Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
  Публикації
Ольга Друг і Дмитро Малаков
Особняки Києва
 

M. ГРУШЕВСЬКОГО, 10
(кол. Олександрівська, 25)

У цьому високому три-чотириповерховому будинку тепер важко впізнати колишній особняк. Але це саме так: до надбудови тут було два з половиною поверхи, які зберегли первісний декор, досить вправно повторений і на новобуді - тягнутий руст, ліпні вставки.

Історія особняка на Олександрівській, 25 пов'язана з відомими у старому Києві особистостями.

У березні 1890 р. садибу, що тулилася в невеличкій улоговині попід схилами Липкінського плато, придбав дійсний студент університету св. Володимира (був такий вчений ступінь тих, хто закінчив курс наук) Олександр Иосифович Бродський (докладніше - див.: Садова, 5). 4 липня міська управа видала йому посвідчення на дозвіл спорудження кам'яного двоповерхового будинку на жилому підвалі. Сусідами були: нижче - по Олександрівській, 27 - очний лікар Є. Мандельштам: вище - на розі Садової та Олександрійської, 23/2 - велика садиба графів Браницьких, з якої й виокремилися оці дві, менші.

Влітку 1891 р. О. Бродський звернувся до міської управи з проханням засвідчити наявність вже спорудженого особняка з прибудовами, службами й садочком під горою та на горі. І тоді ж узяв позику в міському кредитному товаристві на суму 41 тис рублів, продавши, втім, садибу й особняк Ользі Василівні Толлі. Того ж літа 1891 р. родина Толлі оселилася в особняку. Чоловік Ольги Василівни - Володимир Іванович Толлі, дійсний статський радник, син колишнього міського голови І. Толлі (див.: Толстого, 9), народився 1860 р. в Києві, закінчив 1-у гімназію та юридичний факультет університету св. Володимира із знанням кандидат права; від 1886 р. - почесний мировий суддя Київського округу, гласний міської думи. Він брав участь у розбудові садиби професора Ф. Ф. Мерінга, був (разом із Г. П. Шлей-фером) директором правління домобудівного товариства, очолюваного Михайлом Федоровичем Мерінгом. Володимир Іванович Толлі з дружиною Ольгою Василівною, з дому Глоба, та їхні діти Іван, Сергій, Борис, Володимир, Наталя та Ольга 1893 р. були занесені до третьої частини родовідної книги дворян Київської губернії. Родина Толлі мешкала в цьому особняку сімнадцять років.

Колишній особняк по вул. М. Грушевського, 10. 1994 р.

На першому поверсі було вісім кімнат, кухня, пральня, три комори, два коридори. На другому і третьому поверхах - 24 кімнати, два передпокої, ванна, два клозети. На тильному фасаді була мурована веранда зі сходами у садок. Будинок не вирізнявся розкішшю: парадні сходи були гранітні, внутрішні - металеві, чорні - дерев'яні.

Адвокат І. В. Толлі

В особняку містилась канцелярія Товариства надання допомоги хворим дітям у Києві. Головою комітету була Ольга Василівна Толлі, серед членів комітету - Сара Семенівна Бродська, Лев Бродський; скарбничий, а згодом заступник голови - Володимир Толлі. Медичною частиною відав відомий педіатр Федір Васильович Чорномор-Задерновський. За активної участі О. В. Толлі, для дитячої лікарні товариства, що спочатку містилась у найманому будинку, спорудили власний - на Бульварно-Кудрявській, 20. Товариство зібрало певну суму грошей, але вирішальний внесок зробив Лев Бродський. При лікарні, за ініціативою Ольги Василівни Толлі, було відкрито відділення для виготовлення стерилізованого молока, що роздавалося бідним матерям. Лікарня надавала безкоштовно амбулаторну медичну допомогу.

Ольга Василівна брала участь і в інших філантропічних закладах міста, була помічницею опікунши губернського опікунства дитячих притулків, а з початком Першої світової війни - опікуншею сестер-добровольців та службовців у шпиталі № 11 Всеросійського земського союзу в Києві (Левашовсь-ка, 31). О. В. Толлі померла 1 липня 1915 p., похована на Аскольдовій могилі.

Д. М. Щербаківський. Фото В. Висоцького. 1897 р.

У 1897-1901 pp. в особняку Толлі часто бував майбутній український мистецтвознавець Данило Михайлович Щербаківський, на той час - студент історико-філологічного відділення університету св. Володимира. Впродовж навчання в університеті він опікувався вихованням двох синів В. Толлі. Саме в ні роки Д. Щербаківський зацікавився історією Волині, оскільки В. Толлі був власником архіву, мистецької збірки та бібліотеки Вишнівецького замку (див.: Толстого, 9). Як вислід роботи над цими матеріалами стала перша публікація Д. Щербаківського "Бібліотека Вишневецкого замка", надрукована на сторінках "Киевской старины" у 1902 р. Збігли роки і доробок Д. Щербаківського, започаткований у Толлі, прислужився й історії Вишнівця, і Міському музею старовини і мистецтв, спорудженому якраз неподалік цієї садиби (нині - Національний художній музей України по вул. М. Грушевського, 6).

Сини Толлі теж стали особами помітними. Старший, Іван (нар. 1885 р.) навчався у Києво-Печерській, потім 1-й гімназіях, закінчив юридичний факультет університету св. Володимира, був помічником присяжного повіреного. У листопаді 1912 р. в Олександро-Невській церкві він узяв шлюб з Аріадною Шлейфер, дочкою відомого зодчого, банкіра Георгія Павловича Шлейфера. Молоді оселилися по вул. Інститутській, 13 (див.), де Іван Толлі відкрив приватну адвокатську практику. 1918 року, за Гетьманату, І. Толлі працював у секретаріаті Кабінету міністрів - в уряді Ф. Лизогуба, поруч - по вул. Інституській, 40 (див.: Інститутська, 20/8).

Його брат, Сергій Володимирович Толлі (нар. 1886 р.) закінчив у 1904 р. київську 1-у гімназію із золотою медаллю, а 1913 р. працював комерційним агентом в Управлінні Південно-Західної залізниці. Іван та Сергій Толлі 1912 р. спільно придбали прибутковий будинок по Миколаївській (нині - вул. Архітектора Городецького), 15, який влітку 1916 р. вигідно продали акціонерному товариству "Зерно" за 235 тис руб. До операцій з нерухомістю вдавався і їхній батько, Володимир Іванович. Так, придбавши за вигідну ціну садибу по Банковій, 11-13, орендовану штабом КВО, він згодом перепродав її купцеві М. Гребеню.

Борис Володимирович Толлі (нар. 1887 р.) теж закінчив київську 1-у гімназію (1906 p.).

Наймолодший з братів, Володимир (нар. 1889 p.), закінчив Морський кадетський корпус і вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. Восени 1914 р. студент IV курсу Володимир Толлі був призваний до армії, а в лютому 1918 p., перебуваючи в цей час у київському шпиталі, звільнений через хворобу. У березні подав прохання ректору університету св. Володимира зарахувати його на IV курс юридичного факультету.

Авіатор Ф. Ф. Терещенко

Одружений з дочкою М. Шестакова (див.: Шовковична, 14) Вірою, він прожив у Києві довге життя. Обоє поховані на Лук'янівському кладовищі.

Та повернімося до історії особняка по вул. Олександ-рівській, 25. Власниця садиби Ольга Василівна тричі закладала її у кредитному товаристві (1900, 1906, 1907 p.). Наприкінці 1907 р. власники особняка опинилися в матеріальній скруті: недоїмки сягали 2062 рублів, і О. Толлі була попереджена, що, в разі несплати боргів, майно буде виставлено на публічні торги 10 березня 1908 р. Ольга Василівна встигла внести до каси товариства 1110 руб., а на решту домоглася відстрочки. Все ж таки грошей не знайшлося, і довелося продати садибу у липні 1908 р. з боргами. Придбав її дворянин М. Ковалевський З переведенням боргів на себе. Але він користувався садибою .інше три роки, і на початку 1911 р. купив незабудовану ділянку землі на розі Левашовської та Єлизаветинської вулиць, де й спорудив новий особняк на власний смак і розсуд (див.: П. Орлика, 1/15).

У травні 1911 p. M. Ковалевський подав прохання до кредитного товариства дозволити продати садибу по вул. Олександрівській, 25 М. Шестакову. Але потім плани змінилися, і в липні 1911 р. особняк був проданий синові цукропромисловця, Федору Федоровичу Терещенку, з переведенням на покупця боргів кредитному товариству.

Ф. Ф. Терещенко одним з перших у країні організував 1910 р. літакобудівельну майстерню. Опис аеропланів, виготовлених у майстерні, рахунки грошових витрат, список співробітників та інші документи, які зберігаються в Історичному архіві України, свідчать, що справа тут була поставлена професійно.

Ф. Ф. Терещенко брав участь в організації повітроплавального відділу Всеросійської виставки у Києві 1913 p., допомагав обладнати авіамайстерню у Київському політехнічному інституті, сам склав іспити на звання пілота-авіатора.

У 1915 р. майстерня Ф. Ф. Терещенка дістала замовлення від Головного військово-технічного управління Генерального штабу на виготовлення 25-и аеропланів. Ф. Ф. Терещенко, молодий авіатор і авіаконструктор, прожив з родиною в особняку по вул. Олександрівській, 25, за який мало бути сплачено 120 тис руб., недовго. З початком Першої світової війни тут розташувався шпиталь для поранених, як і в інших особняках Терещенків (див.: Терещенківська, 9). За довіреністю Ф. Ф. Терещенка, завіреною в Імператорському російському Генеральному консульстві в Парижі 11 липня 1916 p., продаж садиби по вул. Олександрівській, 25 здійснив Михайло Петрович Шестаков. За купчою від 20 липня 1916 р. садиба перейшла у власність київського 1-ї гільдії купця Ізраїля Борисовича Бабушкіна, з переведенням тепер уже на нього боргів кредитному товариству. Бабушкіну належав також будинок по Маріїнсько-Благовіщенській, 67 і відома в Києві хірургічна лікарня та амбулаторія з усіх хвороб І. Б. та В. В. Ба-бушкіних, що містилися на їхній садибі по вул. Тверській, 7. Власником особняка Бабушкін був до 1919 р.

Потім у націоналізованому особняку функціонували різні установи, будинок додали двома поверхами, таким він і дійшов до кінця XX ст.

К началу страницы
Зміст