Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Ольга Друг і Дмитро Малаков
Особняки Києва
 

ВОРОВСЬКОГО, 3 (кол. Бульварно-Кудрявська, 3)

На цьому місці до 1871 р. ще височіли вали стародавніх міських укріплень, і ті, хто бажав купити ділянку землі під забудову, мусили прохати міську управу змінити обов'язковий термін у три роки від дня викупу до завершення будівництва на п'ять років, аби мати змогу розпланувати ділянку та зняти земляні вали заввишки до 8 саж. (17 метрів). Ділянку на розі вулиць Ярославів Вал та Бульварно-Кудрявська придбав 1871 р. колезький радник Василь Іванович Сербулов з дружиною Пелагеєю Федорівною, в 1876 p., дотримавшись визначеного п'ятирічного терміну, спорудив за проектом архітектора Павла Івановича Спарро цей особняк з мезоніном.

Серед проектів, здійснених єпархіальним архітектором П. Спарро у Києві, назвемо четвертий ярус дзвіниці Софійського собору, братський корпус Києво-Видубицького Михайлівського монастиря, готель Києво-Печерської Успенської лаври, будівлі у Флорівському монастирі, Китаївській пустині, будинок І. Оглобліна на Андріївському узвозі, 4/26 та ін. Він же здійснював нагляд і керівництво будівельними роботами при спорудженні особняка В. Сербу лова.

Цікаво, що архітектор, зовні йдучи за давно застарілими настановами "зразкових" проектів, надав фасадові особняка Сер-булова досить оригінально потрактованого псевдоґотичного декору. Розстановка вікон першого поверху 2-3-2 відповідає архітектоніці й розташуванню основних парадних приміщень, а бічне (праворуч) розміщення парадних дверей біля брами надає зручності господарям. По центру симетричного фасаду - тривіконний мезонін з балконом посередині. Ажурне плетиво металевої огорожі та кронштейнів дерев'яного балкона контрастує з суворим, важким, псевдоґотичним цегляним декором: подвійні фіали з корончастим навершшям, "тюдорівські" сандрики, аттики, декоровані на першому поверсі поребриком, на другому - решітками в цеглі, зубчасте завершення фасаду - все це надає особняку грізної величі, такої наївної при камерних розмірах ошатної кам'янички.

Дуже оригінально оздоблено різьбленням парадні двері - безперечно, єдині на весь Київ. За авторськими кресленнями, вони мали бути ліворуч по фасаду.

Проект будинку В. І. Сербулова з автографом арх. П. І. Спарро.
1876 р.

І вже зовсім сумирно й лагідно-старосвітськи виглядав ще донедавна дворовий фасад - з дерев'яною галерейкою та приставними, зашальованими дерев'яними сходами на другий поверх. Кілька старезних дерев надають колись замкненому затишному подвір'ю такого собі патріархального, мирного вигляду. Уява малює тиху садибу, де буяли квіти, гупали в траву важкі груші та гули джмелі. На жаль, усе в минулому - будинок повільно гине...

Згідно з традицією класичної архітектури, планування особняка було підпорядковане суворій симетрії. На основному поверсі центральну частину займали вітальня (трьома вікнами на вулицю) та дещо менша їдальня (трьома вікнами у двір). У крилах будинку - однакові квадратні кімнати, по два вікна в кожній. Бічні сходи вели у двокімнатний мезонін, з вікнами на вулицю й у двір. У підвальному поверсі містилися кухня, комори, людська тощо.

Колишній особняк В. I. Сербулова по вул. Воровського, 3.
1994 р.

Василь Іванович Сербулов закінчив одеську 2-у гімназію та фізико-математичний факультет університету св. Володимира зі ступенем кандидата математичних наук. У 1860-77 pp. викладав математику та фізику в київській 2-й та Фундуклеївській гімназіях, потім був директором Роменського реального училища, директором училищ Чернігівської губернії, директором Мінської жіночої гімназії. Автор підручника з арифметики, В. І. Сербулов з сином Михайлом за визначенням Київського дворянського депутатського зібрання занесені 1888 р. до родовідної книги дворян Київської губернії.

Фрагмент фасаду.
1994 р.

Михайло Васильович Сербулов, успадкувавши від батька - здібного скрипаля - любов до музики, 1886 р. успішно закінчив Київське музичне училище за класом скрипки. Його виступи на концертах у Купецькому зібранні приязно зустрічала київська публіка. На початку 1890-х pp. Льєжська консарваторія (Бельгія) присудила київському скрипалю М. Сербулову золоту медаль.

Ще 1882 р. наріжна садиба Сербулових була поділена, і особняк став власністю дружини генерал-майора Єлизавети Іванівни Глейніх, яка володіла ним до 1898 р.

Парадні двері.
1994 р.

Сербулови перебралися у будинок по Ярославовому Валу, 35, а на розі вже інші власники звели чотириповерховий прибутковий будинок № 37/1. Потім, у 1899-1908 pp., особняк належав дворянинові Миколі Миколайовичу Білокопитову, у 1909-1910 pp. - Миколі Францевичу Добржинському, а в 1911 - 1918 р. - Ядвізі Михайлівні Адамович, з дому Дзіков-ських. Вона з родиною з 14 чоловік займала 6 кімнат на першому поверсі. У мезоніні (вже з чотирьох кімнаток) мешкав В. Г. Зайцев. Крім того, до садиби належали двірницька (праворуч брами) та рундук - поруч вирував Сінний базар...

К началу страницы
Зміст