Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Ольга Друг і Дмитро Малаков
Особняки Києва
 

МОСКОВСЬКА, 5 (кол. 5/2)

Цей двоповерховий особняк з напівпідвалом і мансардою (пізнішого походження) споруджено за проектом домовласника "міщанина м. Києва, колишнього іноземця", техніка Андрія-Фердінанда Кіндратовича Краусса. 15 травня 1899 р. він подав до міської управи прохання і креслення на "синьці" одночасно з підпискою про нагляд і керівництво над спорудженням власного будинку.

Як видно з креслень, що збереглися в архіві, особняк був спершу розрахований на одну велику родину. На першому поверсі, з передпокою двері вели до кабінету з широким вікном посеред ризаліту та до просторої, на три вікна вітальні. Ці дві парадні кімнати дивились вікнами на вулицю. У двір виходили три вікна їдальні та ще двох маленьких кімнаток. На другий поверх вели круті сходи - до семи невеличких окремих кімнаток. За рахунок навкісної лінії ділянки правий глухий торець утворював скошені кімнати. З допоміжного приміщення біля їдальні вузькі сходи збігали у напівпідвал, де містилися кухня, комори та кімнати для прислуги. Посеред двору стояв двоповерховий флігель служб з каретним сараєм та льодовнею під ним, зі стайнею і корівником на першому поверсі та трьома кімнатками і кухнею - на другому.

На горищі самого особняка, повторимо, саме так і названого в документі 1900 p., містилася пральня. Опалення в особняку було водяне.

Чоловий фасад дістав асиметричну композицію з бічним розташуванням входу, зі зміщеним ліворуч ризалітом, увінчаним фронтоном, з балконом, огородженим густо зібраними горизонтальними прутами, прикрашеними накладними металевими квіточками. Другого такого балкону в Києві немає. Праворуч по фасаду, в ніші-екседрі, замість проектної вази, встановили жіночу круглу скульптуру.

Проект особняка по вул. Московській, 5 з автографом техніка А. Краусса.
1899 р.

Брати Краусси були в Києві людьми відомими, вкладали свою працю у різні сфери діяльності: Мартін Кіндратович і Микола Кіндратович працювали в банках, Фрідріх Кіндратович обіймав посаду австро-угорського консула в Києві. Та найпомітнішим і через сто років залишився у Києві творчий доробок Андрія-Фердінанда Кіндратовича Краусса, діяльність якого припала на час знаменитої київської "будівельної лихоманки" кінця XIX ст., коли за проектами і під наглядом А. Краусса було зведено понад сорок багатоповерхових прибуткових будинків та особняків. Найбільше тих споруд залишилося на Марийсько-Благовіщенській, В. Васильківській, М. Васильківській, Святославській вулицях. Як яскравий, добре відомий киянам приклад, назвемо колишній готель "Оріон" біля Бессарабського критого ринку.

План 1-го поверху.
1899 р.

А на Московській, 5/2 щось склалося не так, як гадалося, бо чомусь технік А. Краусс, ще тільки оформляючи документи на будівництво, доручення на подання прохання і на дозвіл передав братові Карлу Крауссу. А 4 січня 1900 р. звернувся до міського кредитного товариства з проханням про довгострокову позичку в розмірі 40 тис. руб. терміном на 38 років і 4 місяці під заставу нерухомого майна - особняка по вул. Московській, 5/2. Цивільний інженер Є. Толстой оцінив нерухомість у 44 тис руб., а 6 квітня 1904 р. садибу А. Краусса, з банківським боргом у 30875 руб. було продано з публічних торгів за 37095 руб. генерал-лейтенанту В. Саранчову. Невдовзі, 7 лютого 1905 р., за купчою, особняк перейшов у власність київського 1-ї гільдії купця Лазара Павловича Черноярова, відомого фабриканта цегли, та купецького сина Дмитра Борисовича Орлова. На цей час особняк було вже переплановано й надбудовано: замість одноквартирного на 15 кімнат, він мав тепер п'ять кімнат з кухнею у на-півповерсі, сім кімнат з кухнею і ванною - на першому поверсі, та дві кімнати з кухнею, три кімнати з кухнею і шість кімнат я кухнею і ванною - на другому. Крім того, на садибі, що займа ла наріжне з вул. Левандовською місце, було споруджено великий, у п'ять і чотири з половиною поверхи прибутковий будинок з фасадами на Московську та Левандовську вулиці.

План 2-го поверху.
1899 р.

Згодом особняк зазнав суттєвих переробок зовні і всередині: добудовано частину з воротами, водяне опалення замінено на пічне, перероблено сходи тощо - особняк став так само прибутковим будинком. Вартість всієї садиби дорівнювала вже 234230 руб., за оцінкою Є. Толстого.

Під час Другої світової війни більший будинок було зруйновано і замінено новим, наріжним, а особняк знову переплановано,

У липні 1905 р. квартиру з трьох кімнат найняв тут двадцятирічний підпоручик, випускник Миколаївського військово-інженерного училища Борис Петрович Жаданівський. Це було зручно, бо він мав призначення у 5-й понтонний батальйон 3-ї саперної бригади, дислокований тут таки, па Московській, 24, у так званих Жандармських казармах. Дворянин, син інженер-капітана, юний Жаданівський перейнявся пропагандою РСДРП, і, коли, на тлі загальнополітичних заворушень в Росії, спалахнуло повстання саперів у Києві, він очолив цю акцію. Вранці 18 листопада (1 грудня) 1905 р. озброєні солдати трьох рот 3-ї саперної бригади (загалом близько 800 багнетів) рушили з Московської вулицями Києва, залучаючи до свого походу солдатів інших військових частин та робітників.

Фрагмент фасаду.
1999 р.

Близько 5 тис. демонстрантів попрямували з Жилянської на Галицький майдан (пл. Перемоги) у бік Шулявки. Але тут їх перестріли частини, що залишилися вірними присязі, і розстріляли колону, яка, перетворившись на натовп, кинулася врозтіч. Поранений у груди Б. Жаданівський незабаром був знайдений, заарештований і засуджений до страти.

Генерал В. Сухомлинов, тодішній командувач військами КВО, згадує про повстання саперів, ясна річ, без революційного пафосу. Ось рядки з його спогадів стосовно Бориса Жаданівсько-го, якого генерал відвідав у Київському військовому шпиталі:

Технік А.-Ф. Краусс. Фото В. Висоцького

"Справляв він враження дитини на великому ліжку. На запитання моє, чи усвідомлює він, який злочин скоїв та чи розкаюється в цьому, з блискучими очима, сповнений ентузіазму, ця дитина-офіцер відповів мені, що він "переконаний революціонер". Після одужання його судили і винесли смертний вирок. Я пом'якшив покарання, і він був відправлений на заслання. По дорозі потяг був зупинений, і офіцера викрали. Але сил у нього не вистачило піти далеко, і в найближчому селі він був знову заарештований".

Сухомлинов не цікавився подальшою долею "дитини-офіцера". Лютнева революція звільнила Бориса Жаданівського і він поїхав до Криму виправляти підірване в Шліссельбурзькій фортеці здоров'я. Не змінивши поглядів і переконань і після дванадцяти років тяжкого ув'язнення, взяв участь у збройній боротьбі з німецькими окупантами в Криму і загинув у бою як належить офіцерові.

На фасаді будинку по вул. Московській, 5 встановлено бронзову меморіальну дошку з портретом Б. Жаданівського (скульптор А. Банников, архітектор А. Сницарєв, 1969 p.).

Штабс-капітан П. М. Нестеров.
1914 р.

І знов про долю особняка.

8 квітня 1909 р. Л. Чернояров помер, а в жовтні того ж року нерухоме майно вдови особистого почесного громадянина М. Черноярової було заставлено генерал-лейтенантові В. Саранчову. Але згодом знову перейшло винятково у володіння вдови.

З адресних довідників видно, що на 1914 р. по вул. Московській, 5 мешкав Микола Краусс, а брати Андрій та Карл - по вул. Басейній, 14. Невідомо, як склалася їх подальша доля з початком Першої світової війни.

У 1914 р. в цьому ж будинку, колишньому особняку, оселився штабс-капітан Петро Миколайович Нестеров. Він народився у Нижньому Новгороді, закінчив Михайлівське артилерійське училище та, захопившись авіацією, 1912 р. закінчив повітроплавну школу в Петербурзі. Від 1913 р. - начальник авіаційного загону 7-ї повітроплавної роти в Києві, незабаром - начальник 2-го корпусного загону 3-ї авіаційної роти. П. Нестеров увійшов до світової історії авіації як засновник вищого пілотажу, що зародився, фактично, у київському небі. Саме в Києві на Сирецькому військовому летовищі 27 серпня (9 вересня) 1913 р. вперше у світі П. Нестеров здійснив замкнену петлю у вертикальній площині - так звану "мертву петлю", або ж - петлю Нестерова, одну з фігур вищого пілотажу. Варто нагадати, що до цього інструкції суворо забороняли польоти з крутими віражами, дозволяючи літати лише в горизонтальному положенні. Так само вперше в історії авіації П. Нестеров взяв участь 1913 р. у груповому польоті з посадками на незнайомій місцевості за маршрутом Київ - Остер - Ніжин - Київ; згодом здійснив рекордні перельоти Київ - Одеса - Севастополь, Київ - Гатчина. Петро Миколайович багато експериментував, проектував і... любив співати українських пісень.

Штабс-капітан П. М. Нестеров з дітьми.
1914 р.

З початком Першої світової війни він перебував у діючій армії на Південно-західному фронті, здійснив кілька бойових вильотів. А 26 серпня 1914 р. загинув у бою над Жовквою поблизу Львова, застосувавши повітряний таран своїм літаком "Моран" проти австрійського літака "Альбатрос", керованого бароном Фрідріхом фон Розенталем, коли той провадив повітряну розвідку розташування російського авіазагону, що дислокувався, до речі, в його ж, барона, родовому маєтку. Обидва противники добре це знали...

Фрагмент фасаду.
1999 р.

Після падіння (спадохронів, чи легкоспадів, чи парашутів тоді ще не було) П. Нестеров був пограбований і роззутий російськими ж солдатами-мародерами. Його тіло відправили до Києва і, після жалобної відправи у Миколаївському військовому соборі на Печерську, урочисто поховано на Аскольдовій могилі. А 1934 р., при ліквідації цього аристократичного кладовища, останки П. Нестерова було перенесено на Лук'янівське цивільне кладовище. Саме відсутність взуття дала можливість ідентифікувати останки...

Ім'ям П. М. Нестерова 1958 p. названо в Києві вулицю, а на фасаді особняка по вул. Московській, 5, встановлено 1977 р. бронзову меморіальну дошку з портером авіатора (скульптор К. Кузнецов, архітектор В. Гнєзділов).

За адресними довідниками на 1915 р. будинок по вул. Московській, 5 належав Едуарду-Маврикію-Артуру Горватту, який мешкав по вул. Львівській, 10, мав численну нерухомість у Києві.

Із встановленням радянської влади колишній особняк використовувався для розміщення різних установ. Що ж до особи першого власника, автора проекту А.-Ф. Краусса, то, повторюючись, зазначимо, це був дуже здібний, як тоді він називався, технік, але ж, власне, архітектор, у творчому доробку якого десятки великих прибуткових будинків, готелів, особняків, забудованих у Києві. Він був одним з найплідніших авторів, прихильником неоренесансу, а споруджені за його проектами та під особистим наглядом будинки вже сто років стоять непохитно й міцно. Ось адреси кращих: вул. Басейна, 1/2, 2, 15; В. Васильківська, 1, 10, 24, 41, 44, 54; М. Васильківська, 22, 28, ЗО; Б. Хмельницького, 26; Саксаганського, 10, 28, 43, 44, 81, 89, 91, 147/5; О. Гончара, 90/1; Хрещатицький пров., 3; Ярославів Вал, 16; Рейтарська, 25; Михайлівська, 11, 22; Пушкінська, 6; Спаська, 8; Дмитрівська, 19; Кузнечна, 14 та ін.

І цей доробок видатного зодчого - вартий меморіальних пам'яток на його честь.

К началу страницы
Зміст