Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Ольга Друг і Дмитро Малаков
Особняки Києва
 

СОФІЇВСЬКА, 9

Софіївська - одна з найдавніших київських вулиць, що збігає з Верхнього міста Ярослава стародавнім шляхом від Софійського собору до Лядських воріт. Під сучасною назвою відома з кінця XVIII ст., а 1869 р. віднесена до вулиць І розряду. Тут частково ще збереглася забудова 1850-1860 pp. Один з таких будинків - колишній особняк під № 9, що належав родині київських купців Берестовських.

Берестовські - старовинна київська міщанська родина, представники її багатіючи переходили до купецького стану. У Києві була відома фірма Берестовських із торгівлі мануфактурними товарами, заснована 1834 р. Глава її, Олексій Євстафійович Берестовський, відіграв помітну роль у міському врядуванні, був гласним.

1853 р. О. Берестовський придбав садибу по вул. Софіївській (сучасна № 9), де за проектом архітектора П. Спарро був зведений цегляний двоповерховий будинок у стилі пізнього класицизму. Семивіконний фасад з бічним входом набув усіх ознак того стилю: тягнутий руст низенького першого поверху, високо підняті прямі сандрики, пілястри, фільонки, великий карниз - все це надало будинкові належної зовнішньої респектабельності. Позаду були служби і садочок. А загалом садиба мала площу 340 кв. саж. (0,15 га).

Колишній особняк Берестовських.
1930-ті pp.

Маючи велику сім'ю (п'ятеро синів та дві доньки), О. Берестовський 1857 р. прикуповує сусідню садибу (нині - Софіївська, 11) в іноземця Петра Венгрина. Обидві садиби, точніше - одна (9-11) належала київському 2-ї гільдії купцю О. Берестов-ському до 1858 р. По його смерті перейшла у спільне володіння синів - Володимира і Герасима, а інші сини - Феодосій, Антон та Іван були ще малими. За розсильним актом від 8 серпня 1862 р. садиба по вул. Софіївській, 9 відійшла до Володимира, а по вул. Софіївській, 11 - до Герасима (той будинок не зберігся). Згідно з планом, складеним 1873 р., у двоповерховому особняку по вул. Софіївській, 9 було дев'ять кімнат і два передпокої на першому поверсі та 11 кімнат і два передпокої - на другому. На садибі ще стояла, дерев'яна одноповерхова споруда, де містилися два сараї, стайня, корівник, два льохи, 4 комори, дві льодовні, два дров'яника і курник. У садку росло 36 фруктових дерев, стояла альтанка і був фонтан. Брати спільно володіли фірмою, тримаючи мануфактурну крамницю по вул. Хрещатик, 38. У спогадах О. Паталєєва "Старый Киев" згадується велика мануфактурна торгівля братів Володимира і Герасима Берестовських: "Батько їх, Олексій Берестовський, торгував ще на Печерську і, роз'їжджаючи у своїх комерційних справах, познайомився і закохався у красуню єврейку, доньку багатого оптовика, Якова Фіхтенгольца. Останя таємно поїхала від своїх батьків і тут, прийнявши православ'я, повінчалася з російським купцем. Відчаю батьків-євреїв не було меж, але час все-таки зробив своє. Згодом Яків Фіхтенгольц змирився з такими обставинами і зробив своєму зятю великий кредит і всіляко допомагав у комерційних справах.

Колишній особняк Берестовських.
1993 р.

Сини Олексія Берестовського користувалися у комерційному світі заслуженю повагою. Одружившись, вони розділилися на дві самостійні фірми. Цікаво, що із багатьох синів цих осіб майже ніхто не побажав зв'язати себе путами Гіменея, залишаючись до старості відчайдушними холостяками".

Володимир Олексійович Берестовський був одружений з Марією Андріївною, з дому Чайкіних, вони мали троє дітей: Ганна, Марія та Олександр. На прохання В. Берестовського у березні 1877 р. всю його родину зараховано київськими 2-ї гільдії купцями. У травні того ж року В. Берестовський подав до міської управи прохання на дозвіл зробити надбудову другого поверху у дворі, перебудувати під'їзд з балконом. Проект виконав архітектор В. Ніколаєв, він же керував роботами.

У листопаді 1877 р. господар помер, заповівши нерухомість синові Олександру, а рухоме майно (золоті й срібні речі, меблі, посуд тощо) та грошові суми, що належали покійному та його братові Герасиму - 500 тис. руб. у торговому обороті, перейшли у спадок дружині, Марії Андріївні та дітям.

На час смерті батька, Олександрові Берестовському виповнилося 20 років, і тому сімейну справу очолила вдова, М. Бере-стовська, яка з лютого 1878 р. оголосила купецький капітал на звання купчихи 2-ї гільдії, яке невдовзі й отримала. Фінансові справи фірми йшли успішно, і 1884 р. Марія Берестовська вирішила дещо змінити фасад особняка за проектом архітектора О. Хойнацького. На фасаді з'явився картуш, підтримуваний купідонами, з вензелем "МБ". Той самий вензель (на світлині 1930-х pp. це чітко видно) йшов рапортно в пряслах кованих ґрат огорожі терас з вазами на стовпах.

Від 1887 р. Марія Андріївна Берестовська - купчиха 1-ї гільдії, а її мануфактурний магазин на Хрещатику стає одним з найбільших у Києві. Тут перед святами влаштовувалися великі розпродажі зі значними знижками. Магазин входив до першої трійки великих магазинів на Хрещатику, конкуруючи з фірмами Слинка та Гелевера. Ось віршик з газети тих часів: Я к Слинку на распродажу. Берестовский, Гелевер, Вы безжалостно забыты, Вас не видит нежный взор, И к Слинку во весь опор Дамы мчатся...

Те саме відбувалося, коли розпродаж оголошувала Берестовська: десятивідсоткові знижки, килимові доріжки, гардинний тюль, меблеві тканини, теплі ковдри - двадцятивідсоткові знижки.

Хрещатик.

Поштівка поч. XX ст. Ліворуч - крамниця Берестовського

Найбільшого успіху досяг онук Олексія Берестовського - Олександр. Реклама 1906 р. наголошувала: "Фірма існує з 1834 р. Користується репутацією сумлінного, солідного магазину як у межах Південно-Західного краю, так і по всій Росії".

О. В. Берестовський з кінця XIX ст. був членом облікового комітету з торгово-промислових кредитів контори Держбанку, незмінним членом київського купецького зібрання. Серед членів ради старшин, відомих київських купців І. Чоколова, А. Балабу-хи, С. Могильовцева - три Берестовські: Олександр Володимирович, його двоюрідний брат Микола Герасимович та їхній дядько - Феодосій Олексійович (1901 p.). Згодом О. Берестовський - потомствений почесний громадянин, староста церкви Олександри-цариці при Інституті шляхетних дівчат.

Після націоналізації в особняку в різний час містилися різні установи. Зникли парапети, скульптурні оздоби, ажурні ґрати. Але шляхетні архітектурні форми старого особняка все ще прикрашають Софійську вулицю, рушічо й гордовито контрастуючи із сусідньою новітньою склобетонною забудовою.

К началу страницы
Зміст