Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Ольга Друг і Дмитро Малаков
Особняки Києва
 

ОЛЕСЯ ГОНЧАРА, ЗЗБ (кол. М. Володимирська, Столипінська, Чкалова)

Цей, один з кращих у Києві зразків стилю модерн будинок, споруджено 1907 р. за проектом архітектора Ігнация Казиміровича Лєдуховського на замовлення приват-доцента університету св. Володимира доктора медицини Петра Еразмовича Качковського як приватну хірургічну лікарню та особняк-помешкання господаря, що до того мешкав неподалік - на Ярославовому Валу, 25.

Архітектор - автор відомих київських споруд у стилі модерн (прибуткові будинки по вул. Безаківській, 8, В. Житомирській, 32, Назарівській, 19, 21) - надав фасадові лікарні характерних рис, властивих цьому динамічному мистецькому напряму: асиметричність, насиченість вигадливими формами, елементами флори й фауни, орнаментики й символіки, гри фактур різних будівельних матеріалів. Водночас було ретельно продумано функціональне планування будинку як лікувального закладу та особняка: окремі входи, приймальня, операційна, перев'язочна, палати різного розміру. Цікаво, що вигадливе оздоблення в дусі модерн надано зовні лише вуличному, чоловому фасаду, а тильний та частково бічний фасади майже позбавлені декору.

Особняк серйозно постраждав восени 1943 p., коли німецькі окупанти, тікаючи з Києва, підпалили сусідній, наріжний багатоповерховий будинок і цей особняк. Відбудова, завершена 1948 p., не повернула складні, артистично виконані віконні рами, вигадливі фрагменти декору верхньої частини споруди тощо.

Хірургічна лікарня П. Качковського.
Бл. 1908 p.

На світлині, зробленій по завершенні будови, видно, що заповнення вікон відповідало своїм малюнком загальному мистецькому задумові фасаду. Балкон спирався на вишуканої форми кронштейни, причому бічні кронштейни було майстерно за-декоровано під гігантських пітонів, які, звиваючись, чіплялися за дощові ринви. Відомо, що змія впродовж усієї історії людської цивілізації завжди була символом магічної сили зцілення ран, емблемою лікарів і медицини, знаком мудрості.

Так само невипадковою є присутність у декорі фасаду колишньої лікарні скульптурних зображень двох напівжінок-напівптахів - сирен. За міфологічною символікою, сирени на споруді мають відвертати біду, отже, це цілком відповідало лікувальному призначенню будівлі. Цікаво, що зображені тут сирени мають пишні зачіски за модою 1900-х pp.

Три високі віконні отвори під балконом прикрашено примхливим рослинним плетивом, з букетами квітів білого латаття - такого улюбленого елементу стилю модерн. Водночас лілея символізує чистоту, що також притаманне медицині.

Вул. Мало-Володимирська.
Поштівка поч. XX ст.

А на розі цокольної частини будівлі, трактованої як грубезні брили дикого каміння, застиг у грізному рику лев - символ сили й мужності. У нижній частині скульптури лева є автограф, вирізьблений у цементі, - колись новітньому й модному не лише будівельному, а й скульптурному матеріалі: "Федор Соколов. 1907 г.".

То був талановитий київський скульптор-самоук, який співпрацював з італійцем Еліа Сала - автором скульптурних оздоб на всіх творіннях архітектора В. Городецького (міський музей старовини й мистецтв, римо-католицький костьол св. Миколая, караїмська кенаса, будинок на Банківській, 10), а також - оздоблення оперного театру, Національного банку, інтер'єрів Київського політехнічного інституту тощо. Здобувши відповідний вишкіл та досвід на будинку "з химерами", Ф. Соколов згодом виконував цікаві авторські роботи, залишаючи, як і Е. Сала, автограф. Останній можна бачити також на фасаді прибуткового будинку по вул. Костьольній, 7. Отож Ф. Соколов дуже вправно розробив теми флори й фауни на фасадах лікарні П. Качковського.

Втім, бачимо й людські голови обабіч парадного входу - ма-скарон чоловіка у стилізованому шоломі та жінки. Цей портал дещо "притиснутий" важким балконом під величезним круглим вікном-ілюмінатором другого поверху (подібне ж вікно можна бачити на вул. Комінтерну, 4).

Фрагмент фасаду.
1995 р.

А лев чатує браму, що веде на затісне, але так само раціонально сплановане подвір'я, де раніше містилися служби: екіпажна, стайня, гараж, комори, дров'яник, льодовня та житлові помешкання для прислуги.

Браму затуляють вигадливі ворота, з по-декадентськи примхливо закрученого пруткового та штабового заліза. Ніде в Києві нічого подібного не знайти. Але ж аналог-попередник існував у Парижі: робота французького архітектора Е. Гімара. Так, київські зодчі початку XX ст. творили в руслі новітніх загальноєвропейських мистецьких течій.

Художньо кований метал присутній на фасаді будинку і в огорожі балкона й тераси - також у кращих традиціях модерну. Свого часу терасу було оздоблено з великим смаком.

Парадні двері ведуть до напівциркульного в плані холу з витими сходами, закрученими довкола світильника-торшера та огородженими масивним ліпним парапетом - теж "стильним", як полюбляли раніше наголошувати, коли стиль творили ті, хто на цьому розумівся, для тих, хто також сприймав красу архітектурного дизайну.

Фрагмент фасаду.
1995 р.

З холу потрапляли до основних приміщень особняка-лікарні, розкритих вікнами на вулицю й терасу. Подекуди ще збереглися окремі деталі первісного декору інтер'єрів, зокрема камін з латунним обрамуванням топки, з високим камінним "дзеркалом".

Добре зберігся ліпний, рослинного характеру, декор на стінах бічного входу - обабіч прямого сходового маршу: архітектор прагнув надати відвідувачеві заспокійливого настрою, адже то був вхід до лікарні, та ще й хірургічної. Далі, на сходовій площадці, височить оригінальний, викований з трьох металевих смуг світильник, також у вигляді казкової рослини. І тут відчутні смак і хист талановитого архітектора.

Лікар П. Качковський помер 28 квітня 1909 р. після, на жаль, невдалого лікування.

Деталь фасаду.
1995 р.

У некролозі зазначалося, що помер популярний у Києві лікар, доктор медицини і приват-доцент університету св. Володимира.

Петро Еразмович Качковський, син священика, народився 5 жовтня 1863 р. Після закінчення 1890 р. медичного факультету університету св. Володимира він протягом року - понадштатний ординатор при хірургічній факультетській клініці. 1893 р. його затвердили на посаді штатного помічника проректора на кафедрі оперативної хірургії. У 1898 р. П. Качковського відрядили з науковою метою у Петербург до Інституту експериментальної медицини. Відрядження тривало чотири місяці, у цей період, у лютому 1899 p., Петру Еразмовичу присуджено ступінь доктора медицини. Навесні 1900 р. Качковського допустили до читання курсу лекцій з хірургічної діагностики у Київському університеті.

Брама на вул. О. Гончара, ЗЗБ.
Фото О. Ранчукова.
1970-і pp.

Рішенням міністерства внутрішніх справ з 1904 р. П. Качковського призначили консультантом хірургічного відділення Києво-Кирилівських богоугодних закладів; водночас він залишався на посаді приват-доцента. У 1907 р. П. Качковський збудував, як писали газети, "власну зразкову хірургічну лікарню, обладнану згідно останнього слова науки"

Смерть 45-річного Петра Еразмовича стала повною несподіванкою для киян, які цінували його як досвідченного лікаря-хірурга. Його поховали на Кирилівському кладовищі, поруч із братом, студентом-юристом, Антоном Качковським, у гаю, де й нині, неподалік нового телецентру, можна побачити бетонну усипальницю-мавзолей, але ж ... сплюндровану.

Від 1910 р. в особняку на Мало-Володимирській, ЗЗБ відкрилася хірургічна лікарня доктора медицини Ігнатія Станіславовича Маковського. То був заклад, обладнаний за всіма новітніми вимогами й досягненнями медичної науки й техніки, з окремими й загальними палатами, а плата за перебування була досить висока: у 1913 р. - 3 руб. 50 коп. за добу, а наступного, 1914 p., - 4 руб. 50 коп. Для порівняння: французька булка коштувала 3 кой., проїзд у трамваї - 8-20 коп. (залежно від відстані), а крісло у першому ряду оперного театру - 5 рублів. Отож рівень платні визначав і контингент пацієнтів цієї лікарні.

План 1-го поверху

Принагідно зазначимо, що брат І. Маковського, Станіслав, працював, згідно з давніми київськими традиціями благодійництва, лікарем у притулку-яслах Києво-Кирилівської земської богадільні. Там виховувались покинуті батьками діти, віком від одного дня до 21 року!

Брати Маковські були національно свідомими поляками: при лікарні існувало Товариство римо-католицької лікарні, і Станіслав Маковський був його членом, а Ігнатій Маковський - товаришем (заступником) голови Польського медичного товариства.

Як відомо, саме в клініку Маковських 1 вересня 1911 р. було доставлено тодішнього голову Ради міністрів П. Столипіна, тяжко пораненого в міському театрі співробітником охранки Д. Богровим. Вулична бруківка була вкрита солом'яними матами для зменшення шуму від екіпажів. На консиліуми з'їжджалися всі тодішні світила медицини, зокрема професори M. Оболонський, Ф. Яновський, M. Волкович, приват-доцент М. Дітеріхс та інші. Лікар І. Маковський говорив, що "за шістнадцять років практики зустрів уперше такого дисциплінованого хворого". Але два кульові поранення виявилися невиліковними і 5 вересня 1911 р. П. Столипіна не стало. Його поховали біля нової трапезної Києво-Печерської Успенської лаври, а вбивцю повісили на Лисій горі. Того ж 1911 р. вулицю Мало-Володимирську перейменували на Столипінську, і цю назву вона мала до 1919 р.

Реклама лікарні.
1913 p.

Під час Першої світової війни в лікарні І. Маковського функціонував офіцерський шпиталь Волинського дворянства опікою генеральші Віри Василівни Мавриної.

Із встановленням радянської влади тут містилася офтальмологічна клініка, а в повоєнний час - Інститут гігієни праці та профзахворювань, згодом - Інститут загальної і комунальної гігієни ім. О. Марзєєва.

1998 р. будинок став штаб-квартирою Народного Руху України, і, в колишній операційній містився кабінет лідера цієї партії В'ячеслава Чорновола.

К началу страницы
Зміст