Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Тематические блоги
* Журналы, газеты
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Публикації
Володимир Тимофiєнко
Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник

БАБІЙ-БЕТАНКУР

БАБІЙ Дмитро
БАБКІН М. А.
БАБ'ЮК Дмитро
БАГЕНСЬКИЙ Іван Олександрович
БАЖЕНОВ Василь Іванович
БАЗЕН П'єр Домінік (Петро Петрович)
БАЗІЛЕВСЬКИЙ Павло Антонович
БАЛЛАБАН Яків
БАЛАВЕНСЬКИЙ Федір Петрович
БАЛІНСЬКИЙ Гнат Васильович
БАЛЛОГ Мацей Иосифович
БАЛЬДВІН-РАМУЛЬТ Людвік
БАНОВ Микола
БАРАНЕЦЬКИЙ Карл Іполитович
БАРАНОВСКИЙ Гаврило
БАРДІН Олексій Іларіонович
БАРИНОВ Микола Іванович
БАРИШНІКОВ О. О.
БАРОНЧ Тадей
БАРТЕЦЬКИЙ
БАУЕР Броніслав
БАУЕР Бруно Альбертович
БАУЕР Кароль
БАУМАН Фредерик
БАХ Роберт Романович
БЕЗОБРАЗОВ
БЕЗПАЛЬЧЕВ Олександр Федорович
БЕЗСМЕРТНИЙ Володимир Адріанович
БЕЗЧАСТНОВ Михайло Федорович
БЕЙТЕЛЬСБАХЕР Христофор Готлібович
БЕК Сергій Петрович
БЕК Юзеф Захаріаш
БЕКЕТОВ Олексій Миколайович
БЕКЛЕМІШЕВ Володимир Олександрович
БЕЛБОТОВ
БЕЛТОВСЬКИЙ Юліан
БЕНУА Леонтій Миколайович
БЕНУА Микола Леонтійович
БЕР Самуїл Йосипович
БЕРГЕР
БЕРГЕР X.
БЕРГШТРЕССЕР Павло Карлович
БЕРДЯЕВ Василь
БЕРЕТТІ Вікентій Іванович
БЕРЕТТІ Олександр Вікентійович
БЕРКУТОВ М.
БЕРНАРДАЦЦІ Йосип (Олександр-Йосип) Олександрович
БЕРНАРДАЦЦІ Олександр Йосипович
БЕРНГАРД Рудольф Богданович
БЕРСЬКИЙ А.
БЕРТАЛІОТТІ Френ
БЕРТЬЄ-ДЕЛАГАРД Олександр Львович
БЕТАКІ М.
БЕТАНКУР Августин Августинович

БАБІЙ Дмитро - майстер-тесля. Працював на початку XIX ст. на Станіславщині.
Збудував дерев'яну церкву св. Арх. Михайла в с Перекоси Калуського району (1818 p.).

БАБКІН М. А. - архітектор, технік. Працював у Харкові в другій половині XIX і на початку XX ст., використовував модернізовані форми історичних стилів.
Приймав участь у житловій забудові міста. Збудував перші в Харкові дитячі ясла (1902 p.).

БАБ'ЮК Дмитро - майстер-тесля. Працював в середині XIX ст. на Станіславщині. Збудував дерев'яну церкву св. Параскеви у с Великий Ключів Коломийського району (1865 p.).

БАГЕНСЬКИЙ Іван Олександрович (25.01.1883 - 12.06.1967) - архітектор, педагог. 1910 р. закінчив архітектурний факультет Вищої політехнічної школи у Львові. У міжвоєнний період очолював кафедру архітектури, з 1933 р. - професор.
На початку своєї творчості використовував форми модерну і модернізованих історичних стилів. Збудував:
Житловий будинок на вул. Коновальця № 44 у формах необароко (1910 - 1912 pp.),
Багатоквартирний будинок на вул. Набеляка / тепер Котляревського № 37 (1913 p., співавтор В. Дембінський),
Багатоквартирний будинок на вул. Набеляка / тепер Котляревського № 37-а (1913 р., співавтор В. Дембінський),
Перебудова сходової клітки і операційного залу філії Австро-Угорського банку на вул. Січових Стрільців № 9 (1914 - 1921 pp., зведений 1897 р. за проектом Ф. Фельнера і Г. Гельмера),
Низку праць в 20-і роки вирішував у формах модернізованої класики:
Житловий будинок на вул. Новаківського № 8 (1923 p.),
Палац гр. Бєльських на вул. Широкій / тепер Коперника № 42 (1923 p.),
Вілла на вул. І. Франка № 150 (1925 p.).
Реставрував палац Бєльських, Потоцьких і Коморовських на пл. Галицькій № 10 (1932 - 1934 pp., первісний - П. де Рішар Тіррегальє).
Виконав, крім того, багато праць у формах функціоналізму, наприклад, будинок страхових і медичних установ на вул. Зеленій № 12 (1937 - 1939 pp.). На ці й наступні десятиріччя також припадає активна творча і педагогічна діяльність на архітектурному факультеті Львівської політехніки.

БАЖЕНОВ Василь Іванович (01.03.1737 - 02.08.1799) - російський архітектор, педагог. 1751 р. поступив в Архітекторську школу Д. Ухтомського. З 1755 р. в Петербурзі, помічник С Чевакінського. В 1758 - 1760 pp. вчився в Петербурзькій Академії мистецтв, в 1760 - 1765 pp. навчався в Парижі і Римі, отримав звання професора Римської академії, члена академій у Флоренції і Болоньї, 1765 р. - академіка архітектури. З 1799 р. призначений віце-президентом Петербурзької Академії мистецтв. З 1767 р. працював в Москві, де спроектував і почав будувати грандіозний Кремлівський палац, палацовий комплекс в Царицині, спорудив палац Пашкова та інші особняки, кілька храмів. У Петербурзі проектував Михайлівський замок і його павільйони.
У московській Експедиції' кремлівського будування створив школу, де навчалось кілька українських архітекторів - П. Ярославський, П. Горленський, М. Мосцепанов, М. Калиновський. Як видатний майстер раннього класицизму з яскравою індивідуальністю суттєво вплинув на архітектурний розвиток свого часу, риси творів Б. помітні у низці споруд, зведених в Україні (зокрема, Катерининському соборі в Херсоні).
Деякі дослідники приписували Б. авторство палацу Шидловського в Старому Мерчику на Слобожанщині, який збудував П. Ярославський.

БАЗЕН П'єр Домінік (Петро Петрович) (13.01.1786 - 1838) - російський інженер і педагог, французького походження. Закінчив Політехнічну школу і Школу мостів і шляхів, працював в Італії й Південній Франції. 1810 р. направлений Наполеоном І до Петербургу для викладання в Інституті корпусу інженерів шляхів сполучення.
Незабаром згідно запиту А.-Е. Рішельє був відряджений на Південь України, де склав проект Євпаторійського порту.
1816 p. влаштував Обводний канал у Петербурзі, 1823 р. збудував перший в Росії висячий міст, в 1820 - 1832 pp. - Шліссельбурзькі гранітні шлюзи.
З 1824 р. очолював Комітет для будівель і гідравлічних робіт, який контролював Будівництво самих визначних споруд в Російській імперії. В 1824 - 1834 pp. був директором Інституту корпусу інженерів сполучення.
Інженер генерал-лейтенант Б. був почесним членом СПб Академії наук, почесним членом Петербурзького університету, членом Віденської, Туринської, Стокгольмської і Мюнхенської академій. Помер в Парижі.

БАЗІЛЕВСЬКИЙ Павло Антонович (1855 - ?) - архітектор. Професійну освіту здобув у Петербурзькій Академії мистецтв в 1877 - 1883 pp. і отримав звання класного художника 2-го ступеня.
На Волині здійснив реставрацію Богоявленської церкви в Острозі (1882 - 1883 pp., проект К. Тихомирова).

БАЛЛАБАН Яків архітектор. Працював у Львові на початку XX ст. у формах неоренеслнеу і необароко. Серед творів:
Чиншовий будинок на вул. І. Франка № 96 (1893 p.),
Прибутковий будинок на вул. Академічній / тепер пр. Шевченка № 28 (1897 р., ск. Б. Солтис).

БАЛАВЕНСЬКИЙ Федір Петрович (31.12.1864 - 08.11.1943) - скульптор, педагог. Народився у Харкові. Початкову освіту одержав в Київській рисувальній школі М. Мурашка, яку закінчив 1896 р. В 1898 - 1903 pp. вчився в Петербурзькій Академії мистецтв у класі В. Беклемішева і отримав звання художника. Викладав у художніх училищах Тбілісі, Києва (1907 - 1922 pp.). Працював в жанрі портрету і станкової скульптури, виконував монументально-декоративні твори, серед яких:
Надгробок М. Кропивницького у Харкові (1914 р.),
Горельєфи на будинку Ісерліса в Києві на Музейному провулку (1909 p., архіт. В. Риков),
Скульптурні композиції на лікарні Марийської громади сестер-жалібниць Червоного хреста в Києві на вул. Саксаганського № 75 (1913 p., архіт. В. Риков),
Оздоблення іподрому в Києві на вул. Суворова № 9 (1916 p., архіт. В. Риков).
Приймав участь у конкурсі проектів на пам'ятник Т. Шевченку в Києві (1911 р. - II тур, 2-а премія).
Разом з І. Кавалерідзе виконував пам'ятник кн. Ользі в Києві (1911 p.).
Активна творча і педагогічна діяльність Б. продовжувалась і в два наступні десятиріччя.

БАЛІНСЬКИЙ Гнат Васильович (1841 - ?) - інженер. Початкову освіту отримав у Житомирській гімназії, професійну в 1858 - 1862 pp. у Петербурзькому Будівельному училищі і одержав звання архітекторського помічника і чин X класу.
З 1864 р. працював у Херсонській будівельній і шляховій комісії, 1865 р. пішов у відставку. Збудував:
Міст через річку Прут у Бессарабії і митниця в Унгенах (1871 - 1876 pp.),
Металевий міст через річку Псел на Сумщині (1877 - 1882 pp.),
Металеві мости через річки Юр'їв і Случ на поліських залізницях (1885 - 1886 pp.).

БАЛЛОГ Мацей Иосифович (24.02.1854 - ?) - архітектор. Після закінчення Житомирської гімназії у 1877 - 1883 pp. вчився у Будівельному училищі в Петербурзі, отримав звання цивільного інженера і чин X класу.
Працював міським архітектором у Кам'янці-Подільському, де спроектував у формах неоренесансу:
Будинок лікарні Імператорського людинолюбного товариства (1890 - 1891 pp.).
Автор вирішених у дусі необароко панських будинків в селах:
Островчани Каменецького повіту (1886 - 1887 pp.),
Голоскове Каменецького повіту (1886 - 1887 pp.),
Грушке Ямпільського повіту (1890 - 1891 pp.).

БАЛЬДВІН-РАМУЛЬТ Людвік (1858 - 1929) - архітектор. Професійну освіту отримав на архітектурному відділенні Львівської технічної академії. Працював на зламі XIX - XX ст. у Львові, де, використовуючи стильові форми неоренесансу, модерну і модернізованих історичних стилів, збудував:
Головний поштамт на вул. Словацького № 1 (1890 p.),
Житловий будинок на вул. І. Франка № 124 (1907 p.),
Житловий будинок на вул. І. Франка № 126 (1907 p.),
Житловий будинок на вул. І. Франка № 128 (1907 p.),
Житловий будинок на вул. І. Франка № 130 (1907 p.),
Тютюнову фабрику (1925 p.),
Низку житлових і виробничих споруд (поч. XX ст.).

БАНОВ Микола (1826 - ?) - архітектор. Поступив 1842 р. і закінчив 1849 р. Петербурзьке Будівель училище зі званням архітектурного помічника XIV класу.
Після нявчання був відряджений на службу в Чернігівську губернську будівельну і шляхову комісію.

БАРАНЕЦЬКИЙ Карл Іполитович (? - 1896) - військовий інженер. З 1889 р. полковник Б. працював архітектором Російського Товариства пароплавства і торгівлі, з 1892 р. також очолював інженерну дистанцію Одеського військового округу. Проектував у дусі неоренесансу.
Автор будинку і флігеля Волошина в Одесі на вул. Кузнецькій № 19 (1891 p.).
Був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства.

БАРАНОВСКИЙ Гаврило Васильович (25.03.1860 - 1920) - архітектор. Народився в Одесі. Початкову освіту отримав у Кишинівській гімназії та Одеському реальному училищі. З 1881 р. вчився у Петербурзькому Інституті цивільних інженерів, який закінчив 1885 р. з відповідним званням і срібною медаллю за архітектурні проекти. Основна будівельна діяльність пов'язана з Петербургом - будинки Єлисєєва на набережних Фонтанки і Макарова, вул. Ломоносова, торговий будинок Єлисєєва на Невському проспекті, Буддійський храм на Приморському проспекті тощо, яки вирішувались у дусі необароко і стилізації далекосхідної архітектури.
Як редактор журналу "Строитель" висвітлював належним чином будівельну діяльність и Україні. Автор фундаментальних довідкових праць, де теж відображені праці зодчих в Україні: Архитектурная энциклопедия второй половины XIX в.: В 7 т. - СПб, 1902 - 1908. - Т. 1 - 7; Юбилейный сборник сведений о деятельности бывших воспитанников Института гражданских инженеров (Строительного училища): 1842-1892. - СПб, 1893. - 400 с.

БАРДІН Олексій Іларіонович (1838 - ?) - інженер. Вчився у Петербурзькому Будівельному училищі в 1852 - 1858 pp. і отримав звання архітекторського помічника і чин XII класу.
Після закінчення навчання працював у Херсонській губернській будівельній і шляховій комісії.

БАРИНОВ Микола Іванович (1843 - ?) - російський скульптор. Вчився в Академії мистецтв у Петербурзі (1860 - 1869 pp.), почесний вільний общник AM (1870 p.).
Автов - виконавець надгробка генералів М. С. і С. С. Леонових, похованих в Києві на Дальніх печерах Києво-Печерської лаври (кін. XIX ст.).
Приймав участь у створенні пам'ятника Олександру II в Одесі. Розробив проект за ескізом архіт. А. К. Бруні та виконав основні роботи в граніті й бронзі (1887 - 1889 pp.).
За проектом М. Ніконова спорудив пам'ятник на Братській могилі російських вояків, загиблих 1709 р. під Полтавою (1894 - 1895 pp.).

БАРИШНІКОВ О. О. - архітектор. Працював у Києві й Миколаєві на поч. XX ст., активно співробітничав з інженерами, про що свідчать:
Маяк у Миколаєві (1903 - 1904 pp., співавтор М. П'ятницький),
Фунікулер у Києві (1904 p., співавтор М. П'ятницький).
Споруди вирішувались у дусі раціоналізму.

БАРОНЧ Тадей (24.03.1849 - 12.03.1905) - скульптор. Народився і працював у Львові. Освіту здобув у Краківській і Мюнхенській академіях мистецтв, до Львова повернувся 1875 р. Створив чимало портретних бюстів, серед них і Т. Шевченка. Дотримувався пластичних засобів неоренесансу і необароко.
Виконував монументально-декоративні роботи, а саме:
Скульптурне оздоблення будинку гімназії ім. Франца Иосифа /6 статуй діячів на вул. і Князя Романа № 5 (1876 p.),
Скульптурне оздоблення 1890 р. фасаду Галицької ощадної каси на вул. Гетьманській / тепер пр. Свободи (1888 - 1891 pp., архіт. Ю. Захарієвич, ск. Л. Марконі, С. Левандовський),
Статуя "Комедія" 1899 р. в ніші Міського театру (1895 - 1900 pp., архіт. 3. Горголевський).
Виконав низку творів на Личаківському кладовищі, серед них:
Проект пам'ятника герою оборони Варшави 1831 р. Ю. Ордону (1896 p., виконав Ю. Марковський),
Надгробок на могилі К. Ордона,
Надгробок на могилі Г. Шмидта.
Встановив пам'ятник А. Міцкевичу в Трускавці (1898 p.).

БАРТЕЦЬКИЙ - будівничий парків. Працював на Київщині на початку XIX ст. Разом з садівниками Віттом і Штунге до 1815 р. керував створенням пейзажного парку "Олександрія" в Білій Церкві для гр. Браницьких.

БАУЕР Броніслав - архітектор. Працював на Галичині наприкінці XIX - XX ст.
Спроектував притулок для похилих у Швейцарії (1880 p.).
Наприкінці XIX ст. переїздить до Львова.
Прийняв участь у конкурсі на проект Промислової школи (1890 p.).
За його проектами, вирішеними у стильових формах неоренесансу, необароко, а також модерну, збудовані:
Житловий будинок / тепер музей О. Кульчицької на вул. Листопадового Чину № 7 (1890 p.),
Власна вілла у "стилі піттореск" на вул. І. Гушалевича № 5 (1892 p.),
Міська школа ім. Конарського на вул. С. Бандери № 91 (1893 p., співавтор І. Долинський),
Житловий будинок на вул. Янівській / тепер Т. Шевченка № 9 (кін. XIX ст.),
Житловий будинок на вул. Янівській / тепер Т. Шевченка № 13 (кін. XIX ст.),
Житловий будинок на вул. Янівській / тепер Т. Шевченка № 15 (кін. XIX ст.),
Адміністративна споруда на вул. Магазинній № 1 (1904 - 1906 pp.),
Житловий будинок на вул. Глинянській / тепер Д. Донцова № 9 (1909 - 1910 pp.),
Житловий будинок на вул. Глинянській / тепер Д. Донцова № 11 (1909 - 1910 pp.),
Житловий будинок на вул. Янівській / тепер Т. Шевченка № 30 (1912 p.),
Житловий будинок на вул. Янівській / тепер Т. Шевченка № 32 (1912 p.).
Виконав проект гімназії у Бродах (1881 p., співавтор Я. Долинський).
Друкував матеріали про свої роботи у львівському журналі "Технічний часопис" (польська мова) - 1880 р., с. 14 - 16; 1881 р., с. 126 та в інших виданнях.

БАУЕР Бруно Альбертович (1870 - після 1929) - архітектор. 1897 р. закінчив Петербурзький Інститут цивільних інженерів і отримав відповідне звання.
З 1899 р. працював в Одесі, проектував житлові будинки, використовуючи модернізовані форми історичних стилів. В 1907 - 1916 pp. обіймав посаду архітектора Новоросійського університету.
Допомагав П. Клейну при зведенні прибуткового будинку на вул. Гоголя № 14 (1890 р. ), збудував його флігелі (1906 p.). з 1901 р. був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства. В 20-і роки виклада в архітектуру на будівельному факультеті Одеського політехнічного Інституту.

БАУЕР Кароль - будівничий парків. Працював в середині XIX ст. директором міських садів у Львові. Радикально реконструював в пейзажному стилі перший міський парк / тепер ім. І. Франка (1855 - 1860 рр.). Спроектував:
Сад на Губернаторських валах,
Ботанічний сад на вул. Кирила і Мефодія.
Здійснив озеленення Личаківського кладовища та інше.

БАУМАН Фредерик (1765/1770 - 1845) - архітектор і скульптор-декоратор. Народився в м. Мітаві, фахову освіту отримав у Варшаві й Берлині. З 1817 р. працював у Львові, використовуючи стримані форми ампіру. Здійснив реставрацію:
Будинку Корнякта на пл. Ринок № 6,
Кам'яниці Яна Собеського, де відновлені перший поверх, п'ять великих залів, а також в стилі Людовіка XVI збудовані сходи.
За власними проектами перебудовані:
Палац Бєльських, Потоцького, Кемеровських /скульптурний фриз бальної зали на пл. Галицькій № 10 (20 - 30-і роки),
Палац Холоневського,
Палац Семенських-Левицьких на вул. Пекарській № 19 (1849 p.),
Особняк на пл. Ринок № 8 (40-і роки).
Виконав оформлення інтер'єрів Оссолінеуму на вул. В. Стефаника № 3 (30-і роки, архіт. Я. Зальцман, В. Шмідт).
Спроектував фасади:
Палацу Уруських в с Верхня Білка,
Фасади садибного будинку в с. Йосиповка /раніше Юськовичі.
Збудував палац у Кристинополі, де були сполучені форми класики і середньовіччя.
Можливо, є автором декоративного оздоблення театру Скарбека на розі вулиць Театральної і Лесі Українки, палацу Камелло на вул. Пекарській № 50.
Виконав кілька пам'ятників на Личаківському кладовищі.

БАХ Роберт Романович (28.01.1859 - 17.09.1933) - російський скульптор, педагог. 1844 р. поступив і 1885 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв з великою Заохочувальною медаллю, отримавши звання класного художника 3-го ступеня. З 1891 р. - академік. У Вищому художньому училищі завідував класом ліплення на архітектурному відділенні. В Україні ним виконано:
Пам'ятник О. Пушкіну в Києві на розі вулиць Суворова і Січневого повстання (1899 p.).

БЕЗОБРАЗОВ - архітектор. Працював у Криму наприкінці XIX ст. Оформляв інтер'єри Володимирського собору Херсонеського монастиря в Севастополі (1887 - 1892 pp., автор Д. Гримм).

БЕЗПАЛЬЧЕВ Олександр Федорович (1862 - ?) - архітектор. Після закінчення Сумського реального училища професійну освіту отримав у Петербурзькому Будівельного училищі в 1882 - 1888 pp. і одержав звання цивільного інженера по І розряду.
З 1890 р. працював молодшим інженером Херсонського губернського правління, а з 1892 р. міським архітектором в Херсоні. Проектував громадські споруди і за приватними замовленнями житлові будинки.

БЕЗСМЕРТНИЙ Володимир Адріанович (21.12.1861 - 06.08.1940) - архітектор. Після закінчення Віденського реального училища у 1880 - 1885 pp. вчився в Інституті цивільних інженерів в Петербурзі й здобув відповідне звання по І розряду.
Отримавши призначення, в 1886 - 1893 pp. працював у будівельного відділенні Волинського губернського правління, займаючи посади від молодшого інженера до губернського архітектора. Спроектував:
Будинок Окружного суду в Житомирі (1893 p.),
Мости через річки Стир і Горинь,
Сільські лікарні й школи,
Церква в с Емільчине та інші громадські й інженерні споруди.

За приватними замовленнями споруджував житлові будинки.
Палітра стильових уподобань зодчого вельми різноманітна - неоренесанс, необароко, "цегляний стиль", декоративний і раціоналістичний модерн, неоампір тощо.
В 1893 - 1919 pp. обіймав посаду губернського інженера на Київщині, де за 45 років праці залишив велику архітектурно-будівельну спадщину, зокрема в м. Києві:
Металевий міст над Петровською вулицею в парковій зоні (1896 - 1897 pp.),
Винний ректифікаційний склад на вул. Кудрявській № 14 (1896 p.),
Павільйон на всеросійській сільськогосподарській і промисловій виставці у Києві (1897 р.),
Електростанція на вул. Андріївській (1897 p.),
Прибутковий будинок К. Марголіна на розі вулиць П. Сагайдачного № 10 та Ігорівськоі № 5 (1899 p.),
Київське товариство взаємного кредиту на вул. Хрещатик № 16 (не зберігся),
Майстерні при Київському виправному арештантському відділенні на Бібіковському бульварі № 27, Притулок-школа для глухонімих / тепер адміністративний корпус обласної лікарні на вул. Пугачова № 2 (1902 p.),
Силова дизельна станція трамваю на Набережному шосе № 2 (1902 - 1904 pp.,
залізобетонне склепіння - інж. А. А. Абрагамсон),
Елеватор на млині на Боричевому узвозі (1907 p., проект Г. Волкенштейна),
Надбудова IV поверху губернських присутствених місць на вул. Володимирській № 15 (1908 - 1909 pp.),
Прибутковий будинок на вул. Гоголівській № 15 (1909 p.),
Прибутковий будинок Ф. Ягимовського на вул. Гоголівській № 23 (1909 p.),
Прибутковий будинок Є. Томіліної на вул. Львівській № 42 (1910 p.),
Особняк Н. Грабара на вул. Мельникова № 8 (1910 p.),
Прибутковий будинок О. Андре на розі вулиць Львівської / тепер Артема № 40/1 і Бехтерєвського провулка (1913-1915 pp.),
Хірургічне і гінекологічне відділення Кирилівської лікарні,
Житловий будинок на вул. Дорогожицькій № 44,
Збудував Київську казенну палату і казначейство на Львівській пл. № 14 за проектом О. Кобелєва (1913 - 1914 pp.).
В Київській губернії виконав наступні праці:
Сільські лікарні, ректифікаційні склади в Умані, Звенігородці, Таращі, Бердичеві, Степанівцях,
Арештантські будинки в Бердичеві, Василькові, Радомишлі, Липовцю.
В 1892 і 1895 pp. був делегатом 1-го і 2-го з'їздів російських зодчих.
В 1919-1920 pp. працював в Одесі, де викладав архітектуру в будівельному технікумі.
У подальшому повернувся до Києва, де працював у державних установах, викладав у Київському політехнічному інституті. В 1922 - 1931 pp. виконував обов'язки міського архітектора.

БЕЗЧАСТНОВ Михайло Федорович (1872 - 05.05.1942) - інженер, архітектор, науковець. Народився в м. Бендерах в родині учасника російсько-турецької війни, яка 1881 р. переїхала до Одеси, де закінчив реальне училище. В 1892 - 1898 pp. отримав фахову освіту в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів, який закінчив по І розряду і здобув відповідне звання. Під час навчання був помічником у архітекторів Ю. Дмитренка і С. Ландесмана.
З 1898 р. працював техніком при Одеській міській управі, в подальшому заступником міського інженера. Переважно займався питаннями благоустрою Одеси.
Разом з інж. В. Зуєвим займався трасуванням серед приватних ділянок Новоаркадійської дороги / зараз пр. Шевченка.
Розробив проект каналізації Пересипу (1913 p.).
Здійснював реконструкцію полій зрошування.
Запроектував розпланування у вигляді трьох терас і озеленення рекреаційної зони Ланжерону (1914 p., співавтор садівник М. В. Орликов).
Виконав кілька праць в галузі архітектури з використанням засобів модерну, а саме:
Прибутковий будинок Раллі на вул. Пушкінській № 7 (1908 p., співавтор Ф. Кюнер),
Склад у дворі будинку Мартинової між Соборною пл. і вул. Поліцейською (1907 p.),
Низку споруд на Молдаванці.
З 1899 р. став членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства. З 1903 р. виконував обов'язки його секретаря , з 1911 р. - голова будівельного відділу і член бюро санітарного піклування. Займався організацією Південно-російської художньої виставки.
Приймав активну участь у роботі IV з'їзду російських зодчих 1910 р.
Регулярно виступав зі статтями на сторінках місцевої преси і столичних журналів:
Артели в России // Зодчий. - 1904. - № 37; Гидропатические заведения в г. Одесса // Зодчий. - 1902. - № 31. - С 348 - 349; № 32. - С. 355 - 357, ил.; Дом общества взаимного кредита в Одессе // Зодчий. - 1904. - № 45; Новая больница в Одессе // Зодчий. - 1904. - № 34; Памятник французско-русских симпатий в Одессе // Зодчий. - 1902. - № 20 - 236 - 237; Пожар Пассажа в Одессе // Зодчий. - 1902. - № 1; Строительная деятельность в Одессе в 1903 г. // Зодчий. 1902. - № 7; Строительная деятельность в Одессе за 1905 г. // Зодчий. - 1906. - № 9.
Дуже активно працював в 20 - 30-і роки XX ст. в галузі комунального господарства Одеси. В 30-і роки займався реконструкцією Дюковського саду над Балківською мулицею. Виконав два варіанти генерального плану міста.

БЕЙТЕЛЬСБАХЕР Христофор Готлібович - архітектор. Представник саксонської архітектурної школи. Працював в Одесі з 1900 р. На початку XX ст. у формах неоампіру, неокласицизму, модернізованого класицизму, модерну виконав низку споруд, а саме:
Екстер'єр будинку Стурдзовської лікарні жалісливих сестер на вул. Базарній № 1 (1901 p.),
Фасад прибуткового будинку Гагаріна на вул. Катерининській № 2 (доопрацьований і збудований архіт. М. Рейнгерцом, 1902-1903 pp.), Ресторан У. Сигала в курортно-розважальній зоні парка "Аркадії" у балці Малого Фонтану (1900-і роки),
Одеське відділення Російсько-американської резинової мануфактури "Трикутник" на вул. Пушкінській № 32 (1910 p., співавтор В. Кундерт),
Маслоробний завод на вул. Сирітській,
Чайна фабрика на вул. Єврейській,
Майстерні і брама заводу "Вікандер і Ларсон" на Пересипу / тепер "Більшовик" (1911р.),
Крамниця фірми "Вікандер і Ларсон" на вул. Рішельєвській № 26 (1912 p.),
Головна споруда Чорноморського канатного заводу на вул. Водопровідній (1913 p.),
Прибутковий будинок І. Роглера на розі вулиць Ольгіївської № 8 і Княжої (1912 p.),
Прибутковий будинок П. Гершеновського на вул. Бєлінського № 22 (1913 p.),
Реконструкція прибуткового будинку на вул. Дерібасівській № 18 (1913 p.),
Реконструкція прибуткового будинку на вул. Катерининській № 3 (1913 p.).
Був членом і приймав участь у роботі Одеського відділення Російського Технічного товариства.
1914 р. з початком Першої світової війни повернувся в Німеччину.

БЕК Сергій Петрович (1858 - ?) - архітектор. В 1876 - 1882 pp. вчився у Будівельному училищі в Петербурзі й отримав звання цивільного інженера по І розряду.
З 1883 р. працював молодшим інженером будівельного відділення Київського губернського правління, де переважно займався спорудженням під'їзних шляхів в губернії. Твори виконував у дусі неоренесансу.
Спроектував і збудував в Києві:
Комплекс споруд Бактеріологічного інституту на вул. Протасів Яр № 4 (1900 - 1901 pp.), що включав у себе:
Два цегляні будинки для притулку хворих,
Дерев'яний будинок для притулку хворих,
Склади і майстерні,
Три стайні та інші підсобні споруди.
Виконав кілька приватних споруд і земських будівель в губернії.
Керував будівництвом Олексіївського притулку для дітей військових на вул. Мельникова № 8 (1901 - 1902 pp., проект І. Кітнера).

БЕК Юзеф Захаріаш (17.03.1794 - 10.12.1850) - польський військовий і політичний діяч, інженер. Керував обороною Варшави під час Польського повстання 1830-1831 рр. і обороною Відня в 1848 р. Командував угорськими революційними пінськими в 1849 р.
Виконав у стилі ампір проект перебудови монастиря взутих кармеліток під бібліотеку й музей Оссолінських у Львові (1831-1833 pp.).

БЕКЕТОВ Олексій Миколайович (19.11.1862 - 23.11.1941) - архітектор, педагог. Народився у Харкові, в родині професора хімії. Початкову освіту отримав у Харківському 1-у реальному училищі. В 1881 - 1888 pp. навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, де за проект театрального училища був відзначений малою золотою медаллю, а за проект курзалу на березі моря здобув велику золоту медаль і звання класного художника 1-го ступеня. 1889 р. повернувся до Харкова, де переміг на конкурсі проектів Комерційного училища.
1894 р. виконав програму на проект бібліотеки з галереєю видатних людей і музеєм нумізматики, за що одержав звання академіка архітектури.
З 1896 р. обіймав посаду професора Харківського технологічного інституту. Приймав участь у проектуванні й будівництві його споруд.
На протязі тривалого творчого життя залишив величезну архітектурну спадщину в Харкові, Катеринославі, Сімферополі, Алушті, Лубнах, Києві, Новочеркаські, Ростові-на-Дону та інших містах України і Росії.
В останні роки XIX cm. спроектував і збудував в Харкові:
Комерційне училище на вул. Пушкінській № 77 (1889 - 1893 pp.),
Церкву Христа Спасителя на 600 чоловік при комерційному училищі (1893/1896 p.), Земельний банк на Миколаївській площі № 28 (1896-1898 pp., ск. О. І. Якобс),
Торговий банк на Миколаївській площі № 26 (1898 - 1899 p.),
Азовсько-Донський комерційний банк на Миколаївській площі № 14 (1897 p., пізніше реконструкція),
Будинок судової палати і окружного суду на пл. Михайлівській / пізніше Руднєва № 36 (1899-1902 pp., участь Ю. Цауне і В. Хрустальов),
Громадську бібліотеку на пров. Короленка № 18 (1899 - 1901 pp., будував В. Величко),
Недільну жіночу школу Алчевської на провулку Старокладовищному / пізніше Совнаркомовському № 9 (1896 p.),
Фруктовий торговий ряд з павільйонів-магазинів на Сергієвській площі (1896-1898 p.),
Особняк на вул. Благовіщенській / пізніше Карла Маркса № 17 (1889 p.),
Особняк на провулку Сердюковському № 7 (1897 p.),
Особняк Алчевських на провулку Старокладовищному № 13 (1893 p.),
Власник особняк на провулку Старокладовищному № 10 (1900 p.),
Особняк Сомова на вул. Максимиліанській / пізніше Ольминського № 11 (1899-1900 pp.),
Особняк Алчевських на вул. Садово-Куликовській № 13 / пізніше Дарвіна (1896 p., учбовий корпус добудований 1911 р. архіт. М. Пискуновим).
Крім того, в ці роки були зведені:
Головний корпус Вищого гірничого училища в Катеринославі (1899 - 1901 pp.),
власна дача в Алушті (1896 р.) та інші споруди в Криму,
Школа в с. Дергачівкі на Харківщині (1897 p.).
Наприкінці XIX ст. широко використовував форми античної Греції, ренесансу, бароко, мусульманського зодчества. Більшість своїх творів Б. спроектував і здійснив у XX ст. Палітра художніх засобів у цей час збагатилась вживанням прийомів модерну, форм класицизму і ампіру, українського народного і московського зодчества XVI - XVII ст.
В Харкові були збудовані:
Волзько-Камський банк на Миколаївській пл. № 24 (1906 - 1907 p.),
Банкінська споруда для Купецького банку (2 поверхи) на розі Торгової площі і Плетньовського провулка (1909 p., пізніше надбудований Ю. Цауне для 1-го Товариства взаємного кредиту),
Будинок Медичного товариства на вул. Пушкінській № 14 (1911 - 1913 pp.),
Анатомічний театр жіночого медичного інституту на провулку Скрипницькому / пізніше Воробйова № 8 (1911 p.),
Різдвяно-Богородицька (Каплуновська) церква (1912 р., на місці збудованої П. Ярославським),
Вищі жіночі курси на вул. Мироносицькій / пізніше Дзержинського № 92 (1914-1916 pp.),
Комерційний інститут на вул. Єпархіальній / пізніше Артема № 44 (1914 - 1916 pp.),
Комплекс лікувальних закладів (акушерсько-гінекологічний корпус при Олександрівській лікарні) на вул. Малиновського № 14 (1913 p.),
Притулок для старезних дворян на вул. Чайковського № 4 (1915 p.),
Притулок дворянських сиріт на вул. Пушкінській № 84 (1914 - 1915 p.),
Особняк на вул. Садово-Куликовській / пізніше Дарвіна № 21 (1901 p.),
Особняк на вул. Садово-Куликовській № 23 (1901 p.),
Комплекс житлових будинків з дешевими квартирами для бідних / два 2-поверхових і три 1-поверхових (1904 p.),
Особняк на вул. Садово-Куликовській № 37 (1912 p.),
Особняк на вул. Максимиліанській /пізніше Ольминського № 19 (поч. XX ст.),
Особняк Ігнатищева на провулку Старокладовищному № 11 (1912 - 1914 pp.),
Постамент пам'ятника засновника Харківського університете В. Каразіну (1906-1907 pp., ск. І. Андреолетті).
Консультував будівництво Управління Північно-Донецької залізниці на пл. Вознесенській / пізніше Фейербаха № 7 (1910 p., архіт. С. Тимошенко, В. Ширшов, участь П. Соколов).
Досить активною була діяльність зодчого в інших містах:
В Катеринославі за проектом Б. збудовано Управління Катерининської залізниці (1905-1907 pp.).
В Сімферополі за проектом Б. було споруджено прибутковий будинок з театральним залом (1910-1911 p.).
В Лубнах - дівоче єпархіальне училище (1907 p.).
В Гурзуфі - дача Скворцова (1903 p.).
В Новочеркаську - судові установи (1909 p.).
В Ростові-на-Дону - Волзько-Камський банк (поч. XX ст.).
Розробив чимало проектів, які через низку обставин не були здійснені - курзалу для Ялти (1900 p.), народного театру на 2400 місць в Сімферополі (1903 р.) театру на 1200 місць у Новочеркаську (1914 p.), правління і музею споживчого товариства і Харкові (поч. XX ст.), театру на 2200 місць у Харкові (1914 p.), жіночого медичного; інституту в Харкові (1914 p.), грязелікарні на озері Ельтон між Саратовом і Астраханню (1915 p.).
Приймав участь у громадському житті, був членом архітектурно-будівельного відділу Харківського технічного товариства, створеного 1904 р.
Як художник-аквареліст виконав низку пейзажів Криму і праць за архітектурними мотивами.
1906 р. видав підручник для студентів: Архитектура: Курс, читаемый в Харьковском технологическом институте им. Александра III. - Харьков. Написав і опублікував у місцевій пресі і столичних журналах "Зодчий", "Неделя строителя", "Архитектурно-художественный еженедельник" низку статей, в тому числі: Новое здание судебной палаты и окружного суда (1899 - 1902 г.) // Зодчий. - 1903. - № 50. - С. 592; Проект зданий пастеровского бактериологического института в Харькове // Зодчий. - 1911. - № 26. - С. 284 - 286; Харьковская общественная библиотека // Зодчий. - 1902. - № 13. - С. 157-159. Досить продуктивною була діяльність Б. також в совєтські роки. За його проектами споруджувались клуби й робітничі будинки в Донбасі, електротехнічний інститут в Харкові, університет в Донецьку, житлові будинки в Харкові, Києві тощо.

БЕКЛЕМІШЕВ Володимир Олександрович (03.08.1861 - ?.01.1920) - скульптор, педагог. Народився на Катеринославщині, початкову освіту отримав в Харкові у Рисувальній школі М. Раєвської-Іванової. 1878 р. поступив і 1887 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв. З 1893 р. - академік скульптури, з 1894 р. - професор.
Виконував портрети Т. Шевченка, брав участь у конкурсах на проект пам'ятника Шевченка у Києві (1909, 1913 pp.).

БЕЛБОТОВ - архітектор. Працював у Херсоні в середині XIX ст. в дусі пізнього ампіру.
За його проектами були збудовані рибні лавки (1840 p.).

БЕЛТОВСЬКИЙ Юліан (1852 - 1926) - скульптор. Фахову освіту отримав у Львівській художньо-промисловій школі. Працював наприкінці XIX - початку XX ст. у Львові, очолював скульптурну майстерню. Роботи виконував в барочному й модерновому дусі. Приймав участь у пластичному оформленні споруд, а саме:
Скультура музи на головному фасаді міського театру (архіт. 3. Горголевський),
Погруддя архіт. Ю. Захарієвича в ніші сходової клітки Львівської політехнічної школи (1910 р.),
Фриз з горельєфами на філії Австро-Угорського банку на розі вулиць Листопадовою Чину № 8 і Браєрівської / тепер Б. Лепкого (1912 - 1913 pp., архіт. М. Лужецький, Е. Жихович),
Скульптурні урні алегорії мистецтв на житловому будинку на вул. Крижовій / тепер Генерал Чупринки № 60 (1911 p., архіт. І. Левинський),
Надгробок книговидавця і бібліофіла М. Максименка на Янівському цвинтарі (кін. XIX ст.).

БЕНУА Леонтій Миколайович (11.08.1856 - 08.02.1928) - російський архітектор, педагог. Син М. Л. Бенуа. Освіту отримав в Петербурзькій Академії мистецтв і 1879 р. її закінчив З 1-ою золотою медаллю за проект інвалідного будинку на 1000 чоловік нижніх чинів і 50 офіцерів. 1885 р. здобув звання академіка, 1892 р. - професора архітектури. З 1893 р. - дійсний член AM, з 1912 - професор, керівник по архітектурному відділенню. Серед його учнів низка українських архітекторів. Осоймав посаду архітектора імператорського двору.
Багато проектував з використанням історичних стилів для різних міст. У Петербурзі за його проектами перебудована Придворна співоча капела на Мойці, зведені будинок Ратькова-Рожнова, трибуни для іподрому, Акушерсько-гінекологічний інститут, "Друкарський двір", західний корпус Михайлівського палацу, Троїцький і Великий Охтинський мости. Виконав проект реконструкції Петербургу як столиці. Збудував церкви в Дармштадті, Гамбурзі, собор у маєтку Нечаева-Мальцева на Гусівських заводах, собор у Варшаві.
Спроектував башту в садибі Абази в Шполі на Черкащині (1887 p., будував Г. Леві). Автор Петербурзького облікового і позичкового банку на Хрещатику в Києві (1911 -1914 pp.).
В 20-і роки продовжив викладацьку діяльність.

БЕНУА Микола Леонтійович (01.07.1813 - 11.12.1898) - російський архітектор. 1827 р. поступив, а 1836 р. закінчив Академію мистецтв в Петербурзі й отримав 1-у золоту медаль за проект училища правознавства, 1840 р. відправлений пенсіонером за кордон на шість років для удосконалення. З 1847 р. - академік архітектури, з 1857 р. - професор, з 1896 р. - почесний член Академії.
Вважався яскравим інтерпретатором архітектурних стилів минулих часів. Багато працював в Петербурзі; де збудував садибу Шереметьева на набережній р. Фонтанка, будинок Кребера на розі вулиць Спаської і Надеждинської, Говариство взаємного поземельного кредиту на Адміралтейській набережній. В Петергофі найбільш значними працями стали придворні стайні, пошта, вокзал Новий Петергоф, Фрейлінські корпуси, шпиталь, Кавалерський будинок, Офіціантський будинок, Верхньосадський будинок, будинок вартового в парку, каскад драконів. Автор садибного комплексу у с Високому, театру в Ґельсінфорсі (Хельсінкі).
За проектами Б. в Україні збудовані церкви в садибах:
А. Шидловського на Слобожанщині (1846 p.),
М. Павлова у Павлограді (1847, 1862 pp.).
Спроектував пам'ятник на могилі українського художника В. Штернберга в Римі (1845 p.).

БЕР Самуїл Йосипович (28.12.1854 - ?) - архітектор. Після закінчення Віденського реального училища вчився в 1870 - 1874 pp. у Петербурзькому Технологічному інституті, здобувши звання механіка, а в 1876 - 1882 pp. у Будівельному училищі, в Петербурзьк, де отримав звання цивільного інженера по І розряду.
З 1891 р. міський архітектор Маріуполя, у якому за власними проектами у дусії неоренесансу і неоросійського стильового напрямку виконав наступне:
Влаштування бруківки на вулицях і площах,
Перебудова церкви Різдва Богородиці,
Спорудження 4-поверхового млину,
Будівництво готелю.
Чимало уваги приділяв технічним питанням, завідував маріупольськими і карельськими каменоломнями. Займався громадською діяльністю (товариство спасіння на водах), страховими справами

БЕРГЕР - німецький скульптор. Працював у другій половині XIX ст. Представник необароко.
Автор скульптурної композиції "Ніч" для фонтану в Гурзуфі, встановленого у санаторному комплексі П. І. Губоніна (1898 p.).

БЕРГЕР X. - архітектор. Працював у Західній Україні в першій половині XIX ст., використовував форми ампіру.
Здійснив реконструкцію церкви Різдва Богородиці в Галичі, внаслідок чого були ліквідовані контрфорси і влаштовані хори в нартексу (1825 p.).

БЕРГШТРЕССЕР Павло Карлович (03.08.1851 - ?) - архітектор. Початкову освіту отримав у приватному пансіоні, потім вчився в гімназії й інститутах Германії та в 1874-1878 pp. у Петербурзькому Будівельному училищі, де отримав звання цивільного інженера і чин X класу.
Багато часу працював в Болгарії і Петербурзі, переважно вживав форми неоренесансу і неороманіки.
Збудував казарми 18-го піхотного Вологодського полку у Чернігові (1884-1889 pp.).

БЕРДЯЕВ Василь (1842 - до 1892) -архітектор. В 1874 - 1878 pp. навчався на правах вільного слухача у Будівельному училищі в Петербурзі, отримав звання архітекторського помічника і чин XII класу.
Працював архітекторським помічником у будівельному відділенні Волинського губернського правління.

БЕРЕТТІ Вікентій Іванович (03.06.1781 - 06.08.1842) -архітектор. Народився в Італії і в ранньому віці приїхав з матір'ю до Петербургу. В 1798 - 1804 pp. отримав фахову освіту в Петербурзьк Академії мистецтв і за проект Казарм для кінного полку отримав 2-у золоту медаль зі шпагою й атестат художника 1-го ступеня. 1809 р. набув звання академіка, 1831 р. - професора архітектури.
Один у провідних майстрів ампіру. В останніх роботах вживав форми західного середньовіччя.
Працював у Петербурзі в Комітеті для будівель та гідравлічних робіт. Збудував Вовкінську, Сестрорецьку, Виборзьку, Нарвську та інші гауптвахти, з яких збереглась на Сінній площі (1818 - 1820 pp.), з'їжджі будинки, різноманітні складські споруди, в тому числі так званий Сельдяний буян і різниці на Гутуєвському острові, Катерининську церкву в Нарвській частині, церкву на Вовківському кладовищі. За приватними замовленнями спроектував низку житлових будинків (Чаплигіних на Невському проспекті тощо). Прилучався до участі в конкурсах на проекти Петровського театру і храму Христа-Спасителя в Москві, Гостиного двору та Ісаакіївського собору в Петербурзі, собору в Херсонесі на околиці Севастополя, пам'ятників Державіну, Карамзіну тощо.
Після перемоги в 1835 р. на престижному конкурсі на проект Київського університету переїхав до Киева 1837 p.
Опрацював генеральний план міста разом із землеміром Л. Шмегельським і архіт. Л. Станзані (1837 p.).
Збудував за власними проектами:
Головний корпус університету св. Володимира на вул. Володимирській (1837 - 1842 pp.),
Інститут шляхетних дівчат (1838 - 1843 pp.),
Астрономічну обсерваторію (1841 - 1845 pp., після смерті батька будівництво завершив О. Беретті).
Виконував проекти:
Клінік і учбового театру медичного факультету,
Ропланування ботанічного саду,
Оранжерея у ботанічному саду тощо.

БЕРЕТТІ Олександр Вікентійович (05.10.1816 - 06.06.1895) - архітектор, педагог. Народився у Петербурзі, син В. І. Беретті. В 1827 - 1837 pp. навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, де отримав лише 2-у і 1-у срібну медалій, й, посилаючись на слабке здоров'я, не закінчив навчання. Однак 1839 р. виконав програму на звання призначеного і 1840 р. за проект кадетського корпусу на 100 чоловік здобув звання академіка архітектури.
Працював у Києвіз 1840 р., завершував будівництво спроектованих батьком Інституту шляхетних дівчат і обсерваторії. 1841 р. приймав участь у конкурсі на проект храму-пам'ятника на полі Полтавської битви. Викладав архітектуру в Київському університеті, з 1855 р. - професор.
Твори виконував у дусі неоренесансу, пізнього ампіру і неоросійського стильового напрямку.
Автор багатьох житлових будинків і громадських споруд, серед них:
Університетська метеостанція на вул. Толстого № 14 (1847 p.),
Університетська оранжерея в ботанічному саду (проект 1847 p.),
Університетський анатомічний театр на вул. Фундуклеївській № 37 (1851 - 1853 pp.),
Олександрівська гімназія на бульварі Шевченка № 14 (проект 1844 р. для 2-ї гімназії, будівництво 1847 - 1850 pp., в 1851 - 1857 pp. тут знаходився кадетський корпус, з 1857 р. - 1-а чоловіча гімназія),
Ольгіївська гімназія на вул. Терещенківській № 4 (сер. XIX ст.),
2-а гімназія на бульварі Шевченка № 18 (1856 p., співавтор П. Шлейфер),
Пансіон гр. Є. Левашової / 2 поверхи на вул. Володимирській № 54 (50-і роки, пізніше надбудований),
Будинок аптекаря І. Ейсмана / пізніше Реальне училище на вул. Великій Житомирській № 2 (1858 - 1861 pp., зміни 1873, 1893 - 1895 і 1900 -1901 pp.),
Житловий будинок Гудим-Левконича на Хрещатику № 2 / пізніше "Європейський готель (1851 р., не зберігся),
Власний будинок на вул. Володимирській № 35 (1848 p.),
Будинок М. Понятовського на розі вул. Хрещатик та Хрещатицької площі / пізніші дворянське зібрання (1851 р., не зберігся),
Житловий будинок Миклашевського на Хрещатику № 12,
Житловий будинок Федотової-Чеховської на вул. Золотоворітській,
Житловий будинок Селецької / 2 поверхи на розі вул. Володимирської № 48 і пл. Театральної (1862 p., пізніше надбудований О. Шіле),
Житловий будинок на розі вулиць Володимирської № 64 і Караваївської (сер. XIX ст.),
Житловий будинок Я. Тарнавського /2 поверхи на вул. Золотоворітській № 2-а (60-і роки, пізніше надбудований) тощо.
Виконав проекти міської лікарні, дворянського зібрання, фельдшерської школи в Києві, гімназій в Немирові, Новгороді-Сіверському, Білій Церкві, Рівному, Кам'янці-Подільському та інших містах.
Збудував церкву в садибі Струнової.
Споруджував, але не закінчив Володимирський собор в Києві (3-й варіант 1862 - 1866 pp.).
Написав і надрукував книжку: О строящемся соборе во имя св. Владимира в Киеве. - К., 1884.

БЕРКУТОВ М. - архітектор. Працював в Києві в другій половині XIX ст., будував у стриманих формах неоренесансу:
Готель Швогер-Литецького / 3 поверхи на вул. Ігорівській № 12 (1873 p.),
Житловий будинок / 2 поверхи на половині ділянці купців Щербатових на вул. Нижній Вал № 23 (1874 p., пізніше надбудований).

БЕРНАРДАЦЦІ Йосип (Олександр-Йосип) Олександрович (1871 - ?) - архітектор. В 1896 - 1903 pp. вчився в Петербурзькій Академії мистецтв і за проект концертної зали на 2500 чоловік отримав звання художника-архітектора. Приймав участь в! архітектурних конкурсах (пам'ятник російським військовим під Вітебськом, 1911 p., 3-а премія).
Автор добудови і реконструкції формах неоампіру споруд Гірничого інституту в Катеринославі (1910 - 1912 pp.).

БЕРНАРДАЦЦІ Олександр Йосипович (1831 - 13.08.1907) - архітектор, будівельник. Народився у П'ятигорську в родині архітектора Джузеппе (Йосипа) Бернардацці, котрий разом з братом приїхав з Швейцарії і поступив на російську службу. Початкову освіту Б. отримав вдома, 1843 р. поступив, а 1850 р. закінчив з відзнакою Будівельне училищі в Петербурзі й одержав звання архітекторського помічника по І розряду.
1850 р. був призначений помічником архітектора в Бессарабську будівельну і шляхову комісію. Під час Кримської війни влаштовував переправу через Дністер при с Маяки для 12-ї дивізії генерала Ліпранді. З 1856 до 1877 р. працював на посаді міського архітектора Кишинева, де керував брукуванням вулиць і виконав наступне:
Перебудова будинків гімназії (1863 р.) й клубу,
Залізничний вокзал (проект Г. Лонського)
За власними проектами, виконаними в дусі неоренесансу, необароко, з використанням форм романської і готичної, вірменської, мусульманської і молдавської архітектур були збудовані:
Тимчасовий театр,
Пожежна каланчи,
Школа лютеранської парафії,
Тріумфальні арки й брама для зустрічі Олександра II,
Огорожа мііського саду (1863),
Ново-вірмснська церква (1874 p.),
Житловий будинок Ришкань-Дорожинського,
Житловий будинок Доничи,
Житловий будинок Кассо,
Житловий будинок Феодосія та інші в Кишиневі,
Палац і церква в садибах Манук-Бея.
В Бендерах прикрашав фортецю для прийому Олександра II, збудував каплицю.
З 1877 р. працював в управлінні будівництва Бендеро-Галицької залізниці і збудував всі станційні споруди, військову пристань для вантаження снарядів поблизу м. Рені на Дунаї.
В Бессарабії Б. був гласним Кишинівської думи, почесним мировим судією, займався страховими справами. Діяльність зодчого було належним чином оцінено, 1875 р. його було обрано Почесним громадянином Кишинева і пізніше він чимало проектував для міста, зокрема є автором таких споруд:
Водонапірна вежа (80-і роки),
Житловий будинок на вул. Садовій № 103 (1890 p.),
Грецька церква (1891 p.),
Церква при жіночій гімназії (1895 p.),
Окружний суд (кінець XIX ст.),
Жіноча гімназія Дадіані (1900 p.),
Міська дума (1902 p., співавтор М. Елладі),
Корпус лікарні в Костюжанах (1905 p.).
1878 р Б. переїхав до Одеси для спорудження залізничного вокзалу за проектом В. Шретера. З 1878 до 1893 pp. служив на посаді архітектора Новоросійського університету, з 1893 р. - Одеського градоначальства.
Займався питаннями благоустрою міста і збудував частину водостоків (1879 p.).
Крим форм неоренесансу і необароко Б. майстерно вживав прийоми середньовічних тосканської і венеціанської архітектур, візантійського і московського зодчества, декоративні засоби т. зв. мавританського стильового напрямку.
За проектами Б. були виконані наступні споруди:
Астрономічка обсерваторія (добудована 1885 p., первісно споруда виконана в 1870-1871 pp. архіт. П. Йодко і К. Могильницьким),
Інвалідний будинок на вул. Зовнішній / тепер Мечнікова № 53 (1886 p., співавтор Г. Лонський),
Церква у Ботанічному саду (1887 p., пізніше перебудована),
Домова церква при комерційному училищі (1888 p.),
Притулок для осіб привілейованого стану біля площі Куликове поле (1889 р., не зберігся).
Міщанська управа на розі вулиць Старопортофранківської № 36 і Колонтаївської (1890 р.),
Будинок Одеського відділення Російського Технічного товариства на вул. Княжій № І (1892 - 1894 pp., співавтор Е. Меснер),
Будинок Товариства Червоного Хреста (1891 - 1892 pp.),
Євангелічна лікарня на вул. Старопортофранківській / тепер Бєлінського № 9 (1892, 1894 pp., з використанням проекту Шмідена і Шнеєра),
Оранжерея для університету (90-і роки),
Винний і очисний склад на вул. Середньофонтанській № 2 (90-і роки),
Торговий дім Теохаріді на вул. Єлизаветинській № 9 (1890 p.),
Торговий дім Бродського на розі вулиць Рішельєвської й Грецької (1893 p.),
Торговий дім Петрококіно на вул. Грецькій (1896 p.),
Тютюнова крамниця в будинку на вул. Дерібасівській № 31 (1894 p.),
Нова біржа на розі вулиць Пушкінської № 17 і Поліцейської № 15 (1894 - 1899 pp. споруджував архіт. Г. Донський, ск. Б. Едуардс, М. Молінарі, Менціоне, xyд. Кассіолі, М. Каразін),
Перебудова гідропатичного закладу Шорштейна на вул. Єлизаветинській (1900 р. первісно була збудований 1876 р. за проектом В. Мааса),
Бельведер в Олександрівському парку (1900 p.),
Будинок Товариства взаємного кредиту на розі вулиць Пушкінської № 10 і Грецькой (1901 - 1903 pp.).
За проектом В. Шретера (крім залізничного вокзалу) збудував Реформатську церкву на вул. Херсонській (1892 p.).
За проектами М. Толвінського закінчив будівництво комплексу лікарень Медичного факультету Новоросійського університету на вул. Херсонській № 7 - 9, а також корпус юридичного та історичного факультету з бібліотекою на вул. Преображенській № 28 (1900 - 1902 pp.).
Спроектував наприкінці 80-х років і у 90-і роки в Одесі:
Склеп і скелю-п'єдестал пам'ятника генералу Ф. Радецькому на Новом християнському кладовищі (1890 - 1891 pp., ск. В. Шервуд, не зберігся).
Автор низки пам'ятників, а саме:
Пам'ятники родини Лемме і Новикову на Старому християнському кладовищі в Одесі (не збереглися),
Грати навколо дубу біля пам'ятника Олександру II в Олександрівському парку і Одесі (не збереглися),
Пам'ятник Олександру III і військам біля посаду Нова Прага (1889 p.).
Виконав багато приватних замовлень. За проектами Б. зводились:
Прибутковий будинок Залужного на розі вулиць Поштової № 27 і Катерининської (1887 р.),
Житловий чільний корпус на вул. Маразліївській № 3 (1887 p.),
Флігель Михайлової на вул. Гаванній № 9 (1888 p.),
Флігель Михайлової під № 30 на розі вулиць Кузнецької і Спиридонівської (1888 p.),
Власна дача на Хаджибеєвському лимані (1889 р., не збереглася),
Флігель Калачковського на розі вулиць Канатної і Великої Арнаутської (1890 p.),
Будинок Білої на вул. Ремісничій № 20 (1890 p.),
Особняк Яловикова на вул. Інститутській / пізніше Дідрихсона № 7 (1890 p.),
Флігель Трубича на вул. Княжій № 12 (1891 p.),
Прибутковий будинок Левіта на вул. Преображенській № 15 (1891 p.),
Прибутковий будинок Доппельмейера на вул. Херсонській № 34 (1891 p.),
Житловий будинок Валентин на вул. Успенській № 11 (1891 p.),
Житловий будинок Левина і Дубського на вул. Дальницькій № 31 (1891 p.),
Прибутковий будинок Синиціна на вул. Успенській № 16 (1892 p.),
Прибутковий будинок Гаусмана на розі вулиць Базарної й Канатної (1893 p.),
Прибутковий будинок Гринчака на розі вулиць Маразліївської № 7 і Базарної (1893 р.),
Прибутковий будинок Вассаля на вул. Надеждинській № 23 (1893 p.),
Прибутковий будинок на вул. Базарній № 20 (1893 p.),
Прибутковий будинок Петрококіно на вул. Троїцькій № 20 (1893 p.),
Прибутковий будинок Тработгі на розі вулиць Дворянської і Єлизаветинської (1894 p.),
Житловий будинок Яновської на вул. Дворянській /пізніше Петра Великого № 20 (1894 p.),
Прибутковий будинок Шполянського на розі вулиць Великої Арнаутської № 32 і Пушкінської № 61 (1894 p.).
Готель "Брістоль" на розі вулиць Пушкінської № 15 і Поліцейської № 14 (1898 - 1899 pp.),
Крім того, В 90-і роки були створені:
Житловий будинок Гуровича,
Прибутковий будинок Петрококіно на вул. Маразліївській № 12,
Житловий будинок на вул. Княжій № 20,
Прибутковий будинок Кухта на розі вулиць Княжій № 40 і Торгової,
Житловий будинок Шполянського на розі вулиць Пушкінській № 34 і Троїцької,
Дача Ярошенка на Чорноморці,
Заміський будинок Масса.
На початку XX ст. серед житлових споруд, спроектованих Б. -
Прибутковий будинок Януша на розі пл. Катерининської № 5 і однойменної вулиці (1901 р.),
Прибутковий будинок на вул. Княжій № 18 (1902 p.),
Гуртожиток па 150 студентів на вул. Інститутській (1902 p.),
Прибутковий будинок Петрококіно на вул. Троїцькій № 18 (1903 p.),
Прибутковий будинок Гарбузова на розі вулиць Ольгіївської № 17 і Княжої № 18 (поч. XX ст., добудував Ф. Нестурх),
Прибутковий будинок Лемме на розі вулиць Пушкінській № 22 і Поштової (поч. XX ст.),
Житловий будинок (3-поверховий) Кравченка на вул. Садиківській № 19,
Прибутковий будинок Бернштейна на вул. Великій Арнаутській № 24 (1900-і роки).
Кілька споруд будувалось за проектами Б. в інших місцях Південної України, серед них:
Собор св. Миколи у Євпаторії (1898 p.),
Покровская церква в с Качкарівка на Херсонщині (збудована 1910 p.).
Виконав проект церкви для м. Феодосії.
Низку задумів зодчого було позитивно оцінено, хоч і не здійснено Це проекти міського Театру в Одесі, православного собору у Варшаві.
За великий внесок в архітектурно-будівельну справу Б. був удостоєний звання Інженера архітектора, 1900 р. - обраний почесним членом Ради Петербурзького Інститут цивільних інженерів та почесним членом Петербурзького товариства архітекторів.
Він активну громадську роботу. З 1881 р. - член Російського Технічного товариства, де з 1890 р. - голова архітектурного відділу Одеського відділення, 1891 р. - товариш голови по технічній і професійній освіті, 1895 р. - почесний член товариства, на засіданнях якого зробив багато доповідей з різних питань. Щорічно залучався до праці в різноманітних комісіях і експертизах відносно будівництва на теренах всього Півдня України, член жюрі декількох конкурсів.
Приймай участь в роботі з'їздів російських зодчих, де виступав з доповідями і в дебатах, влаштував виставку своїх творів. На І з'їзді російських зодчих був обраний заступником голови Техніко-будівельного відділу, зробив доповіді "Про міни", "Про влаштування театральних фойє". На III з'їзді головував на засіданнях технічного відділу, на засіданні художнього відділу зробив доповідь "Народний музей майбутнього".
Багато і з різних питань друкувався у професіональній пресі, публікації: Доклад в день празднования в Одессе 100-летия введения метрической системы // Зодчий. 1900. - № 8. -С. 111 - 112; Исторический очерк пожарного дела // ЗООРТО. - 1885. - Январь - февраль. - С. 23 - 60; Народный музей будущего // Зодчий. - 1900. - № 8. - С. 105-108; Некоторые мысли об организации обороны от огня / / ЗООРТО. - 1891. - Ноябрь - декабрь. - С. 75 - 82; Некоторые мысли об устройстве фойе в современном театре: Докл. // Труды I съезда русских зодчих. - СПб, 1894. - С. 103-108; Об украшении городов // НС. - 1900. - № 17; О средствах для спасения на пожарах // ЗООРТО. - 1886. - Ноябрь - декабрь. - С. 124 - 148; Производство бетонных работ при постройке Одесской биржи // Зодчий. - 1900. - № 8.

БЕРНГАРД Рудольф Богданович (20.05.1819 - 03.08.1887) - російський інженер, архітектор, педагог. Початкову освіту отримав в Ревельській гімназії. З 1839 до 1843 р. навчався у Петербурзькій Академії мистецтв у К. Тона, 1846 p. з відзнакою закінчив Будівельне училище й здобув звання архітекторського помічника. З 1864 р. - почесний вільний общник Академії, з наступного року викладав будівельне мистецтво. 1870 р. отримав звання професора архітектури і обраний членом Академії мистецтв. В 1873-1886 pp. - ректор Петербурзького Будівельного училища, де здійснив кардинальну реформу архітектурної та інженерної освіти.
Як інженер-конструктор розробив проект укріплення контрфорсами стін Володимирського собору в Києві (1875 - 1876 p.).

БЕРСЬКИЙ А. - інженер. Працював наприкінці XIX ст., за його проектом у Львові в дусі неоренесансу виконана:
Вілла палацового типу на вул. Інститутській /тепер І. Свєнціцького № 10 (1895 p.).

БЕРТАЛІОТТІ Френ - архітектор з Італії. 1758 р. прийнятий на службу до гетьмана К. Розумовського. Для Генеральної військової канцелярії у Глухові на протязі п'яти років мав виконувати кресленики, рисунки і вчити учнів.

БЕРТЬЄ-ДЕЛАГАРД Олександр Львович (1842 - 27.02.1920) - інженер, археолог. Закінчив кадетський корпус і Військово-інженерну академію. Працював в Криму. За його проектами і під керівництвом виконувались:
Реконструкція торговельного порту в Одесі,
Торговельний порт в Феодосії,
Суднобудівне адміралтейство в Севастополі,
Приморський бульвар у Севастополі.
Приймав участь у створенні мережі залізниць і шосейних шляхів на Півдні України, спорудженні водогонів та інших будівель.
З 1887 р. у чині генерал-лейтенанта Б.-Д. пішов у відставку.
Жив і працював у Ялті, де мешкав у будинку на вул. Аутській № 15, спорудженому за власним проектом з допомогою архіт. М. Краснова.
Тут за його проектами і під керівництвом у дві черги (1883 - 1895 pp. і 1899 - 1904 pp.) було споруджено мол для створення Ялтинського порту.
З 1899 р. очолював Одеське товариство історії та старожитностей. Вивчав монетну справу античних держав Північного Причорномор'я, низка його досліджень присвячена архітектурі середньовічної Тавріки, "печерним містам". Серед творів з історико-архітектурної тематики: О Бахчисарайском ханском дворце // ЗООИД. - 1906. - Т. 26; Память о Пушкине в Гурзуфе. - СПб, 1913. - 79 с; ил.; Прошлое Кореиза // ИТУАК. - 1919. - № 59. - С. 171 - 176; Справка о прошлом Орианды // ИТУАК. - 1919. - № 56. - С. 198 - 202.

БЕТАКІ М. - архітектор. Працював наприкінці XIX ст. на Волині. Автор постаменту пам'ятника О. Пушкіну в Житомирі на розі вулиць К.. Маркса і Шевченка (1899 p., ск. Г. Олешксвич).

БЕТАНКУР Августин Августинович (01.02.1758 - 14.07.1824) - російський інженер і педагог, іспанського походження. Вчився у Політехнічній школі в Парижі, працював в Іспанії, 1808 р. виїхав у Париж, потім до Петербургу, де заснував Інститут корпусу інженерів шляхів сполучення. З 1816 р. очолював "Комітет для приведення в кращий стан будівель і гідравлічних робіт", де перевірялись і в разі Потреби допрацьовувались проекти найвідповідальніших споруд, що будувались у mix містах держави. 1819 р. призначений головним директором шляхів сполучення Російської імперії.
Під керівництвом Б. переобладнали Тульський збройовий завод і Олександрівську мануфактуру, збудували Казанський ливарний завод, поглибили Кронштадтський порт, спорудили канал між Іжорським заводом і Петербургом, шосе Петербург - Новгород - Москва. За його планами зведені споруди Експедиції виготовлення державних паперів у Петербурзі, Манеж біля Кремля у Москві, Гостиний двір у Нижньому Новгороді, вирішені у стилі ампір.
Б. спроектував плавучу парову землечерпалку, відповідні машини були створені для поглиблення Миколаївського і Одеського портів.
Розробив проекти шосейного сполучення між Сімферополем та Ялтою і шляху від Ялти до Севастополя.

К началу страницы
Оглавление  АКТ-АШИТКОВ  БЕРХЕР-БЯЛЛОЗОР