Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Ольга Друг і Дмитро Малаков
Особняки Києва
 

ВОЛОДИМИРСЬКА, 8

Садиба ця у 30-х pp. XIX ст. була складовою великого землеволодіння, що займало весь квартал колишньої Десятинної вулиці. Власником садиби був Олександр Семенович Анненков, гвардії поручик у відставці, курський поміщик, висланий за жорстоке поводження з кріпаками "за Височайшим повелінням" до Києва. Відомий в історії Києва тим, що його коштом була зведена Десятинна церква (1842 р.) за проектом академіка архітектури В. Стасова. О. Анненков як аматор-археолог 1837- 1839 pp. під керівництвом Тимчасового комітету проводив розкопки на терені Михайлівського Золотоверхого монастиря, а потім - довкола Десятинної церкви.

У 1856 р. вся велика садиба була придбана колезьким радником суддею м. Василькова Миколою Осиповичем Стародубцевим, котрий у 1874 р. виділив 1435 кв. саж. (0,65 га) із садиби (це сучасні Володимирська, 8-10) і продав їх інженеру О. Альохіну.

Новий власник замовив складення плану ділянки землеміру О. Терському. Більшу частину садиби займав сад, що виходив прямо на вулицю. На садибі стояли двоповерховий кам'яний будинок, кам'яний льох та дерев'яний сарай. Олександр Олександрович Альохін за проектом архітектора В. Чаплинського здійснив деякі перебудови. Але родина Альохіних недовго володіла цією садибою; змінилися ще кілька власників, коли у 1882 р. новим господарем став генерал-майор Василь Іванович Маркозов, начальник штабу 12-го армійського корпусу, що розмістився у Києві.

За статистичними даними 1884 p., домовласник займав квартиру з 11 кімнат та двох передпокоїв, оцінюючи її у 2 тис. руб. сріблом. Таку ціну В. Маркозов називав ще за одну квартиру, теж одинадцятикімнатну, що у 1884 р. була вільною, а в минулому році здавалася за цю ціну. Приблизний валовий прибуток становив 4430 руб., з них 1141 руб. - витрати на утримання садиби.

Колишній особняк І. Мацнєва по вул. Володимирській, 8.
1996 р.

Найближчими сусідами В. Маркозова були: присяжний повірений С. Месняєв (Десятинна, 6), статський радник М. Стародубцев. Родина Маркозових володіла садибою десять років, а 1892 р. цю нерухомість придбав І. Мацнєв.

За адресною книгою 1879 р. Іполиту Іполитовичу Мацнєву, на той час - відставному підпоручику, члену палати Київського кримінального та цивільного суду, належав будинок напроти Георгіївської церкви на розі Володимирської та Золотоворітської вулиць. Тут 1877 р. І. Мацнєв спорудив, за проектом інженера О. Шталя, флігель. Це було зручно, оскільки суд містився неподалік - у будинку "присутствій" на Володимирському проїзді.

Згодом І. Мацнєв, інженер-механік, став визначним місцевим фінансистом та промисловим діячем, причетним до більшості київських акціонерних торгово-промислових закладів. Двадцять років (1883-1903) він директорував у Товаристві київського водогону, був засновником та членом правління Грозно-Дніпровського нафтопромислового товариства тощо. Родині Мацнєвих належав також прибутковий будинок по вул. В. Житомирській, 10. Портрет І. Мацнєва (1895) написав український художник М. Пимоненко, і цей твір зберігається у Національному художньому музеї.

І. Мацнєв. З портрета М. Пимоненка. 1895 р, олія, полотно

Коли І. Мацнєв помер, особняк по вул. Володимирській, 8 успадкувала його дружина, Аліна Олександрівна Мацнєва.

За адресною книгою на 1914 р., тут мешкав архітектор Валеріан Микитович Риков, автор багатьох видатних споруд у Києві. Зокрема Народної аудиторії на Бульварно-Кудрявській, 26, лікарні Марийської громади сестер-жалібниць Червоного Хреста на Марийсько-Благовіщенській, 75, іподрому на вул. Суворова, 9, кінофабрики (Кіностудія ім. О. Довженка), надбудови Національного банку на Інститутській, 9 (разом з О. Кобелєвим) та ін.

Архітектор В. М. Риков

Як видно з архівної справи про прибутки домовласників за 1918 р., у семи кімнатах другого поверху особняка мешкала вдова І. Мацнєва разом з дев'ятьма членами родини. Шість кімнат першого поверху наймав присяжний повірений І. Васильєв.

Після націоналізації в особняку були комунальні квартири, містилися різні установи, включно з відділенням зв'язку № 25.

Цікавий особняк, скромно декорований у 1893-1895 pp. архітектором В. Ніколаєвим у дусі "неогрек", з бічним входом ліворуч та двірницькою при брамі праворуч, дожив до початку XXI ст.

К началу страницы
Зміст