Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Дмитро Малаков
Архітектор Городецький
[1]. Тепер - місто Тракай у Литві, з музеєм караїмів.Вернуться в текст
[2]. Караимы//Малая советская энциклопедия, т. 3. - М.: ОГИЗ, 1931. - С. 711.Вернуться в текст
[3]. Караимы // Энциклопедический словарь т-ва "Бр. А. и И. Гранат и К0", т. 23.- М., 1913. - С. 451.Вернуться в текст
[4]. Караимы // Еврейская энциклопедия, т. 9. - СПб, 1911. - С. 298.Вернуться в текст
[5]. Указатель фабрик и заводов Европейской России. - СПб., 1881. - С. 562.Вернуться в текст
[6]. Фабрично-заводские предприятия Российской империи. - Пг, сентябрь 1914, № 7444 (Д).Вернуться в текст
[7]. Календарь, адресная и справочная книга г. Киева на 1914 год. - К., 1914. - С. 957.Вернуться в текст
[8]. Спутник по г. Киеву... - С. 64.Вернуться в текст
[9]. ДАК. - Ф. 163, оп. 41, спр. 5680, арк. 349.Вернуться в текст
[10]. "Киевлянин". - 1902. - 28 января.Вернуться в текст
[11]. ІМФЕ HAH України, ВРФ. - Ф. 13-5/388, арк. 36.Вернуться в текст
[12]. Шероцький К. В. Киев. Путеводитель. К., 1917. - С. 20.Вернуться в текст
[13]. Сементовский Н. Названа праця. - С 118.Вернуться в текст
[14]. Маринченко О. І. Метал в архітектурі Києва. - Київ-Львів, 1948. - С 9.Вернуться в текст
[15]. Київ. Провідник. За ред. Ф. Ернста. К., 1930. - С. 327.Вернуться в текст
[16]. Киев. Энциклопедический справочник.- К., 1985.- С. 252.Вернуться в текст


КАРАЇМСЬКА КЕНАСА

Серед численних релігійних громад старого Києва досить помітне місце посідали караїми, відомості про яких можна знайти переважно в старих виданнях. Так, "Малая советская энциклопедия" 1931 p. повідомляла, що "Караїми - єврейська секта, яка виникла у VIII сторіччі з решток саддукеїв та інших противників талмуда. Караїми, відкидаючи усні перекази, визнавали тільки Біблію, яку тлумачили відмінно від талмудистів. Караїми живуть переважно в СРСР (близько 8,5 тисяч, з них близько 6 тисяч - у Криму) та в Туреччині; є громади караїмів у Троках (Віленщина)1, в Луцьку і Галичі (Волинь і Галичина), в Каїрі (Єгипет), в Сірії та ін. Мова кримських караїмів - татарська, тепер витіснювана російською. Серед них у другій половині XIX сторіччя набула поширення теорія, висунута караїмським вченим А. Фірковичем, згідно якої караїми - нащадки хазар, що колись прийняли іудейство. За царату караїми не зазнавали правових утисків, які застосовувались до євреїв-рабіністів"2.

Старий енциклопедичний словник братів Гранат теж зазначав, що "...постійне прагнення караїмів відмежуватися від неповноправних євреїв, яке виявляється у них навіть в найменуванні єврейської мови "давньо-біблейською", "синайською" або "караїмською", в заміні назви "синагоги" арабсько-татарським позначенням "кенаса", і постійне підкреслювання, що "караїми становлять окрему націю, окреме віросповідання і ніяких зв'язків з євреями-талмудистами не мають", створили недружні стосунки між цими близькими релігійними групами"...3

На час виникнення замовлення на спорудження у Києві караїмської кенаси (до речі, іменованої в документах спочатку як "караїмська синагога"), в Київській губернії мешкало всього лише 327 караїмів4. Ці дані відносились саме до 1897 р. Але київські караїми мешкали переважно саме у Києві, і серед них було чимало заможних людей. Перш за все, це родина київських "тютюнових королів" купців Когенів. Так, 1881 р. Соломону Когену належала тютюнова фабрика, де працювало 210 робітників, що виробляли 12900 пудів тютюну і 12,5 млн. цигарок на суму 620 тис. руб. річно. Фабрика містилася на вул. Михайлівській, 12. Друга фабрика, на вул. Олександрівській, 55, належала братам С. і М. Когенам, і там 105 робітників продукували 5200 пудів тютюну та 4,2 мли. цигарок на суму 275 тис. руб. річно5.

Наприкінці XIX ст. Когени побудували нову тютюнову фабрику на Бібіковському бульварі, 74-76, на якій 1914 р. вже працювало 800 робітників, а річний виробіток сягнув 3,305 млн. руб.6 або зріс більш як у вісім разів. Акціонерному товариству тютюнової фабрики "Соломон Коген" та "Бр. Коген" тоді належали ще й чотири магазини па Хрещатику7, зокрема і на розі Миколаївської - в будинку, зведеному вже згадуваним Київським домобудівним товариством.

Отже, саме на кошти братів Соломона і Мойсея Когенів було споруджено за проектом архітектора В. Городецького караїмську кенасу в Києві8. З огляду на відносно невеликі розміри споруди, але й водночас дуже складні опоряджувальні роботи, звели кенасу досить швидко. У вересні 1898 р. ставили паркан для огородження будівельного майданчика, де мали спершу зламати старенький будиночок9. Будівництво здійснювала контора того ж Л. Б. Ґінзбурга.

Розробляючи проект караїмської кенаси, В. Городецький зважив на оті наведені вище передумови й побажання громади, бо нічим не позначив єврейської близькості караїмів, надавши в планово-просторовому вирішенні споруди і в насиченому декорі рис виключно східної азіатської архітектури.

Урочисте освячення кенаси відбулося 27 січня 1902 p., і з цієї нагоди до Києва з Феодосії приїхав тахам таврійський і одеський С. М. Пампулов - верховна духовна особа всіх караїмів Росії; були й міський голова В. М. Проценко, ректор університету св. Володимира Ф. Я. Ферганський, генералітет та інші представники офіційного Києва. Звичайно ж, була місцева караїмська колонія на чолі з М. А. Когеном і автор - В. Городецькии10.

Гахам таврійський і одеський С. М. Пампулов.

Ця унікальна екзотична будівля викликала чимало схвальних відгуків, і уявляється доречним навести слова з нотатничка мистецтвознавця Ф. Ернста про В. Городецького, що "...побудував у Києві дуже талановито караїмську "синагогу" і безліч споруд, видатних за красою"11.

А ось - у К. Шероцького: "...на Великій Підвальній міститься молитовний караїмський будинок - вишуканий, але дещо похмурий, оздоблений зовні скульптурними фантастичними візерунками і письменами в Мавританському стилі; двері й вікна його заокруглені у вигляді підкови. Стиль для синагоги обрано дуже вдало"12.

Караїмська кенаса на вул. Ярославів вал, 7
(фото поч. XX ст.).

Поставлена вузьким фасадом вздовж лінії забудови вулиці, між тоді ще часто-густо старосвітських побілених будиночків, кенаса справді мала вигляд вражаючий - і архітектурою, і кольором, і дивною східною банею. Вправно володіючи знаннями історичних стилів, В. Городецький артистично інтерпретував ці знання, не відступаючи, на перший погляд, від усталених характерних ознак стилю, і, водночас, по-своєму компонуючи елементи архаїки в суто сучасних умовах затісної земельної ділянки, врахуванні містобудівних вимог тощо. І цього разу він блискуче розв'язав це завдання.

План караїмської кенаси. Обмір С. Кілессо.

Спершу було використано половину земельної ділянки по вулиці Ярославів вал, 7. Згодом праворуч кенаси, після знесення старого одноповерхового будиночка, було споруджено новий кількаповерховий будинок на досить невеликій - кілька метрів - відстані. Автор проекту вельми тактовно, шляхетно й інтелігентно кількома стриманими штрихами ніби віддзеркалив на глухому торці ритм і обриси бічного фасаду сусідньої кенаси.

А скульптурио-оздоблювальпі роботи в кенасі виконував Еліа Сала13, і зроблене ним не мало аналогів у Києві. Здається, все багатство мавританського, орієнталістського напрямку знайшло відображення в оздобах кенаси. Особливо вражаючою була стеля, що нагадувала казкові сталактитові склепіння печер. Надзвичайно складні й витончепо-примхливі візерунки вкривали все, для того призначене в екстер'єрі та інтер'єрі. Крім ретельно прокреслених і відтворених у цементі архітектурних і скульптурних оздоб кенаси, впадали в око і металеві деталі, що дотепер, на жаль, збереглися лише частково. Це - ажурні гвинтові сходи, пара кованих ліхтарів-торшерів, розміщених обабіч парадного входу - ознаки осучасненого підходу архітектора до архаїчної за призначенням споруди. І досі милують око важкі окуті двері, складний малюнок віконних заповнень, кольорове скло тощо.

Двері караїмської кенаси.

Кенасу поставлено, як вже зазначалося, не впритул до бічних меж ділянки, і вздовж лінії забудови вулиці ці коротенькі смужки землі було відокремлено високим потинькованим та рустованим муром, на якому йшла металева ґратчаста огорожа. На думку мистецтвознавця О. Маринченко, огорожа ця "...складністю геометричного візерунка не має собі рівної в умовах Києва. Винятково тонко прорисовані деталі будинку кенаси добре перегукуються з арабесками огорожі, і разом взяті будинок і огорожа становлять міцно скомпонований ансамбль"14.

Як пише Ф. Ернст,- "Після революції кенаса, яка обслуговувала дуже нечислених багатіїв караїмів, закрита і року 1926 передана у користування Окрполітосвіти. Нині тут функціонує кіно, читають лекції"15.

Огорожа кенаси (обмір О. І. Маринченко).

Під час війни, за спогадами старожилів, тут правилася римо-католицька служба Божа, супроводжувана грою на фісгармонії. Потім був Ляльковий театр, а від 1952 до середини 60-х pp. діяв кінотеатр "Зоря", від 1981 p.- Будинок актора16.

На превеликий жаль, в ході ремонтно-реконструктивішх робіт 1968 р. зіпсовано декор зали за рахунок найбільш "загрозливих" сталактитових деталей стелі. Тоді ж знищено написи арабською в'яззю довкола порталу. Дещо раніше розібрано дуже важливу й цінну деталь споруди - унікальний в Києві гофрований цинковий купол, що увінчував кенасу, надаючи їй неповторного вигляду і подібності до куполів Середньої Азії. Ще пізніше безжально знищено й огорожу та ажурну, тотожнього малюнку, хвіртку, що закривала вхід до заглибленого порталу.

Із "зникненням" караїмів зникло й господарське ставлення до будинку кенаси; зникли поволі й люди, які розумілися на таких тонкощах...

К началу страницы
Зміст