Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Ольга Друг і Дмитро Малаков
Особняки Києва
 

ІНСТИТУТСЬКА, 8 (кол. 28)

Особняк, що стоїть на розі Інститутської та Ольгинської, споруджено на садибі, яка наприкінці 1880-х pp. належала колезькому асесору Миколі Миколайовичу Равіч-Думітрашко та його дружині Юлії Михайлівні. Щоправда, вони мали намір придбати іншу садибу на Інститутській, напроти будинку генерал-губернатора, але торги, призначені 1886 р., не відбулися, і садиба по вул. Інститутській, 28 залишалася у їхньому володінні до кінця 1890-х pp.

Рід Раїч-Думітрашко походив з середини XVII ст.: Григорій Дмитрович (Дмитрашко) жив тоді у Придунайських князівствах. Його син Родіон (румунською - Райче Думитрашку) у середині 1665 р. вийшов у відставку й оселився в Україні. Батько власника садиби на Інститутській, 28 - Микола Іванович Равіч-Думітрашко народився 1808 р. в с Бакумівка Переяславського повіту, служив юнкером у Нарвському драгунському полку, був поміщиком сіл Бакумівки та Жуківки Переяславського повіту. Його син Микола народився 6 червня 1846 р. у с Жуківка, закінчив курс київської 1-ї гімназії (1865 р.) та Ніжинський ліцей кн. О. Безбородька (1870 р.). У 1878-1886 pp. був головою Переяславського з'їзду мирових суддів, а у 1886-1892 pp. - переяславським повітовим предводителем дворянства, від 1893 р. - член Київського окружного суду, а на початку XX ст. - голова комітету Рубежівської колонії малолітніх злочинців (в с. Рубежівка, Київського повіту). Від 1904 р. - товариш голови Київського окружного суду і почесний мировий суддя Київського округу. 1919 року його розстріляли "в порядку червоного терору" разом з 67 іншими киянами. На сучасників, як пише О. Гольденвейзер, "...гнетущее впечатление производило убийство Равича - популярнейшего старожила киевского суда, старого и по-генеральски резкого председателя, но умного и независимого судьи". Але ж то був лише початок...

Колишній особняк на розі Інститутської та Ольгинської.
1993 р.

Розташування особняка, орієнтованого бічним фасадом до Ольгинської вулиці, дає підстави датувати його кінцем 1890-х pp., коли вже було прокладено Ольгинську вулицю.

Двоповерховий цегляний будинок має складну у плані конфігурацію й асиметричні фасади. Більшої парадності надано чоловому північному фасаду, звернутому до Інститутської вулиці, - з ризалітом та півкруглим наріжним виступом; обидві ці частини мали відповідне фланкуюче завершення: зрізане чотирисхиле шатро і сферичну баню, підняту над наріжним аттиком. Ці деталі, що дуже вдало акцентували архітектоніку особняка і його місце в кварталі, на жаль, втрачено.

Фасади будинку оздоблено в дусі еклектики із елементами неорепесансу та необароко, з рустованими стінами першого поперчу, тричвертними колонками на півкруглому наріжному виступі та декоративними лиштвами вікон другого поверху. До південного торця добудовано двоповерховий об'єм. Поруч - ще одні внутрішні сходи і двері на вулицю. Балкони мають характерне київське коване огородження кінця XIX ст.

Парадні двері. 1993 p.

У глибині затісного подвір'ячка - колишні служби із дерев'яними різьбленими щипцями.

Будинок було одразу ж споруджено як двоквартирний, про що наочно свідчать двоє парадних дверей, розміщених поруч у ризаліті лівого крила.

В інтер'єрах збереглося оздоблення: рустовані стіни й коване огородження в об'ємі парадних сходів, ліпні стелі й карнизи, розетки тощо.

На початку XX ст. власником садиби став київський 1-ї гільдії купець, цукроиромисловець Арій-Гершко Симхович Ліберман, син С. І. Лібермана, що мав сусідній особняк на вул. Банковій, 2 (див.). Господар мешкав на другому поверсі, а перший здавав вдові генерал-майора Олені Миколаївні Бенуа. Син А.-Г. С. Лібермана, Бериш (нар. 15.ХІ.1894 р.) вчився вдома, складаючи екстерном іспити у Києво-Печерській гімназії. По закінченні, навесні 1917 p., мав намір вступити до КПІ.

Під час Гетьманату 1918 р. особняк був зайнятий німецькими військами як реквізований.

План 2-го поверху

А 9 жовтня 1919 р. газета "Киевская жизнь" повідомила про "трагічну смерть в ніч на 6 жовтня 1919 року" Гірша Сим-ховича Лібермана, "злодійськи вбитого".

Далі була націоналізація. У 1922-1923 pp. в особняку містилася охоронна комендатура Київського губреввійськтрибуна-лу, у 1925-1935 pp. - штаб 45-ї Волинської дивізії. У повоєнний час в особняку мешкав радянський і партійний діяч Іван Сєнін. Уродженець Донеччини, він закінчив КПІ, спеціалізувався в Колумбійському університеті (США), займав керівні посади в уряді УРСР (заступник голови Ради міністрів, голова Держплану). Як член делегації УРСР брав участь 1945 р. в установчій конференції ООН у Сан-Франциско, а 1947 р. від імені уряду УРСР підписав у Парижі мирні угоди з країнами, що брані участь у Другій світовій війні на боці нацистської Німеччини, з Італією, Фінляндією, Болгарією, Румунією та Угорщиною.

Від 1970-х pp. в особняку розташовувалися різні державні структури України.

К началу страницы
Зміст