Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Ольга Друг і Дмитро Малаков
Особняки Києва
 

ОБСЕРВАТОРНА, 6 (кол. провулок)

На схилі давньої улоговини, згодом розпланованої як про-вулок-вулиця, стоїть окремішно з-поміж багатоповерхових будинків пізнішої доби, невеличкий одноповерховий цегляний особнячок. Доля його склалася чомусь так, що надто часто мінялися господарі цієї садиби.

Адресні довідники, видані на 1900-1905 pp., називають власником садиби титулярного радника Олександра Андрійовича Барбана; потім особняк належав дворянинові Івану Івановичу Гореславському, а від 1910 р. - провізорові В'ячеславу Миколайовичу Геращеневському. Останній тримав аптеку по вул. Хрещатик, 17, мав нерухомість на околицях, був скарбником у Київському товаристві аптекарів, очолюваному відомим київським фармацевтом Адамом Марцинчиком.

Аптека на Хрещатику, 17, колишня А. Зейделя, належала В. Геращеневському від 1905 p., зажила популярності і подавала таку рекламу: "Іноземні виноградні вина, натуральні мінеральні води російські та закордонні, стерильні розчини для підшкірних впорскувань в ампулах із нормального Ієнського скла. Виготовлення різних дозованих пресованих пігулок на патентованій машині з електричним мотором".

По-своєму типовою була доля синів спадкового дворянина аптекаря Геращеневського, характерна для покоління, якому випало вступати в активне самостійне життя на початку XX ст., і яке так промовисто назване М. Булгаковим "безжурним юним поколінням".

Старший, Петро Вячеславович Геращеневський, народився 1890 p. на Київщині, в селі з гарною назвою Розумниця,

Таращанського повіту. У двадцять років закінчив Мітавську (нині - м. Єлґава, Латвія) гімназію і пішов служити "вольноопределяющимся" до 132-го піхотного Бендерського полку, що стояв у Києві, на Кадетському шосе (вул. Косіора), 22. Через рік Петро звільнився у запас із званням молодшого унтер-офіцера польової піхоти і подав документи на природниче відділення університету св. Володимира. А незабаром подав прохання про зарахування його в аптекарські учні (певно, батькові). Ще по двох роках студент Петро Геращеневськии подав на ім'я ректора прохання про дозвіл взяти шлюб з дівчиною дворянкою Оленою Олександрівною Липською. А наступного року почалася Перша світова війна. Подальша доля Петра невідома.

Його молодший брат, Василь - близнюк з Борисом, народився 1894 р. у тому ж с Розумниця, 1914 р. закінчив восьмирічний курс київської гімназії "групи батьків". З військового білета, що зберігся в міському архіві, видно, що він, канонір з "вольноопределяющихся" 15-ої артилерійської бригади, строку служби 1914 p., звільнений від служби за хворобою. У серпні 1915 р. Василь подав документи на юридичний факультет університету св. Володимира. Збереглася телеграма: "Поступаю военное", датована груднем 1915 р. Подальша доля також невідома.

Особняк на Обсерваторній,
6. 1993 р.

1918 р. власником особняка по вул. Обсерваторній, 6 був уже М. Капшевич. А далі - націоналізація. Цей особнячок, розташований попід горою та поруч з порожнім, по вул. Обсерваторній, 8, місцем, де свого часу передбачалося спорудити Маріавітський костьол, залишився зовні майже незайманим. Відокремлений від хідника невеликим газоном за підпірною кам'яною стінкою, особняк стоїть по центру земельної ділянки, колись огородженої глухим дерев'яним парканом, з воротами ліворуч. До ґанку, накритого двосхилим дашком на ажурному каркасі, ведуть гранітні сходи. Обабіч парадних дверей - вузенькі віконечка, що дають денне світло до передпокою. Фасад оздоблено в традиціях пізнього класицизму, в цегляному декорі, з рустованими пілястрами й пластичною обробкою всіх площин. По центру - глухий цегляний парапет край даху.

У 1944-1945 pp. тут мешкав голова Комітету в справах мистецтв при Раднаркомі УРСР, академік-драматург, лауреат кількох Сталінських премій Олександр Євдокимович Корнійчук, вже тоді одружений вдруге, з політичних міркувань, - з польською письменницею Вандою Василевською. Жили бездітно.

Невдовзі, коли родина генерала армії М. Ф. Ватутіна відмовилась оселитись у спеціально для неї побудованому 1945 р. особняку по вул. Артема, 46 (див.), письменницьке подружжя перебралося туди.

А цей особняк віддали дитячій соматичній лікарні. Приймаючи садибу, головний лікар Лідія Олександрівна Попова з гіркотою побачила ями від викопаних троянд, рештки обірваної електропроводки, а на вікнах і дверях - сліди від зниклих латунних ручок та шпінгалетів...

Від 1970 pp. в особняку містилися різні установи, зокрема редакція газети "Культура і життя".

Така от доля випала цьому особнячку.

К началу страницы
Зміст