Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Ольга Друг і Дмитро Малаков
Особняки Києва
 

СМИРНОВА-ЛАСТОЧКІНА, 13 (кол. Вознесенский узвіз, 13)

Майже напроти брами сучасної Академії образотворчого мистецтва й архітектури, колишнього Художнього інституту, колишньої Духовної семінарії, впадає в око старий дерев'яний будинок на два поверхи. Крім дерев'яного різьблення, що оперізує широко звисаючий дах, увагу привертають високі, гарних пропорцій вікна та симетричні, але ж різного розміру щипці по краях фасаду. Праворуч парадного входу - високий цегляний мур з воротами й хвірткою.

Декоративне оздоблення в дереві виконано на поч. XX ст. заїжджими з Росії теслями. Подекуди ще збереглися їхні твори.

За старими адресними довідниками, цей будинок належав Ганні Олексіївні Лоначевській-Петруняк, яка тут і мешкала, так само як і Олександр Олександрович Лоначевський-Петруняк, викладач природознавства в комерційному семикласному училищі С. А. Ананьїна та жіночої гімназії К. Крюгер.

Особняк по кол. Вознесенському узвозі, 13.
1993 р.

У цьому ж будинку мешкав свого часу Віктор Романовський - історик, археограф і архівіст. Він народився у Глухові, закінчив університет св. Володимира, згодом викладав там і в Археологічному інституті, очолював Центральний архів давніх актів у Києві в 1921-1931 pp., був науковим співробітником ВУАН (1928-1934) та Харківського науково-дослідного інституту історії української культури ім. Д. Багалія. Вивчаючи історію України XVII-XVIII ст., В. Романовський публікував свої праці, головнішими з яких є: "Друкар Іван Федорович" (1925 p.), "Хто був Самовидець" ("Україна", 1925 p.), "Нариси з архівознавства" (1927 р.). За редагуванням В. Романовського ВУАН видала "Переписні книги 1666 року" (1931 p.). Велика його праця "Очерки по истории государственного хозяйства Украины во второй половине XVII в." (докторська дисертація) та зібраний ним Кодекс грамот на Магдебурзьке право міст України XVI XVIII ст. залишилися невиданими. В опублікованому 1997 p. щоденнику С. Єфремова зазначено, що 16 червня 1927 р.

Особняк і брама.
1993 р.

В. Романовського було заарештовано. У 30-і pp. вчений був засланий, а з 1947 р. - вій професор Ставропольського педагогічного інституту.

Фрагмент фасаду.
1993 р.

Велика меморіальна дошка у міжвіконні свідчить, що тут мешкав історик архітектури Іполит Владиславович Моргілевський. Уродженець Уралу, він закінчив 1917 р. КПІ і присвятив себе науково-дослідницькій та педагогічній діяльності. Викладав у Політехнічному, Художньому, Інженерно-будівельному інститутах у Києві. Довічну вдячність І. Моргілевському слід скласти за сумлінно виконані обміри Михайлівського Золотоверхого собору, вже приреченого більшовицькою владою на знищення, яке не змогли зупинити ні протести, ні посильний опір вчених. Лише через шістдесят років, вже у посткомуністичному суспільстві незалежної України стало можливим відтворити знищену пам'ятку і добра справа І. Моргілевського здобула належне визнання. Очолюючи комісію ВУАН, І. Моргілевський вивчав історію пам'яток давньоруської архітектури та античного будівництва: крім Михайлівського Золотоверхого, також Софії Київської, чернігівських соборів - Борисоглібського, Спасо-Преображенського, Успенського.

Цим дослідженням присвячені публікації вченого, зокрема "Київська Софія у світі нових спостережень" (1926 p.). Ним була відкрита первинна структура храму, зв'язок його конструктивної основи та форми з візантійською будівельною школою XI ст. Перед війною, 1941 р. І. Моргілевський був обраний членом-кореспондентом Академії архітектури СССР. Вчений помер в окупованому німцями Києві 6 листопада 1942 р. і був похований на Лук'янівському цивільному кладовищі.

На даху Михайлівського Золотоверхого собору.
Зліва направо: Іполит Моргілевський, Борис Толмачов, Людмила Морозова та Микола Степанов.
Серпень 1934 р.

У другій пол. 1990-х pp. будинок зазнав реконструкції та пристосування для нових потреб. Але фасад, мур і браму збережено. Повністю заново огороджено і невеличке подвір'я, що тильною частиною межує схилом до Петрівської вулиці.

К началу страницы
Зміст