Главная
Новости сайта
Анатомия профессии
Основные даты
Жилые дома
Общественные здания
Градостроительство
Архитектурные конкурсы
Недостоверные объекты
Карта Киева
Архив
Персоналии
Библиотека об Алешине
* Диссертация
* Публикации
* Журналы, газеты, блоги
* Видеоматериалы
Глоссарий
Книжная полка
Ссылки
Автора!
Гостевая книга
 
Поиск







Copyright © 2000—
Вадим Алешин
Библиотека (статьи и книги) об Павле Алешине
Євгенія Губкіна
Проектування та реалізація "Новий Харків"

Примітки:

1. Шкодовский Ю. М., Лаврентьев И. Н., Лейбфрейд А. Ю., Полякова Ю. Ю. Харьков вчера, сегодня, завтра. - Харьков: Фолио, 2004. - 206 с. Вернуться в текст
2. Милютин Н.А. Соцгород: Проблема строительства социалистических городов: Основные вопросы рациональной планировки и строительства населенных мест СССР. - М.-Л.: Гос. изд-во, 1930. - 83 с; Бунин А.В., Саваренская Т.Ф. История градостроительного искусства: В 2 т. - 2-е изд. - Том II. Градостроительство XX века в странах капиталистического мира. - М.: Стройиздат, 1979. - 412 с.Вернуться в текст
3. Шпара П.Е. Записки архитектора. - К.: Будивэльнык, 1988. - С.24. Вернуться в текст
4. Иконников А.В. Архитектура XX века. Утопии и реальность. Издание в двух томах. - Т. I. - М.: Прогресс-Традиция, 2001. - 656 с. 1055 ил. Вернуться в текст
5. Лейбфрейд А.Ю., Полякова Ю. Ю. Харьков. От крепости до столицы: Заметки о старом городе. - Харьков: Фолио, 1998. - 335 с. Вернуться в текст
6. Історія української архітектури / Ю. С. Асєєв, В. В. Вечерський, О. М. Годованюк та ін.; за ред. В. І. Тимофієнка. - К.: Техніка, 2003. - 472 с: іл. Вернуться в текст
7. Черкасова Е. Т. Архитектурная культура региона. - Харьков: Форт, 2008. - 124 с. Вернуться в текст
8. Алешин В.Э. Развитие представления о социалистическом поселении в градостроительстве Украины в 1920-х - начале 1930-х годов: Дис. канд. архитектуры / КиевНИИПградостроительства. - К., 1985. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу. Вернуться в текст

 

Соцміста - унікальний феномен в історії радянського містобудування. Активний розвиток промисловості поставив перед архітекторами-авангардистами стратегічну задачу - створення населеного пункту нового типу, вирішеного як єдиний комплекс при промисловому підприємстві, в якому за якнайпродуктивні-шої праці і тотального усуспільнення побуту людина майбутнього буде всебічно розвиненою і залученою до колективу.

У 1929-1934 роках, у період бурхливого розквіту Харкова як столиці Радянської України, був реалізований унікальний проект міста-супутника - соцмісто "Новий Харків", виконаний групою фахівців під керівництвом архітектора Павла Федотовича Альошина для Харківського тракторного заводу. У плануванні соцміста знайшли відображення основні містобудівні ідеї радянського авангарду: популярна в ті роки ідея міста-лінії І. Леонідова та потоково-функціональна система зонування соціолога М. Мілютіна, лінійна забудова та створення "житлокомбінатів". Детально розроблений групою молодих архітекторів у стилі конструктивізм, проект був реалізований частково - до комплексу пам'яток містобудування входять п'ять житлових кварталів забудови соцміста "Новий Харків".

Отримавши 1917 року статус столиці Радянської України, Харків став майданчиком для розвитку потужного промислового комплексу, творчої діяльності плеяди архітекторів і художників-авангардистів, стрімкого піднесення всіх галузей науки й мистецтва. Місто зростало, набуваючи нового прогресивного вигляду завдяки форсованим темпам столичного будівництва в доленосному для Харкова стилі конструктивізм. Перші робітничі селища і житлові квартали, побудовані в 20-х роках, демонструють різні напрями у стилістиці та містобудівних ідеях архітекторів, що працювали в Харкові: селище Харківського паровозобудівного заводу архітектора В. Троценка, житловий комплекс "Промінь", селище Артема та інші [1]. Ще в ранніх схемах планування 1925-1929 років пропонувалося будівництво низки промислових міст-супутників Харкова.

Соцмісто "Новий Харків".
Творчий колектив під керівництвом П. Альошина. 1929-1930 рр. Проект. Генеральний план.
Світлина надана О. Мокроусовою

Найграндіозніший містобудівний проект 20-30-х років - соцмісто "Новий Харків" створений для гіганта радянської промисловості - Харківського тракторного заводу імені С Орджонікідзе. Місто-супутник розташувалося в південно-східному напрямку вздовж сучасного Московського проспекту в 12 км від історично сформованих кордонів міста. Для будівництва селища було обрано найбільш вдалу ділянку з погляду зовнішніх зв'язків, географічного положення та рельєфу в районі села Лосеве.

У 1929-1930 роках проектно-конструкторське бюро МВС, створене при НКВС, у рекордний термін здійснює проектування соцміста "Новий Харків", розрахованого на 113-140 тисяч жителів з повним комплексом культурно-побутового обслуговування. Провідним архітектором проекту запрошено київського академіка архітектури, професора Павла Альошина. Під його керівництвом над створенням соцміста працював колектив молодих архітекторів, випускників Київського та Харківського художніх інститутів: А. Аль, Ф. Амосов, А. Шеремет, М. Долін, А. Морозов, А. Станіславський, І. Таранов-Білозеров, П. Шпара, Є. Яковлев, П. Доліщенский, В. Кошелєв, Н. Манучарова, В. Михайлівська, С. Севрук та ін. Багаторічний досвід і блискучий талант Альошина, працьовитість і амбітність молодих архітекторів дали змогу створити проект унікального комплексу, що пропонував системний підхід до вирішення низки найскладніших містобудівних та функціональних завдань, приділяючи особливу увагу художньо-композиційним аспектам.

Соцмісто "Новий Харків".
Творчий колектив під керівництвом П. Альошина. 1929-1930 рр. Проект. Вигляд з пташиного польоту.
Світлина надана О. Мокроусовою

Маючи багато спільного з ідеєю міста-лінії І. Леонідова, соцмісто "Новий Харків", відповідно, має лінійний характер планування. Будучи першою в Радянському Союзі реалізацією лінійної потоково-функціональної схеми зонування міст М. Мілютіна [2], селище ХТЗ має чіткий поділ смуг функціональних зон паралельно один одному уздовж основної поздовжньої осі і головної магістралі району - Московського проспекту: промислова зона Тракторного заводу, залізниця з вокзалом, санітарно-захисна зона завширшки 500 м, селищна територія.

З юнацьким запалом у незгасаючих суперечках архітектори за підтримки П. Альошина відстояли всі новаторські та експериментальні ідеї, висунуті в проекті детального планування 1930 року. Одним з найважливіших досягнень авторів проекту соцміста "Новий Харків" є створення якнайсприятливіших санітарно-гігієнічних умов. Утілення ідеї "міста-саду" з однаково комфортними умовами проживання всіх мешканців здійснювалося кількома способами. Буферна зона повністю поглинала шкідливі викиди заводу, водночас виконуючи роль парку культури і відпочинку імені В. Маяковського. Своєю чергою житлові будинки "потопали" в зелені скверів і при-будинкових територій. У яру планувалося розбити масштабний парк. За спогадами П. Шпари, ключовим було питання вибору способу розміщення житлової забудови: «Ми, молодь, разом з П. Альошиним пропонували нову, так звану лінійну, забудову з розташуванням житлових будинків торцями до вулиці, як найвідповіднішу до умов соціалістичного побуту. Ми висували гасла приблизно такого змісту: "Геть старі капіталістичні закриті квартали! Даєш лінійну забудову і наскрізне провітрювання!"» [3]

Соцмісто "Новий Харків". Клуб-їдальня.
Архітектори А. Аль і А. Тарусов. 1930-1932 рр. Загальний вигляд

Однією з основних вимог до соцміста було повне усуспільнення всіх сфер життєдіяльності населення [4]. Житловий масив "Нового Харкова" складався з 36 т. зв. укрупнених кварталів площею 8-10 га, що являли собою "житлові комбінати", розраховані на 2700-3000 мешканців. "Житлокомбінат" планувався як єдиний "пульсуючий" організм, де житлові будівлі для "сімейних", гуртожитки, дитячі дошкільні установи і фабрики-кухні з'єднувалися між собою заскленими переходами на рівні другого поверху [5]. Особливо варто відмітити відсутність запланованих кухонних приміщень у всіх квартирах соцміста, що розумілося авторами як "звільнення жінки від кухонного рабства". Тогочасними комуністичними постулатами батькам дозволялося відвідувати дитячі садки-ясла та матерям годувати дітей груддю. Натомість дітей шкільного віку пропонувалося ізолювати від "буржуазного впливу сім'ї при її відмиранні" в школах-інтернатах соціалістичного виховання, які виносилися за межі житлового району. Саме така школа, розрахована на 2 тисячі учнів, була збудована в соцмісті на вул. Другої П'ятирічки [6]. В умовах необхідності якнайшвидшого розселення якомога більшої кількості робітників і недостатності фінансування ряд таких оригінальних ідей, як солярії на плоских дахах і теплі переходи, не були здійснені [7].

Грандіозність задумів архітекторів не обмежувалась розробкою колосальної за розмірами селищної території. У центральній частині містобудівники пропонували створити адміністративно-культурний центр соцміста з театром і багатофункціональним залом для зборів, Будинок преси, Палац Культури, будівлю радіотеатру, вищі та середні навчальні заклади, планетарій, будинок відпочинку, санаторій і лікарню, стадіон і палац фізкультури. У зеленій зоні вздовж Московського проспекту планувалося побудувати готелі, вокзал і музей.

Плакат "Геть кухонне рабство!".
Художник Г Шегаль. 1931 р.
Плакат "Розкріпачена жінка - будуй соціалізм!"
Художник А. Страхов-Браславський. 1926 р.

Вплив Павла Альошина чітко простежується в стилістиці та художньо-композиційних характеристиках забудови соцміста "Новий Харків". Майстерно володіючи містобудівними прийомами, що сприяють o максимально ефектному сприйняттю композиції, Альошину вдалося подолати монотонність індустріального будівництва, використовуючи будівлі різної поверховості, ритмічність їх розташування, контраст монолітних об'ємів житлових будинків і ускладнених форм будинків культурно-побутового та освітнього профілю. Прихильник неокласицизму, Альошин прийняв нову архітектуру - конструктивізм - але вважав за необхідне на її базі створювати свою, особливу, українську архітектуру [8]. Так, Павло Федотович рекомендував використовувати місцеві матеріали, не штукатурити цеглу, демонструючи красу кладки. Характерними рисами образу ХТЗ стало переважання горизонтальних членувань і поєднання лапідарних об'ємів стін з вапняної цегли зі вставками з червоної на рівні вікон - прийоми, що були використані Альошиним і в інших проектах, зокрема, 1-го житлового будинку лікаря в Києві. Особливі вимоги Альошин пред'являв до якості та комфорту будівель, скрупульозно приділяючи увагу ергономічності кожної деталі проекту. Досвід у розробці навчальних закладів дав змогу створити як затишні дитячі садочки з оригінальними безпечними пандусами для дітей, так і простору й парадну будівлю школи-гіганта на вулиці Другої П'ятирічки.

Плакат "Розгорнемо масове будівництво їдалень".
Художник В. Гицевич. 1932 р.

Закладка селища та заводу відбулася в травні 1930 року. Зведення селища здійснювалося в умовах жорсткої економії та в найстисліші терміни, що не могло не спричинити відступів від проектного рішення. У 1932 році були реалізовані чотири квартали соцміста "Новий Харків": два квартали так званого типу "З" та два квартали типу "1", дзеркально розташовані відносно осі, що пролягає центральним кварталом. Практично повністю здійснено авторський задум у житловому комбінаті типу "З". Зміни у плануваннях торкнулися другого поверху житлових будівель, де задумували створити громадські приміщення і теплі переходи. У гуртожитках були проведені суттєві перепланування, спрямовані на ущільнення шляхом скорочення громадських зон та зручностей. Тип "1" був кардинально змінений і вже не нагадував класичний житлокомбінат, хоча був виконаний в стилістиці всього соцміста. З перенесенням столиці України до Києва у 1934 році, фінансування будівництва соцміста різко скоротилося і з усього масштабного задуму архітекторів під керівництвом Альошина, крім чотирьох кварталів, побудовані були кінотеатр, школа-гігантта кілька будівель "клінічного містечка".

Соцмісто "Новий Харків". Житловий будинок для сімейних, розташований в кварталі типу "1".
Творчий колектив під керівництвом П. Альошина. 1934 р. Загальний вигляд.
Світлина надана О. Мокроусовою

Будівництво в районі ХТЗ продовжилося вже в 1936 році із запуском інших заводів Лосєвського промвузла. Після Другої світової війни, зберігаючи розбивку на квартали, закладену в плані Альошина, селище активно розвивалося вглиб за участю архітекторів А. Моторіна та В. Монтлевича вже в стилістиці соц-реалізму. Мрію радянських часів про "місто-сад" для робітників було здійснено: ХТЗ був "найзелені-шим" районом Харкова, разом з тим, густонаселеним, безпечним, комфортним для проживання і роботи, здатним повністю забезпечити свою автономність. Концепція міста-лінії зберігалася і розвивалася: у південно-східному напрямку будувалися нові райони з організацією великих житлових масивів Горизонт-1, 2. Своєю чергою у 1960-ті роки місто-супутник "соцмісто ХТЗ" внаслідок будівництва житлового масиву "Нові будинки" на місці земель Селекційної станції повністю злилося з Харковом. Ідея лінійного міста довела свою цілковиту спроможність в умовах зростання та розвитку міста, докорінно змінивши компактний характер планувальної структури всього Харкова на лінійний.

Соцмісто "Новий Харків". Житлокомбінати типу "З" та "1".
Творчий колектив під керівництвом П. Альошина. 1930-1932 рр. Панорама.
Світлина А. Астапової

Витвір бурхливої неоднозначної доби, сповненої творчих пошуків талановитих ентузіастів і драматичних колізій, соцмісто "Новий Харків" - пам'ятник не тільки архітектури, а й реалізації глобального соціального експерименту "в окремо взятій країні". Як і будь-яке "місто Сонця" зі своєю радикальністю і догматичністю, соцмісто ХТЗ має і незаперечні досягнення в розробці нових форм розселення, і "перегини" в питаннях усуспільнення побуту та тотального контролю життєдіяльності населення. Втім, залишаючись "заповідниками" конструктивістської архітектури, соцмісто потребує детального вивчення, охорони та реабілітації.

Джерело - Журнал "Пам'ятки України", 2013. № 11, листопад.
www.facebook.com

 

К началу страницы
Читайте также -
Библиотека (статьи и книги) об Павле Алешине