Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Ольга Друг і Дмитро Малаков
Особняки Києва
 

СТРІЛЕЦЬКА, 15 (кол. 9)

Цей скромний одноповерховий, з напівпідвалом і двоповерховою прибудовою декорований у "цегляному" стилі особнячок, пов'язаний зі славетними іменами представників української культури.

Будинок належав дружині спадкового почесного громадянина Надії Василівні Григорович-Барській, яка придбала садибу за купчою від 1 липня 1865 р. у колезького асесора Франца Осиповича Климовича за 8800 руб. сріблом. Нова власниця одразу ж сплатила 3 тис. руб., прийнявши на себе сплати з позички, що значилася за цим майном, а решту зобов'язалася внести впродовж трьох років.

На той час садиба була наріжною з Ярославовим Валом і мала площу 527 кв. саж. (0,24 га).

Через двадцять років, у зв'язку із здійсненими на садибі новими будівельними роботами, власниця звернулася до кредитного товариства з проханням скласти нову ціну нерухомості. Зберігся опис від 1886 р., за яким в одноповерховому особняку, що стояв по лінії забудови старовинної вузької Стрілецької вулиці, було 11 кімнат, чотири передпокої, два коридори і двоє дерев'яних сходів що вели на другий поверх - до мезоніну. У шести кімнатах стіни було оббито французькими шпалерами, в чотирьох підлога була з дубового паркету, в решті - із соснових фарбованих дощок, було два ватерклозети і ванна кімната. На другому поверсі було чотири кімнати, а в підвалі - кухня, пральня, три кімнати для прислуги, дві комори та льох на п'ять відділень. На садибі ще стояли двоповерховий флігель, кам'яниця зі стайнею, екіпажним сараєм та коморами, мурована льодовня "американської системи" на три відділення, ще один екіпажний сарай, купальня тощо. Крім просторого обійстя, був неодмінний садочок (0,1 га) з фонтаном та альтанкою.

Особняк по вул. Стрілецькій, 15.
1993 р.

З довіреностей, надаваних Надії Василівні її чоловіком, київським 2-ї гільдії купцем Миколою Олександровичем Григоровичем-Барським, видно, що їм належала й інша нерухомість у Києві. М. О. Григорович-Барський походив з давньої київської родини: один з найбільших домовласників міста. Один з його синів, Дмитро, став відомим київським адвокатом (див:. Рейтарська, 19). А на Стрілецькій у різний час щось добудовувалося за проектами архітектора В. Чаплинського (флігель) та військового інженера В. Катеринича. Саме останньому належить авторство двоповерхової прибудови, де з боку двору красувалася й дата спорудження: "1878".

Особняк відомий тим, що тут у 1880 pp. мешкала письменниця Олена Пчілка (Ольга Петрівна Косач, з дому Драгомаиова), мати Лесі Українки, сестра М. П. Драгоманова, випускниця зразкового пансіону шляхетних дівчат Нельговської (1866). її перу належать поетичні твори (збірка "Думки-мережанки", 1886), повісті, оповідання, п'єси ("Світова річ", 1908 p. та ін.), спогади про М. Старицького (1904 р.), М. Лисенка (1912-1928), праці "Український орнамент" (1876), "Українські узори" (1912 p., 1927 p.), збірки перекладів з М. Гоголя (1881 p.), з О. Пушкіна та М. Лєрмонтова - "Українським дітям" (1882 p.). Олена Пчілка видала власним коштом "Співомовки" С. Руданського (1880 p.). Після одруження з Петром Косачем 1868 р. виїхала на Волинь, де записувала пісні, обряди, народні звичаї, збирала зразки народних вишивок.

Олена Пчілка

Про перші роки вже заміжнього життя у Києві Олена Пчілка згадувала: "Переїхали сюди - я з дітьми; чоловік лишився на службі в Ковелі. Жили ми тоді в Києві дві зими (1882-1883 pp., 1883-1884 pp.), на літо виїжджаючи до Колодяжного. У Києві ми оселилися на тихій Стрілецькій вулиці. До нас ходили вчителі, запрошувані для науки до дітей, репетитори-студенти".

Згодом, вже мешкаючи по вул. Маріїнсько-Благовіщенській, 101, Олена Пчілка стала, до речі, членом правління Київського товариства друзів миру, очолюваного графом М. Тишкевичем.

Леся Українка.
1884 р. Фото В. Висоцького

А 1920 р. Олену Пчілку було заарештовано у Гадячі за антибільшовицькі виступи. Після звільнення виїхала до Могилів-Подільського, а 1924 р. повернулася до Києва, де жила до кінця днів по вул. Овруцькій, 6, працюючи в комісіях ВУАН, член-кореспондентом якої була з 1925 р. Похована на Старому Байковому кладовищі, поруч з дочкою Лесею.

В особняку по вул. Стрілецькій, 15, вже дорослою, Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) знов оселилася по приїзді до Києва 16 жовтня 1893 р. Через два дні сповіщала рідних: "От врешті таки вибралась в Київ і поселилася на своїй давній вулиці - Стрілецькій. Маємо дуже гарненькі дві хатки і живемо з комфортом, на який я, признатися, не сподівалась... Я вчитимусь англійської мови і ходитиму на публічні лекції, що тепер читаються в університеті. Не знаю ще, як піде моє життя в Києві (я позавчора приїхала тільки), постараюсь, щоб не було воно дуже "рассеянным", але не хочу теж і шкаралупником бути". І ще, через кілька днів, - до бабусі: "От ми вже водворились в Києві на цілу зиму... Я ходжу до одної англічанки на уроки англійської мови. Англійська мова дуже трудна, але я все-таки вивчуся, - моя учительниця каже, що у мене єсть способності і що я, певне, скоро виучусь. Училась би я, може, й рисувать, тільки се дорого б стоїло, а тут в Києві і так багато, багато грошей розходиться, як не старайся дешевше прожить... Я все-таки довольна, що ми в Києві. Живемо з Лілею удвох, дві кімнати і кухня у нас, так що всі знайомі завидують... У нас в квартирі єсть фортепіано, так що Ліля може учитись музики і я можу грать, скільки завгодно. Я навіть не надіялась, що ми так добре тут устроїмось. Проживем, здається, зиму добре".

Отже, помешкання це було в мезоніні. Тут часто бували друзі, знайомі: "Вечором до нас часто гості приходять, - писала Леся, - а часом ми самі йдемо в гості або в театр". Тут збиралася "Плеяда" - літературне об'єднання-гурток, до якого входили Грицько-Григоренко (О. Судовщикова), А. Кримський, В. Самійленко, М. Славинський, Л. Старицька-Черняхівська, І. Стешенко, Є. Тимченко та ін. Такі зустрічі відбувалися і по сусідству - в особняку М. Лисенка по вул. Рейтарській, 19 (див.). Близька подруга Лесі Українки, дочка М. Старицького Оксана, пише: "Яскраво встає в пам'яті 1893 р. Цю зиму Леся провела в Києві. І ми з нею часто бачилися. Пригадую їх затишне приміщення на розі Стрілецької і Великої Підвальної, дві кімнати, повні сонця".

На Стрілецькій Леся Українка написала поему "Давня казка", ліричну поезію "Стояла я і слухала весну...", повість "Одинак", поезію "До Музи", цикл віршів "Мелодії"; перекладала Г. Гейне. Вона жила активним громадським життям. 10 квітня 1894 р. Леся Українка виїхала з Києва. А далі були вже інші адреси.

З установленням радянської влади особняк було націоналізовано і перетворено на комунальні квартири. Поруч, на розі Ярославового Валу, спорудили 1934 р. чотириповерховий житловий будинок, з часом зникли на дворі старі "служби".

Із здобуттям Україною незалежності особняк по вул. Стрілецькій, 15 капітально відремонтували, переобладнали і передали під Посольство Норвегії. Шануючи історичну пам'ять України, посольство встановило скромну металеву меморіальну табличку на честь Лесі Українки. Але фасади було дещо змінено, замуровано вікна підвального поверху, а посередині двоповерхового крила з'явився незграбний ґанок.

К началу страницы
Зміст