Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Ольга Друг і Дмитро Малаков
Особняки Києва
 

ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, 13

Сьогодні цей особняк - надбудований, затулений з боку вулиці багатоповерховими будинками, позбавлений садочка й затишку, - ледве нагадує той колишній пишний і водночас скромний, без прикрас будинок, де багато років доброту й лагідність, надію й радість зцілення випромінювала до всіх стражденних непересічна особистість "святого лікаря" Феофіла Гавриловича Яновського.

Цікаво відзначити, що тут, на Ярославовому Валу, мешкали також у ті ж часи десятки лікарів, що займалися теж приватною практикою з майже усіх спеціальностей медицини. Варто згадати хоча б професорів В. П. Образцова (Ярославів вал, 5 - див.) та І. О. Сікорського (Ярославів вал, 15 - див.), але ж ім'я Ф. Г. Яновського стоїть на особливому місці, адже він лікував одну з найпоширеніших хвороб, що особливо безжалісно вражала нужденних, бідних, - туберкульоз або, як тоді називали, сухоти. Страждав од неї і сам лікар, і його рідні... Знавець санаторної справи, Яновський немало сприяв створенню українських курортів у Миргороді, Пуща-Водиці, Святошині, Боярці та ін.

Життєве кредо лікаря Ф. Яновського викладене ним у листі до дружини, надісланому з Німеччини, де він вивчав найновіші наукові відкриття основоположника сучасної патології Рудольфа Вірхофа та Роберта Коха - видатного бактеріолога, відкривача бактерій сибірської виразки, туберкульозу ("паличка Коха") та холери.

Ось ці рядки:

"... Тепер я більше, ніж будь-коли, усвідомлюю, що робота і'ія бідних конче потрібна, і я не відмовлюся від неї нізащо! Нам іноді здається, що допомога бідним - це добровільна справа, але така, якої можна й не робити. Отож бо й ні! Ми повинні якомога більше ділитися з кожним. Усі мають однакові права на блага землі. Почати власне егоїстичне життя (включаючи й наукову діяльність) і заплющити очі на життя інших, для кого спроможний бути корисним, я не можу. Не можу не тому, що я, скажімо, добрий, а тому, що вчинити інакше - несправедливо".

<Перший поверх - колишній особняк Ф. Г. Яновського.
1993 р./i>

Отож, за 45 років лікарської практики Ф. Яновський ніколи не відмовив у допомозі жодному хворому. Причому він не лише не брав грошей з бідних, а ще й сам давав їм гроші на ліки, на харчі.

Він народився у містечку Міньківці, на лагідному й мальовничому Поділлі. Батько походив із старовинного козацько-шляхетного роду Гоголів-Яновських, і Феофіл Гаврилович пишався своїм знаменитим далеким родичем Миколою Васильовичем Гоголем-Яновським.

Коли хлопчику виповнилося 10 років, батьки переїхали до Києва, де майбутній лікар почав навчатися у Подільській прогімназії, закінчивши її, вже як київську 3-ю гімназію, 1878 р. із золотою медаллю - вперше за історію цього закладу. Далі був медичний факультет університету св. Володимира, закінчення (1883 р.) і - довгий, довгий життєвий, науковий, практичний, звитяжний шлях, переважно у Києві в університетських клініках, лікарнях. Були й перерви (1904-1905 pp. - професор госпітальної терапевтичної клініки Новоросійського університету в Одесі). І знову - Київ. Доба української революцї і сімейні обставини змусили Ф. Яновського покинути Київ заради цілющого Криму: у 1919-1921 pp. він завідує факультетською терапевтичною клінікою Кримського університету.

Професор Ф. Г. Яновський

Від 1921 р. і до останніх днів життя Ф. Яновський - завідувач кафедри терапії Київського медичного інституту. Основні наукові праці Ф. Яновського стосуються клініки туберкульозу легенів, хвороб нирок, клінічної бактеріології, фізіології та патології травлення, патології кровообігу. Йому належить висока честь створення вітчизняної школи терапевтів.

Надзвичайно насиченому подіями життю академіка Ф. Яновського присвячено монографію та статті Гелія Аронова, окремі деталі з яких варто нанести, за браком місця, лише конспективно.

У 1890 р. Феофіл Гаврилович, вже доктор медицини, одружився з Ганною Вікторівною Григорович-Барською. Вона теж походила з відомого українського роду. У них народилися діти, доля яких склалася по-різному.

Глибоко віруючий, Феофіл Гаврилович жив відповідно до змісту власного імені: Теофіл (Феофіл), грецькою, - той, що любить Бога. Отож, ранок лікаря Яновського починався з молитви у Софійському соборі, а вже звідти - до клініки.

На думку Г. Аронова, дослідника наукового та життєвого шляху Ф. Яновського, останній мав би переїхати з батькового помешкання на Мало-Підвальній, 16 у власний особняк на Ярославовому Валу, 13 не раніше осені 1909 р. Про це, зокрема свідчать, крім адресних довідників, і два листи в газету "Русский врач", підписані Ф. Яновським. Пропонуючи зібратися разом лікарям випуску 1883 р. університету св. Володимира, він подає власну адресу: Мало-Підвальна, 16.

З архітектурної точки зору особняк на Ярославовому Валу, 13, де оселився лікар, позбавлений будь-яких ознак розкоші та буржуазних смаків. Його господар, справді, переймався зовсім іншим - здоров'ям пацієнтів.

Серед останніх були й люди "дна", і люди відомі, зокрема, Михайло Старицький, Іван Карпенко-Карий, Леся Українка, Марія Заньковецька... Він брав участь у консіліумах біля ліжка смертельно пораненого прем'єр-міністра Росії П. Столипіна, якого госпіталізували неподалік - на М. Володимирській, 33 (див. - О. Гончара, ЗЗБ) у клініці братів Маковських.

Помер Феофіл Гаврилович Яновський 8 липня 1928 р. вдома, у цьому особняку. Десятки тисяч людей вийшли попрощатися з улюбленим киянами "святим лікарем". Уздовж усієї жалобної ходи з Ярославового валу до Лук'янівського кладовища бруківка, хідники й сам катафалк біліли наче від снігу - від білих лілей, улюблених квітів Лікаря. За труною йшли академіки, лікарі, керівники міста, духівництво різних конфесій. Часом жалобна процесія зупинялась і творився обряд похоронної відправи - православний, римо-католицький, іудейський... На Лук'янівському цивільному кладовищі він упокоївся навіки під білим мармуровим хрестом з вирізьбленими на ньому лілеями, поруч з дружиною, серед цвіту української інтелігенції.

Того ж, 1928 р. ім'я Ф. Яновського було надано Інституту туберкульозу та грудинної хірургії, спорудженому в 1912- 1914 pp. на Байковій горі за проектом архітектора В. О. Осьмака (нині - Київський НДІ фтизіатрії і пульмонології ім. академіка Ф. Г. Яновського).

На фасаді особняка по Ярославовому Валу, 13 встановлено 1972 р. бронзову меморіальну дошку з барельєфним портретом Ф. Яновського (скульптор О. Скобликов, архітектор А. Ігнащенко).

А на Ярославовому Валу, 13 зберігся, крім особняка, й фасадний, первісно - триповерховий прибутковий будинок, зведений близько 1909 p., що належав також дружині професора - Ганні Вікторівні. Як видно з архівної справи, датованої березнем 1918 р., тут було чотири шестикімнатні квартири, по дві на другому й третьому поверхах, - кожна з передпокоєм, кухнею та кімнатою для прислуги; на першому ж поверсі містилися перукарня, пральня Акціонерного товариства парових пралень, їдальня, молочна та дві крамниці (цікава деталь, мабуть, характерна не лише для 1918 p.: молочну тримав колишній учитель). Керуючим будинком на цей час був син професора В. Ф. Яновський.

З цієї ж архівної справи видно, що сам Феофіл Гаврилович займав у особняку дев'ять кімнат з двома передпокоями, кухнею та кімнатою для прислуги. А в підвальному поверсі особняка, відкритому вікнами в бік саду, мешкало чотири родини, кожна займаючи по дві кімнати з кухнею, - завідувача магазином, прикажчика, маляра ("малярні роботи" - в документі) та хатньої господарки.

Наостанок зазначимо, що на фасаді прибуткового будинку збереглося ліпне зображення орлів - символу влади...

К началу страницы
Зміст