Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Ольга Друг і Дмитро Малаков
Особняки Києва
 

САДОВА, 4 (втрачено)

На місці колишнього особняка барона Ґінцбурга сьогодні стоїть величезна будівля Кабінету міністрів України, займаючи колишні дві садиби. Наріжна з вул. М. Грушевського, 12/2 з середини XIX ст. і до 1918 р. належала графам Браницьким, а по Садовій, 4 - наріжна з Інститутською вулицею, площею 1,5 тис кв. саж. - на початку XIX ст. була виділена генерал-майорові Сабурову. У 1880-і pp. ця садиба належала доньці іншого генерала - О. Репнінській, а у 90-х pp. - цукропромисловцю, директору правління товариства Старо-Синявського цукрового заводу Артуру Давидовичу Дюготьє. За купчою від 8 лютого 1900 р. власником її став барон Володимир Гораційович Ґінцбург.

Рід баронів Ґінцбургів походив з купецького роду міста Вільно. Грамотою Великого герцога Ґессен-Дармштадтського Людвіґа III від 28 жовтня 1870 р. Ґессен-Дармштадтському генеральному консулу в С.-Петербурзі, потомственому почесному громадянинові Горацію Євзелевичу Ґінцбургу і його потомству було надано баронський титул, а 1879 р. Височайшим указом -право користуватися баронським титулом потомствено. Син Горація Ґінцбурга, Володимир народився в Парижі в 1873 р. і освіту, окрім домашньої здобув у С.-Петербурзькому університеті, закінчивши фізико-математичний факультет. На зламі XIX-XX ст. приїхав до Києва, де одружився з дочкою "цукрового короля" Лазаря Бродського - Кларою і оселився, розбуду вавшись, неподалік тестя (див.: Інститутська, 12), на Садовій, 4. Двоповерховий цегляний особняк на Садовій, 4 зведено 1902 р. Тут було 16 розкішно оздоблених і умебльованих кімнат, був "зимовий сад" (15x12 м) і при ньому - веранда. У підвалі містилася кухня, службита приміщення для "паровиків" пароводяного опалення. На садибі стояв кам'яний одноповерховий сарай на 4 відділення, кам'яна двірницька. На вулицю Садову виходила металева брама, огорожа теж була металева, на цегляних стовпах. Барон В. Ґінцбург був членом ради Київського товариства взаємного страхування цукропромисловців, членом правління товариства Томашпільського та інших цукрових заводів. Як фінансист працював у Київському біржовому комітеті (кандидат у члени комітету), тривалий час очолював комітет Київського відділення товариства поширення освіти серед євреїв у Росії (Товариство створив у 1863 р. дід В. Ґінцбурга в Петербурзі), виконував обов'язки почесного попечителя 2-го комерційного училища, попечителя Фундуклеївської жіночої гімназії, а також почесного попечителя Єврейської лікарні.

Барон В. Г. Ґінцбург

Барони Ґінцбурги були власниками золотих та платинових копалень у Росії, власниками цукрових заводів у Подільській губернії.

Революційні події 1905 р. хвилею чорносотенних погромів прокотилися Києвом, не оминувши й особняк на Садовій, 4.

Баронеса К. Л. Ґінцбург

Коли юрба погромщиків увірвалась до будинку, назустріч, захищати майно, вибіг брат господаря - Олександр Ґінцбург. Тільки рішучі дії сусіди, Григорія Бродського, який, кинувшись на допомогу, зробив кілька пострілів у натовп і в повітря, врятували життя Олександрові й зупинили погромщиків (див.: Садова, 5). У березні 1909 р. барон В. Г. Ґінцбург продав незабудовану частину земельної ділянки - безпосередньо на розі Садової та Інститутської, площею 946 кв. саж. за 90 тис руб. - цивільному інженеру Г. Шлейферу. Того ж року Шлейфер розпочав спорудження прибуткового будинку і особняка (див.:. Інститутська, 13). А 7 грудня 1909 р. барон В. Ґінцбург продав решту садиби по Садовій, 4, площею 860 кв. саж., разом з особняком, цукропромисловцю Мойсею Іоновичу Зайцеву.

Мойсей Іонович Зайцев

Родина київських 1-ї гільдії купців Зайцевих мала у власності кілька цукрових заводів. Сини Іони Зайцева очолювали правління товариств цукрових заводів: Давид - Григорівсько го, Маркус - Калинівського, Мойсей-Хаїм - Харківсько-Романівських заводів. Маркус Іонович Зайцев мав особняк на Олександрівській, 17/1 (див.: Грушевського, 20). Давид Іонович жив у батьківському домі на Олександрівській, 49, а Мойсей Іонович - на Терещенківській, 3, поки не придбав 1909 р. особняк на Садовій, 4. Цю садибу він заклав у міському кредитному товаристві, і з 1 січня 1910 р. йому відкрили кредит на 7.1 тис руб. на 38 років і 4 місяці. Кредитне товариство оцінило особняк і всю садибу на Садовій, 4 в 100188 руб.

М. Зайцев застрахував це майно в Російському страховому товаристві на 200 тис руб. та в товаристві "Якір" - на 100 тис руб. Останній страховий поліс підписаний власником особняка у вересні 1919 p., тобто при денікінцях, до вересня 1920 р. Все продумав власник садиби, щоб захистити свою нерухомість, але ж не міг передбачити, що особняк націоналізують і вже ніколи не використовуватимуть під житло, а в 30-і pp. зовсім зруйнують, щоб звести величезний будинок для НКВС УРСР - по вул. Кірова, 12 (нині - М. Грушевського, 12).

К началу страницы
Зміст