Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Дмитро Малаков
Архітектор Городецький
[1]. Витте С Ю. Названа праця. - С. 174-175.Вернуться в текст
[2]. ДАК. - Ф. 163, оп. 7, спр. 1361, арк. 2, 3 та зв.Вернуться в текст
[3]. Там само. Арк. 15 та зв., 17.Вернуться в текст
[4]. Киевская сельскохозяйственная и промышленная выставка и ее участники. - К., типография С. В. Кульженко, 1897, ч. III.- С. 45.Вернуться в текст
[5]. ДАКО. - Ф. 1, оп. 231, спр. 197.Вернуться в текст
[6]. ДАК. - Ф. 163, оп. 41, спр. 5176, арк. 2.Вернуться в текст
[7]. Сементовский Н. Киев, его святыни, древности, достопамятности... - К, 1900. - С. 157-158.Вернуться в текст
[8]. ДАК. - Ф. 163, оп. 7, спр. 1361, арк. 104.Вернуться в текст
[9]. Киевский календарь на 1900 г. Издание В. Д. Бублика. - 1899, С. 258.Вернуться в текст
[10]. Киевская сельскохозяйственная... - С. 25, 48.Вернуться в текст
[11]. Календарь, адресная и справочная книга г. Киева на 1914 год. - К., 1914.- С. 928.Вернуться в текст
[12]. ДАК. - Ф. 163, оп. 41, спр. 5640.Вернуться в текст
[13]. Здание Государственного Банка в гор. Киеве. 1902-1905. Издание членов Учетного комитета Киевской конторы Государственного банка. - К, 1905. - С. 6.Вернуться в текст
[14]. ДАК. - Ф. Р-330, оп. 4, спр. 18, арк. 29.Вернуться в текст
[15]. Самый высокий дом в Києве//"Жизнь и искусство". - 1897. - 12 октября. С. 2.Вернуться в текст
[16]. Спутник по г. Киеву. Издание VIII С. М. Богуславского, исправленное и дополненое Д. Марголиным. - К., 1913. - С. 7.Вернуться в текст
[17]. ДАК. - Ф. Р-330, оп. 4, спр. 18, арк. 163.Вернуться в текст
[18]. Loza S. Slownik architektow i budowniczych polakow... - Warszawa, 1930. - S. 133-134.Вернуться в текст
[19]. Гладко Ф. Наслідки пожежі в Києві//"Українське слово", ч. 36. - 1941. - 21 жовтня.Вернуться в текст
[20]. ДАК- Ф. 163, оп. 41, спр. 5640.Вернуться в текст
[21]. Там само. Спр. 5309, арк. З-4.Вернуться в текст


САДИБА МЬОРІНГА

У самісінькому центрі Хрещатика була величезна садиба відомого київського медика, професора університету св. Володимира Ф. Ф. Мьорінга (1822-1887). Ділянка займала досить широку долину між схилами Інститутської, Банківської та Лютеранської вулиць. Крім будинку-особняка, оранжерей та служб, ніяких капітальних споруд там не було, а вся садиба становила розлогий парк-гай із терасним садом, ставком та купальнею в ньому; взимку тут влаштовували ковзанку. Такий собі старосвітський маєток у місті!

Цікаві спогади про Ф. Ф. Мьорінга (звичайно називаного, на зросійщеиий лад, Мерінгом) залишив С. Ю. Вітте, що довго жив у Києві: "...поступово Мерінг набув такої величезної медичній практики, що, можна сказати, на півдні вважався медичним світилом. Його постійно запрошували на всі консиліуми, і його клініка в Київському університеті вважалася відмінною; в цій клініці лікарі набували безліч знань. Взагалі як професор і як медик Мерінг був широко відомий. Він склав собі дуже велику маєтність. Але склав він собі маєтність не стільки платою за лікування й консиліуми, скільки іншим шляхом, а саме: він усю трейську бідноту лікував задарма і ніколи не брав з них грошей і ніколи не відмовляв цим бідним євреям, і якщо були тяжко хворі, то їздив лікувати їх в їхні бідні єврейські халупи. Відтак Мерінг набув величезної популярності серед нижчого класу євреїв, і для того, щоб йому віддячити, євреї постійно вказували йому різні справи, купівлю різних будинків, маєтків тощо, відносно яких можна було передбачити, що вони можуть бути перепродані на вигідних засадах. І от Мерінг, керуючись порадами цих євреїв, котрих він знав безліч завдяки своїй обширній безкоштовній практиці, постійно купував і продавав різні маєтки і взагалі нерухомість. І по суті статок він нажив саме на цих операціях. Отже у Києві у мій час, у 80-х роках, будинок Мерінга знаходився на головній вулиці - Хрещатику, за будинком простягався величезний парк, що піднімався аж до Липок. Колись він купив це місце, певно, no-десятинно, у мій час воно розцінювалось вже по саженях, а тепер, мабуть, місце ціниться по аршинах. Нині це місце вже розібрано, пролягли вулиці, і на цьому Мерінг мусив би нажити дуже багато грошей. Крім цієї афери, в нього багато було інших різних афер відносно маєтків... Сам Мерінг був найшанованішою людиною; він користувався загальною повагою не тільки в Києві, але й в усьому Південно-Західному краї. У Києві ж, можна сказати, його знав кожен собака"1.

Садиба Ф. Мьорінга. Вид з боку вул. Банківської
(фото 1880-х pp.).

Через кілька років після смерті Ф. Ф. Мьорінга, похованого на Аскольдовій могилі, його син Михайло заходився розбудовувати садибу. Ще 2 грудня 1894 р. він звернувся до міської управи за дозволом па влаштування на садибі чотирьох нових вулиць, які зобов'язувався передати у довічну власність Києва. Як видно з пояснювальної записки до проекту проведення цих вулиць, розробив його архітектор В. Городецький, що поставив свій підпис під цією запискою 1 грудня 1894 р.2. Міська управа у своєму "присутствії" 16 травня 1895 р. запропонувала міській Думі схвалити погоджене з власником садиби М. Ф. Мьорінгом найменування нових вулиць: від Хрещатика до нового майдану і сам майдан - Миколаївські (певно, з монархічних міркувань, па догоду молодому царю Миколі II), вулицю від Миколаївської до Інститутської - Ольгінською, від Миколаївської до Лютеранської - Мерінгівською та вулицю від останньої до Миколаївського майдану - Новою3. Ця пропозиція була схвалена міською Думою одразу ж.

Того ж року спадкоємці продали садибу за 800 тис. руб. новоутвореному та 13 жовтня "височайше" затвердженому Київському домобудівному товариству. В листопаді, по сплаті повністю складового капіталу в 1,8 млн. руб., товариство відкрило свої операції4.

Очолив нову структуру відомий київський архітектор, голова Товариства взаємного кредиту Георгій Павлович Шлейфер (1855-1913). Його правою рукою і співавтором у здійсненні ряду проектів став міський архітектор Едуард Петрович Брадтман (1856-після 1926). Виконавцями робіт по знесенню старих будинків на колишній садибі Мьорінга були архітектори Г. Шлейфер та В. Городецький, що випливає з документів, датованих червнем-липнем 1895 р.5.

До початку будівництва при розплануванні вулиць було виконано важливі роботи "нульового" циклу, зокрема, зібрано й скеровано в одному напрямку джерела, що живили водою ставок на колишній садибі Мьорінга. 25 липня 1896 р. В. Городецький повідомляв міську управу, що об 11 годині ночі того дня буде з'єднано "водовідводний магістрал з хрещатицьким колектором"6. Варто нагадати, що садиба збирала й поверхневі води з досить великого терену.

Отже, вся колишня садиба Мьорінга була "...розбита на 18 дрібних садиб, мірою в 300-1000 кв. саж., з виїздами на чотири вищезазначені вулиці. Частину дільниці товариство залишило за собою, частину ж продало під забудову різним закладам і приватним особам. До осені 1897 р. частина Миколаївської вулиці, що прилягає до Хрещатика, була вже забудована величезними три- й чотириповерховими будинками", - писав М. Сементовський7.

Київський архітектор Г. П. Шлєйфер

Це були житлові будинки по Миколаївській, 2, 3, 4, 6, 19, готель "Контипеналь" (Миколаївська, 5), меблева фабрика Й. Кімаєра (Миколаївська, 13) та театр на Миколаївському майдані8, споруджені Домобудівним товариством.

В одному з цих перших будинків оселився і архітектор В. Городецький: вул. Миколаївська, 3, квартира 79 - на третьому поверсі ліворуч у другому під'їзді. Будинок мав загалом вісім квартир та дванадцять крамниць - на першому поверсі.

План вулиць на колишній садибі Ф. Мьоринга
1897 р.

Варто зазначити, що поруч розмістилися й заклади добре знайомих В. Городецькому осіб - у наріжних будинках Миколаївської вулиці та Хрещатика - № 19/1 - тютюновий магазин Соломона Когена, караїма - одного з ктиторів проектованої В. Городецьким кенаси; № 21/2 - Південно-Російський промисловий банк, директором якого був той самий В. А. Рубінштейн, тепер уже власник села Шолудьки, де народився Владислав Городецький.

Крім участі у розплануванні вулиць, В. Городецький став автором кількох споруд на непарній стороні Миколаївської вулиці, де розбудова почалася одразу ж після продажу ділянок.

Вулиця Миколаївська, ріг Хрещатика.
(листівка поч. XX ст.).
Ліворуч - тютюновий магазин С. Когена, праворуч - Півдешю-Російський промисловий банк В. Рубінштейна.

Так, на Миколаївській, 11 за проектом В. Городецького було споруджено у 1896 р. респектабельний, хоч і дещо важкуватий з фасаду будинок київського відділення Російського сільськогосподарського комісіонерства "Работник"10. Воно займалося продажем продукції сільськогосподарських машинобудівних фірм США, Канади, Англії, Швеції, Німеччини, Франції. Цей будинок Домобудівне товариство здавало в оренду на 16 років, і за збігом того терміну нові власники перепланували існуючі приміщення вже у 1912 p., додали ще три поверхи, звели флігель на п'ять поверхів, і то все стало житловим прибутковим будинком. Але ж первісна авторська рука залишилася у фасадних оздобах нижніх поверхів - у впевнено прокреслених романського стилю деталях.

Одночасно В. Городецький спроектував забудову і сусідньої садиби № 13, викупленої меблевим фабрикантом, австрійським підданим Й. Й. Кімаєром. Тут розмістилася меблева фабрика з торговельними салонами11. Складна в плані ділянка, маючи фасадною Миколаївську вулицю, виходила, розгалужуючись, на Ольгінську та Інститутську вулиці і була щільно заставлена виробничими й допоміжними спорудами12.

Будинок комісіонерства "Работник". Проектне креслення В. Городецького.

На чоловий фасад дивився представницький чотириповерховий корпус, оздоблений у формах класицизму та щедро декорований відповідною символікою, в якій так кохалися архітектура тої доби і заможні замовники. В основі оздоблення - корінфський ордер: подвійні тричвертні капелюровапі колони піднято на консолях до рівня четвертого поверху, в центрі - трикутний розкреповапий фронтон зі скульптурною групою в тимпані. Одна з фігур зображує античного покровителя торгівлі й ремесел Меркурія. Цей образ подано ще й в капітелях колон - голівками в крилатих шоломах та в замкових каменях вікон верхнього поверху - так званими кадуцеями, крилатими жезлами Меркурія. Над фронтоном височить кількаярусний парапет з датою "1884" - роком заснування меблевої фабрики Й. Кімаєра. На двох нижніх поверхах, сполучених внутрішніми металевими художньої роботи сходами і галереями у величезні двосвітні салони, розміщувався шикарний магазин меблів - з гарнітурами, пальмами, фікусами й драперіями. Великі вітрини й парадні двері було заповнено фацетованим бемським склом, оправленим у художньо кований метал. Стіни й стелі салонів вкривало ліплення, а внутрішні вікна прикрашав живопис на склі. Третій і четвертий поверхи також призначалися для магазинів. "Фірма якістю, а не цінами конкурує" - гордовито рекламував свою продукцію Й. Кімаєр. Мав рацію.

Будинок комісіонерства "Работник" по вул. Миколаївській, 11
(фото 1897 p.).

Вироби фірми Й. Кімаєра, зокрема столярні, і досі прикрашають інтер'єри Національного банку України по вул. Інститутській, 913.

На жаль, про колишню красу будинку на Миколаївській, 13 тепер нагадує, та й то лише частково, тільки вуличний фасад... 24 вересня 1941 p., коли запалав замінований совєтськими агентами центр Києва, окупованого німецькими військами, згорів разом з іншими і цей будинок. Пожежа знищала повністю інтер'єри, пошкодила фасад14. При повоєнній відбудові будинок зазнав цілковитого перепланування і зміни функціонального призначення (до речі, перед війною тут була 8-а взуттєва фабрика), бо не було технічної можливості, наприклад, відновити еркер у первісних формах, і йому надали менший винос; втрачено оздоблення двох нижніх поверхів на фасаді, зникли стулки воріт - як згадка про їхній рисунок залишилося тільки часткове заповнення металом надбрамного простору.

Австрійський фабрикант Й. Й. Кімаєр
(фото кін. XIX ст.).

Так само жорстоко постраждали від вибухів і пожеж всі сусідні будинки. По війні не вдалося відновити будинок по Миколаївській, 3, де мешкав В. Городецький.

Та повернімось у минуле, кінець XIX ст., коли В. Городецький став одним з активних учасників розбудови Києва. Ось як описує цю добу її сучасник С. Богуславський: "Ці багатоповерхові будинки виросли за якихось п'ять-шість років, у період будівельної лихоманки, що охопила Київ у 1895 р. Земля в центрі міста купувалася з бою, старі будинки, ще цілком придатні для житла, зносилися дощенту, а замість них виникли гігантські будівлі новітньої формації. Кількість цегельних заводів зросла, ціни на цеглу підскочили мало не вдвічі, банки видавали позички направо й наліво, місто стало невпізнанним за зовнішністю. Досить сказати, що кількість новоспоруджених кам'яних будинків за період від 1898 по 1901 pp. досягла вражаючого числа - близько 1000"15.

Будинок кол. меблевої фірми Й. Кімаєра на вул. Городецького, 13

Крім співпраці у Домобудівному товаристві, В. Городецький виконував також інші роботи: "будівельна лихоманка" була у розпалі. У будівельний сезон 1897 р. київська газета "Жизнь и искусство" повідомляла: "В міру того, як Київ все більше й більше забудовується, і населення його зростає, вартість землі в місті все підвищується. З огляду на це, власники нерухомостей у Києві, при влаштуванні будинків, в особливості на головних і жвавих вулицях, де кожна п'ядь землі становить значну вартість, почали в останні роки прагнути вгору, в безкоштовний простір і споруджують високі багатоповерхові будинки, шоби в такий роб діставати прибуток зі свого майна, відновити витраченому на придбання садиби капіталу. Проте будинки вище 4-х поверхів до цього часу не споруджувались у Києві, і найвищим будинком у нашому місті поки що є будинок Київського домобудівного товариства, де розташований готель "Континенталь", який має повних чотири поверхи, не рахуючи підвалів. Незабаром пальма першості в цьому відношенні належатиме іншому будинку в Києві, розпочатому нещодавно спорудженням. Це власне будинок Л. Бендерського, влаштований на В. Васильківській вулиці, навпроти Караваєвської площі, у повних 6 поверхів, при ширині близько 25 саж. по фасаду. Зазначений будинок споруджується за проектом архітектора В. В. Городецького. Товщина стін фундаменту цього величезного будинку сягає трьох аршин [понад два метри - Д. М.]. Такі американські споруди є, очевидячки, наслідком будівельної лихоманки, що охопила Київ, завдяки котрій у нас останнім часом виникає один будинок за другим із суто американською швидкістю"16.

Фрагмент фасаду кол. меблевої фірми И. Кімаєра.

Фасад цього справді помітного, на видноті поставленого будинку, мав традиційне п'ятидільне членування, був щедро насичений декором - дуже нагадував фасад будинку по Миколаївській, 9, спорудженого пізніше, у 1900-1901 pp., за проектом архітектора Г. Шлейфера. Але вже у 1930-х pp. фасад втратив свій пишний декор, а вдруге будинок по В. Васильківській, 25 сильно постраждав від вибухів і пожежі, заподіяних німецькими окупантами у переддень їхньої втечі з Києва на початку листопада 1943 р.17 У відбудованому по війні колишньому красені авторську руку В. Городецького засвідчують, крім абрисів і плану, рештки гарного кованого металевого огородження парадних сходів, що збереглися.

"Красивые здания г. Киева". Будинок Л. Бендерського на вул. В. Васильківській, 25
(листівка поч. XX ст.).

До 1897-1898 pp. належить проект надбудови і добудови старої двоповерхової кам'яниці на розі Хрещатика і Прорізної, 28/2, здійснений В. Городецьким на замовлення відомого страхового товариства "Росія". Ставши чотириповерховим, з гарно піднятим високим дахом і наріжною вежечкою, будинок був одною з окрас головної вулиці Києва саме завдяки хисту архітектора В. Городецького18. Розташований у центрі Хрещатика, з вельми популярним кафе-кондитерською "Жорж" на першому поверсі, будинок привертав увагу і шляхетністю своїх архітектурних оздоб. За совєтської доби тут містився не менш відомий старим киянам магазин "Дитячий світ". Саме цей будинок було висаджено в повітря першим під час варварського нищення Хрещатика 24 вересня 1941 р.19.

Фрагмент огородження парадних сходів у будинку Л. Бендерського.

Крім великих та престижних замовлень, які виконував В. Городецький, були зовсім прості й невеличкі роботи: "служби" на подвір'ї фабрики И. Кімаєра - двоповерхова будівля з коморами й туалетом20, "служби" на садибі П. Попова по вул. В. Васильківській, 321 тощо.

За спогадами старожилів, невеличкий триповерховий будиночок по вул. Володимиро-Либідській, 5 проектував теж Владислав Городецький. Нічого "особливого" там немає, хіба що може привернути увагу оригінальне ліплення нижньої поверхні маршів парадних сходів.

Хрещатик. Будинок страхового товариства "Росія"
(листівка поч. XX ст.).

Та насувалася нова доба і в розбудові Києва, і в творчості самого Владислава Городецького. А поки що він ішов у русі загальної, типової для Києва архітектурно-стильової течії, лише подекуди виявляючи непевні особливі риси власної творчості.

К началу страницы
Зміст