Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Ольга Друг і Дмитро Малаков
Особняки Києва
 

ШОВКОВИЧНА, 4 (кол. Левашовська, Карла Лібкнехта, 4)

У цьому суворому казенному фасаді, що трьома з половиною поверхами якось ніби зверхньо дивиться на вулицю, важко впізнати колишній особняк. Лише при уважному погляді, по-думки відкинувши верхній поверх та зваживши на симетричність, на п'ятидільність членувань розкреповками, на рустовку й характерну пропорційність та академізм, можна здогадатись, що це дійсно стара будівля. Коли вікна мали звичайне заповнення, а не "вагонне", яке так подобається керуючим справами урядових установ, то й особняк мав цілком пристойний вигляд.

На плані Двірцевої частини Києва середини XIX ст. сади ба по Левашовській, 4 і садиба по Левашовській, 2 позначені як одне володіння аптеки суспільної опіки. За купчою від 15 грання 1875 р. садибу по Левашовській, 2 придбав В. Рубінштейн (див.:. М. Грушевського, 18/2), а № 4 - А. Григор'єв.

Штабс-ротмістр Аполон Гаврилович Григор'єв того ж 1875 р. замовив міському землеміру О. Терському план придбаної садиби мірою 678,5 кв. саж. (0,29 га), і за проектом архітектора П. Тустановського невдовзі був зведений оцей кам'яний двоповерховий на напівпідвалі особняк.

За київськими адрес-календарями па 1880-і pp., будинок А. Григор'єва наймав С. Ю. Вітте - начальник експлуатації Управління Південно-Західної залізниці, а згодом - її начальник, у недалекому майбутньому - найвидатніший з міністрів доби російських імператорів Олександра III та Миколи II, граф, міністр шляхів сполучення, міністр фінансів, міністр внітрішніх справ, голова Ради міністрів. Сергій Юлійович Вітте - автор введения золотої валюти, винної монополії та маніфесту 17 жовтня 1905 р.

Колишній особняк по вул. Шовковичній, 4.
1999 р.

Цю липкінську адресу С Вітте побіжно згадує у тритомнику своїх "Воспоминаний", а про А. Григор'єва зазначає, що знав його "...дуже давно, коли... був начальником руху Одеської залізниці, то був він серед військових, відряджених для вивчення залізничної сліжби, далі він служив помічником завідувача пересування військ на одеських, а потім на південно-західних залізницях...". У 1905-1907 pp. А. Григор'єв, вже в генеральському званні, обіймав посаду одеського градоначальника, призначений тодішнім міністром внутрішніх справ С. Вітте. І далі, із мемуарів останнього: "Григор'єв домовласник міста Одеси і особа, яка має великі статки за дружиною. Він одружений з дочкою багатого одеського купця. Григор'єв, на мою думку, керував в Одесі чудово". Нагадаймо, то був час першої російської революції!

На початку 1890-х pp. на Левашовській, 4 оселилася князівська сім'я. Нерухомість була оформлена на княжну Віру Олександрівну Трубецькую, уроджену княжну Щербатову. Восени 1893 р. вона подає до міської управи прохання на дозвіл зробити кам'яну півтораповерхову прибудову до існуючого особняка.

Граф С. Ю. Вітте

Проектував і здійснював нагляд за будівництвом академік архітектури В. Ніколаєв. Уже 1894 р. велика сім'я Трубецьких змогла розміститися в особняку. Син власників, Сергій Трубецькой, згадував на еміграції київський будинок: "Тут ми жили взимку (за винятком зим, проведених за кордоном) із 1894 по 1906 рік, коли наша сім'я переїхала до Москви".

Садиба мала чітке планування, на обійсті стояв кам'яний сарай з чотирма льодовнями та відділеннями для дров, дерев'яний курник. Гарно впорядкований садок прикрашали клумби та алеї. У прибудові розмістилася пральня, дві кухні, кімната для прислуги, що сполучалася з особняком. У садок виходила дерев'яна веранда. Особняк мав 30 кімнат, розкішно оздоблених ліпниною. Опалювався 29 голландськими кахляними грубами. Перший поверх мав 14 кімнат, 3 передпокої, дві ванни, два клозети й дві кімнати для прислуги; на другому поверсі - 16 кімнат, 3 передпокої та дві кімнати для прислуги.

Власник особняка Євген Миколайович Трубецькой - походив із князівського роду Трубецьких, народився 1863 p., закінчив Московський університет, спочатку працював на кафедрі державного права приват-доцентом у Демидівському юридичному ліцеї в місті Ярославлі, а після захисту магістерської дисертації - професор по кафедрі енциклопедичного права і історії філософського права Київського університету св. Володимира (з 1893 p.).

Проект особняка А. Г. Григор'єва з автографом архітектора П. Тустановського.
1875 р.

Разом із своїм братом, професором філософії Московського університету Сергієм Миколайовичем, Євген Трубецькой був другом В. Соловйова, видатного російського філософа, котрий мав на обох братів дуже сильний вплив. В. Соловйов часто відпочивав у маєтку Трубецьких "Узкое", що за 20 кілометрів од Москви, де і помер влітку 1900 р.

Євген Миколайович Трубецькой - автор творів "Миросозерцание В. С. Соловьева" (т. 1-2), "Метафизические предположения сознания", "Смысл жизни". Князь С. Трубецькой володів неабияким літературним таланом, що виявилося і в його нарисі "Личность В. С. Соловьева", який увійшов до пертого збірника, присвяченого пам'яті філософа (1911 p.).

Професор Київського університету князь Є. Трубецькой, крім розкішного особняка на Липках, мав у власності ще декілька садиб у центрі міста, які раціонально використовував, отримуючи чималі прибутки. Так, 1899 р. він придбав садибу по Фундуклеївській, 44, де, крім фасадного будинку, було ще два житлових флігелі. Садибні будівлі використовувалися як прибуткові будинки - тут містилися комфортабельні квартири, магазини, приватна жіноча гімназія з пансіоном, мебльовані кімнати. Приватну жіночу гімназію відкрили доньки нотаріуса А. Крюгера: засновницею і вчителькою арифметики тут була Катерина Августівна Крюгер, російську мову викладала Маргарита Августівна Мурашко (уроджена Крюгер), а географію - Єлизавета Августівна. Слід зауважити, що всі операції з нерухомістю князі, Є. Трубецькой проводив саме з нотаріусом А. Крюгером.

У 1902 р. Є. Трубецькой купив велику садибу на вул. Рейтарській, 27-29, де стояли кам'яні фасадні та флігельні будинки, використовувані як прибуткові, з 5-7 кімнатними квартирами, а у фасадному на Рейтарській, 27 на п'ятому поверсі містилося ще 17 мебльованих кімнат.

1906 р. родина Трубецьких переїжджає до Москви, де Євген Миколайович викладає у Московському університеті. Особняк на Липках Трубецькі теж здавали під квартири, влаштувавши по дві квартири на поверсі, квартири були і в підвальному поверсі, і в прибудові, всього - 12 квартир. На 1913 р. прибуток по садибі складав понад 9 тисяч рублів на рік. У 1913 р. княжна Віра Олександрівна Трубецькая заставила садибу у міському кредитному товаристві, оцінену по 200 рублів за 1 кв. сажень, таким чином, вся земельна ділянка на Левашовській, 4 оцінилася в 135600 руб. - найвища ціна на Липках па той час! Кредит на 36 років і 4 місяці видали В. Трубецькой у сумі 80 тис руб.

За купчою від 14 січня 1913 p., садибу Трубецьких на Липках придбав дійсний статський радник Григорій Миколайович Глібов, з переводом на нього відкритого кредиту. Г. Глібов міг собі дозволити розкішний особняк на престижних Липках, як крупний землевласник Чернігівської губернії. У 1913 р. він разом з родиною наймав квартиру на Катерининській, 12, у будинку Е. Торклера.

Григорій Миколайович Глібов походив із дворян Чернігівської губернії, народився 1856 p., закінчив університет св. Володимира зі ступенем кандидата права, потім навчався у Московській сільськогосподарській академії. 1885 р. одружився з донькою поміщика Якова Васильовича Тарновського (див.: Золотоворітська, 2). Ольга Яківна народилася 1864 p., освіту отримала у жіночій гімназії В. М. Ващенко-Захарченко.

Г. Глібов, від 1890 р. - Чернігівський повітовий предводитель дворянства, у 1907 р. обраний до III Держдуми від землевласників Чернігівської губернії і пробув її членом до 1911 р.

У 1911 р. на авіаційній виставці у С.-Петербурзі з Г. Глібовим трапилася неприємна пригода: він захопив із собою (як пояснювали, "в припадке душевного расстройства") один із виставлених приладів, у зв'язку з чим був змушений вийти з Державної Думи і навіть виїхати за кордон. Такі от несподівані повороти долі! Однак через рік він повернувся і жив у Києві.

У березні 1916 р. Г. Глібов продає свою садибу дружині комерції радника Софії Іонівні Гальперіній.

Родина Глібова емігрувала з Києва 1918 р. Григорій Миколайович номер емігрантом 1932 р.

Нова власниця садиби С Гальперіна влітку 1916 р. повністю закрила кредит, і Гальперіни стали власниками двох садиб: Левашовська, 2 та 4. Але, як виявилося, ненадовго, лише до 1918 р. Родина Гальперіних теж емігрувала, як Глібови і Трубецькі.

Сергій Євгенович Трубецькой писав на еміграції: "...Я чув, що будинок цей (мається на увазі особняк на Левашовській, 4. - Авт.) дуже постраждав під час громадянської війни від обстрілу і що в нашому садку поховано багато вбитих; що сталося з будинком тепер - не знаю".

У 1940 р. в будинку на К. Лібкнехта, 4 розмістилося Українське товариство глухонімих (УТОГ). Тоді ж був затверджений проект перепланування будинку й надбудова третього поверху.

Надбудований третім поверхом, будинок простояв до 1980-х років. Потім його реконструювали. Тут містився Народний контроль України, а коли цю установу скасували, будинок дістався Постійним комісіям Верховної ради України.

К началу страницы
Зміст