Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Ольга Друг і Дмитро Малаков
Особняки Києва
 

ЛИПСЬКА, 8 (кол. Катерининська, 10/44, втрачено)

До подій Української революції 1917-1920 рр. на розі Липської та Інститутської вулиць була садиба й будинок київського цивільного губернатора. Він являв собою старовинний старосвітський одноповерховий дім із затишним садом, що тилами виходив на вулицю Шовковичну, по той бік якої стояв генерал-губернаторський будинок.

Київська губернія як адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії виникла при першому розділі московської держави на губернії 18 грудня 1708 р. Губернське правління було введено указом 7 листопада 1775 р., а за указами від 16 та 18 вересня 1781 р. Київська губернія реформована на намісництво. Відповідними указами від ЗО листопада, 12 та 31 грудня 1796 р. замість Брацлавської губернії затверджена нова Київська, причому придніпровська частина колишньої Київської губернії відійшла до тодішньої Малоросійської, 1802 р. поділеної на Чернігівську та Полтавську. Такий поділ зберігався до 1925 р.

За майже сторічне існування садиби на розі Інститутської та Катерининської чимало цікавих імен залишило тут по собі згадку. За планом Києва 1830 р., казенний будинок на вул. Катерининській займав командувач І армії генерал-фельдмаршал князь Фабіан Вільгельмович фон дер Остен-Сакен, герой Вітчизняної війни 1812 р., комендант окупованого 1815 р. російськими військами Парижа - запозичений відтоді термін міцно увійшов до нашого лексикону як "бістро", назва кав'ярні. На Різдвяному бастіоні, у Києво-Печерській Успенській лаврі лежить чавунна надмогильна плита Остен-Сакену, де його поховано.

Будинок генерал-губернатора.
Гравюра 1880-х рр.

За планом 1837 р. - це вже казенний будинок цивільного відомства. 1838-1843 рр. тут містився Інститут шляхетних дівчат, поки зводилася капітальна будівля цього закладу на Інститутській, 5.

Від 1843 по 1914 рік у будинку по вул. Катерининській, 10 мешкали київські цивільні губернатори. З-поміж кільканадцяти прізвищ назвемо деякі, що залишили помітний слід в історії Києва.

У 1839-1852 рр. посаду київського губернатора обіймав Іван Іванович Фундуклей. У відомій монографії В. Ковалинського "Меценаты Киева" губернаторові Фундуклею присвячено перший розділ. Не переповідаючи його змісту, нагадаємо лише, що на час правління І. Фундуклея, грека за походженням, принадає дуже важливий етап у розбудові міста. Остання здійснювалася за особистими вказівками Миколи І, який звелів спорудити в Києві, крім військової фортеці на Печерську, також і фортеці "розумові", призначені для "вкорінення російського елементу в Південно-Західному краї", - університет св. Володимира, Інститут шляхетних дівчат, кадетський корпус, гімназію.

Будинок губернатора по вул. Катерининській, 10.
Поч. XX ст.

Іван Іванович Фундуклей як людина освічена і небайдужа, цікавився минулим Києва, зокрема археологічними розкопками, які набули тоді великої популярності. У будинку губернатора зазвичай бували люди відомі, впливові, цікаві. Губернатор приймав Т. Шевченка та М. Костомарова, спілкувався з ними, але як посадовцю це не завадило йому наказати заарештувати 1847 р. їх обох за вказівкою генерал-губернатора Д. Бібікова. Того ж 1847 р. побачила світ праця І. Фундуклея "Обозрение Киева в отношении к древностям", а через п'ять років - "Статистическое описание Киевской губернии" з трьох частин. Уславився І. Фундуклей і благодійництвом, надавши, вже не будучи губернатором у Києві, два свої будинки під влаштування першої у місті жіночої гімназії (1860), названої вдячними киянами його ім'ям. А ще через дев'ять років і вулиця дістала назву Фундуклеївської (нині - Б. Хмельницького), де під № 6 і досі стоїть колишній будинок Фундуклеївської жіночої гімназії - реконструйований після пожежі 1941 р.

Далі можна згадати Павла Гнатовича Гессе, генерал-лейтенанта, який обіймав посаду губернатора у 1855-1864 рр. Певною мірою, його ім'я теж дотичне до імені Кобзаря: 1844 р., коли Гессе був чернігівським губернатором, Т. Шевченко звертався до нього за підтримкою в поширенні на Чернігівщині першого випуску офортів "Живописной Украины".

Серед інших київських цивільних губернаторів варто назвати також Сергія Миколайовича Гудим-Левковича, камергера, дійсного статського радника. Киянин, випускник університету св. Володимира, С. Гудим-Левкович деякий час обіймав посаду градоначальника Одеси, а в 1881-1885 рр. - київського губернатора. За спогадами С. Ярона, про С Гудим-Левковича кияни казали, що "це був справедливий адміністратор, який не переставав бути людиною".

Губернаторський будинок являв собою видовжену, поставлену по фронту Катерининської вулиці споруду з двома три-осьовими бічними ризалітами та лоджією в центрі (але не на всю відстань між ризалітами). Яскраве південне сонце гарно відтінювало тосканські колони лоджії, з якими перегукувалися стрункі італійські (або пірамідальні) тополі. Головний вхід знаходився по центру лівого ризаліта і виходив на вузький вуличний хідник дерев'яним заскленим ґанком. Як то годилося, і як можна бачити на старій світлині, перед будинком губернатора завжди стовбичив городовий.

З початком Першої світової війни будинок цивільного губернатора був відведений під офіцерський шпиталь київського дворянства. Тут консультували професори М. Лапинський, Ф. Яновський, О. Кримов та ін.

Старий будинок розібрано на початку 20-х рр. XX ст.

К началу страницы
Зміст