розрізів і фасадів замків, костелів і церков на Волині...".

ГРИГОР'ЄВ Іполит Михайлович (1837 - 30.12.1889) - архітектор. Після навчання у Петербурзькому Будівельному училищі (1849 - 1856 pp.) і отримання звання архітекторського помічника з чином колезького секретаря був направлений у Катеринославську губернську будівельну і шляхову комісію для виконанні обов'язків архітекторського помічника. Здійснював дослідження для виконання залізничного сполучення між Волгою і Доном.
1861 р. переведений на посаду виконавця робіт в Курську, а потім у Таврійську губернську будівельну і шляхову комісію. 1864 р. отримав звання архітектора і через рік став молодшим інженером при Таврійському губернському правлінні.
Незабаром перейшов на службу в Херсонську губернію, де працював на посаді губернського архітектора (з 1874 р.) і губернського інженера (з 1885 p.).

ГРИГОР'ЄВ Михайло Леонтійович - архітектор. Працював у Криму в першій половині XIX ст., вживав форми пізнього ампіру. З 1836 до 1848 р. обіймав посаду таврійського губернського архітектора.
На зламі 20 - 30-х років проектував споруди громадського призначення.

ГРИГОР'ЄВ С. С. - військовий інженер. Наприкінці XVIII ст. працював у Миколаєві. Керував спорудженням палацового ансамблю для Г. Потьомкіна у Спаському (1789 - 1790 pp.).

ГРИГОРОВСЬКИЙ І. Г. - архітектор. Представник ампіру. Працював у Чернігові в першій половині XIX ст.

ГРИГОРЦІВ Стефан - архітектор. Працював на Станіславщині на початку XX ст.
Серед запроектованих і виконаних споруд: Дерев'яна церква св. Арх. Михайла в с. Уторопи Косівського району (1929 p.).

ГРИГОРЧУК П. - майстер-тесля. Працював на початку XX ст. на Станіславщині. Збудував дерев'яну церкву Різдва в Яремчі Надвірнянського району / перенесена з с Дора (1935 p., співавтор І. Яворський).

ГРІММ Герман Давидович (1865 - ?) - російський архітектор, син Д. Грімма. В 1884 - 1888 pp. навчався у Петербурзькій Академії мистецтв, 1889 р. отримав 2-у золоту медаль за проект Міської думи у Петербурзі і 1890 р. - звання класного художника 1-го ступеня. Після закінчення удосконалювався за кордоном. З 1895 р. - академік архітектури.
Твори виконував згідно стильовим тенденціям необароко і модерну.
Приймав участь у конкурсах на проекти споруд для українських міст: Маріїнської гімназії в Одесі, (1904 p., співавтор Г. Голлі, 1-а і 3-а премії) тощо.

ГРІММ Давид Іванович (22.03.1825 - 11.1898) - російський архітектор, педагог. Професійну освіту отримав у Петербурзькій Академії мистецтв в 1842 - 1848 pp., 1846 р. за проект жіночого монастиря відзначений 2-ю золотою медаллю і одержав звання художника з чином XIV класу, а 1848 р. здобув 1-у золоту медаль за проект церкви. Удосконалював майстерність під час пенсіонерських подорожей в країнах Закавказзя і Європи. З 1855 р. - академік архітектури, з 1860 р. - професор, з 1892 р. - почесний член Академії мистецтв. Викладав у Будівельному училищі, в 1888 - 1892 pp. - ректор архітектури Академії мистецтв.
Був членом Військово-інженерного комітету, головним архітектором імператорського двору. В 1888 - 1890 pp. очолював Петербурзьке товариство архітекторів. В основному будував у Петербурзі (реформатська церква, пам'ятник Слави), за проектами Г. споруджувались об'єкти в Тифлісі, Ніцці, Копенгагені, Лугано, Женеві.
Використовував стильові форми неоренесансу і неовізантійського стильового напрямку, одним з перших почав застосовувати засоби грузинської і вірменської середньовічних архітектур.
Проектував для України в середині і 2-й пол. XIX ст., де були виконані:
П'єдестал пам'ятника Петру І в Житомирі (1858 p.),
Володимирський собор в Херсонесі на околиці Севастополя (проект 1859 - 1860 pp., будівництво почалось 1861 р. і закінчилось 1877 p., опорядження - 1892 p., приймали участь К. Вяткін, М. Тарасов, М. Арнольд, М. Чагін, Безобразов, А. Савинич),
Дзвіниця при церкві в Лівадії (1885 p., збудована І. Монігетті),
Оздоблення церкви в Ореанді (1885 p.),
Проект пам'ятника генералу Е. Тотлебену на Братському кладовищі Севастополя (кін. 80-х років).

ГРІНБЕРГ К. - інженер. На початку XX ст. працював у Києві у дусі раціоналістичного модерну. Збудував:
Прибутковий будинок X. Вольфмана на розі вул. Саксаганського № 61/17 і Тарасівської (1915 р.).

ГРІНБЕРГ Олександр-Ісаак Зиновійович (1881 - ?) - архітектор. Професійну освіту отримав у Петербурзькій Академії мистецтв в 1901 - 1911 pp. і за проект будинку російського посольства отримав звання художника-архітектора. Працював на початку XX ст.
Прийняв участь у конкурсах на проекти:
Контрактового будинку в Києві (1912 p., 3-а премія, співавтор М. Фельгер),
Земського банку в Одесі (1914 p., 3-а премія).

ГРІHEP Г. - архітектор. Працював на Поділлі наприкінці XIX ст. Застосовував форми неоренесансу. Разом з архіт. Е. Крамаржем збудував палацовий комплекс в Немирові (1894 - 1917 pp.).

ГРОДИНСЬКИЙ Є. - архітектор. Працював на початку XX ст. За його проектом у модернізованих формах середньовічного зодчества у Львові виконувалась:
Передпоховальна споруда євреїв - Бет-Тахара - на Янівському цвинтарі (1912 p., співавтор Р. Фелінський).

ГРОНВАЛЬД Олександр Готгардович (1845 - ?) - архітектор. Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв в 1861 - 1872 pp., де виконав програми на 2-у й 1-у срібні медалі і 1873 р. отримав звання класного художника 3-го ступеня.
Вживав форми неокласицизму і неоренесансу.
За його проектом у 80-і роки збудовано пам'ятник штаб, обер-офіцерам і нижнім чинам Волинського піхотного полку на Братському кладовищі захисників Севастополя в 1854 - 1855 pp.
Прийняв участь у конкурсі на проект надгробка воякам 61-го піхотного Володимирського полку в Севастополі.

ГРУЖЕВСЬКИЙ Євген Іванович (1869 - ?) - архітектор. 1890 р. поступив у Петербурзьку Академію мистецтв і 1896 р. за виконання проекту залу для виставок отримав званий художника-архітектора. З 1897 р. як пенсіонер удосконалював майстерність за кордоном. Працював на початку XX ст.
Розробляв деталі проектів пам'яток Севастопольської оборони.

ГРУЖЕВСЬКИЙ Євген Іванович - інженер. Професійну освіту здобув у Петербурзькому Інституті цивільних інженерів і одержав відповідне звання.
Працював в Одесі на початку XX ст. Обіймав посади інженера Товариства одеських трамваїв (1909 p.), понадштатного техніка в канцелярії градоначальника (1914 p.).

ГРЯЗНОВ Сергій Іванович (30.09.1798 - після 1860) - архітектор. В 1808 -1818 pp. навчався в Петербурзькій Академії мистецтв і отримав атестат 2-го ступеня. Працював у Катеринославі, де у дусі пізнього ампіру виконав проекти, за якими мали будуватись:
Фарбувальна для казенної суконної фабрики (1832 p.);
Споруда богоугодного закладу на центральній площі міста (1834 p., здійснена в 1837 - 1842 pp.);
1-а чоловіча гімназія на центральній площі міста (1850 р.) тощо.
В 40-і роки пішов у відставку і зайнявся приватною практикою.
В середині XIX ст. працював в Одесі, де виконав:
Проект перебудови міських боєнь.

ГУКОВСЬКИЙ Абрам Ісаакович - технік. Працював в Одесі наприкінці XIX - початку XX ст., дотримуючись принципів неоренесансу. Збудував:
Третій поверх будинку Тернополя на розі вулиць Новорибної і Канатної № 70 (1890 p.).

ГУЛЬД Вільям - будівничий парків. Родом з Англії, на російській службі з 1776 р.
Прибічник створення садів пейзажного типу. Виконав парк при Таврійському палаці у Петербурзі. За розпорядженням Г. Потьомкіна у 80 - 90-х роках XVIII ст. працював на Півдні України. Спроектував і здійснював:
Ландшафтний парк у Кременчуку,
Регулярний парк біля Херсонської фортеці,
Великий парк з оранжереєю при палаці Г. Потьомкіна у Катеринославі. Г. один з перших вивчав природні можливості Криму. У зв'язку з цим виконав:
Ландшафтний парк у Сімферополі,
Великий сад у Бахчисараї,
Пейзажний сад у Карасубазарі.
За приватними замовленнями створив парки у Решетилівці та Богоявленську, де живописні ландшафтні композиції органічно поєднувались з класичними малими формами і палацами.

ГУН Андрій Леонтійович (14.04.1841 - після 1920) - російський архітектор. Навчався в Петербурзькій Академії мистецтв у 1860 - 1864 pp., отримав 1-у срібну медаль за проект монастирських воріт з дзвіницею (1863 р.) і набув звання художника з чином XIV класу. З 1867 р. - академік архітектури, з 1907 р. - дійсний член Академії мистецтв. Отримав звання почесного члену Інституту цивільних інженерів.
Працював у майстерні В. Резанова, приймав участь у спорудженні палацу великого князя Володимира Олександровича в Петербурзі, збудував кілька прибуткових будинків і громадських споруд у Петербурзі й Москві. Виконував конкурсні проекти.
Дотримувався стильових форм неоренесансу і неоросійського стильового напрямку.
Проектував для України в 2-й половині XIX ст.
Автор добудови особняка М. Терещенка /тепер музей російського мистецтва в Києві на вул. Терещенківській № 9 (1882 - 1884 pp., здійснював В. Ніколаєв).
За проектом Г. споруджено Анастасіївський собор у Глухові (1885 - 1886 pp.).

ГУНДІУС Антон Іванович (1847 - ?) - інженер. 1870 p. закінчив Петербурзьке Будівельне училище і одержав звання архітекторського помічника по І розряду.
До 1873 р. споруджував залізницю Тирасполь - Кишинів, потім служив в управлінні по експлуатації Харківсько-Миколаївської залізниці.

ГУНДІУС Іосафат Іванович (20.09.1844 - 27.10.1880) - архітектор. Після закінчення Білостоцької гімназії у 1859 р. поступив і 1865 р. з відзнакою закінчив Петербурзьке Будівельне училище й здобув звання інженера-архітектора і чин X класу.
З 1866 р. працював в Одесі на посаді архітектора в будівельному бюро барона Унгерн-Штернберга, приймав участь у спорудженні Одеської залізниці, гілок Роздільна -Тирасполь, Тирасполь - Кишинів, Кишинів - Ясси.
Виконував дослідження для Фастівської залізниці
З 1875 р. начальник служби ремонту колії та споруд.
1878 р. призначений головним інженером служби шляху Південно-Західної залізниці.
Займався приватною практикою. Помер в Ялті.

ГУНСТ Олександр Іванович (1862 - ?) - архітектор В 1884 - 1896 pp. вчився у Петербурзькій Академії мистецтв і за проект зали для виставок здобув звання художника-архітектора.
Працював на зламі XIX - XX ст. в дусі історизму і модернізації історичних стилів.
Розробляв деталі проектів пам'яток Севастопольської оборони.
Виконав пам'ятник Чорноріченському бою (1905 p., співавтори О. Вейзен, Г. Долін, Ф. Єранцев).

ГУНТ Вільям - архітектор. Родом з Англії, переїхав у 20-і роки XIX ст. на Південь України на запрошення М. Воронцова. Працював у Криму в першій половині XIX ст. Використовуючи, в основному, форми неоготики і стилістичні елементи кримсько-татарського зодчества, збудував:
Палац кн. Голицина у Гаспрі (1831 - 1836 pp., у проектуванні приймав участь архіт. П. Ельсон).
Здійснював проект Е. Блора і керував будівництвом Воронцовського палацу в Алупці, де за власними проектами 1846 р. перебудував:
Бібліотечний корпус,
Шуваловський корпус,
Господарський корпус,
Башту в'їзних воріт.
Збудував павільйон у Верхньому парку (1848 р.) тощо. Створив т. зв. Бахчисарайський дворик в Алупкінському палаці (1851 p.).

ГУРКАТ Гнат Іванович - будівничий парків. Працював в другій половині XIX ст. 1870 р. був запрошений і приступив до роботи щодо розвитку парку в Маліївцях.

ГУСЄВ Валеріан Васильович (1865 - ?) -інженер. Після закінчення реального училища св. Петра і Павла в 1886 - 1891 pp. навчався у Петербурзькому Інститут цивільних інженерів, де одержав відповідне звання по І розряду.
Приймав участь у спорудженні Ялтинського порту (1889 p.).
Споруджував елеватор на ст. Вінниця Південно-Західної залізниці (1890 p.).

ГУТМАН - архітектор. Працював на Львівщині наприкінці XVIII ст.
Спроектував у перехідних формах від бароко до класицизму церкву Віцинського монастиря в с. Смереківці на Львівщині (1778 p., зводили тернопільські будівничі П. Пухальський, М. Підгурський).

ГУЦУЛЯК Симеон - майстер-тесля. Працював на Станіславщині в середині XIX ст. Збудував церкву гуцульського типу Благовіщення Богородиці в с. Пистинь Косівського району (1861 p.).

К началу страницы
Оглавление  ГАВРИЛКО-ГНИПЮК  ДАВИДОВ-ДІГБІ