Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Ольга Друг і Дмитро Малаков
Особняки Києва
 

ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, 10

Надбудова двох поверхів, здійснена у 1948-1949 pp. досить професійно, змінила первісний вигляд цього особняка до невпізнанності, і лише незвичайний план та ще мереживне огородження балкону на кронштейнах можуть підказати уважному спостерігачеві, що це різночасові частини - два нижні і два верхні поверхи. Незвичайність плану полягає в розташуванні будинку, у вигляді перевернутої букви "Г" - торцем до вулиці, і крихітним палісадничком за парканом збоку. Ззаду до особняка прилучався видовжений флігель, а праворуч був парадний вхід та брама. Спрощений пізньокласицистичний декор тактовно повторено в надбудові. А Ґанок перероблено у недавні часи.

Перша із відомих власників садиби - київська міщанка Мотрона Дяченкова - продала у 1816 р. цю земельну ділянку з дерев'яним будинком дворянці, унтер-офіцерші Єпістимн Гаврилівні Кублицькій-Піотуховій. У власності цієї родини садиба перебувала до 70-х pp. XIX ст. (Родина Кублицьких-Шотух, яка згодом мешкала по вул. В. Васильківській, 120, була у близьких родинних стосунках з поетом О. Блоком).

У 70-ті pp. власником садиби по В. Підвальній став потом-ственний почесний громадянин, київський 1-ї гільдії купець Мойсей (Мошко) Маєрович Біск, власник торгової фірми "М. Біск і син". Фірма успішно вела торгівлю в губернських містах Харкові та Києві. Родина Бісків володіла будинками на Хрещатику, 14 та 31/2, які придбала 1868 та 1875 р. Після смерті дружини М. Біск продав 1877 р. особняк разом із службами та землею по В. Підвальній, 10 дочці губернського секретаря Анастасії Іванівні Лукашевич, за чоловіком Вишневській.

На той час особняк був уже зведений: кам'яний, двоповерховий, разом з флігелем він складав одне ціле. За даними 1884 p., на першому поверсі у восьмикімнатній квартирі мешкали домовласники, а квартиру з 13 кімнат на другому поверсі здавали в найми за 1800 руб. на рік.

Колишній особняк на Ярославовому Валу, 10.
1935 р.

Серед витрат по садибі наводились зокрема такі дані: податок становив 159 руб. сріблом, за екіпаж та коней - 15 руб., на утримання двірника та ремонт будинку - 300 руб. сріблом. Загальна сума витрат складала 860 руб. сріблом. За адресними книгами 80-х pp. XIX ст., особняк мав власну назву - "будинок Вишневського". Його господар Гаврило Іванович Вишневський, губернський секретар, депутат губернського дворянського зібрання. Його брат - Олександр Іванович, теж депутат, проживав у тому ж особняку.

1892 р. чоловік власниці садиби, Гаврило Іванович Вишневський, за довіреністю дружини заставив нерухомість у міському кредитному товаристві. У лютому того ж року архітектор М. Казанський склав план садиби.

Тут стояв двоповерховий кам'яний будинок, критий залізом; збоку - невеличкий палісадник, з якого до нижнього поверху - будинку вів цегляний тригранний вхід, з критим балконом над ним на другому поверсі. В описі підкреслюється, що будинок у гарному стані. При особняку був під'їзд на двох чавунних колонках з такими ж фігурними кронштейнами, гранітною площадкою та чавунними перилами.

Колишній особняк на Ярославовому Валу, 10.
1999 р.

Із фасадного будинку перехід вів у дворовий флігель - триповерховий з підвалом. Як зазначено в документах кредитного товариства, "...і в будинку, і у флігелі квартири складають продовження одного й того ж приміщення".

За купчою від 8 квітня 1899 p., садибу площею 247 кв. саж. (0,11 га) з житловими і господарськими спорудами придбала у А. Вишневської (за її довіреністю продав Г. Вишневський) дружина статського радника Олександра Фадіївна Іванова, яка за дарчою від 15 січня 1902 р. передала садибу рідній дочці - дружині доктора медицини - Лідії Іванівні Страдомській. її чоловік Микола Федорович Страдомський, 1893 р. закінчив медичний факультет університету св. Володимира у званні лікаря. Як лікар-терапевт працював у Олександрівській лікарні, з 1909 р. став її директором. М. Страдомський був членом правління Товариства для боротьби з сухотами й бугорчаткою та кандидатом у члени правління Київського товариства боротьби з дитячою смертністю, від 1902 р. обирався гласним до міської думи, був членом міської управи; як гласний від Києва брав участь у роботі Губернського земського зібрання, у раді Колегії Павла Ґалаґана. 1917 p. М. Страдомський - комісар Тимчасового уряду по місту Києву.

Родина Страдомських мешкала у власному будинку на Прорізній, 25, від 1909 р. - при Олександрівській лікарні, а особняк на В. Підвальній, 10 здавався у найм. До 1912 р. там містилися квартири, а потім пологовий будинок лікарів М. Романовського і О. Туроверова. Через рік у цьому будинку розмістився пологовий притулок лікаря М. Браткова та фельдшерсько-акушерська школа. Пологовий будинок був з дешевими ліжками і окремими номерами. При школі існували курси масажу і лікувальної гімнастики. Школа М. Браткова діяла в особняку до 1915 p., а дехто з викладачів і жив тут-таки, при школі.

У 1915 р. в особняку відкрився готель "Версаль", який утримував Флоріан Тимофійович Островський. За даними на 25 березня 1918 р., три кімнати в будинку здавалися постійним мешканцям, а 17 кімнат першого і другого поверхів - приїжджим. Ф. Островський мав спеціальне промислове свідоцтво на право утримання готелю, видане у січні 1918 p., а особняк орендував у власників. У січні 1919 р. Страдомська продає свою садибу мешкнцям цієї ж вулиці - сестрам Ганні Самуїлівні Черкез (уродженій Каракоз), Тамарі і Єлишеві (Єлизаветі) Самуїлівні Каракоз. Будинок родини Каракоз стояв далі по вулиці В. Підвальній, 36.

Нерухомість було продано за 700 тис. руб.; до цієї суми включили і залишок боргу Київському міському кредитному товариству від попередніх власників. Сестрам не судилося переїхати до особняка. Того ж 1919 р. Страдомські емігрували, а в особняку розмістилася Київська губчека.

Історик С. Білокінь пише, що 1919 р. Київська губчека спочатку містилася на Великій Підвальній, 10, а потім переїхала на Катерининську, 16: "...приїжджа "инспекция" указала, что при наличности великолепных особняков, стыдно "губчека - ютиться на Б. Подвальной". Але цю останню адресу підтверджують спогади емігранта, мистецького критика Г. Лукомського: "Утром В. Н. [Ханенко] сама поехала на Б. Подвальную в К.Ч.К. Плакала прислуга при ее отъезде". Далі С. Білокінь ще наводить свідчення одного із чекістів, що губчека містилася напроти особняка барона Штейнгейля.

Особняк на В. Підвальній, 10 сестри застрахували на один рік - з 1 вересня 1919 до 1 вересня 1920 року. Але того ж 1920 р. доктор медицини М. Ф. Страдомський читав лекції в Загребському університеті... У 1921 р. будинок займав 3-й стрілецький полк. Після націоналізації в особняку розміщувалися різні організації. Так, 1935 р. в будинку містився "Облзаготскот", а протягом 1938-1940 pp. - Київміськпроект.

1940 р. в особняк було проведено центральне опалення, а також здійснено реконструкцію будинку у відповідності до вимог часу та потреб теперішніх "господарів". Надбудову особняка зроблено 1948-1949 pp., коли там містилося Державне сільськогосподарське видавництво "Україна", редакції часописів "Сад та город", "Соціалістичне тваринництво". У ті ж роки було здійснено перепланування приміщень першого і другого поверхів.

К началу страницы
Зміст