Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Ольга Друг і Дмитро Малаков
Особняки Києва
 

ШОВКОВИЧНА, 14 (кол. Левашовська, 12)

Цей імпозантний особняк є одним з останніх, побудованих перед революцією "палациків" цукропромисловців у Києві, на Липках. Вважається, що автор проекту - архітектор Роберт Фрідріхович Мельцер, який 1912 р. спорудив цей особняк на замовлення цукропромисловця, голови Південноросійського товариства заохочення землеробства та сільської промисловості Михайла Петровича Шестакова. На початку XX ст. то була помітна постать у Києві та в Україні. М. Шестаков був також директором-розпорядником цукрових заводів Ф. А. Терещепка, членом цінової комісії Київського земельного банку та ще чотирьох російських банків, редактором часопису "Хозяйство", почесним попечителем київської 2-ї гімназії. Михайло Петрович був одружений з племінницею Федора Артемійовича Терещенка Софією Семенівною Куксіною. До переїзду на Левашовську подружжя мешкало на Кузнечній, 8.

Михайло Петрович Шестаков - син титулярного радника, 1856 р. народження, закінчив землеробське училище, отримавши 1881 р. атестат і звання "ученого управителя". З 1892 р. виконував обов'язки попечителя пологового притулку "Федір Терещенко" в Києві. Після смерті почесного попечителя 2-ї київської гімназії Ф. Терещепка, Никола Артемійович Терещенко порадив директору звернути увагу на свого родича, М. Шестакова, як на особу, яка з найбільшим успіхом може продовжувати справу, розпочату покійним Федором Аргемійовичем. Ці сподівання повністю виправдав Михайло Петрович упродовж усієї діяльності (1896-1919 pp.) як почесний попечитель.

Колишній особняк М. П. Шестакова по вул. Шовковичній, 14.
1930-і pp.

Михайло Петрович та Софія Семенівна Шестакови у Житомирському повіті Волинської губернії мали маєтності у тисячу десятин землі. У 1912 р. мрія про власний особняк у Києві здійснилася, й подружжя разом з чотирма доньками перебралося на Липки.

Особняк М. Шестакова набув декоративності в ампірно-ренесансному дусі невипадково. Ще 1904 р. діловитий підприємець придбав розкішний маєток на Волині, у с. Самчики, (нині Старокостянтинівського району Хмельницької області), що колись належав польським графам Чечель, герба "Єліта". Вони спорудили на початку XIX ст. серед розлогого мальовничого парку над широким ставком, великий ампірний палац з офіцинами (флігелями) й службами. Обабіч центральної круглої бальної зали палацу йшли "червона" їдальня, "зелена" вітальня, "римський" зал, "японська" кімната, кабінет, опочивальні тощо. Все те вражало вишуканістю й чистотою стилю, соковитим ліпленням та розписами. М. Шестаков заходився "поліпшувати" архітектуру маєтку, спорудив великий круглий фонтан у стилі модерн, надав одному з флігелів вигляду "китайського" павільйону, хоч і не завжди вдало, виявляючи художній несмак.

Колишній палац графів Чечель у селі Самчики на Волині.
1990 р.

Отже, коли з'явилася можливість мати власний особняк у Києві, вибір впав саме на "палацовий" стиль. До того ж це було тоді модно. Двоповерховий Г-подібний у плані цегляний будинок поставлено з певним відступом від "червоної" лінії вулиці, на яку винесено лише ризаліт парадного входу. Обабіч на гранітний цоколь поставлено низеньку чавунну огорожу з медальйонами в дусі ампір. За нею - вузенькі квітники. Ліворуч - порота, що ведуть у двір і садочок за будинком. Вісь симетрії чолового фасаду виділена ризалітом із порталом, виконаним у формах і пропорціях іонічного ордера, з ліпним фризом та ошатно декорованим фронтоном. Цокольний поверх обличковано сірим гранітом під бучарду, а площини стін обтиньковано під гладкий руст. Важливу роль в композиційному і пластичному вирішенні фасаду відіграють віконні перемички бельетажа із замковими каменями у вигляді чоловічих та жіночих маскаронів, а також - масивний парапет із скульптурними вставками у вигляді розеток та гірлянд. Додають фасаду пишності декоративні вази обабіч парапету та невеличкий центральний купол.

Планувальна й об'ємно-просторова композиція особняка сформовані двома взаємоперпендикулярними осями, що перетинаються у центрі холу. Звідси урочисті сходи коротким маршем ведуть до парадних приміщень, розташованих у бельетажі. Праворуч - кабінет, ліворуч - простора вітальня з трьома вікнами на вулицю і трьома меншими - в заокруглений торець. З вітальні двері вели до їдальні та сервірувальної. Власне їдальня займала центральне місце в композиції плану й розкривалася, за усталеною традицією, великими вікнами й дверима на терасу, звідки збігали сходи в садочок з фруктовими деревами й фонтаном. Праве крило особняка містило спальню, ванну й сходи на другий, житловий поверх. Глуха стіна, що межувала з садибою праворуч, не мала, згідно з тодішніми правилами, вікон, тому внутрішній коридор освітлювався стільниковими склоблоками. З лівого торця службовий хід вів до кімнат цокольного поверху та у двір.

Втім, М. Шестаков недовго користувався цим затишним особняком - 1916 р. нерухомість придбала графиня Наталя Федорівна Уварова, дочка Ф. Терещенка, власниця особняка по вул. Липській, 16 (див.).

Під час Першої світової війни був створений Південно-Західний обласний земський комітет, очолений членом Державної думи, крупним землевласником М. Балашовим. Активним членом цього комітету був М. Шестаков: у 1916-1917 pp. він завідував тиловими й передовими військово-санітарними поїздами.

Продавши особняк на Левашовській, М. Шестаков оселився на Мало-Підвальній, ріг Михайлівського провулка, 14/32, кв. 3. Але незабаром, зважаючи на непевні часи, вклав гроші у нерухомість: придбав у заможної родини Бібікових садибу на Липках - по вул. Виноградній, 14, площею 999 кв. саж. (0,45 га) за 350 тис руб. Сталося це 26 жовтня 1917 p., як виявилося, на другий день більшовицького перевороту в Петрограді...

Президент Югославії Й. Броз Тіто з дружиною - на вул. Карла Лібкнехта, 14. Фото Д. Малакова.
1956 р.

У М. Шестакова була збірка творів мистецтва, про що свідчить охоронний лист, виданий 2 квітня 1919 р. Всеукраїнським комітетом з охорони пам'яток мистецтва і старовини, підписаний завідувачем музейного відділу М. Біляшівським. Взяття на облік творів мистецтва мало захищати збірку від реквізицій, продажу, вивозу та передачі іншим особам без відома комітету. На жаль, докладний опис не зберігся, згадано лише картину "Сцена біля Великоднього столу" пензля Маковського.

Відомо, що у 1920 pp. М. Шестаков працював заступником керуючого Укрцукротресту.

Рішенням Київської міськради від 23 квітня 1934 р. колишній особняк Шестакова закріплено за Управлінням справами ЦК КП(б)У. У передвоєнні роки тут мешкав М. Хрущов.

У повоєнний час особняк правив за резиденцію для комуністичних керівників зарубіжних країн. Тут, зокрема, 1956 р. зупинявся президент Югославії Йосип-Броз Тіто з дружиною.

І надалі особняк залишився у віданні вищої адміністрації.

К началу страницы
Зміст