Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Ольга Друг і Дмитро Малаков
Особняки Києва
 

ІНСТИТУТСЬКА, 12 (кол. 32)

Серед багатоповерхового оточення пізніших часів цей особняк, один з найстаріших на Липках, виглядає тепер досить архаїчно, але водночас, все ще шляхетний і гідний. Він стоїть на частині колись великої садиби, що належала генерал-ад'ютанту Федору Федоровичу Трепову-старшому, петербурзькому обер-поліцмейстеру, а від 1873 р. - градоначальнику.

Мешкаючи постійно в Петербурзі, Ф. Трепов видав 13 травня 1870 р. надвірному раднику Дмитру Сидоровичу Метельському довіреність на право нагляду за його маєтками в Київській та Полтавській губерніях, а також - за нерухомістю у Києві. Цим же документом Метельському доручалося виконувати роботи з прокладання на Липках нової вулиці, - "на свій розсуд вступаючи з цієї теми у безпосередні з міською управою стосунки як про видачу належних мені (тобто Ф. Трепову) грошей за землю, що відходить під вулицю, так і за влаштування цієї вулиці моїм коштом, одержуючи ці гроші під власну розписку". Землевласник пропонував своєму довіреному "старатися якомога дотримуватись економії і від усіх зайвих по цих статтях вимог мене боронити". Він також запевняв довіреного, що йому цілковито довіряє і "надалі сперечатись і перечити" не буде. Певно, щось таке було перед тим.

Вулицю через садибу Трепова було прокладено як "висо-чайше дозволену", і тому вона "вірнопідданіше" спершу звалася Царедарською або Треповською. Лише згодом стала Банковою або Банківською - писали й говорили і так, і так.

1871 р. за проектом архітектора Миколи Миколайовича Самонова на замовлення Ф. Трепова було споруджено цей дерев'яний потинькований особняк, що стоїть і досі, - на ділянці площею 1020 кв. саж. (0,46 га), за невеличким газоном на лінії тогочасної забудови.

Колишній особняк по вул. Інститутській, 12.
1993 р.

Традиційно п'ятидільний, на дев'ять вікон фасад вирішено у формах класицизму з використанням декору в дусі ренесансу. Особняк одержав Г-подібний план, що тоді називався "глаголем".

Парадний вхід з дерев'яним тамбуром віднесено до лівого торця, поруч в'їзної брами. За парадними дверима йшли просторі сіни з дверима до других сіней - у двір та до передпокою. Вздовж вуличного фасаду розташовуються парадні приміщення, сполучувані анфіладно. Друга анфілада йшла вздовж правого крила - "глаголя", де були житлові кімнати. А під дворовою частиною будинок мав цегляний підвал зі службами, коморами й кухнею.

У глибині двору, ліворуч брами, одночасно було зведено сарай для екіпажу, стайні, дров'яника.

За купчою від 22 березня 1876 р. садиба площею вже 494 км. саж. (0,22 га) стала власністю дружини цукропромисловця Лазаря Бродського, Сари Семенівни Бродської. На її замовлення 25 червня 1878 p. був складений план садиби на розі Інститутської та Банкової. З тилу садиба межувала з володіннями професора Ф. Мерінга, а по Інститутській - із садибою військового інженер-полковника О. Бруна - начальника Інженерного управління у 80-і pp.

Проект фасаду з автографом арх. М. Самонова. 1870 р.

1879 р. Сара Семенівна подає до міської управи прохання на дозвіл зробити кам'яну прибудову та дещо змінити фасад. Дозвіл було надано, але із застереженням - не збільшувати фасад. Проект виконав академік архітектури В. Сичугов. Особняк мав тепер 14 кімнат, дві кухні, два передпокої та дві кімнати для прислуги. Заново оздобили інтер'єри, зробили балкон у сад.

Родина Бродських переїхала до Києва у 1860-і pp. З 1866 р. одеський купець Ізраїль Маркович Бродський став київським 1-ї гільдії купцем. Бродські були одними з найбільших цукропромисловців Південно-Західного краю. Брати Лазар та Лев Ізраїловичі Бродські входили до складу правління Всеросійського товариства цукропромисловців, володіли понад двома десятками цукрових заводів краю. Після смерті батька, І. Бродського, за духівницею, більша частина капіталу дісталася старшому синові - Лазарю. Йому належало понад 35 тис десятин землі, садиби в Києві: по вул. Катерининській, 16 - майже цілий квартал, на Маловасильківській, 13 (там, за проектом архітектора Г. Шлейфера було споруджено хоральну синагогу коштом Л. Бродського) та 15 -- прибутковий будинок. Найбільшим акціонерним цукровим підприємством краю було Олександрі-вське товариство цукрових заводів, засноване 1873 р. Ізраїлем Марковичем Бродським. Основний капітал становив 20 млн рублів, товариству належало п'ять цукро-піскових заводів, два рафінадні та 35 рафінадних складів. Заводи товариства виробляли понад 2 млн пудів цукру-піску та понад 5 млн пудів рафінаду на рік. Головними пайщиками після смерті І. М. Бродського стали сини - Лазар і Лев Бродські. Крім того, братам належані ще 22 цукрових заводи. Контори та правління цієї "цукрової імперії" містилися на Олександрівській, 43. Лазар Бродський придбав цю садибу 1873 р. у Катерини Михайлівни Гессе, а звідти 1876 р. родина переїхала на Інститутську, 32, залишивши на Олександрівській контори та правління.

Колишній особняк по вул. Інститутській, 12.
1930 р.

Повз увагу Лазаря Бродського не пройшли найбільш визначні галузі промисловості краю. Капітал вкладався у розвиток як цукрової, так і борошномельної промисловості. Для потреб останньої до Києва щороку надходило понад 6 млн пудів зерна. Київ був одним з найбільших центрів борошномельства Південнії Західного краю, тут діяло дев'ять великих парових млинів, загальна добова продукція яких становила близько 50 тис пудів зерна. Найбільшим було акціонерне товариство "Лазар Бродський"; до речі, цей млин, де за добу перероблялося до 23 тис пудів зерна, вважався і найбільшим в усій Російській імперії. Лазар Бродський був одним із засновників "Другого пароплавного товариства по Дніпру та його притоках", створеного у 1888 р. Серед засновників також - колезький асесор М. Філіппов, таємний радник М. Гессе, київський купець Д. Марголін.

Лазар І. Бродський

Розвиток міського господарства (електропостачання, каналізація тощо) не обходився без вкладання капіталу Лазаря Бродського. Так, у компанії "Савицький і Страус", створеній для влаштування і експлуатації електричного освітлення, Лазарю Бродському належало 134 паї, що дорівнювало 26 голосам, а у Київському товаристві міської залізниці -2/3 основного капіталу. Після смерті Лазаря Бродського спадкоємці продали всі свої акції групі бельгійських банків. Таким чином, господарями Київського трамваю з 1905 р. стали бальгійські акціонери.

Цікавий і такий факт: щойно в Києві з'явилася телефонна станція, і особняк Лазаря Бродського мав абонентський номер "2", а особняк генерал-губернатора - "8".

Л. І. Бродський з дочкою Маргаритою

Водночас, значні кошти Лазар Бродський вкладав у благодійництво. С. Ярон у спогадах про Київ 80-х pp. згадує родину Бродських, які опікувалися рідним Златополем, але й Київ не за-бували. Автор пише, що діяльність Бродських як комерсантів і цукрозаводчиків йому невідома, але не можна не відзначити, що їхнє ім'я у справі благодійництва займало помітне місце. Щоправда, пожертви панів Бродських йшли переважно на потреби їхніх єдиновірців, що само собою зрозуміло, але й інші благодійні установи не можуть поскаржитися. Із установ, що виникли коштом Лазаря Бродського, слід назвати Бактеріологічний інститут (відкрито 1896 p.). Лазар Ізраїлович був одним із засновників Товариства боротьби з інфекційними хворобами (1895 р.) і його першим головою. Члени товариства часто збиралися на засідання в особняку на Інститутській, 32. Казначеем товариства був Олександр Иосифович Бродський. По смерті Лазаря Ізраїловича (1904 р.) посади голови ради і правління товариства ще довго бучи накатними. Після 1908 р. правління товариства переїхало з Інститутської, 32 до Бактеріологічного інституту (Протасів яр, 4), на спорудження якого Лазар Бродський дав 132 тис рублів.

Спільно з іншими цукропромисловцями краю Лазар Бродський сприяв відкриттю Київського політехнічного інституту, надавши для цього 100 тис руб.

Сара Бродська

За духівницею Лазаря Бродського, місту залишилося півмільйона рублів на спорудження критого ринку: 1912 р. Бессарабський критий ринок було завершено будівництвом за проектом варшавського архітектора Г. Гая. Про благодійницьку діяльність Лазаря Бродського і всіх Бродських докладно й цікаво розповів В. Ковалинський у книзі "Меценаты Киева", виданій 1998 p.

Особняк на Інститутській, 32 належав Бродським до 1918 р. Сара Семенівна Бродська також активно працювала у різних благодійницьких установах Києва - у комітеті товариства надання допомоги хворим дітям, була почесним членом ради Київського художнього училища.

З архівних документів фінансового відділу міської управи за березень 1918 р. видно, що всі 14 кімнат особняка наймала у С. Бродської княгиня Дарія Михайлівна Горчакова - за 15 тис руб. на рік. Згодом особняк був націоналізований, і в ньому містилися різні установи. У 1921 р. - Управління Запасних військ округу, у 1922-1923 pp. - головна інспекція військових учбових закладів, потім Ленінські райкоми компартії та комсомолу.

К началу страницы
Зміст