Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Проф. П. Альошин
Батько і син Беретті
(З архітектурної спадщини)
 

Вікентій Іванович Берєтті - з родинного портрету невідомого художника
Ім'я Беретті ще недостатньо відоме широкому колові архітекторів СРСР. Його знають лише ті, хто безпосередньо вивчав архітектуру Києва. І ім'я це стає значним для тих, хто знає, як багато для архітектури Києва зроблено батьком і сином Беретті.

У період кінця 30-х і 40-х років у Києві за проектами батька і сина Беретті був споруджений цілий ряд монументальних будинків: університет, колишній інститут благородних дівиць, друга гімназія - тепер будинок Наркомосу, Левашовський пансіон - тепер президія Академії наук УРСР, Анатомічний театр, Астрономічна обсерваторія, реальне училище на кол. Михайлівській площі - тепер будинок десятирічки і ряд інших будинків, з яких багато і дотепер не втратили своєї художньої цінності.

У 1798 році в Академію мистецтв у кол. Петербурзі був прийнятий пенсіонером з платою по 200 крб. на рік син професора механіки Іоанна Беретті родом з міста Damaso de Urbe в Італії - Савелій-Иосиф-Антоній, він же Вікентій Беретті, який народився 14 червня 1781 року.

27 лютого 1804 року Рада Академії задовольнила прохання В. Беретті, який перебував тоді при професорі перспективи Томоні, допустити його до конкурсу на золоту медаль...

1 вересня 1804 року на надзвичайному зібранні Академії мистецтв колишній "вихованець" Академії В. І. Беретті удостоюється другої золотої медалі за виконання спеціальної архітектурної програми, яка уявляла собою проект казарми для кінного полку, а рівно через 5 років після цього Академія мистецтв "общим во избрании согласием признает и почитает" В. І. Беретті академіком за поданий ним проект кадетського корпусу.

9 вересня 1831 року Рада Академії мистецтв, заслухавши повідомлення про смерть членів Академії, серед яких згадуються Гонзаго, де Россі, Глінка та інші, "положила" і акадаміка Беретті "определить к исправлению должности профессора". У тому ж вересні 1831 року загальними зборами Академії мистецтв Вікентій Іванович за проект "казарм для піхотного полку" був обраний професором другого ступеня.

В. І. Беретті - Київський державний університет.
Фото С. Шаманською
За час з моменту закінчення Академії мистецтв, тобто з 1804 року і до переїзду в Київ у зв'язку з побудовою будинку університету в 1831 році, Вікентій Іванович, почавши свою творчу роботу, як один з помічників знаменитого Тома-де-Томона, при проектуванні і побудові ним будинку біржі у Петербурзі, швидко завойовує становище видатного самостійного архітектора, за проектами якого будуються кілька десятків будинків і споруд найрізноманітніших типів і призначення у Петербурзі та його околицях. Серед них - близько десятка мостів у різних частинах міста, кам'яні добудови по обох боках головної оранжереї Ботанічного саду, кам'яна оранжерея у Коломиї, кам'яний горілчаний і сиропний завод з усіма будівлями в Чекушах, кам'яний цукровий і оцетовий завод, різні кам'яні будинки і три каланчі у кол. Адміралтейській, Літейній, Рождественській, Васильєвській, Петербурзькій і Виборзькій частинах, внутрішня перебудова будинку генерал - губернатора, кам'яні казарми і манежі, багато жилих будинків, цікавих по своїй архітектурі, дачних будівель і т. д. Крім того, В. І. Берєтті у Петербурзі складені проекти для медико-хірургічної академії на будинки: ветеринарного училища на 300 вихованців, школи-пансіону на 200 чоловік, яка готує для вступу в медичну академію, фармацевтичної школи на 100 учнів, на перебудову академії з добудовою флігеля для бібліотеки, правління лазарету, аптеки і ін., проекти кількох монументів, у тому числі монумента в пам'ять 1812 року, 3 тріумфальних арок, будинку п'ятиярусного театру і ін. і ін.

В. І. Беретті - Конкурсний проект пам'ятника 1812 року в Петербурзі.
Репродукція М. Ташкера
Разом з тим Вікентій Іванович перебував на службі у комітеті міських споруджень, був членом комітету по спорудженню Ісаакіївського собору, комітету по будівлях і гідравлічних роботах, куди він входив разом з академіками Брюлловим, К. Тоном та іншими.

25 січня 1834 року президент Академії мистецтв, згідно з зверненням в Академію міністерства народної освіти, запропонував професорам Академії взяти участь у конкурсі на складання проекту Київського університету з умовою, щоб у травні того ж року "можно было начать производство строения".

На цю пропозицію були одержані такі відповід від членів Академії:

Мельнікова: "Если время по занятиям служби позволит, готов сделать, но не прежде, как к июню месяцу".

Берєтті: "Согласен сделать, но не прежде могу окончить, как через восемь месяцев".

Брюллова: "Согласен сделать к июню месяцу" К. Тона: "Согласен сделать в течение осьми месяцев".

Одержавши надто коротку програму завдання на складання проекту будинку університету і план місця в масштабі 1:672, академіки приступили до роботи при встановленому строку - липень 1834 року. Робота йшла, очевидно, не дуже швидко, бо 12 вересня 1834 року учасникам конкурсу від конференц-секретаря Академії був посланий запит, коли будуть подані проекти будинку університету. Відповіді корифеїв на цей запит не позбавлені характерності свідчать архітектурні звичаї того часу і про велике зволікання у проектуванні будинку університету.

Мельніков: "Представлю по требованию".

Брюллов: "По причине многих занятий - никак не мог кончнть до сих пор, но в течение зимы (естли сие может бьггь принято) окончу".

Беретті: "По случаю многих практических занятий только что приступил к составлению оного и не полатаю прежде окончить, как в течение зимы".

К. Тон: "Не имею во все время".

Нарешті, 21 січня 1835 року, тобто через рік після оголошення конкурсу, президент Академії мистецтв у додаток до вже доставлених міністрові народної світи 3 проектів (очевидно і К. Тон також зробив проект) надсилає "при сем четвертий проект, сочиненньїй г-ном профессором Беретти".

В. І. Беретті - Проект позаміською будинку.
Репродукція М. Ташкера
Про те, як розглядалися проекти і яка експертиза передувала остаточному рішенню у виборі проекту, нам невідомо, але 15 квітня 1835 року міністр народної освіти повідомляє президентові Академії мистецтв, що академікові архітектури Беретті доручено складання кошторису до його проекту, "возложив на него и главное наблюдение за производством строения, которое имеет совершаться под ближайшим надзором знающего свое дело архитектора с помощником и каменных дел мастером. Между тем ньше же отправить профессора Беретти в Киев, дабы он мог получить там нужные для сметы сведения, осмотреть местоположение и удостовериться, какие по близости города находятся удобные мате-риалы и какие можно иметь ввиду средства к сбережению издержек, а в будущих годах также командировать его временно для обозрения произведенных уже работ, составления отчета оньм, назначений продолжения работ, составления для сего нужных чертежей, шаблонов, кондиций для торгов и для совещания с архитектором-строителем; когда же в зданий будут виводить своди, Беретти должен находится во все время производства оных на месте строения".

Минуло ще 5 місяців, коли, нарешті, 17 вересня 1835 року В. І. Беретті разом з своїм учнем академістом першого ступеня, згодом київським архітектором Спарро, виїхав у Київ на час підготовчих робіт по спорудженню будинку університету, закладка якого була проведена лише в 1837 році, а 12 серпня 1836 року він остаточно покидає Петербург і переселяється в Київ, де і провадить решту днів своїх до самої смерті, яка наступила на 62 році життя - в 1842 році.

Ним, крім будинку університету, спроектовані для Києва і початі спорудженням інститут благородних дівиць і Астрономічна обсерваторія.

Ні одного з початих будинків у Києві йому не довелося побачити цілком закінченим, і на долю його сина, академіка архітектури Олександра Вікен-тійовича Беретті, випало відповідальне завдання закінчити початі талановитим батьком його споруди і продовжувати його діяльність.

Олександр Вікентійович Беретті народився 15 квітня 1816 року в Петербурзі. В Академію мистецтв був прийнятий в 1832 році. За час перебування в Академії він одержав другу і першу срібні медалі. 23 лютого 1837 року правління Академії, розглянувши прохання Беретті про звільнення його за слабким здоров'ям, ухвалило звільнити його з Академії і визнати його вільним художником.

Але вже 3 квітня того ж року О. В. Беретті звертається з таким проханням до правління Академії: "Хотя я ныне вьшущен был из Академии по сласлабости здоровья, но, желая более себя усовершенствовать, покорнейше прошу оную Академию задать мне программы на вторую золотую медаль к сентябрю месяцу нышешнего 1837 года". Рада Академії це прохання задовольнила.

Після цього О. В. Беретті на деякий час пориває зв'язок з Академією і віддається практичній діяльності, а 23 травня 1839 року він знову звертається в раду Академії вже з просьбою задати йому програму на звання академіка архітектури. Рада у лютому 1840 року цю просьбу задовольнила, визнала його "назначеними академиком архитектуры" і задала програму: зробити проект кадетського корпусу на 100 чол., а 27 серпня 1840 року за поданий згідно з вказаною програмою проект рада визнає 24-річного О. В. Беретті академіком архітектури.

Відтоді він уже цілком віддається будівній діяльності, беручи участь у спорудженні петербузького арсеналу і в перебудові під керівництвом головного архітектора Монферрана Зимового палацу після відомої пожежі. З 1842 року, після смерті свого батька, О. В. Беретті продовжує всю його справу і розгортає в Києві дуже широко свою архітектурну діяльність. У тому ж році він закінчує головний будинок університету, а через рік - інститут благородних дівиць і в 1844 році - Астрономічну обсерваторію. По відкритті нового будинку університету в 1843 р. О. В. Беретті як професор читає в ньому лекції протягом 18 років.

Київський Державний Університет. Акварель арх.-худ. В. Фельдмана

Надалі він уже виступає самостійним художником і першим будинком, спорудженим ним за його затвердженим у 1842 році проектом, з'являється друга, згодом перша гімназія, тепер будинок Наркомосу УРСР. Крім цих будинків, у Києві за проектами О. В. Беретті побудовані: Анатомічний театр по вул. Леніна (проект затверджений у 1848 році), університетські оранжерії в Ботанічному саду (проект затверджений у 1847 році), кол. Левашовський пансіон на вулиці Короленка, 54 - тепер будинок президії Академії наук (третій поверх надбудований згодом), міський театр на вулиці Короленка, який згорів у 1896 році (на місці згорілого театру тепер стоїть будинок оперного театру, споруджений за проектом проф. В. А. Шретера у 1898-1901 роках), закрита галерея у будинку колишнього інституту благородних дівиць, готель "Київ" на бульварі Шевченка, тепер жилий будинок, будинок кол. реального училища на Михайлівській площі (проект затверджений у 1858 році), кол. будинок Федотової-Чеховської на Золотоворотській вулиці, європейський готель на Хрещатику, 2, кол. будинок Миклашевських на Хрещатику, 12, який тепер займає міськкомгосп (побудований у 40-х роках), будинок по вулиці Короленка, 35, який належить тепер Академії наук УРСР, дерев'яний будинок з мезоніном на вул. 25 Жовтня, 14, в якому один час жив сам В. Береттї, будинок по вулиці Свердлова й ін.

З інших проектів і проектів, не здійснених у натурі, нам відомі: міська лікарня, фельдшерська школа, університетська клініка, 23 проекти будинків - немирів-ської, новгород-сіверської, білоцерківської, ровенської, кам'янець-подільської гімназій, радомишльської дворянської школи й ін.

Участь О. В. Беретті в будівництві Володимирського собору на бульварі Шевченка була випадковою. Проект цього собору був складений архітекторами Штромом і Спарро. Він же був лише будівником, якому довелося пережити дуже багато прикростей через несправедливе ставлення до нього з боку різних начальницьких осіб, які недоброзичливо до нього ставилися. Багаторічна боротьба за своє добре ім'я поглинає весь його час. Він уже творчо не працює і хворіє, а під кінець свого життя втрачає розум і в 1895 році, на 79 році життя, вмирає.

* * *

Треба відновити в уявленні нашому вигляд Києва у 30 і 40 роках минулого сторіччя, щоб повністю оцінити діяльність батька і сина Беретті, які створили на місці пустирів і ровів гарні будинки і тим самим поклали початок дальшому розвиткові міста в архітектурному відношенні. До них, якщо не рахувати пам'ятників старовини, робіт Шейдена, Андріївського собору і палацу, збудованих за проектом Растреллі і кількох, дуже небагатьох, здебільшого маленьких, будинків початку XIX сторіччя - в Києві зовсім була відсутня будьяка архітектура. З іменами Беретті зв'язується і початок особливо пожвавленої будівної діяльності в Києві.

В. І. Берєтті - Проект Київського університету.
Головний фасад
В. І. Беретті - Проект Київською університету.
Фасад з боку саду

Велетенське завдання було поставлено перед В. І. і О. В. Беретті: треба було побудувати величезні споруди при відсутності місцевих майстрів, майстерень, матеріалів, при несумлінності підрядників і взагалі при відсутності хоч будьяких сприятливих умов для будівних робіт. Треба зважити на всі ці умови, щоб зрозуміти, як важко було в той час зробити в Києві будьщо, що виходило б за межі звичайних, примітивних смаків і потреб. І не зважаючи на ці обставини, будинки, створені Беретті, здебільшого будучи закінченими художніми творами, є і технічно прекрасно виконаними. Такі деталі, як ґратки огорожі кол. першої гімназії, всі ліпні прикраси, особливо капітель кол. європейського готелю, різне чавунне лиття, залізні і дерев'яні деталі - усе це виконано, можна думати, за детальними рисунками і шаблонами самих Беретті бездоганно.

Розміри даної статті не дозволяють докладно описати все створене славними Беретті в Києві, але на деяких будинках необхідно зупинитися.

В. І. Беретті - Київський університет.
План 1 поверху
Розглядаючи проекти В. І. Беретті, створені ним ще до приїзду в Київ, особливо, будинок театру, позаміського будинку (див. фото) і пам'ятник війни 1812 року (див. фото), ми повинні констатувати, що на його творчості лежить відбиток великої школи, створеної рядом поколінь петербурзьких майстрів, починаючи з часів Петра І і кінчаючи часами Олександра І. На його творчості, безсумнівно, позначився вплив його найближчого вчителя і великої потенції майстра - Тома-де-Томона.

Найбільшу цінність з усього, що ними створено, являє, безсумнівно, будинок київського університету.

Розв'язаний у плані за типом палаців і громадських будинків з замкнутим двором, з урочистим греко-доричного ордеру вестибюлем, пишними семи-маршовими сходами, які нагадують сходи Академії мистецтв, двома однобічними і двома внутрішніми склепінними коридорами з двома абсидональними, симетрично розташованими виступами у Ботанічний сад, з великими залами в центральній частині, - будинок університету з зовнішнього боку дуже простий, простий до аскетизму. Цокольний поверх, що стоїть над підвалом, тримає лише два гладких поверхи, об'єднаних у центрі в один римсько-іонічний ордер 8 - колонного портика. Соковиті деталі виразного карнизу з чавунними модульйонами, прекрасно намальована колона з чавунними ж вазою і капітеллю, обрамлення вікон впадинами замість наличників, середній пояс у вигляді підвіконних балюстрад з колонками замість балясин, два характерних канделябри коло входу і, нарешті, червоний колір будинку з чорними чавунними деталями, - усе це гармонійно і цільно відображалося у цілком закінченій архітектурній композиції. Навіть червоний колір, у який пофарбований будинок за зразком Зимового палацу, становить невід'ємну частину цієї композиції. І як була незрозуміла спроба в 1935 році замінити червоний колір будинку в "абрикосовий", при якому втрачалася вся монументальність і характер будинку!

В. І. Беретті - Колонада вестибюлю Київського державного університету.
Фото С. Шиманеького
В. І. Беретті - Головні сходи Київського державного університету. Верхній марш.
Фото С. Шиманського

В. І. Беретті - Вестибюль Київського університету.
Фото. С. Шиманського
В. І. Беретті - Аван-зал Київського державного університету.
Фото С. Шиманського

Характерною особливістю внутрішньої архітектури будинку є поєднання греко-доричного ордеру вестибюлю і колонади, яка веде в перший поверх наліво і направо з римсько-доричним ордером верхнього (другого) поверху, в атаблементі якого красуються модульйони корінфського ордеру. Відсутність "чистоти" стилю у внутрішньому оформленні так само, як і зустосування модульйонів при іонічних капітелях колон на фасаді, надає всій архітектурі свіжий, незвичайний вигляд. Архітектурні деталі, включаючи і оригінальний рисунок залізних ґрат, прекрасно виконані.

В. І. Беретті - Проект будинку кол. інституту благородних дівиць по вул. 25 Жовтня
Трохи інший характер розв'язання архітектурного завдання має будинок кол. інституту благородних дівиць. Відповідно до призначення будинку, архітектура його значно простіша, менш імпозантна, позбавлена тієї нарочитої монументальності, яка властива університетові. На середній абсиді бокового фасаду, у місці розташування двох церков, що були всередині цього будинку, красуються вже корінфські капітелі. На двох бокових виступах того ж фасаду, так само, як і в абсиді, є добре намальовані балкони. З'явилися наличники і архівольти на вікнах 3 поверху, замки над вікнами підвалу і більш дрібні профілі в усіх деталях.

Зовсім інший характер має останній з запроектованих В. І. для Києва будинків - Астрономічна обсерваторія. В цьому невеликому двоповерховому цегляному будинку з підвищеною в центрі астрономічною баштою і одноповерховими дерев'яними крилами відсутня єдина творча думка, так яскраво виражена в будтинку університету. І за масштабом, і за формами бокові крила трохи не пов'язані з монументально розв'язаним центром, і не дивно, що при затвердженні цього проекту було зроблено застереження про перереробку цього фасаду. Очевидно в зв'язку з смертю В. І., яка наступила, цієї переробки не виконано.

Олександр Вікентійович Беретті
Творчість О. В. Беретті і по силі темпераменту і по своїй технічній виразності значно поступається творчій потенції батька.

Спроектований і побудований О. В. будинок кол. другої гімназії, тепер Наркомосу УРСР, був кращим будинком з усього, що ним створено в Києві. В достатній мірі виражена, відповідно з призначенням будинку, монументальність, чіткість і ясність планового прийому з центральними тримаршовими сходами, добре пов'язаними з вестибюлем і верхнім коридором і боковими крилами у вигляді літери П, закінченість в обробці деталей як зсередини, так і зокола, включаючи і чавунні, а частково залізні грати всієї садиби, єдність масштабу, - все це такі якості будинку, які ним незавжди в наступних будівлях були досягнуті.

Явище це не випадкове: відірваний від державного центру того часу - Петербурга, оточений недостатньо культурним, провінціальним середовищем, не знаходячи задоволення у стосунках з чиновними колами, О. В. Беретті, природно, не розвивався, не зростав, а жив запасом знань і досвіду, нагромадженими в Петербурзі і при батькові - до його смерті - в Києві. До того ж 50-ті роки характеризуються по всій кол. Росії зниженням архітектурного смаку і потенції, відсутністю шукань у цій галузі, архітектура дрібнішає, кол. Росія іде в хвості Західної Європи, націоналістичні однобокі прагнення ведуть до створення псевдо-російської архітектури, еклектика замінює творчу думку, і О. В. Беретті недостатньо бореться за ті позиції, які були ним досягнуті в створенні будинку кол. другої гімназії.

О. В. Беретті - Проект будинку по бульвару Шевченка, 14, де міститься НКО УРСР
Анатомічний театр, хоч ще цілком витриманий, об'єднаний єдиною думкою будинок з дуже цікавим і оригінальним вестибюлем - сходами і добре проробленими деталями, - все ж взято трохи дрібно з припущенням і в самому центрі над входами і на бокових виступах парних вікон, які сильно псують весь будинок. Левашовський пансіон, будинок на вулиці Короленка, 35, будинок кол. реального училища на Михайлівській площі, кол. будинок Федотової-Чеховської на Золотоворотській вулиці, - все це будинки, технічно добре виконані, але позбавлені належного масштабу, роздрібнені, зроблені вже під сильним впливом таких французьких майстрів, як Лефорж, Жомбер, Цезар Далі і їм подібні, які втратили навіть сліди впливу кращих зразків класики. І лише в будинку кол. європейського готелю позначається висока культура О. В. Беретті в таких деталях, як капітелі, пілястри на фасаді, які прекрасно виконано.

У кол. будинку Миклашевських з'являється нова особливість: нештукатурене поле стіни і на вуличному та дворовому фасадах, поряд з готичним, у типі флорентійської лоджії Лянці, карнизом при ренесансових деталях всього фасаду. Це нове явище дуже характерне. О. В. Беретті, очевидно, врахував, що київська цегла своїми властивостями є прекрасним матеріалом і при вмілому її виготовленні вона може навіть у більш-менш монументальній архітектурі знайти застосування. Цей будинок в певній мірі виділяється з інших і обробкою дерев'яних воріт проїзду з дуже цікавим гербом і кесонною стелею, своєрідними сходами по склепіннях з чавунними ґратами, з ясеновими дверми, з цікавими фарфоровими камінами, виконаними на заводі фарфору, який існував тоді в маєтку Миклашевських.

О. В. Беретті - Чавунні грати біля будинку НКО УРСР по вул. Короленка
Особисті прикрості, цькування, підняті проти нього у зв'язку з будівництвом кол. Володимирського собору, вибили О. В. Беретті з колії: йому ще не було 50 років, коли він відійшов від творчості. Всі наступні роки він, живучи в Києві, хворів і, на жаль, нічого більше не створив.

Наш обов'язок - віддати належне і батькові і синові Беретті. Ними створена певна архітектурна культура, яка дійшла до нас, яка з'єднує нас з кращими традиціями в архітектурі. Наш обов'язок - зберегти їх твори, які ще нам потрібні, в кращому вигляді, підтримуючи їх, а ті будинки, які в силу поступального руху історії повинні поступитися місцем новим, ми зобов'язані обміряти, вивчити і весь матеріал про них зберігати, як елементи архітектурної спадщини минулого.

Без критичного вивчення і освоєння культури минулого ми не мислимо собі створення світлої, радісної культури сучасного.

Источник: Архітектура Радянської України. — 1938. — № 3.

К началу страницы
Читайте также -